0402_УМПС_Арх_укр_2012

Завдання 11. Послуговуючись лексикою завдань 9 та 10, перекладіть текст українською мовою, визначте його тип.

Техника безопасности при работе с бензином

При работе с бензином нужно соблюдать правила обращения с ним. Бензин – легковоспламеняющаяся жидкость, при попадании на кожу вызывает раздражение, хорошо растворяет краску. Следует осторожно обращаться с тарой из-под бензина, так как оставшиеся в таре его пары легко воспламеняются. Особую осторожность следует проявлять при работе с этилированным бензином, в котором содержится сильно действующее вещество – тетраэтилсвинец, вызывающий тяжелое отравление организма. Нельзя использовать этилированный бензин для мойки рук, деталей, чистки одежды. Запрещается всасывать и продувать трубопроводы и другие приборы системы питания ртом. Хранить и перевозить бензин можно только в закрытой таре с надписью «Этилированный бензин – ядовит». Для удаления пролитого бензина применяются опилки, песок, хлорная известь или теплая вода.

Особой осторожности требует обращение с антифризом. Эта жидкость содержит в себе сильнодействующий яд – этиленгликоль, попадание которого в организм приводит к тяжелому отравлению. Категорически запрещается переливать низкозамерзающие жидкости при помощи шланга путем засасывания ртом. При случайном попадании антифриза в организм пострадавший должен быть немедленно доставлен в медицинский пункт для оказания помощи.

Завдання 12. Використовуючи зміст тексту завдання 11 і ваші власні знання щодо дотримання правил безпеки при роботі з бензином, складіть писемно інструкцію з техніки безпеки. Поясніть, чи можна виділити інструкцію як окремий тип тексту. Якщо можна, то дайте визначення цьому типу тексту. Якщо не можна, то напишіть, до якого типу й за якими ознаками можна віднести інструкцію.

Завдання 13. Прочитайте текст. Виберіть із нього терміни й термінологічні словосполучення за вашим фахом і заповніть таблицю (слова записуйте у початковій формі).

Використання дерева в давньоруській архітектурі

Помірний клімат та невичерпні природні багатства Східно-Європейської рівнини і Карпат приваблювали людей, що селилися тут ще задовго до історичних часів. У народів, які жили в лісових та лісостепових місцевостях, дерево завжди відігравало велику роль у розвитку матеріальної культури і мистецтва. З дерева будували житло, храми, оборонні стіни та башти, кораблі, мостили вулиці і площі, робили вози, сани й інше сільськогосподарське знаряддя, різний посуд і начиння: бочки, жлукта, корита, діжки, ложки тощо.

Виникає питання: чому у книгах про давньоруську архітектуру йдеться головним чином про церкви? Можливо, лише тому, що інші споруди не

281

збереглися? Справді, найкраще збереглися пам’ятки культового будівництва, бо їх будували з добірного дерева, переважно дуба, ставили ізольовано від навколишньої забудови, в оточенні високих дерев для захисту від вогню. Інші ж дерев’яні будинки, в тому числі й житлові, частіше гинули під час пожеж і від вологи, їх часто перебудовували або замінювали новими будинками через фізичний та моральний знос. Тому поодинокі пам’ятки дерев’яного житла мають не більше 100-150 років, а старовинні дерев’яні палаци, замки та фортеці зовсім зникли, не лишилося жодної пам’ятки. Про архітектуру цих будівель можемо судити лише за старовинними описами та гравюрами.

Крім того, треба пам’ятати, що за часів середньовіччя у руках церкви була вся ідеологія, і основною сферою діяльності кращих народних майстрів, архітекторів та художників були церковні споруди.

Використання деревини протягом багатьох віків сприяло розвиткові у кожного народу своєї технології і художньої обробки дерева. Мало в якій галузі народної творчості так яскраво виступають національні риси народу, як у дерев’яній архітектурі та різних виробах з дерева.

(За матеріалами статті: Юрченко П. Г. Використання дерева в давньоруській архітектурі // Архітектура України. – 2002. – № 2. – С. 5)

Завдання 14. Виберіть із тексту (завдання 13) віддієслівні іменники і підберіть до них однокореневі дієслова. Заповніть таблицю, записуючи іменник у Н. в. однини, дієслова – у формі інфінітива недоконаного виду (що робити?).

