0402_УМПС_Арх_укр_2012

Ратуша в Бучаці, що на Тернопільщині, – одна з найкращих в Україні будівель адміністративного призначення.

5.Оскільки Бучацька ратуша характеризується синтезом мистецтв, вона перебуває на межі між архітектурою і скульптурою.

6.Саме з майстерні Пінзеля вийшли яскраві особистості – Антон Косинський, Матвій і Петро Полейовські, Франциск Олендзький, Михайло Філевич та інші.

Довідкова інформація: наприклад; згідно з; з технічної точки зору; за документальними даними; за наявності; такі…, як.

Завдання 4. Письмово введіть у речення необхідні (найбільш доречні за змістом) слова і словосполучення, обираючи їх із довідкової інформації.

1.Оригінально і самобутньо підійшов Пінзель до моделювання оголеного тіла двох головних біблійний персонажів у композиціях «Самсон, що боре лева» та «Жертвоприношення Авраама»: …, що фігури складаються зі скелета й напружених м’язів. … вони чудово передають свій психологічний і фізичний стан.

2.Пластичний декор у цьому ансамблі проголошував ірраціональне й патетичне начало. … барокова скульптура Пінзеля, створена у Годовицях, є найпослідовнішою спробою митця виразити власні почуття, які хвилювали й звеличували майстра..

3.… при створенні цього та інших шедеврів барокової пластики Пінзелю допомагали учні та помічники

4.…, що скульптурне оформлення Бучацької ратуші здійснив видатний український скульптор другої половини ХVІІІ ст. Й. Пінзель (помер у 1761 р.), який працював у 50-60-х рр. у Львові та на Львівщині, визнаний автором трьох статуй на фасаді львівського собору св. Юра (1759-1761), статуї в костьолі в місті Монастирську на Тернопільщині (1761). …, що Пінзелю належать фігури на барельєфах у церкві Покрови, оформлення костьолу в селі Городку Львівської області.

5.Д. Левицький написав світську даму такою – елегантною, красивою, не із завченою, але звичною люб’язною усмішкою і поглядом, спрямованим не вдалину і не всередину, а крізь. … крізь того, до кого звернена звична люб’язна усмішка.

6.Хто ця жінка – ми не знаємо … перший художник імперії написав досконалий портрет світської красуні в блакитній сукні.

Довідкова інформація: тому; проте; здається; тобто; звісно; припускають; але; вважають.

Завдання 5. Із пар пропонованих простих речень утворіть письмово складносурядне речення (1), складнопідрядне наслідку (2) і просте, ускладнене дієприкметниковим зворотом (3).

341

1.Успенський собор Почаївської лаври будувався з 1771 р. до 1783 р. Корпуси келій Почаївської лаври будувалися 10 років (1771-1780 рр.). Троїцький собор Почаївської лаври будувався 7 років – з 1906 р. до

1912 р.

2.До наших днів збереглися розписи Успенського собору 1807-1810 рр. Їх здійснив талановитий український художник Лука Долинський (17451824).

3.Пластичне вирішення оголених фігур Самсона та Авраама шокувало сучасників. Скульптор пізніше огорнув їх драпіруванням.

Завдання 6. Письмово введіть у речення вставте модальні слова і словосполучення, які відповідають вказаному ситуативному значенню, зазначеному у дужках, обираючи їх із довідкової інформації.

1.На картині Д. Левицького «Портрет невідомої в блакитній сукні» (можливість) помітити вдоволення і спокійну впевненість жінки у своїх силах.

2.Художник (можливість) зосередитися саме на своїй героїні – на її обличчі, погляді, усмішці, на її вбранні.

3.Жінка на портреті впевнена в собі і знає, як (необхідність) позувати модномустоличному живописцеві.

4.Пальці на портреті В. Гамалії зроблені не живими, а як у ляльок. (припущення), майстер-живописець мав якийсь зразок портрета парсунного типу, на основі якого й побудував досить традиційну композицію та позузображуваного.

5.На картині зображений мужній, шляхетний «козарлюга», який (спроможність) і шаблею володіти, і вирішувати найскладніші державні справи.

6.Василь Гамалія, (припущення), міцну статуру дістав у спадок від своїх предків-козаків.

7.Архітектори будь-якої споруди (вимога) розробити чіткі креслення її конструкції.

8.(вимога) пам’ятати, що кожну конструкцію будівлі (доцільність) ретельно аналізувати, обговорювати, перевіряти й експериментально перевіряти перш, ніж утіляти ужиття.

Довідкова інформація: мав змогу; напевно; можна; повинні; треба; може; можливо; слід; доцільно.

Завдання 7. Прочитайте надані визначення абзацу та надфразної єдності и писемно сформулюйте, чим вони відрізняються (як частини тексту).

