QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

171

Для захисту квартир житлових будинків і будинків індивідуальної забудови слід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6) чи водо-пінний (ВВП-6) вогнегасник або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови. Кухні або кімнати для приготування їжі вищевказаних будинків додатково можуть оснащуватися одним аерозольним водо-пінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

На об'єкті (у будинку, споруді, приміщенні) вогнегасники повинні розміщуватися згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83 [45].

Уприміщеннях, у яких немає постійного перебування обслуговувального персоналу, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщення або на вході в нього.

Уприміщеннях, у яких обслуговувальний персонал перебуває постійно, вогнегасники потрібно розміщувати в середині приміщення, запобігаючи створенню перешкод для евакуації людей.

Черговий персонал об'єктів різного призначення під час чергування може додатково бути забезпечений аерозольним водо-пінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.

Вимоги до розміщення вогнегасників

Загальні вимоги до експлуатації вогнегасників загального призначення на об'єктах захисту вогнегасниками визначаються відповідно до Правил експлуатації вогнегасників [56].

Однією з умов успішного використання вогнегасників є виконання правил розміщення вогнегасників на об'єкті.

Дані правила висвітлені у ГОСТ 12.4.009-83 [45].

Введені до експлуатації вогнегасники повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.

Пристрої ручного запуску мають бути опломбовані.

Вогнегасники мають розміщуватися з урахуванням зручності обслуговування, нагляду, користування, а також досягнення умов найкращої видимості з різних точок простору захисту.

Підходи до місця розміщення мають бути завжди вільними.

Ділянки поверхні, на якій проглядаються ручні вогнегасники, необхідно фарбувати у білий колір з червоною окантовкою шириною 20 - 50 мм.

Вогнегасники мають розміщуватися в легкодоступних та помітних місцях, де виключено попадання на них прямих сонячних променів та безпосереднього (без загороджуючих щитків) впливу опалювальних та нагрівальних приладів.

Вогнегасники слід розташовувати на об'єкті, що захищається, так, щоб вони були захищені від дії прямих сонячних променів, теплових потоків, механічних дій і інших несприятливих чинників (вібрація, агресивне середовище, підвищена вологість і так далі). Вони мають бути добре видні і легко доступні на випадок пожежі. Переважно розміщувати вогнегасники поблизу місць найбільш вірогідного виникнення пожежі, уздовж доріг проходу, а також - біля виходу з приміщення. Вогнегасники не повинні перешкоджати евакуації людей під час пожежі.

У приміщеннях, насичених виробничим або іншим устаткуванням, що затуляє вогнегасники, мають бути встановлені покажчики їх місця розташування. Покажчики повинні розташовуватися на видних місцях на висоті 2,0 - 2,5 м від рівня підлоги.

Розкидані або розділені між собою пожежонебезпечні ділянки приміщення повинні мати індивідуальні засоби пожежогасінні.

Відстань від можливого вогнища пожежі до найближчого вогнегасника визначається вимогами Правил [33], воно не повинне перевищувати 20 м для громадських будівель і споруд; 30 м - для приміщень категорій А, Б і В; 40 м - для приміщень категорій В і Г; 70 м - для приміщень категорії Д.

Рекомендується переносні вогнегасники встановлювати на підвісних кронштейнах або в спеціальних шафах. Вогнегасники повинні розташовуватися так, щоб основні написи і піктограми, що показують порядок приведення їх в дію, були добре видні і обернені назовні або убік найбільш вірогідного підходу до них.

Запірно-пусковий пристрій вогнегасників і дверець шафи (в разі їх розміщення в шафі) мають бути опломбовані, дверці шафи не повинні мати замків.

173

Вогнегасники, що мають повну масу менше 15 кг, мають бути встановлені так, щоб їх верх розташовувався на висоті не більше 1,5 м від підлоги; переносні вогнегасники, що мають повну масу 15 кг і більш, - на висоті не більше 1,0 м від рівня підлоги.

Відстань від дверей до вогнегасника має бути такою, аби не заважати їх повному відкриттю. Вогнегасники не повинні встановлюватися в таких місцях, де значення температури виходять за

температурний діапазон, вказаний на вогнегасниках.

Рідинні і пінні вогнегасники, встановлені поза приміщеннями або в неопалювальному приміщенні і не призначені для експлуатації при негативних температурах, мають бути зняті на холодну пору року. В цьому випадку на їх місці і на пожежному щиті має бути поміщена інформація про місце знаходження вогнегасників протягом вказаного періоду і про місце знаходження найближчого вогнегасника.

Установка вогнегасників має виконуватись так, щоб забезпечувалась можливість читання маркувальних написів на корпусі, а також зручність і оперативне користування ними.

