- •Список прийнятих скорочень
- •Тема 1. Методи розв'язання систем лінійних рівнянь
- •Лекція 1. Метод Гауса
- •Концепція методів
- •Метод Гауса
- •Верхня трикутна система лінійних рівнянь
- •Метод виключення Гауса й вибір головного елемента
- •Схема єдиного ділення
- •Лекція 2. Ітераційні методи
- •Метод ітерацій
- •Зауваження про точність розрахунку
- •Достатня умова
- •Приведення лінійної системи до виду зручному для ітерації.
- •Метод Зейделя
- •Тема 2. Методи рішення нелінійних рівнянь
- •Лекція 3. Метод половинного ділення
- •Наближене рішення нелінійних рівнянь
- •Відділення корінь
- •Метод половинного ділення
- •Лекція 4. Метод Ньютона
- •Методика рішення задачі
- •Помилка ділення на нуль.
- •Швидкість збіжності.
- •Модифікації методу Ньютона.
- •Спрощений метод Ньютона
- •Метод Ньютона-Бройдена
- •Метод січних
- •Тема 3. Чисельне інтегрування
- •Лекція 5. Метод трапецій
- •Постановка задачі
- •Формула трапецій
- •Погрішність формули трапецій
- •Загальна формула трапецій
- •Лекція 6. Метод Сімпсона
- •Формула Сімпсона
- •Залишковий член формули Сімпсона
- •Загальна (узагальнена) формула Сімпсона
- •Тема 4. Обробка експериментальних даних
- •Лекція 7. Інтерполяція
- •Постановка задачі
- •Линейная інтерполяція
- •Квадратична інтерполяція
- •Інтерполяційна формула Лагранжа.
- •Обчислення Лагранжевых коефіцієнтів
- •Інтерполяція сплайном
- •Лекція 8. Метод найменших квадратів
- •Постановка задачі
- •Метод найменших квадратів
- •Лінійна апроксимація (інтерполяція)
- •Коефіцієнт лінійної кореляції
- •Квадратична апроксимація
- •Додатка
- •Транспонування
- •Обчислення визначника матриці
- •Знаходження зворотної матриці
- •Додавання й вирахування матриць
- •Множення матриці на число
- •Множення матриць
- •Ітераційні методи рішення рівнянь
- •Стандартні форми рівнянь
- •Пошук корінь графічним методом
- •Простий ітераційний метод здогаду й перевірки
- •Подання рівняння у формі 2
- •Пряма підстановка
- •Ітерації в осередку
- •Введення в надбудову Пошук рішення
- •Активування надбудови Пошук рішення
- •Установка надбудови Пошук рішення
- •Застосування надбудови Пошук рішення
- •Додаток 3. Контрольні питання
- •Додаток 4. Список лабораторних робіт
- •Частина 1. Обчислювальна техніка
- •Частина 2. Чисельні методи
- •Список літератури.
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Інтернет-ресурси
Тема 4. Обробка експериментальних даних
Лекція 7. Інтерполяція1
Найпростіше завдання інтерполяції полягає от у чому. Нехай на деякому відрізку [a,b] задані n + 1 крапки x0 , x1 ,..., xn , які називаються вузлами
інтерполяції, і значення функції f (x) в цих крапках
Потрібно побудувати функцію F (x) (интерполирующая функція), принадлежащею певному класу й приймаючу у вузлах інтерполяції ті ж значення, що й f (x), тобто F (x0 )= y0 , F (x1 )= y1 , F (xn )= yn .
Геометрично це означає, що потрібно знайти криву y = F (x) певного
типу, що проходить через задані крапки. |
|
|
У |
такій постановці задача або має незліченну множину рішень або не |
|
одного. |
Fn (x) ступеня n, то |
|
Якщо ж функцію F шукати у вигляді полінома |
||
задача |
стає однозначною. Отриману інтерполяційну |
формулу y = F (x) |
звичайно використають для наближеного обчислення значень даної функції f (x) при значеннях аргументу x , відмінних від вузлів інтерполяції. Така
операція називається інтерполяцією функції f (x). Більш точно, розрізняють інтерполяція у вузькому змісті, коли x x0 , xn й екстраполювання, коли x x0 , xn . Ми будемо й першу й другу операцію розуміти як інтерполяція.
