QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

0,5 - мінімальна відстань переміщення вантажу над конструкціями, обладнанням і т.і. (СНиП

ІІІ-4-80* п.12.35 [2]);

0,7 - відстань від виступаючих частин крана до огородження підкранового шляху чи будівлі, відповідно до Правил [4].

В свою чергу Rн.з., залежить від максимального вильоту гака Rmax, габариту виступаючої за межі вісі підвісу частини конструкції п і дальності відльоту предметів, конструкцій, вантажів при можливому їх падінні S, яка приймається по табл. і в залежності від висоти падіння вантажу:

Величина S може бути визначена за табл. 1, або за формулою, яка запропонована кандидатом технічних наук Новаком А.П. [3]:

де Н – відстань від землі до піднятої конструкції (рис. 1.7, 1.9); l – довжина стропів;

а – відстань від центра ваги конструкції до її краю (по більшій стороні); φ – кут нахилу стропів до вертикальної вісі.

Для стрілових кранів (автомобільних, гусеничних, колісних) розмір небезпечної зони визначається в залежності від довжини стріли, вильоту гака, висоти підйому (падіння) вантажу, максимальних габаритів конструкцій, що піднімаються (див. рис. 1.8), для них справедливі формули (1.17)

і (1.18).

Рисунок 1.8 - Габарити небезпечної зони при роботі стрілового (гусеничного, пневмоколісного, автомобільного) крана (по Б-Б див. рис. 1.9);

lстр + С - виліт стріли; С - відстань від осі обертання крана до вісі шворня стріли (інші позначення див. рие. 1.6, 1.7).

Рисунок 1.9 - Небезпечна зона при роботі стрілових кранів (розріз по Б-Б). Умовні позначення див. на рис. 1.6, 1.7.

12

Але слід пам'ятати, що можливе і падіння стріли. У такому випадку небезпечна зона буде визначатись сумою довжини стріли Lстр і відстані від вісі обертання крана до вісі шворня стріли С, що приймається за паспортом крана, збільшеним на 5 м чи на максимальний габарит виступаючої

Таким чином, для стрілових самохідних кранів небезпечною зоною вважається площа кола описана радіусом Rн.з.

При роботі вантажного (вантажопасажирського) підйомника також існує небезпечна зона - площа, в межах якої можливе падіння вантажів, що піднімаються.

Розміри зони в плані обмежуються конструктивними розмірами підйомника Sпід і страхувальною площею Scтp. (рис. 1.10), габарити яких залежать від висоти підйому вантажу і визначаються

де Lcтp - величина відльоту вантажу при його падінні з висоти Н. Але в будь якому випадку розмір повинен бути не менше 3,5 м.

Таким чином, розмір небезпечної зони при роботі підйомника дорівнює сумі площ вантажонесучого органа і страхувальної площі:

Рисунок 1.10 - Схема визначення небезпечної зони вантажного підйомника

Із збільшенням висоти підйому вантажів пропорційно збільшується і страхувальна площа, а відповідно і розмір небезпечної зони.

Небезпечні зони існують і у випадку роботи з матеріалами, що вміщують або виділяють вибухові речовини в процесі їх застосування. В даному випадку границі небезпечних зон визначаються територією чи об'ємом приміщень, в межах яких у повітрі робочої зони є перевищення величин гранично допустимих концентрацій таких речовин.

До переліку будівельних робіт, при виконанні яких можливий контакт із шкідливими речовинами, можна віднести оздоблювальні роботи (малярні, шпаклювальні), зварювальні (зварювання металевих і полімерних матеріалів та конструкцій), ізоляційні, антикорозійні, а також роботи, які виконуються в каналізаційних колодязях, в місцях можливого неповного згоряння палива в безпосередній близькості від газоконденсатних родовищ. В таких місцях, а також у закритих ємностях, шурфах, траншеях, колекторах, комунікаційних тунелях до початку роботи необхідно проводити інструментальні виміри, аналіз стану повітряного середовища, залучаючи для таких цілей спеціалізовані чи санітарні лабораторії.

Величини гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони, перевищення яких створює небезпеку для людини і визначає межі небезпечної зони, встановлені в табл. 1.10.

13

Таблиця 1.10 - Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Величина гранично допустимого рівня шуму в повітрі робочої зони, перевищення якої створює небезпеку для людини і визначає межі небезпечної зони визначається у відповідності до СНиП ІІІ- 4-80* [5] і складає 80 дб(А).

Території будівельних майданчиків і ділянок виконання будівельно-монтажних робіт, небезпечні зони на будівельному майданчику повинні бути огороджені або позначені знаками безпеки і написами встановленої форми.

