QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

б) контейнерні із знімною ходовою часткою - 15; в) збірно-розбірні - 20.

3) число передислокацій за розрахунковий термін служби (не менше): а) збірно-розбірні з блок контейнерів - 5; б) з плоских і лінійних елементів - 3.

Таблиця 1.35 - Класифікація мобільних будівель і споруд

71

Продовження таблиці 1.35

Склад комплексу підсобних будівель для будівельного майданчика визначається з урахуванням: можливості максимального використання постійних або таких, що знов зводяться об'єктів; застосування мобільних будівель заводського виготовлення для забезпечення будівельного ви-

робництва і що працюють на будь-якій ділянці і етапі будівництва; підбору раціонального складу будівель; відповідного умовам і календарному плану будівницт-

ва.

Адміністративні і побутові приміщення будівельно-монтажних організацій необхідно, як правило, розміщувати в мобільних будівлях.

72

Побутова будівля - це споруда, що стоїть окремо, яку можна використовувати як для службових, так і житлових приміщень.

В даний час наявність різних приміщень, які мають в своєму розпорядженні побутові містечка, надає робочому-будівельнику до 14 послуг, а саме: можливість переодягнутися, вмиватися, прийняти душ, висушити спецодяг, обігрітися і відпочити, пообідати, утамувати жагу, замовити і отримати продукти харчування і напівфабрикати, потрапити на прийом до лікаря і прийняти медичні процедури, придбати і почитати газету, побувати в перукарні, купити квитки в театр і отримати в пересувній бібліотеці необхідну книгу.

Склад підсобних будівель (приміщень) для будівельного майданчика залежить від організаційнотехнологічних умов будівництва; тривалість будівельно-монтажних робіт на об'єкті, що зводиться; характеру залучених ресурсів, ступеня розвитку будівництва і стану його матеріально-технічної бази, порядку санітарно-гігієнічного і побутового обслуговування працюючих.

Відповідно до вимог п. 43 розділу 2 СНіП 2.09.04-87 [24] і п. 1.13 СНіП III – 4 – 80* [2] робітники, керівники, фахівці і службовці, зайняті на будівельних об'єктах, мають бути забезпечені саніта- рно-побутовими приміщеннями (вбиральнями, сушарками для одягу і взуття, душовими, приміщеннями для їди, відпочинку і обігріву, кімнатами гігієни жінок і туалетами) залежно від віднесення їх до відповідної групи виробничих процесів, вказаних в додатку 4., відповідно до норм, що діють, номенклатури інвентарних будівель, споруд і установок і їх комплексів для будівельних і монтажних організацій.

Підготовка до експлуатації санітарно-побутових приміщень і приладів для працюючих на будівельному майданчику має бути закінчена до початку основних будівельно-монтажних робіт.

При реконструкції діючих підприємств санітарно-побутові приміщення слід влаштовувати з урахуванням санітарних вимог, дотримання яких обов'язково при здійсненні виробничих процесів підприємства, що реконструюється. Номенклатура приміщень службово-побутового призначення представлена в таблиці 1.36.

73

Таблиця 1.36 - Номенклатура будівель і споруд побутових городків різної місткості

1.2.1.2 Розміщення тимчасових будівель на будівельному майданчику

Розміщення тимчасових (інвентарних) будівель на будівельному генеральному плані слід проводити з урахуванням можливості їх використання для всіх будівель і споруд у складі пускового комплексу або черги будівництва. Тимчасові будівлі слід розташовувати щодо сторін світу і переважаючого напряму вітрів з метою забезпечення найбільш сприятливого природного освітлення, провітрювання майданчика, запобігання сніжним або піщаним занесенням.