Завдання 15. Визначте, які слова і словосполучення у тексті (завдання 13) є ключовими. Складіть їх список.

Завдання 16. Складіть і запишіть за змістом тексту (завдання 13) два простих плани у формі називних (перший план) і питальних (другий план) речень.

Завдання 17. Складіть і запишіть анотацію за змістом тексту завдання 13.

Завдання 18. Визначте, до якого виду відноситься складена вами анотація (завдання 17). Згадайте інші види анотацій і сформулюйте писемно особливості кожного з них. Для викладу своєї відповіді використовуйте форму таблиці.

Завдання 19. Заповніть таблицю, розподіляючи іменники за групами відповідно до їх закінчень у формі родового відмінка однини.

282

Вапняк, тло, мавзолей, візерунок, мармур, сад, символ, комплекс, пісковик, атрибут, орнамент, шар, розчин, масштаб, канон, аскетизм, портик, опис, храм, план, зразок, квадрат, сантиметр, Донецьк, край, реґіон.

Завдання 20. Прочитайте фрагменти текстів. Визначте в кожному з них тип міжреченнєвого зв’язку.

283

цього візерунка – великий білий квадрат із зображенням канфара на довгастій ніжці з виноградними лозами, листям і гронами та двох павичів, які причащаються священним вином із келиха. Дві в’юнкі виноградні лози з голубами серед плодів виростають з чаші. Ці птахи в античній міфології були атрибутом Афродіти, в християнстві ж вони – символи чистоти та людської душі.

Завдання 21. Випишіть із фрагмента 1 (завдання 20) іменники ІІ відміни чоловічого роду у початковій формі (Н.в. однини), поставте їх у формі родового відмінка.

Зразок: час-часу, вогонь-вогню.

Завдання 22. Із фрагмента 3 (завдання 20) випишіть речення зі вставними словами та словосполученнями. Письмово визначте, яку функцію вони виконують у змістотворенні.

Завдання 23. Зредагуйте пропонований бібліографічний опис джерел відповідно до чинних норм.

1.100 найвидатніших шедеврів України. К, Автограф, 2004, 496 сторінок.

2.Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. / Б. І. Білик, Ю. А. Горбань, Я. С. Калакура та ін.; За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. К, Вища школа, 1999, 326 сторінок.

3.Російсько-український та українсько-російський словник термінів будівництва й архітектури. Том I. Російсько-український словник термінів будівництва й архітектури / С. Жуковський, Р. Кінаш, Л. Полюга, В. Базилевич. – Львів, Ліга-Прес. – 2005, 960 с.

Завдання 24. Прочитайте текст, сформулюйте визначення уробекології та визначте місце архітектора у процесі поліпшення екології міст.

Урбоекологія

Процес урбанізації є досить складним і поділяється на кілька стадій, кожна з яких має характерні особливості. Деякі вчені вважають, що кульмінаційної точки приросту міського населення було досягнуто в 1970 p., але це, на нашу думку, не є типовим і має місце лише в деяких містах Заходу. Однією з найбільших проблем усіх міст світу, яка дедалі загострюється, є ресурсна – різке зменшення таких видів природних ресурсів, як продовольчі, мінеральні, просторові, рекреаційні.

Досліджує та вирішує усі згадані проблеми наука урбоекологія. Одним із найголовніших її завдань є визначення шляхів поліпшення екологічного стану сучасних міст. До них належать: поступова стабілізація зростання міст, розумний, обґрунтований з еколого-економічних позицій розподіл людей на території держави; вдосконалення господарств природної зони; збільшення

284

площі «зеленої зони» міст (створення парків, скверів, бульварів, захисних зон, зелених насаджень уздовж усіх доріг, максимальне поширення настінної будинкової зелені – плюща чи дикого винограду, створення зелених куточків на плоских дахах будинків, розведення квіткових вазонів, зимових садів усередині приміщень, в установах, лікарнях, інститутах, навчальних закладах, створення садків у кожному мікрорайоні, кварталі міста). Слід зазначити, що ґрунти в сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, вони, як правило, мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, переущільнені, витоптані.