1.Абзац (нім. відступ) – частина тексту, що складається з одного або кількох речень і характеризується єдністю і відносною закінченістю змісту. Будучи одиницею членування тексту, абзац посідає середнє місце між окремим реченням і розділами тексту. Якщо новим рядком виділяється тільки одне речення, це означає, що на цю фразу автор

342

робить особливий змістовий наголос. Тому абзаци в писемному творі мають і певне композиційне значення. В усному мовленні вони потребують довшої паузи, ніж це буває після закінчення речення.

2. Надфразна єдність – композиційно-синтаксична конструкція, в якій об’єднується кілька речень і навіть абзаців, що мають певну змістову завершеність і структурну єдність, яка досягається використанням лексичних, граматичних та інтонаційних засобів. Частини надфразної єдності (НФЄ) об’єднуються в синтаксико-стилістичну одиницю повторенням повнозначних слів (іменників, дієслів), широким використанням сполучників, виділенням членів речення в окремі неповні приєднувальні речення, але найважливішим засобом об’єднання речень в НФЄ є в усному мовленні інтонації, а в усному і писемному – відносна змістова завершеність (За З. Куньч).

Завдання 8. Перепишіть текст, розставляючи пунктограми і виділяючи за змістом окремі абзаци.

Успенський собор Почаївської лаври

Ансамбль Почаївської лаври у місті Почаєві Тернопільської області закладеної в ХХ ст. і відомої з середини ХVІ ст. (є припущення більш давнішого ХІІІ ст. її будівництва появи на цьому місці перших печер що започаткували майбутній монастир) формувався аж до початку ХХ ст. і складається з печерних лабіринтів із підземними храмами розташованими в три яруси (ХV-ХVІ ст.) Успенського собору (1771-1783 рр.) корпусів келій

(1771-1780 рр.) трапезної (ХVІІ-ХVІІІ ст.) дзвіниці (1861-1871 рр.)

архієрейського будинку (1825 р.) Троїцького собору (1906-1912 рр. архітектор О.В. Шусєв) а також господарчих та виробничих будівель – Почаївської друкарні (1895-1896 рр.) корпусу над воротами з головним в’їздом на лаврську територію (1835 р.). Піднятий на штучну терасу монастир із храмовими і господарськими спорудами є фортецею укріпленою оборонними стінами та вежами. Ці укріплення такі могутні що їх не змогла в 1665 р. здолати турецька армія. Нині територію оточує кам’яна стіна першої чверті ХІХ ст. укріплена в південній частині контрфорсами. Більшість лаврських споруд становить значний інтерес з технічної точки зору. Почаївська лавра завжди була великим релігійним центром Правобережної України відіграючи важливу роль у збереженні православ’я в цьому реґіоні.

Завдання 9. Прочитайте текст (завдання 8) ще раз, визначте його жанр і складіть називний план.

Завдання 10. Із пропонованих афоризмів оберіть один і усно прокоментуйте його зміст.

1.Архітектура – також літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і народні перекази (Микола Гоголь).

2.Архітектура – це абетка гігантів (Гілберд Кіт Честерон).

343

3.У будинків, як у людей є своя душа і своє обличчя, на якому віддзеркалюється їхня внутрішня сутність (Олександр Дюма-батько).

Завдання 11. Прочитайте текст і поміркуйте усно щодо того, яке значення для суспільства має пам’ятник Матері-Вдови. Які, на вашу думку, «пам’ятники нашої совісті і душі» ще слід було б встановити в Україні?

Вклонімось Матері-Вдові

Історія його створення розпочалася в листопаді 2008 року з листа Галини Заболотньої із села Любимівка Солонянського району, що на Дніпропетровщині, до редакції газети «Сільські вісті». Жінка розповіла про гірку долю своєї матусі, яка не діждалася з війни чоловіка. Ця скромна селянка, котра з’явилася на світ 1943-го, у рік загибелі свого батька, дуже просила, аби її допис потрапив до улюбленого поета Бориса Олійника, автора хвилюючих поетично-пісенних творів про матір. «Хочу й прошу Вас, Борисе Іллічу, – зверталася жінка через газету, – аби Ви кинули клич побудувати Всенародний пам’ятник Матері-Вдові. Адже таких матерів війна залишила мільйони. Їхні долі однакові – у злиднях і безпросвітній роботі піднімати з руїн Україну й ставити на ноги дітей. І це робити їм було значно важче, ніж тим, із ким поруч були чоловіки».

Напівсирота війни, чий батько також загинув у битві з ненависним ворогом, Борис Олійник крізь сльозу сприйняв це звернення. Воно, разом з розлогим коментарем поета-академіка, Героя України під заголовком «Устами Галини Василівни говорить уся Україна», було оприлюднене. І посипалися сотні сповнених болю й любові листів про неосяжний вдовиний подвиг як у роки війни, так і в гірке повоєння. А на рахунок Українського фонду культури, який очолює Б.І. Олійник, стали надходити скромні, але такі дорогі внески від дітей-сиріт і напівсиріт війни. Згодом до цієї акції приєдналися й журналісти газети «Голос України».

