4.2. Особливості підготовки учнів до оволодіння мовними узагальненнями.

Методика роботи над первинними мовними узагальненнями має свою специфіку у зв’язку з особливостями завдань навчання української мови у спеціальній школі. Ця специфіка простежується у тісному взаємозв’язку усіх етапів засвоєння матеріалу на уроках: І – підготовчому, ІІ – ознайомлення з новим матеріалом, ІІІ – закріпленням.

Підготовчий етап організує наочно-практичну діяльність учнів та її оформлення у мовлення. Наприклад, з метою практичного засвоєння учнями поняття «предмет», вчитель організує діяльність учнів на уроці наступним чином: називання предметів, які демонструє вчитель. Відповіді на запитання

«Що це?»; називання учнями предметів, зображених на таблиці.

Методика.

Вивішується таблиця із зображенням предметів (дім, стіл, стілець, пилка, лопата) Під кожним малюнком надруковане запитання: Що це? Під запитаннями є кишеньки для карток з назвою предмету.

Вчитель: Діти, погляньте на цю таблицю. Зараз ми будемо працювати за цією таблицею. Викликається один учень.

Вчитель: Покажи на таблиці перший предмет. Прочитай, що під ним написано. (Учень читає запитання: «Що це?») – Дай відповідь на це запитання. Знайди на столі картку з цим словом. Постав її у кишеньку під запитанням. Прочитай це слово. Називання знайомих предметів за завданням вчителя.

Вчитель: Діти, ви називали предмети, які були в мене на столі, а потім на таблиці. Тепер згадайте та назвіть предмети, які ви бачили : а) вдома; б) на вулиці; в) у парку чи в лісі.

Якщо вивчення теми продовжується у наступних класах, то перед засвоєнням нового матеріалу завжди триває етап підготовки. При цьому актуалізується матеріал, вивчений раніше [7].

Так, у 3-му класі при вивченні теми «Слово» учні спочатку закріплюють знання про слова – назви, а потім вчаться виділяти їх у тексті, розрізняти за запитаннями «хто?», «що?» та правильно використовувати у мовленні у різних формах в залежності від зв’язку з іншими словами у реченні (за запитаннями кого? чого? кому? чому?; знайомляться з терміном «іменник».

Вивчення нового поняття у молодших класах спирається на виділення однієї ознаки, що притаманна для даного мовного узагальнення. Наприклад, слова – назви предметів відповідають на запитання: хто? що?; слова – ознаки предметів відповідають на запитання: який? яка? яке?; слова – дії предметів: що робить? що роблять?

У 3-4 класі додають теми, які потребують виявлення двох ознак для характеристики понять. Але й тут ознаки розглядаються окремо, з попередньою підготовкою розтягнутою у часі.

Деякі теми відпрацьовуються тільки практично, без заучування термінів. Терміни будуть введені пізніше.

Учні молодших класів не заучують формулювання мовних узагальнень. Ознаки, характерні для даного мовного поняття, закріплюються та запам’ятовуються у процесі практичних вправ. При цьому, основою усвідомленого засвоєння первинних мовних узагальнень є практична діяльність учнів зі спостереження за мовним матеріалом, виділенню його характерної ознаки, а також термінологічного визначення мовного явища.

Закріплення матеріалу відбувається за допомогою мовленнєвої практики учнів, якій приділяється увага на цьому етапі. При цьому, виправлення помилок базується не на знаннях, а на досвіді, отриманому у процесі систематичних вправ.

При закріпленні вивченого матеріалу реалізуються два завдання:

• 1.Словесне оформлення тих операцій, які діти виконують з предметами;

• Створення та закріплення форм, які учні повинні навчитися правильно застосовувати у мовленні.