Багато може дати екологічно обґрунтована просторова організація й концентрація виробництва, житлових та рекреаційних масивів – розробка генеральних планів розвитку міст на перспективу з урахуванням циркуляції повітря, сучасного екологічного стану й можливостей його поліпшення з максимальним збереженням існуючих зелених зон. Необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ, здійснення жорсткого контролю за станом повітряного та водного середовищ, зменшення всіх видів промислових забруднень за рахунок упровадження нових безвідхідних технологій, систем і фільтрів, ефективного очищення газових і рідких викидів та стоків, застосування оборотного водопостачання. Слід створювати зелені санітарно-захисні зони навколо промислових об'єктів.

Найбільш стійким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт – чергування природних і відозмінених ділянок на території міста. Треба пам'ятати, що всі «дикі» ділянки в містах та на околицях, непридатні для забудови та інших видів господарювання (заболочені ділянки, яри, невеликі, зарослі чагарником, струмки та річечки), є важливим компонентом урбоекосистеми, вони найбільш стійкі й найдовше протистоять антропогенному впливу. Їх освоєння є екологічно невигідним. Зелені насадження не лише поліпшують мікроклімат у містах, очищають повітря, виконують рекреаційні функції, вони захищають будинки й тротуари від перегріву, поглинають шуми. В зв'язку зі зростаючою необхідністю вирішення проблем раціонального планування структури міст, з розвитком ландшафтної архітектури виник новий напрям урбоекології – аркологія. Це екологічна архітектура, що досліджує питання забудови міст з максимальним урахуванням екологічних факторів, збереженням і поширенням зелених зон, створенням сприятливих умов для праці й проживання людини.

(За матеріалами книги Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. Підручник / Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фуфдут. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.)

Завдання 25. Розкрийте письмово зміст вислову Руслана Кацавця:

«Мова становить основу професіоналізму… Вона є базою здобуття фаху у вищому навчальному закладі й основним засобом подальшої професійної діяльності».

285

Хто думає про науку, той любить її, той ніколи не перестає учитись.

Григорій Сковорода

ТЕМА 12. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕКСТУ-ОПОВІДІ І ТЕКСТУ-ОПИСУ

ПЛАН

І. Теоретичний матеріал.

§1. Лексико-граматичні та синтаксичні характеристики тексту-оповіді.

§2. Лексико-граматичні та синтаксичні характеристики тексту-опису.

§3. Посилання у текстах на час і місце дії.

§4. Правопис прийменників з іншими частинами мови.

Культура мовлення.

ІІ. Практикум

1.Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань.

2.Завдання для формування практичних навичок.

Ключові слова та поняття

Текст-оповідь, текст-опис, прийменник.

Критерії засвоєння

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти мають ЗНАТИ:

-визначення понять текст-оповідь, текст-опис;

-у формуванні яких відношень у реченні бере участь прийменник. Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні ВМІТИ:

-давати визначення поняттям, які представлені у теоретичній частині теми;

-визначати тип мовлення та моделі наукового тексту, аналітично сприймати в ньому мовні засоби організації змісту й розуміти їх роль в конкретному тексті;

-правильно узгоджувати прийменники з відмінковою формою іменника, займенника, прикметника та числівника;

-продукувати текст за його призначенням, характером викладу інформації та відповідним використанням лексико-граматичних засобів.

І. Теоретичний матеріал

§ 1. Лексико-граматичні та синтаксичні характеристики текстуоповіді

Щоб правильно застосовувати мовні засоби, треба пам’ятати, що типи мовлення (оповідь, опис, міркування, доказ, інструкція) розрізняються залежно від комунікативної мети висловлювання. Текст-оповідь використовується, коли потрібно розповісти про пов’язані між собою дії чи події; текст-опис – коли треба дати словесне зображення предмета, особи, місця, стану або процесу; текст-міркування – при доведенні, витлумаченні, поясненні причини того чи

286

іншого явища; текст-доказ – при доведенні теореми, гіпотези тощо; текстінструкція – коли треба надати рекомендації, настанови, поради.