За словами секретаря ради Павла Філя, «на заклик газет відгукнулися дві тисячі 463 індивідуальних і колективних пожертвувачі. Зібрано 357 тис. 106 гривень. Щира дяка всім їм. Автор ідеї Галина Заболотня зі своєї скромної пенсії зробила кілька особистих внесків і загітувала на добру справу багатьох своїх земляків. Благодійник Денис Добрі з м. Іршава Закарпатської області також із пенсії вже дванадцять разів переказував на пам’ятник суми від 50 до 150 гривень. Запевняю: жодна надіслана народна копійка не пропала».

Торік 15 грудня Координаційна рада затвердила остаточну модель пам’ятника з танського граніту заввишки чотири метри: молода мати в зажурі тримає на лівій руці прикрите ряднинкою немовлятко, а правою рукою пригортає до себе старшеньке дитинча. Його автори й виконавці — молоді київські митці-скульптори Адріан Балог та Костянтин Добрянський.

Борис Олійник зазначив, що задум такого пам’ятника впродовж років буквально стукав у серця – найперше дітям війни, яких вивели в люди вдови. На своїх утлих плечах вони підняли з руїн Україну й навчили дітей жити по

344

совісті. Їх мільйони, котрі недолюбили, не зазнали подружнього щастя і до кінця днів своїх чекали суджених: а може, живий?

Пряма мова

Борис Олійник, поет: «Це воістину унікальний пам’ятник, який приурочений і всім без винятку вдовам, і водночас – кожній персонально. Він і всенародний, і водночас кожен з нас із повним правом може вважати, що особисто звів цей пам’ятник своїй рідній неньці. І мені, одному з дітей війни, стане легше на душі від того, що хоч трохи віддячив своїй мамі за все, що вона віддала мені, напівсироті, і рідній Україні».

(За матеріалами газети «Урядовий кур’єр», 2010, № 111)

Завдання 12. Прочитайте тексти, пропоновані в рубриці «Культура мовлення», і складіть за їх змістом два речення-рекомендації щодо доцільності використання у професійному мовленні розглядуваних у текстах мовних одиниць.

Завдання 13. Письмово прокоментуйте актуальність змісту епіграфів, наданих до теми.

Завдання 14. Письмово складіть текст-міркування на тему «Архітектурні та живописні шедеври світу: їх унікальність та довголіття», дотримуючись композиційної структури міркування та обґрунтовуючи актуальність шедеврів, їх довершеність, довголіття і привабливість для майбутніх поколінь.

345

Професійне мовлення – це вільне володіння мовою взагалі і мовою професійного спрямування зокрема.

Руслан Кацавець

МОДУЛЬ ІV. ПРОДУКУВАННЯ ТЕКСТІВ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

ТЕМА 14. КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФАХОВОГО ТЕКСТУ ПЛАН

І. Теоретичний матеріал

§1. Рецензія.

§2. Види планів до тексту; план роботи.

§3. Зв’язок числівників з іменниками та використання відмінкових форм числівників.

Культура мовлення.

ІІ. Практикум 1. Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань

2. Завдання для формування практичних навичок

Ключові слова та поняття

Рецензія, різновиди планів, план роботи.

Критерії засвоєння

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти мають ЗНАТИ:

–зміст понять рецензія; номінативний план, питальний план, тезовий план, складний план; план роботи;

–правила укладання рецензії;

–типи планів і вимоги до кожного з них;

–правила відмінювання числівників й узгодження з ними іменників. Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні ВМІТИ:

–складати рецензію;

–складати плани роботи;

–складати плани різних типів;

–узгоджувати числівники з іменниками;

–записувати у різний спосіб словосполучення з числовими позначеннями.

І. Теоретичний матеріал

§ 1. Рецензія

Рецензія (лат. recensio – огляд, обстеження) – критичний відгук (стаття чи доповідь) про зміст та інші ознаки твору перед його публікацією або виходом у світ.

Основні вимоги до рецензії: науковість, обґрунтованість висновків, чітке розкриття переваг і недоліків стилю рецензованої роботи, стислість і ясність у вираженні думок рецензента, його доброзичливість.