Огорожі у відповідності до ГОСТ 23407-78 [5] за функціональним призначенням підрозділяються на:

захисно-охоронні - призначені для запобігання доступу сторонніх осіб на території і ділянки з небезпечними і шкідливими виробничими факторами і забезпечення охорони матеріальних цінностей будівництва;

захисні - призначені для запобігання доступу сторонніх осіб на території і ділянки з небезпечними і шкідливими виробничими факторами;

сигнальні - призначені для попередження про межі територій і ділянок з небезпечними і шкідливими виробничими факторами.

Огорожі за конструктивним рішенням підрозділяються на панельні, панельно-стійкові і стійкові

(рис. 1.11, а, б, в).

Рисунок 1.11 - Панельно-стійкові огорожі

а) панельні огорожі; б) панельно-стійкові огорожі; в) стійкові огорожі

14

Панелі огорож можуть бути суцільними і розрідженими. Захисно-охоронні огорожі мають бути тільки суцільними.

Огорожі за виконанням підрозділяються на огорожі з добірними елементами: захисним козирком, тротуаром, поручнями, підкосами (рис. 1.12) і огорожі без добірних елементів.

Рисунок 1.12 - Огорожі добірними елементами

1 - панель огорожі; 2 – підкіс панелі; 3 - опора (лежень); 4 - панель тротуару; 5 - горизонтальний елемент поручнів; 6 - поручень; 7 - стійка поручнів; 8 - панель козирка;

9 - підкіс козирка; 10 - стійка огорожі; 11 - пеньковий або капроновий канат; дріт

Будівельний майданчик в населених місцях або на території підприємств, що діють, щоб уникнути доступу сторонніх осіб повинен бути огородженим. Конструкція огорожі повинна задовольняти вимогам ГОСТ 23407-78 [5] і ГОСТ 12.4.059-89 [6]. Огорожі, що примикають до місць масового проходу людей, необхідно обладнати суцільним захисним козирком.

Зони небезпечних виробничих чинників, що постійно діють, щоб уникнути доступу сторонніх осіб повинні мати захисні (запобіжні) огорожі, що задовольняють вимогам ГОСТ 23407-78 [5] і

ГОСТ 12.4.059-89 [6] (див. рис. 1.13 – 1.17).

Рисунок 1.13 - Захисна внутрішня опорна огорожа

1 - заповнення; 2 - стійка; 3 - бортова дошка; 4 - плита перекриття

Рисунок 1.14 - Захисна зовнішня опорна огорожа

1 - заповнення; 2 - стійка; 3 - бортова дошка; 4 - місце кріплення; 5 - стіна будівлі

15

Виконання будівельно-монтажних робіт в цих зонах допускається відповідно до ПВР, що містить конкретні рішення щодо захисту працюючих.

Зони небезпечних виробничих чинників, що потенційно діють, повинні мати сигнальні огородження, що задовольняють вимогам ГОСТ 23407-78 [5] (див. рис. 1.18 – 1.19).

Рисунок 1.18 – Сигнальна внутрішня опорна огорожа

1 - стійка; 2 - заповнення; 3 - знак безпеки; 4 - плита перекриття

Рисунок 1.19 – Сигнальна внутрішня навісна огорожа

1 - колона будівлі; 2 - плита перекриття; 3 - заповнення; 4 - хомут; 5 - знак безпеки

При виконанні будівельно-монтажних робіт у вказаних небезпечних зонах слід здійснювати ор- ганізаційно-технічні заходи, що забезпечують безпеку працюючих.

Будівельно-монтажні роботи в охоронній зоні діючої повітряної ЛЕП слід виконувати під безпосереднім керівництвом інженерно-технічного працівника, який відповідає за безпеку виконання робіт, при наявності письмового дозволу організації - власника лінії і наряду-допуску, що визначає безпечні умови робіт і який видається у відповідності до СНиП III-4-80* [2], додаток 4.

При обґрунтованій неможливості зняття напруги з повітряної ЛЕП роботу будівельних машин в охоронній зоні ЛЕП дозволяється проводити із дотриманням указаних правил виконання будіве- льно-монтажних робіт і наступних положень.

Відстань від підйомної або висувної частини будівельної машини в будь-якому її положенні до вертикальної плоскості, яка утворюється проекцією на землю найближчого дроту повітряній лінії електропередачі, що знаходиться під напругою повинно бути не менш вказаного в таблиці 1.11.

Допускається робота будівельних машин безпосередньо під дротами повітряної лінії електропередачі, що перебувають під напругою 110 кВ і вище за умови, що відстань від підйомної або висувної частини машин, а також від переміщуваного нею вантажу, що знаходяться в будь-якому положенні, до найближчого дроту повинно бути не менш вказаного в таблиці 1.11 для відповідної напруги.

17

Таблиця 1.11 – Найменша допустима відстань від будівельної машини до площини проекції дроту

Машиніст вантажопідйомної машини повинен мати кваліфікаційну групу по техніці безпеки не нижче II.

Корпуси вантажопідйомних машин, за винятком машин на гусеничному ходу, мають бути заземлені за допомогою переносного заземлення.