Серед різних типів викладу у науковому мовленні активно використовуваною є оповідь.

Оповідь – різновид викладу, який презентує інформацію про події, пов’язані з процесом дослідження, отриманням наукових даних, здійсненням наукових відкриттів. Цей тип мовлення зазвичай реалізується у тексті з повідомленням про хід експериментів, про історію певної науки, розвиток окремих наукових та виробничих галузей тощо.

Мета оповіді – зафіксувати, представити окремі етапи (стадії) формування, зміни об’єкта від початкового до наступних станів. На відміну від опису з характерним для нього переліком сукупності стійких ознак об’єкта, оповідь – це фіксація окремих змінних у часі станів (стадій) дії, представленої як процес, подія. Стадії зміни об’єкта у розповіді подаються у часовій та поетапній послідовності, порушення якої призводить до спотворення описуваного об’єкта або процесу.

Вирізнювальні ознаки оповіді як способу викладу

1. Оповідь має свій об’єкт викладу. Вона буває задіяною, коли йдеться про:

а) процес (закономірна, послідовна зміна етапів розвитку чогось); б) подію (оповідь про значущий факт наукового / громадського

(літературного, культурного тощо) життя особи).

2. В оповідь включаються об’єкти, що характеризуються просторовою віднесеністю (утворюються, формуються, діють у чітко визначених часових межах). Ці об’єкти за розглядуваний період зазнають певних кількісних і якісних змін, перебуваючи у процесі досягнення кінцевого стану.

Формальна організація зв’язного тексту-оповіді

Тексти-оповіді характеризуються власною структурою, що відображається у зв’язку між реченнями. Виділяються три структурні типи цих текстів (див.

табл. 12.1).

О – об’єкт

t – час, період

Наведемо приклади текстів зазначених структурних типів.

288

Текст І типу:

Архип Куїнджі

(1841-1910)

Народився Архип Куїнджі в Маріуполі. Його батько, Іван Христофорович, був шевцем і мав прізвище Єменджі. Слово це татарське й означає "трудова людина". Сам Архип Куїнджі вважав себе греком і сповідував православ'я. У родині говорили по-татарськи.

1845 р. Архип осиротів, і його взяли до себе родичі. Вони й подбати про його освіту. Спершу хлопчик вивчав грецьку мову у "вільного" вчителя, потім недовго відвідував школу, засновану греком – митрополитом Костанжоглу. В 11 років почав працювати у підрядчика на будівництві церкви. Письменному хлопчику доручили приймати цеглу. У товстій книзі, виданій для цього, почали з'являтися записи й... малюнки. Малював юний Куїнджі й на стінах кухні, де, власне, і жив. Підрядчик ставився до творчості свого підопічного доброзичливо й навіть не без гордості показував його малюнки приятелям.

Пізніше Архип служив у хліботорговця – італійця Аморетті. Посада його звалася "кімнатний хлопчик", тобто слуга. Малювання тривало. Один із гостей хазяїна радив Куїнджі поїхати у Феодосію, до Айвазовського, і навіть дав йому рекомендаційного листа. У 1855 р. в розпал Кримської війни, Архип Куїнджі пішки вирушає до Феодосїї, але Айвазовського він там не застав. Влаштуватися на роботу Куїнджі допоміг молодий художник Адольф Феслер, учень мариніста. За однією з версій, згодом Айвазовський доручає Куїнджі копіювати свої картини, за іншою – допускає його тільки до розтирання фарб і фарбування огорожі. Куїнджі повертається в Маріуполь і влаштовується ретушером до фотографа. Малювати він не перестає і навіть має популярність. Місцевий купець Кетчерджі-Шаповалов замовляє йому свій портрет, що було місцевим визнанням таланту. Через півтора десятиліття дочка цього купця, Віра, стане дружиною Куїнджі.

На якийсь час Куїнджі перебирається в Одесу, теж працює там ретушером. Потім вирушає до Петербурга. Трудиться "за фахом" і, очевидно, відвідує Академію мистецтв як вільний слухач.