Вибір місця розміщення підсобних об'єктів за відсутності обмежень по пожежній небезпеці, техніці безпеки і по інших параметрах проводиться з умови мінімуму:

транспортних витрат – для об'єктів виробничого і складського призначення; витрат на тимчасові інженерні мережі і перш за все (по пріоритету при розгляді) на каналізацію,

теплопостачання і водопостачання – для всіх будівель і споруд підсобно-допоміжного і обслуговуючого призначення;

протяжності шляху або втрат часу на пішохідні переходи працюючих – для груп будівель допоміжного призначення;

74

протяжності і експлуатаційних втрат – для інженерних мереж енерго- і водопостачання, газопостачання та ін.

Виходячи з цих принципів, підсобні будівлі, споруди і установки розміщують на будівельному майданчику на спеціально виділених для цієї мети ділянках, що зазвичай не забудовуються, як правило, у постійних транспортних комунікацій з використанням для експлуатації цих об'єктів постійних інженерних мереж, в безпосередній близькості від основних груп споживачів (в центрі потреби).

Санітарно-побутові приміщення розміщують поблизу входів на будівельний майданчик, на незатоплюваних ділянках території з таким розрахунком, щоб уникнути проходу працюючих через небезпечні зони (котловани, зони розташування будівельних машин і механізмів, залізничні колії без перехідного настилу і т. д.). За наявності на території будівельного майданчика бункерів, бетонорозчинних вузлів і тому подібного побутові приміщення необхідно розміщувати на відстані не менше 50 м від них з навітряного боку.

Розміщення побутових містечок на будівельному майданчику повинне задовольняти наступним вимогам: не утрудняти виконання робіт протягом всього періоду будівництва; забезпечувати повну зручності підходів; забезпечити раціональні схеми підключення всіх видів енергетичних ресурсів.

Набори адміністративних і санітарно-побутових інвентарних будівель слід об'єднувати в побутові містечка на 50…250 працюючих залежно від умов будівництва. Відстань від побутових містечок до робочих місць не повинна перевищувати 500 м. У складі побутових містечок слід суміщати частину виробничих, складських інвентарних будівель (майстерні різного призначення, роздаточні інструментальні, навіси і інші будівлі)

Для розміщення побутових містечок слід використовувати ділянки зелених насаджень; ділянки будівництва подальших комплексів, території підприємств (при розширенні, реконструкції), що діють, території під змонтованими галереями, інші відносно вільні місця.

На будівельному генеральному плані повинні бути показані габарити приміщень, їх прив'язки в плані, місця підключення до інженерних мереж, підходи і під'їзди до будівлі (споруди) повинні бути відображені відомості про їх призначення, кількість, об'єми, розміри в плані, а також номера типових проектів.

Комплекси виробничого побуту або побутові городки формуються відповідно за такими принципами:

зонування території містечка; мінімізація території, що відводиться під забудову;

компактне і просте формою розміщення об'єктів на території містечка; мінімізація протяжності доріг, тротуарів і інженерних мереж.

Зонування в побутових городках проводиться за наступними ознаками:

організаційному – окремо групи об'єктів генпідрядних і субпідрядних організацій, причому у складі останніх зазвичай відсутні такі об'єкти як їдальні, медпункти, магазини та ін., які розміщуються в зоні генпідрядної організації;

по функціональному призначенню – група службових (контори, диспетчерські, медпункт і будівля для проведення занять і зборів), які розташовуються біля входу (у містечках на 10...60 чоловік) або в двох - трьох центрах поблизу основних маршрутів руху працюючих (у містечках на 200...500 чоловік); група санітарно-побутових будівель (вбиральні, будівлі для обігріву і відпочинку, їдальні, туалети, душові), при цьому їдальні, туалети і убиральні повинні розташовуватися біля кордонів території містечка, що дозволяє організувати для них, при необхідності каналізаційні вигріби; зона відпочинку, спортивна зона;

за типом будівель – група що перевозяться і буксируваних і група збірно-розбірних будівель одне і двоповерхових.