Постановка задачі
Деяка функція |
y = f (x) задана |
таблицею |
своїх |
значень на множині |
|||||
равностоящих значень аргументу x . |
|
|
|
|
|
||||
|
x |
|
x1 |
|
x2 |
|
… |
xn |
|
|
y |
|
y1 |
|
y2 |
|
… |
yn |
|
На графіку це виглядає в такий спосіб (рис. 7.1):
|
|
y2 |
|
|
y1 |
|
yn |
|
x1 |
x2 |
xn |
Рис. 7.1 |
Значення функції |
y = f (x) на множині равностоящих |
значень аргументу x
1 Данная тема предназначена для самостоятельного изучения
47
Щоб знайти значення функції при будь-якім значенні аргументу x , необхідно побудувати аналітичну функцію F (x), що збігалася б з невідомою
функцією f (x) у вузлах таблиці й наближалася б до неї поза вузлами. Тим самим, буде, як би відновлена невідома функція f (x) замінена тепер на відому
– F (x). Ступінь погрішності інтерполяції, тобто різниця f (x)− F (x) при заданому значенні x залежить від ширини інтервалу h = xi+1 − xi й від виду функції, що інтерполює.
Линейная інтерполяція
Значення функції поза вузлами таблиці найпростіше обчислити, заміняючи невідому функцію на кожному відрізку [xi , xi+1 ] лінійною функцією
|
F1 (x)= b0 + b1 x , |
|
(7.1) |
|
т.е. відрізком прямої, що з'єднує вузлові крапки таблиці (рис. 7.2). |
||||
y |
|
|
|
|
|
f(x) |
y2 |
|
|
|
y1 |
|
|
|
|
|
F(x) |
|
|
|
x1 |
x2 |
x |
|
|
|
|
|
|
Рис. 7.2 |
Графічне подання лінійної інтерполяції |
|
|
|
Невідомі коефіцієнти b0 , b1 визначаються з рішення системи рівнянь, |
||||
отриманої із припущення, |
що значення невідомої функції |
f (x) й значення |
||
функції F1 (x) |
збігаються у вузлах x1 і x2 . |
|
|
Квадратична інтерполяція
Лінійна інтерполяція, як це видно з рис. 7.2, має більшу погрішність. Щоб зменшити погрішність, невідому функцію f (x) інтерполюють поліномом другого ступеня.
F2 (x)= b0 + b1 x + b2 x2 |
(7.2) |
Т. е. через три крапки (y1 , x1 ); (y2 , x2 ); (y3 , x3 ) проводять параболу (7.2). Значення коефіцієнтів b0 , b1 , b2 знаходять вирішуючи систему трьох рівнянь,
отриманих із припущення, що значення невідомої функції f (x) й значення полінома F2 (x) збігаються у вузлах x1 , x2 , x3 .
48
Інтерполяційний поліном кожної n-ой ступеня можна побудувати, маючи n + 1 вузол таблично заданої функції. Ці поліноми Fn (x) називаються
інтерполяційними поліномами Лагранжа.
Поліноми Лагранжа дають гарна якість інтерполяції при великій кількості вузлів і високого ступеня полінома. Однак у поліномів Лагранжа є два важливих недоліки:
9Існують функції, при інтерполяції яких, збільшення ступеня полінома не дає гарного наближення.
9Інтерполяційні поліноми Лагранжа у вузлах з'єднання мають злами.
Це вкрай небажане явище, тому що виникають труднощі з диференціюванням
іінтегруванням такої функції.
Інтерполяційна формула Лагранжа.