Вогнегасники, розміщені поза приміщеннями або у неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації при від'ємних температурах, підлягають зніманню на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах має бути розміщена інформація про місце розташування найближчого опалювального приміщення, де зберігають вогнегасники протягом указаного періоду.

Ручні і пересувні вогнегасники повинні:

мати, як правило, зовнішні ознаки, які сприяють їх пізнанню; забезпечувати зручність доставки до вогнища пожежі і швидкість приведення в дію; забезпечувати безпеку в режимі чекання і в режимі пожежогасіння; забезпечувати можливість автоматизації (механізації) зарядки.

До введення в експлуатацію допускаються повністю заряджені і опломбовані вогнегасники, забезпечені биркою з вказівкою дати (місяць і рік) зарядки і дати чергової перезарядки, контролю і технічного огляду. Допускається наносити на корпус вогнегасника з протилежного боку насадка штемпельною фарбою технічні дані, що містяться на бирці.

На корпусі вогнегасника мають бути нанесені вказівки (написи або графічні зображення) про порядок приведення вогнегасника в дію, індекс класу пожежі по ГОСТ 27331-87 [41]., вид вогнегасної речовини, діапазон температур зберігання (транспортування), можливість використання для гасіння електроустановок і величину граничної напруги, а також застереження:

«Оберігати від дії прямих сонячних променів і нагрівальних приладів».

Маркування на корпусі вогнегасників повинно, як правило, бути виконано методами шовкографії, декалькоманії або наклейкою етикеток на синтетичній основі.

Зарядка і перезарядка вогнегасників всіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації.

Газові і закачні вогнегасники, маса вогнегасного заряду і (або) тиск робочого середовища в яких менш розрахункових на 5 % і більш при температурі (20±2) °С, підлягають дозарядці (перезарядці).

Рекомендації по використанню вогнегасників

Рекомендації по використанню вогнегасників для гасіння пожеж різних класів приведені в таблиці 5.

Таблиця 1.90 - Ефективність використання вогнегасників залежно від класу пожежі

174

Примітка до таблиці 1.90:

1)– використання розчинів фторованих плівкотвірних піноутворювачів підвищує ефективність пінних вогнегасників на один рівень;

2)– для вогнегасників, заряджених порошком типа АВС;

3)– для вогнегасників, заряджених спеціальним порошком і оснащених заспокоювачем порошкового струменя;

4)– окрім вогнегасників, оснащених металевим дифузором для подачі вуглекислоти на вогнище пожежі.

Умовні позначення:

+++ – найбільш ефективні при гасінні пожеж даного класу ++ – придатні при гасінні пожеж даного класу + – недостатньо ефективні при гасінні пожеж даного класу - – непридатні для гасіння пожеж даного класу

Додаткові вогнегасники можуть бути встановлені для забезпечення надійнішого захисту об'єкту.

Переносні вогнегасники не можуть бути єдиним засобом захисту від пожежі, якщо можлива протока горючої рідини на площі більше 1 м2 або шаром з глибиною більше 6 мм. В цьому випадку необхідно оснастити приміщення системою дренування горючої рідини, встановити пересувні вогнегасники або обладнати приміщення системою автоматичного пожежогасіння.

Допускається приміщення, обладнані автоматичними або модульними установками пожежогасіння, забезпечувати вогнегасниками на 50% від їх розрахункової кількості.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою не допускається застосовувати порошкові і вуглекислотні вогнегасники з розтрубами з діелектричних матеріалів зважаючи на можливість накопичення на них зарядів статичної електрики.

Для гасіння пожеж класу D (метали і металовмісні речовини) повинні вибиратися порошкові вогнегасники, що мають в якості заряду спеціальний порошковий склад, призначений для гасіння даної речовини і оснащені, як правило, заспокоювачами порошкового струменя. Параметри і кількість вогнегасників повинно визначатися виходячи із специфіки пожежонебезпечних матеріалів, що обертаються, дисперсності часток і можливої площі пожежі.

Якщо на об'єкті можливі комбіновані вогнища пожеж, то перевага при виборі вогнегасника повинна віддаватися найбільш універсальному по сфері застосування.

Громадські і промислові будівлі і споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

Два або більш за вогнегасник, що мають нижчий ранг, не можуть замінити один вогнегасник з вищим рангом, а лише доповнюють його.

Вибираючи вогнегасник, необхідно враховувати відповідність його температурного діапазону використання можливим кліматичним умовам експлуатації вогнегасника на об'єкті, що захищається.

Вогнегасники повинні вводитися в експлуатацію в повністю зарядженому і працездатному стані. Вони повинні знаходитися на відведених їм місцях протягом всього часу їх експлуатації. Кожен вогнегасник, встановлений на об'єкті, повинен мати порядковий номер, і на нього має бути заведений спеціальний паспорт. Облік перевірки наявності і стану вогнегасників слід вести в спеціальному журналі.