Побутові містечка розміщуються на будівельному майданчику або в безпосередній близькості від неї, в зоні найбільшої концентрації працюючих, з максимальним наближенням до основних маршрутів їх пересування на будівництві або з будівництва до житлових комплексів. Віддаленість побутових містечок від місць виконання робіт не повинно перевищувати 500 м, при переважній відстані - 200 м. При цьому віддаленість окремих будівель від місць виконання робіт, як правило, не повинна

75

перевищувати: питних фонтанчиків - 75 м, туалетів - 100 м, будівель для обігріву і відпочинку - 150 м.

Побутові містечка не повинні розміщуватися з навітряного боку від об'єктів, що виділяють шкідливі пари, гази, пил і т.п., у відкритих траншей і котлованів, залізничних колій або зон роботи монтажних або інших механізмів, які не обладнані відповідними огорожами, покажчиками, сигналізацією, перехідними містками (настилами) і іншими засобами, що забезпечують безпеку робітників на території містечка або на підході до нього.

В разі видалення побутових містечок від місць виконання робіт більш ніж на 100...200 м, контори лінійного персоналу встановлюють при в'їзді на будівельний майданчик.

Побутові містечка повинні мати всі необхідні інженерні мережі і комунікації: електропостачання, водопостачання, теплопостачання, каналізацію, а також телефонізацію, радіофікацію, пішохідні доріжки, автодороги і майданчики. При розробці побутових містечок перевага віддається централізованим інженерним мережам, а також збірно-розбірним елементам мереж, комунікацій і елементам впорядкування.

Електропостачання побутових містечок повинне забезпечити їх потребу в освітленні (внутрішньому і зовнішньому), роботі устаткування їдальні, приладів опалювання (при необхідності), сушарок і ін. При цьому лінії електропередач мають бути переважно кабельні повітряної прокладки. Електроживлення здійснюється від найближчих ввідно-розподільних пристроїв. Тип джерела електроенергії (підстанція будівельного майданчика, тимчасова електростанція будівельного містечка) визначається при прив'язці побутових містечок до умов будівництва

Опалювання може бути водяним або електричним, причому останнє застосовується переважно для контейнерних будівель, будівель з підлогою, що підігрівається.

Водопостачання повинне забезпечити працюючих питною водою, яка відповідає вимогам ГОСТ 2874–82 «Вода питна». Принципова схема мережі тимчасового водопроводу в побутовому містечку вирішується як кільцева, тупикова або змішана. За відсутності на будівельному майданчику госпо- дарсько-питного водопроводу водопостачання здійснюється шляхом доставки води автотранспортом в резервуар питної води, розрахований на тридобову витрату. У контейнерних будівлях, як правило, водопостачання здійснюється з періодично заповнюваних вбудованих баків.

Каналізація розробляється, перш за все, для обслуговування їдалень, душових і убиралень. Вона не передбачається лише в тих випадках, коли число працюючих в найбільш численну зміну не перевищує 25 чоловік. При цьому обмежуються улаштуванням водонепроникних вигребів для убиралень і їдалень.

Для побутових містечок більшої місткості (100...500 чол. і більш) за відсутності централізованої каналізації рекомендується застосування збірно-розбірних очисних споруд заводського виготовлення.

Впорядкування включає роботи по плануванню його території, улаштування пішохідних доріжок, майданчиків для відпочинку, спортивних майданчиків, розміщення на території містечка навісів для відпочинку, місць для куріння, різних стендів, улаштування огорожі, посадку чагарників, квітів і ін.

1.2.1.3 Вимоги до складу санітарно-побутових приміщень

Побутові будівлі призначені для розміщення в них приміщень обслуговування працюючих: са- нітарно-побутових, охорони здоров'я, громадського харчування, торгівлі і служби побуту, культури.

Входи в санітарно-побутові приміщення слід обладнати тамбурами з пристосуваннями для очищення і миття взуття. Біля санітарно-побутових приміщень бажано організувати місця для відпочинку працюючих і спортивний майданчик.