Складовими рецензії є:

346

–предмет аналізування (фіксується тип рецензованої роботи – книга, стаття, монографія, фільм тощо);

–актуальність теми (визначається важливість проблем, висвітлених у роботі);

–короткий виклад (огляд з елементами критичного аналізу та оцінки);

–оціночна частина (загальна оцінка відповідності роботи тому жанрові, до якого вона належить; визначення новизни, глибини дослідження, аргументованості висновків; наявність прикладів, схем, таблиць; знання автором літератури за проблемою; вміння співставляти різні погляди; стиль викладу тощо). Вказуються недоліки, кількість яких може вплинути на висновки рецензента. При цьому зберігається його доброзичливе ставлення до автора або авторів аналізованої роботи. У зв’язку з цим усі зауваження мають бути сформульовані у конкретній формі, наприклад, у вигляді побажань або рекомендацій;

–висновки (відзначається цінність роботи та її місце серед інших робіт за цією проблематикою, практична цінність, галузь використання її положень). У разі негативних висновків обґрунтовується на основі вказаних раніше недоліків недоцільність публікації роботи.

Таблиця 14.1 КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА ТА ТИПОВІ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ

ЗАСОБИ ОФОРМЛЕННЯ РЕЦЕНЗІЇ

347

§ 2. Види планів до тексту; план роботи

Усний і писемний тексти в основі своїй мають схему змісту – план організації інформації. І деталізувати зміст тексту допомагає план, складений до нього. План – це порядок, послідовність викладу матеріалу статті (лекції), книжки. Плани бувають прості та складні. Простий план має такі різновиди: номінативний (називний); питальний; тезовий.

Номінативний план визначає підтеми тексту. Питальний план віддзеркалює головні проблеми тексту. Тезовий план формулює ключові положення тексту.

Пункти номінативного плану – це називні речення (в граматичній основі мають тільки підмет). Вони містять переважно ключове слово до окремої частини тексту.

Пункти питального плану – це питальні речення. Запитання повинно бути настільки ємним, щоб потребувати цілісної закінченої відповіді у формі певної частини тексту.

Пункти тезового плану концентрують думку, яку можна сформулювати

348

одним реченням.

Складний план передбачає більшу деталізованість, виокремлення ключових понять. Але, перш за все, це три логічно відокремлені частини – вступ, виклад, висновок.

Зверніть увагу!

Складаючи план, слід дотримуватися таких символічних, орфографічних та пунктуаційних вимог до його оформлення:

1.Пункти простого плану нумеруються арабськими цифрами. Після них ставляться крапки і кожен пункт починається з великої літери:

1.А…

2.А…

3.А…

2. Пункти складного плану можна об'єднати у три системи:

1)назва певного великого фрагменту записується під римською цифрою з червоного рядка. Риски вгорі та внизу над римськими цифрами не ставляться. В кінці назви пункту крапка не ставиться;

2)великий фрагмент поділяється на менші, які нумеруються арабськими цифрами. Вони пишуться одна під одною другим стовпчиком від римських цифр. Після назви пункту ставиться крапка (якщо немає поділу на підпункти) або двокрапка (якщо є підпункти);

3)у свою чергу, підпункти записуються під буквами а, б, в, ... . Після цих літер ставиться кругла дужка, після назви – крапка з комою, а перше слово підпунктів пишеться з маленької літери.

Окрім рубрикованого тексту, плани можуть мати графіки, діаграми, таблиці, схеми тощо.

Крім планів до тексту, кожен фахівець для кращої організації робочого часу має складати план роботи. План роботи – це документ, що встановлює точний ічіткий перелік низки заходів (робіт) для їхнього подальшого виконання.

Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, прізвища й посади керівників і конкретних виконавців (відповідальних за кожний пункт плану).

Розрізняють такі групи планів роботи:

• річні (календарний, фінансовий, навчальний),

• піврічні (семестрові),

• квартальні (четвертні),

• місячні,

• декадні,

• тижневі,

• добові.

Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану, але загальними для них усіх є:

1.Гриф затвердження.

2.Назва документа.

3.Назва установи чи структурного підрозділу.

4.Термін, на який укладено план.

349

5.Порядковий номер.

6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу).

7.Зміст роботи.

8.Посада, прізвище та ініціали виконавця.

9.Посада, прізвище та ініціали відповідального.

10.Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (проведення) роботи. Службові плани робіт підписують посадові особи, які відповідають за їх

виконання, а індивідуальні – ті, хто їх укладає, із наступним затвердженням керівником.

§ 3. Зв'язок числівників з іменниками та використання відмінкових форм числівників

Числівник – змінна частина мови, яка означає кількість або порядок предметів, ознак, явищ при лічбі.

Розряди числівників за значенням: кількісні (означають кількість об’єктів;

поділяються на власне кількісні числівники, неозначено-кількісні числівники,

збірні та дробові числівники), порядкові (означають порядок при лічбі).

Типи числівників за будовою: прості (складаються з одного слова), складні (мають у складі одного слова два і більше числівників), складені (об’єднують кілька окремих слів-числівників).

Таблиця 14.2 ОСОБЛИВОСТІ СПОЛУЧУВАНОСТІ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