При необхідності ремонту або перезарядки вогнегасників вони мають бути замінені на відповідну кількість однотипних заряджених вогнегасників.

Оскільки тривалість дії більшості переносних вогнегасників складає від декількох секунд до 1,5 хвилин (див. табл. 5.91) при користуванні ними необхідно діяти швидко і рішуче. Тому кожна людина повинна знати, як влаштований, як діє вогнегасник і уміти поводитися з ним. Навчання прийомам роботи з вогнегасниками різних типів буде найбільш дієве, якщо воно супроводиться переглядом кіноабо відеоматеріалів і показів на практиці гасіння модельних вогнищ пожежі.

175

Таблиця 1.91 - Середня тривалість роботи вогнегасників

При першому знайомстві з вогнегасником необхідно уважно вивчити інструкцію його вико ристання, викладену в паспорті вогнегасника і приведену у вигляді піктограм (схематичних малюнків) на етикетці вогнегасника.

В ході експлуатації вогнегасники повинні періодично перевірятися, випробовуватися на міцність і перезаряджатися. Терміни контрольних перевірок вогнегасників приведені в табл. 1.92. Не рідше за один раз в 5 років кожен вогнегасник має бути розряджений, корпус очищений від залишків вогнегасної речовини, зроблений зовнішній і внутрішній огляд, а також - гідравлічне випробування на міцність.

Таблиця 1.92 - Терміни перевірки параметрів ВГР і перезарядки вогнегасників

На об'єкті має бути визначена посадова особа, відповідальна за придбання, стан, збереження і технічне обслуговування вогнегасників.

Результати періодичних оглядів реєструються особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, у журналі обліку вогнегасників на об'єкті.

Транспортування та зберігання вогнегасників під час експлуатації повинно проводитися відповідно до вимог ГОСТ 15150-69, паспортів та технічних умов на вогнегасники. Транспортування вогнегасників дозволяється всіма видами транспорту з обов'язковим дотриманням вимог та правил, установлених для кожного виду транспорту.

Для здійснення технічного обслуговування вогнегасників у ПТОВ відповідно до ліцензійних умов має бути технічна документація на кожний тип вогнегасника, підготовлений персонал, виробничі площі та технологічне обладнання відповідно до технологічного процесу проведення технічного обслуговування вогнегасників та повірені засоби вимірювань.

Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки, викладених у: ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тис-

ком ; ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи

випробувань; ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні

вимоги; ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности; інструкція по експлуа-

тації вогнегасників.

Техніка безпеки при експлуатації вогнегасників

Експлуатація вогнегасника повинна здійснюватись згідно з інструкцією виробника. Забороняється:

176

експлуатувати вогнегасники з наявністю вм'ятин, здутостей або тріщин на корпусі, на запірнопусковій головці, на накидній гайці, а також в разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску;

наносити удари по вогнегаснику;

розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт;

кидати вогнегасник у полум'я під час застосування за призначенням та вдаряти ним об землю для приведення його до дії;

використання вогнегасників для потреб, не пов'язаних з пожежогасінням.

спрямовувати під час експлуатації насадок вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) у бік людей.

Під час гасіння пожежі з використанням газових (вуглекислотних та ін.) вогнегасників необхідно брати до уваги можливість зниження концентрації кисню у повітрі захищуваного приміщення, особливо якщо воно невелике за об'ємом. Тому під час застосування цих вогнегасників, особливо пересувних, необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту. Під час застосування вуглекислотних вогнегасників треба враховувати те, що під час викидання вогнегасної речовини температура поверхні розтрубу може знижуватись до мінус 60 °С і це може призвести до обмороження руки, якщо оголеною рукою тримати розтруб. Під час застосування порошкових вогнегасників необхідно брати до уваги можливість високої запиленості, і як наслідок, - зниження видимості у захищуваному приміщенні. Під час гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою електричного струму до 1000 В, за допомогою вуглекислотних, хладонових або порошкових вогнегасників необхідно додержувати безпечну відстань (не менше 1 м) від розпилювальної насадки (розтрубу) вогнегасника або корпусу вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання. При гасінні пожежі за допомогою пінного чи водяного вогнегасника необхідно знеструмити приміщення й устаткування.

Забороняється застосовувати водяні та водопінні вогнегасники для ліквідації пожеж обладнання, що перебуває під електричною напругою, а також для гасіння речовин, які вступають з водою в хімічну реакцію, що супроводжується інтенсивним виділенням тепла та розбризкуванням пального.

Застосування порошкових вогнегасників для захисту обладнання, яке може вийти з ладу в разі попадання в нього вогнегасного порошку (електронне обладнання, електронно-обчислювальні машини), дозволяється лише за відсутності газових вогнегасників.

Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно брати до уваги утворення високої запиленості і як наслідок - зниження видимості в приміщенні яке захищається.

Вуглекислотні вогнегасники повинні застосовуватись у тих випадках, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та об'єкти (обчислювальні центри, радіоелектронна апаратура, музеї, архіви тощо).

Під час гасіння пожежі вуглекислотними вогнегасниками необхідно враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі приміщення яке захищається, особливо якщо воно невелике за об'ємом.

У приміщеннях, де застосування вуглекислотних вогнегасників може створити небезпечну для життя людини концентрацію газів у повітрі, а також у разі застосування пересувних вуглекислотних вогнегасників необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання.

Перед застосуванням пересувних вуглекислотних вогнегасників слід обмежити кількість обслуговуючого персоналу, який перебуває у приміщенні.

Гасіння осередків пожежі, які виникли поза межами приміщень, потрібно здійснювати з навітряного боку.

Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не дозволяється здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному.

При виявлені пошкодження вогнегасників або при відсутності маркування, пломби або пристрою блокування на них, при наявності механічних пошкоджень і слідів корозії на їх корпусах або запірно-пускових пристроях, при відсутність робочого тиску в корпусі (для вогнегасників закачного типу), виявлених за результатами їх оглядання на об'єкті особою, відповідальною за по-

177

жежну безпеку, вогнегасники підлягають технічному обслуговуванню (далі - ТО). ТО також підлягають вогнегасники після завершення гарантійного терміну їх експлуатації або гарантійного терміну їх зберігання, передбаченого нормативними і експлуатаційними документами виробника, а також після їх використання за призначенням або з настанням терміну наступного ТО.

ТО вогнегасників проводять пункти технічного обслуговування вогнегасників (далі - ПТОВ) відповідно до вимог ДСТУ 4297-2004 [77], технічних умов на ТО, настанов по експлуатації або настанов по ТО на конкретного типу вогнегасника.

Не допускається експлуатація вогнегасників на підприємствах без призначення особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна пройти спеціальне навчання за навчальними програмами, погодженими Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, і після складання заліку отримати посвідчення встановленого зразка. Один раз на три роки навчальним закладом, який видав посвідчення, проводиться перевірка знань особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті.

Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, зобов'язана забезпечити:

виконання вимог Правил експлуатації вогнегасників;

утримання вогнегасників у працездатному стані шляхом своєчасного проведення їх огляду та організації технічного обслуговування;

контроль за систематичним веденням експлуатаційних документів;

навчання працівників підприємства правилам застосування вогнегасників за призначенням. Для забезпечення працездатного стану та якісної експлуатації вогнегасників на підприємстві

має бути організовано їх технічне обслуговування. Для виконання робіт з технічного обслуговування вогнегасників підприємство укладає договір з пунктом технічного обслуговування вогнегасників.

Пожежні щити

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026 – 76 [70].

На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ". Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщений на об'єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

очищення від пилу, бруду та слідів корозії; відновлення фарбування з урахуванням вимог стандартів;

випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;

відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.

Умовні графічні позначення вогнегасників, установок пожежогасінні і пожежної сигналізації

178

Умовні графічні позначення вогнегасників, установок пожежогасінні і пожежної сигналізації, які використовуються для їх зображення в документації виконуються в відповідності з ГОСТ

28130-89 (СТ СЕВ 6301-88) [74].

На кресленнях, планах, ілюстраціях і в іншій документації використовують основні геометричні форми і конкретизовані символи.

Для повнішої технічної характеристики символи можуть бути доповнені цифровими, буквеними або буквено-цифровими позначеннями.

Розміри символів стандарт не встановлює. Вони повинні відповідати масштабу або розміру креслень, планів, ілюстрацій і іншої документації.

Символи, приведені в одному документі (на кресленні, плані, ілюстрації і так далі), мають бути виконані в одному масштабі.

У одному документі символи 2.2; 2.3; 2.5; 2.8; 3.2 мають бути виконані в одному і тому ж графічному виконанні.

Символи, що використовують додаткові цифрові, буквені і буквено-цифрові позначення, мають бути пояснені в позначеннях до креслення, плану, ілюстрації і так далі

На планах евакуації значення всіх використаних символів мають бути пояснені в позначенні, в іншій документації - при необхідності.

Основні графічні форми символів приведені в табл. 1.93

Таблиця 5.93 - Основні графічні форми символів

Додаткові елементи символів (що включаються в основні форми) приведені в табл. 1.94.

179

Таблиця 1.94 - Додаткові елементи символів

*Визначають в позначеннях до плану.

**Позначення відповідно до вимог ГОСТ 27331

Символи, які використовуються самостійно, приведені в табл. 1.95 (не застосовують в комбінації з основними формами і додатковими елементами символів).

180