Для провітрювання санітарно-побутових приміщень в віконних рамах необхідно влаштовувати кватирки або фрамуги, що відкриваються.

Душові, вмивальні, туалети, гардеробні для зберігання вуличного, домашнього і робочого одягу влаштовують окремо для чоловіків і жінок. Приміщення для сушки спецодягу, для відпочинку і обігріву обладнуються пристроями для 10…15-хвилинного підсушування рукавиць.

Тимчасові будівлі виробничого, складського і допоміжного призначення розміщуються в третій зоні будівельного майданчика. Розташування тимчасових будівель повинне забезпечувати безпечні і зручні підходи до них робітників і максимальне блокування будівель між собою. Блокування

76

сприяє скороченню витрат по підключенню будівель до комунікацій і експлуатаційних витрат. Доцільно розміщувати в одному блоці гардеробні, умивальні, душові, приміщення для сушки одягу, їдальні, забезпечивши сполучення між ними.

При розміщенні цих приміщень у вагончиках або контейнерах їх розташовують поруч і по можливості блокують так, щоб відстань між побутовими будівлями в одній групі була не менше 1 м, а загальна довжина споруди, що блокується, не перевершувала 50.

При проектуванні санітарно-побутових будівель допускається поєднання наступних їх типів: вмивальних з гардеробом; вмивальних з душем; гардеробів з душем; гардеробів з сушкою одягу і взуття; приміщень для відпочинку з приміщенням для обігріву і харчування.

Тимчасові будівлі необхідно наближати до діючих комунікацій (каналізації, водопостачання, енергопостачання, телефонізації, радіофікації). Це зменшує трудовитрати і скорочує терміни виконання робіт підготовчого періоду.

Санітарно-побутові приміщення слід розміщувати на відстані не менше 24 м і не більше 500 м від будівлі (відстань по вертикалі повинна враховуватися з коефіцієнтом 5), що будується, приміщення для обігріву, питні установки і туалети – на відстані не більше 50 м від робочих місць.

Санітарно-побутові приміщення слід розміщувати поблизу входів на будівельний майданчик з тим, щоб робітники могли користуватися ними до і після роботи, минаючи робочу зону.

На будгенплані мають бути показані габарити тимчасових будівель, їх прив'язка в плані, місця підключення комунікацій до будівель (спорудам). На кресленні будгенплану необхідно дати експлікацію тимчасових будівель і споруд.

Склад санітарно-побутових приміщень слід визначати з урахуванням групи виробничого процесу і їх санітарної характеристики.

Розташування, улаштування і обладнання санітарно-побутових приміщень повинні відповідати числу працюючих на будмайданчику, стосовно графіка руху робочої сили, віддаленості їх від робочих місць, числу змін, часу перерв як обідніх, так і між змінами, а також умовами користування окремими видами санітарно-побутових пристроїв.

Утих випадках, коли будівельні робітники за умовами роботи вимушені проживати поза постійним місцем проживання (пересувні будівельні поїзди, містечка і ін.), розрахунок побутового забезпечення (як наприклад, баня-санпропускник з душовими сітками в мильному відділенні, пральнями, санвузлами і ін.) проводиться з урахуванням членів їх сімей, що проживають разом з ними, і додаткового побутового обслуговування (щотижневий душ, дезинфекція одягу і постільного приладдя, прання білизни і ін.).

Санітарно-побутові приміщення слід розміщувати в спеціальних будівлях збірно-розбірного або пересувного типу. Будівництво санітарно-побутових приміщень слід здійснювати по типовим проектам. Для короткочасного улаштування санітарно-побутових приміщень допускається використання розташованих безпосередньо на будмайданчику будівель, приміщень об'єкту, що будується, за умови їх тимчасового переобладнання відповідно до справжніх вимог.

Входи в приміщення не допускається розташовувати з боку залізничних колій, що проходять ближче 7 метрів від зовнішньої стіни будівель.

Узовнішнього входу у виробничі і допоміжні приміщення мають бути встановлені пристрою для очищення взуття від грязі.