Лагранжем уведена формула для інтерполяції, що є більше загальної, тому що вона застосовна для випадку довільного розташування вузлів інтерполяції
(нерівномірно розташованих) |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Нехай на відрізку [a,b] |
дані n + 1 різних значень аргументу x0 , x1 ,..., xn й |
||||||||||||
відомі відповідні значення функції |
f (x); |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
f (x0 )= y0 , f (x1 )= y1 ,…, f (xn )= yn |
|
|
|
|
||||
Потрібно побудувати поліном Fn (x) ступеня не вище n, що має в заданих |
|||||||||||||
вузлах x0 ,x1 ,..., xn ті ж значення, |
що |
й функція |
f (x), |
тобто |
Fn (x0 )= y0 , |
||||||||
Fn (x1 )= y1 ,…, Fn (xn )= yn ... |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
1) Спочатку вирішимо таку задачу: побудувати поліном Pi (x) |
такий, що |
||||||||||||
Pi (x j )= 0 при |
j ≠ i й Pi (xi )= 1, тобто це можна записати так: |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
Pi (x j ) |
=δij |
(символ Кронекера) |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Тому |
що |
вихідний |
поліном |
звертається |
в 0 |
у |
n |
крапках: |
|||||
x0 ,x1 ,..., xi−1 ,xi+1 ,..., xn , те він має вигляд: |
|
|
|
|
|
||||||||
Pi (x)= Ci (x − x0 ) (x − x1 ) ... (x − xi−1 ) (x − xi+1 ) ... (x − xn ) |
(7.3) |
||||||||||||
де Ci |
– постійний коефіцієнт; не залежний від x . |
|
|
|
|
||||||||
Ci знайдемо з (7.3) поклавши x = xi |
й з огляду на, що Pi (xi )= 1, тобто |
||||||||||||
Ci (xi − x0 ) (xi − x1 ) ... (xi − xi−1 ) (xi − xi+1 ) ... (xi − xn )= 1 |
|||||||||||||
C |
i |
= 1 |
((xi − x0 ) (xi |
− x1 ) ... (xi − xi−1 ) (xi − xi+1 ) ... (xi − xn )) |
|||||||||
|
|
||||||||||||
Підставивши це в (7.3), одержимо: |
|
|
|
|
|
|
|||||||
P |
(x)= |
|
|
(x − x0 ) (x − x1 ) ... (x − xi−1 ) (x − xi+1 ) ... (x − xn ) |
|
||||||||
|
((xi − x0 ) (xi |
− x1 ) ... (xi − xi−1 ) (xi |
− xi+1 ) ... (xi |
− xn )) |
|||||||||
i |
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
Т.е. задача перша вирішена.
2) Тепер вирішимо більше загальну задачу відшукання Fn (x)
49
Цей поліном має вигляд:
|
n |
|
|
|
|
|
|
||
Fn (x)= ∑Pi (x) yi |
|
|
|
|
|
||||
|
i=0 |
|
|
|
|
|
|||
Справді, ступінь його не вище n й він приймає значення |
yi в крапках |
||||||||
x = xi . Т.е. шуканий поліном має вигляд: |
|
|
|
|
|
||||
n |
|
|
(x − x0 ) (x − x1 ) ... (x − xi−1 ) (x − xi+1 ) ... (x − xn ) |
|
|||||
Fn (x)= ∑yi |
|
|
|
|
|
|
|
(7.4) |
|
((xi − x0 ) (xi − x1 ) ... (xi |
− xi−1 ) (xi |
− xi+1 ) ... (xi |
− xn )) |
||||||
i=0 |
|
|
|||||||
Це – інтерполяційна формула Лагранжа |
|
|
|
|
|||||
Обчислення Лагранжевых коефіцієнтів |
|
|
|
|
|
||||
Якщо формулу (7.4) записати у вигляді: |
|
|
|
|
|||||
|
n |
|
|
|
|
|
|
||
Fn (x)= ∑Fi(n) (x) yi , те |
|
|
|
|
|
||||
F (n) (x)=i= |
0 (x − x0 ) (x − x1 ) ... (x − xi−1 ) (x − xi+1 ) ... (x − xn ) |
(7.5) |
|||||||
|
|||||||||
i |
|
|
((xi − x0 ) (xi − x1 ) ... (xi |
− xi−1 ) (xi |
− xi+1 ) ... (xi |
− xn )) |
|
||
|
|
|
|
називають Лагранжевыми коефіцієнтами.
У випадку постійного кроку h існують таблиці для Лагранжевых коефіцієнтів і обчислювати їх не треба.
Інтерполяція сплайном
Для проведення гладкої кривої через вузлові крапки (y1 , x1 ); (y2 , x2 ); … (yn , xn ) звичайно використають гнучку сталеву лінійку. Її ставлять на ребро й
закріплюють у вузлах. Вісь лінійки описує при цьому гладку криву, що і буде інтерполювати задану таблицею функцію. Отримана в такий спосіб інтерполяційна функція називається сплайном. Сплайн функція не має недоліків поліномів Лагранжа. У неї немає зламів, і гнучка крива легко приймає на одній ділянці вид прямій, а на сусідньому вид параболи.
Чисельні значення коефіцієнтів сплайн поліномів визначають із наступних умов:
9Значення полінома дорівнює значенню шуканої функції у вузлах
таблиці.
91-я й 2-я похідні сплайн поліномів ліворуч і праворуч від будьякого вузла таблиці рівні один одному. Це означає, що сплайн функція не має у вузлах таблиці не тільки зламів, але й зміни радіусів кривизни.
50