ЛЕКЦИЯ 2

Забезпечення безпечного переміщення вантажів, конструкцій та людей у межах будівельного майданчика

Для забезпечення безпечного переміщення вантажів і людей будівельним майданчиком повинні бути передбачені при проектуванні будівельного генерального плану під’їзні та внутрішньомайданчикові автомобільні дороги, пішохідні доріжки та тротуари.

Під’їзні дороги проектуються відповідно до норм проектування автомобільних доріг в Україні ДБН В.2.3 - 4 – 2000 [9]. Внутрішньомайданчикові дороги проектуються у відповідності до норм проектування міжцехових доріг та автомобільних доріг промислових підприємств СНиП 2.05.07-

91[10].

Проектування будівельних автодоріг у складі будгенплану включає вирішення таких задач: ро-

зробку схеми руху транспорту і розташування дороги в плані; визначення параметрів і конструкцій дороги; встановлення небезпечних зон; розрахунок об'ємів робіт і необхідних ресурсів.

Проектування мережі внутрішньо будівельних доріг слід виконувати з урахуванням геодезичної основи постійних транспортних комунікацій з використанням їх для потреб будівництва, і лише при неспівпаданні трасування проектувати тимчасові дороги. При необхідних обґрунтуваннях до 65% постійних доріг можуть бути пристосовані для потреб будівництва.

Схема руху транспорту і розташування дороги в плані повинні забезпечувати під'їзд у зону дії монтажних і навантажувально-розвантажувальних механізмів до засобів вертикального транспорту, майданчиків укрупнювального збирання, складів, майстерень, механізованих установок, побутових приміщень і так далі. При розробці схеми руху автотранспорту мають бути максимально використані існуючі і проектовані дороги, на тупикових під'їздах влаштовані майданчики для роз’їзду і розворотів.

При використанні постійних доріг як будівельних товщина бетонної підготовки при класі бетону В15 має бути збільшена до 18…21 см. Посилення постійних доріг підвищує вартість будівництва, але в набагато меншій мірі, ніж вартість тимчасових доріг.

Постійні проїзди для використання в період будівництва виконують у дві черги. Спочатку виконують бетонну основу і укладають нижній шар асфальтобетонного покриття. Будівельний транспорт рухається по нижньому шару покриття, що влаштовується з крупнозернистих щільних асфальтобетонних сумішей. До моменту закінчення забудови і здачі будівель в експлуатацію ремонтується нижній шар і влаштовується верхній шар покриття із асфальтобетону.

Тимчасові дороги будують одночасно з тією частиною постійних, яка призначена для будівельного транспорту. Разом вони повинні скласти єдину транспортну мережу, що забезпечує безпечну доставку вантажів у будь-яку зону на будівельному майданчику.

Найкраще цим вимогам задовольняє кільцева схема руху транспорту будівельним майданчиком (рис. 1.20а). Вона забезпечує постачання конструкцій, виробів та матеріалів в будь-яку зону будівельного майданчику і зберігає при цьому однобічну схему руху транспорту, яка являється більш

18

небезпечною в порівнянні з двобічною. Якщо за умовами будівельного майданчика неможливо організувати кільцеву схему руху транспорту, необхідно використовувати крізну схему руху (рис. 1.20б), яка хоч і обмежує зону обслуговування автотранспортом будівельного майданчика, але зберігає переваги однобічного напрямку руху транспорту. Якщо неможливо використати і крізну схему руху, то використовують тупикові дороги (рис. 1.20в), які не тільки обмежують зони обслуговування транспортом будівельного майданчика, але й є найбільш небезпечними, так як при цьому використовується двобічна схема руху і виникає потреба в додатковому майданчику для розвертання транспорту.

Будівельний майданчик і ділянки, що обгороджуються всередині майданчика, повинні мати не менше двох в'їздів.

Ширину воріт автомобільних в'їздів слід приймати по найбільшій ширині будівельних машин і транспортних засобів з додаванням 1,5 м, але не менше 4,5 м, а ширину воріт для залізничних в'їздів не менше – 4,9 м.

При улаштуванні тупикових доріг в кінці необхідно влаштовувати майданчики розміром не менше 12х12 м для розвороту автомобілів.

Відстань від краю проїжджої частини автомобільної дороги до будівель і споруд слід приймати не менше приведеної в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Відстань від краю проїжджої частини автомобільної дороги до будівель і споруд

Ширина проїжджої частини транзитних доріг приймається з урахуванням розмірів дорожніх плит: односмугових - 4,5 м, двосмугових з розширеннями для стоянки машин при розвантаженні, - 8 м.

Радіуси закруглення доріг у плані приймаються для перевезення довгомірних конструкцій 30 м при швидкості автомобілів 15…20 км/год і розширенні проїжджої частини кривих; для тимчасових доріг з коротким терміном експлуатації допускається радіус закруглення доріг 12 м.

19