На вільній території поблизу санітарно-побутових приміщень рекомендується передбачати місця для відпочинку працюючих.

При кількості працюючих в організації менше 20 чоловік кількість санітарно-побутових приміщень може бути скорочене або вони можуть бути об'єднані.

При кількості працюючих в найбільш численній зміні менше 15 чоловік на будівельному майданчику мають бути гардеробні з умивальниками, приміщення для обігріву робітників і харчування, убиральні і душові. Інші санітарно-побутові приміщення передбачаються адміністрацією будівництва за узгодженням з органами санітарного нагляду залежно від характеру і умов робіт.

Убудівельних організаціях використовуються різні типи санітарно-побутових приміщень, але якнайкращий ефект досягається при експлуатації збірно-розбірних, блочних і пересувних побутових приміщень.

77

Таблиця 1.37 - Склад санітарно-побутових приміщень будівельного майданчика

Примітки: 1. Устаткування приміщень для ремонту спецодягу і взуття і пралень передбачається на будівельних майданчиках за відсутності у будівельно-монтажних організацій централізованих майстерень і пралень.

2.У тих випадках, коли за умовами роботи будівельні робітники вимушені проживати в пересувних містечках і будівельно-монтажних поїздах, приміщення для особистої гігієни жінок

3.Приміщення для годування грудних дітей передбачається у кожному конкретному випадку з урахуванням місцевих умов.

4.Приміщення для обігріву робітників влаштовують за відсутності можливості устаткування установки місцевого обігріву в спеціальних місцях або тривалості періоду з середньодобовою температурою повітря 0° і нижче більше 100 днів в році.

5.Установки місцевого променистого обігріву обладналися в тих випадках, коли період з середньодобовою температурою повітря 0оС і нижче продовжується менше 100 днів в році.

6.У тих випадках, коли період з середньодобовою температурою 0о і нижче продовжується більше 150 днів в році, на будівельних майданчиках обладналися приміщення для« обігріву і установки місцевого променистого обігріву.

7.На будівельних площадкова виділяються спеціальні місця для куріння, обладнані протипожежним інвентарем.

78

Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил і інших нормативних актів.

1.2.1.4 Вимоги до санітарно-побутових приміщень

Працівники підприємства згідно п. 43 розділу 2 СНіП 2.09.04-87* [24] мають бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями залежно від віднесення їх до відповідної групи виробничих процесів, вказаних в додатку Д.3.

Загальну площу санітарно-побутових будівель необхідно визначати відповідно до СНіП

2.09.04-87* [24].

Висота приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м, в кліматичних підрайонах Iа, Iб, Iг, Iд і IVа - не менше 2,7 м. Висота залів зборів, столових і адміністративних приміщень місткістю більше 75 чол. повинна бути не менше 3 м.

Висоту приміщень в мобільних будівлях допускається приймати 2,4 м.

Площа приміщень при висоті 2,4; 2,5 і 2,7 м з постійним перебуванням працюючих необхідно збільшувати на 7 %.

Висоту від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриттів, устаткування і комунікацій, а також висоту від підлоги до стелі в коридорах слід приймати не менше 2,2 м.

Висоту технічних поверхів слід приймати з урахуванням розміщуваного устаткування, інженерних мереж і умов їх експлуатації; при цьому в місцях проходу обслуговуючого персоналу висота в чистоті повинна бути не менше 1,8 м.

При кількості працюючих в організації менше 20 чоловік кількість санітарно-побутових приміщень може бути скорочене або вони можуть бути об'єднані.

Геометричні параметри, мінімальні відстані між осями і ширину проходів між рядами устаткування побутових приміщень необхідно приймати по табл. 1 [24] (див. табл.. 1.38).