У1868 р. на академічній виставці з'являється його картина "Татарське село при місячному освітленні", що викликає чималий інтерес у публіки і професіоналів. Архипа Куїнджі, "учня школи професора Айвазовского", "за хороші знання в живописі пейзажів Радою Академії на зборах 15 вересня 1868 року визнано гідним звання вільного художника, яке він і одержить, коли витримає словесний іспит". Та словесного іспиту Куїнджі витримати не може, оскільки він не має елементарних знань, зате здобуває репутацію зразкового слухача.

У1869 р. Куїнджі виставляє на академічній виставці вже три роботи – "Рибальська хатина на березі Азовського моря", "Буря на Чорному морі при заході сонця" і "Ісаакіївський собор при місячному освітленні". В Академії мистецтв Куїнджі знайомиться з багатьма художниками, особливо товаришує з І. Рєпіним і В. Васнецовим.

289

Друзі радять Куїнджі клопотати про присвоєння звання "класного художника". Він пише: "Маю честь додати, що, не бувши учнем Академії і не слухавши лекцій, перебуваю в граничному утрудненні щодо іспиту з допоміжних предметів Академічного курсу, чому й насмілююся просити невеликого полегшення, а саме дозволити мені складати іспит лише з головних і спеціальних предметів". Рада Академії погоджується, однак висуває умову – Куїнджі екзаменуватиметься тільки на звання некласного художника з пейзажного живопису.

Він не складає Закону Божого, загальної та російської історії, географії, російської мови. Решта предметів та отримані з них оцінки такі: історія образотворчих мистецтв – 3,5 бала, архітектура – 4 бали, анатомія – 3,5 бала, перспектива – 4 бали. Куїнджі одержує звання некласного художника.

1878 p. Куїнджі одержав звання художника 1-го ступеня. Його роботи, зокрема й "Українська ніч", з успіхом експонуються в Парижі, на Всесвітній виставці.

Для VII пересувної виставки (1879) художник пише три картини. До наміченої дати вони не закінчені, але Куїнджі настільки популярний, що заради нього відкриття виставки відкладають. Жертва не даремна. Це були "Північ", "Після дощу" та "Березовий гай".

Через рік Куїнджі на тих самих умовах і з таким же небаченим успіхом експонує наступну свою картину – "Березовий гай" (однойменну картину 1879 р. ця робота нагадує хіба що наявністю беріз). "Березовий гай" купує Ф. Терешенко за сім тисяч карбованців.

Величезний успіх картин, що "світяться", призвів до появи копій і наслідувань. На секрет "фосфоресціюючих" фарб буквально полювали.

Публіка чекає нових картин художника: чим він її здивує цього разу? Петербургом ходять чутки. Досягши апогею слави, у 1882 р. Куїнджі раптом замовкає. Протягом наступних 30-ти років він лише один раз виставить свої твори.

Звісно, таке рішення майстра здається незрозумілим і навіть таємничим. Сам він пояснює це так: "Художнику треба виступати на виставках, поки в нього як у співака, голос є. А як тільки голос спаде, треба йти, не показуватися, щоб не осміяли. От я став Архипом Івановичем, усім відомим, ну, не добре, а потім я побачив, що голос став начебто спадати. Ну, от і скажуть: був Куїнджі і не став Куїнджі!" Однак писати він не перестав. Працював майже потай, замкнувшись у майстерні, куди нікого не пускав. Між 1882 і 1910 pp. він створив близько 500 робіт. Усі вони (за винятком чотирьох) стали відомі вже по смерті автора. Переважно це своєрідні картини-етюди, надзвичайно цікаві за колоритом, повні дивної загадковості й нерідко – містичної значущості ("Полудень. Череда в степу". "Плями місячного світла в лісі. Зима", "Ефект заходу". "Надвечір'я"). Чимало робіт було створено під враженням поїздок на Кавказ ("Ельбрус. Місячна ніч", "Ельбрус увечері").

Але до того, що вже було показано, художник ставився дуже ревно. Так, у 1883 р. він звинуватив Р. Сулковського, автора картини "Мертвий штиль", у

290