Таблиця 1.38 - Геометричні параметри тимчасових будівель

79

*Надалі спецодягу. Для звичайного складу спецодягу (халати, фартухи, легкі комбінезони) необхідно передбачати шафи розмірами в плані 0,25г0,5 м, для розширеного складу (звичайний склад плюс натільна білизна, засоби індивідуального захисту) - 0,33г0,5 м, для громіздкого спецодягу (розширений склад плюс кожушки, валянки, спеціальні комбінезони) - 0,4г0,5 м.

**У знаменнику приведена ширина проходів між рядами шаф між рядами шаф без лав.

Примітки: 1. Ширину проходів між стіною і рядами устаткування допускається зменшувати на 40 %, при числі одиниць устаткування більше шести в ряду - збільшувати на 25 %

2. При тупикових проходах між шафами для одягу число відділень в ряду необхідно зменшувати на 35 %.

3*. У дужках вказані показники для інвалідів з порушенням роботи опорно-рухового апарату.

Гардеробні (за винятком гардеробів для вуличного одягу), душові, вмивальні і туалети мають бути окремими для чоловіків і жінок.

Гардеробні служать для зберігання вуличного, домашнього, робочого одягу і взуття. Вуличний одяг і взуття слід зберігати окремо від робочого. Способи зберігання одягу: відкритий (на вішалках або у відкритих шафах), закритий (у закритих шафах) і змішаний.

Гардеробні обладнуються вішалками відкритого типу (гачки) або шафами для зберігання вуличного, домашнього і робочого (спеціальною) одягу.

Зберігання домашнього і робочого одягу на вішалках має бути роздільним.

За узгодженням з місцевими органами санітарного нагляду допускається в окремих випадках, наприклад в побутових приміщеннях, розрахованих на бригаду з 10…15 чоловік, зберігання всіх видів спецодягу в одному приміщенні, але в різних шафах.

При обліковій чисельності працюючих на підприємстві до 50 чол. допускається передбачати загальні гардеробні для всіх груп виробничих процесів.

У гардеробних мобільних будівель при обліковій чисельності працюючих, що не перевищує 150 чол., допускається виділяти місце для розміщення шаф спецодягу 3 групи виробничих процесів, якщо їх число не перевищує 25 % загального числа шаф.

Гардеробні домашнього і спеціального одягу для груп виробничих процесів 1в, 2в, 2г і 3б повинні бути окремими для кожної з цих груп.

Для груп виробничих процесів 1 і 2а при чисельності працюючих не більше 20 чол. у зміну комори спецодягу допускається не передбачати.

При гардеробах необхідно передбачати комори спецодягу, туалети, приміщення для чергового

персоналу з місцем для прибирального інвентарю, місця для чищення взуття, гоління, сушки волос1.

Увипадках, коли чищення або знешкодження спецодягу повинно проводитися після кожної зміни, замість гардеробних необхідно передбачати роздаточні спецодягу.

Комору для забрудненого одягу, як правило, необхідно розташовувати так, щоб транспортування забрудненого одягу з комори проводилося минаючи інші побутові приміщення.

При гардеробних мають бути приміщення для сушки спецодягу, спецвзуття, оснащені відповідним устаткуванням.

Уорганізаціях, де працівникам видається теплий спецодяг, при гардеробних повинні передбачатися комори для її зберігання в літній і перехідні періоди року. Допускається ці комори об'єднувати з коморами для чистого спецодягу.

Ушафах бажано обладнати полиці для головних уборів, рукавиць, ящики для взуття і вішалки для одягу. Закриті шафи повинні мати отвори або жалюзі в дверцях і грати в підлозі. Вішалки при відкритому способі зберігання обладнують гачками з розрахунку 5 гачків на 1 м вішалки. При цьому відстань від низу гачка до підлоги має бути не менше 155 см.

Шафи для зберігання різних видів одягу можуть бути такими, що замикаються або відкритими (тобто не захищені з лицьового боку) з відділеннями, кожне з яких має бути обладнане штангою

1 Окрім окремих вбиралень для вуличного одягу.

80