QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

У місцях, де працюють установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінення, забороняється зберігати горючі та важкогорючі речовини й матеріали, а також проводити інші види робіт.

Під час експлуатації пальників інфрачервоного випромінення забороняється: використовувати установку в приміщеннях без природного провітрювання або штучної вен-

тиляції з відповідною кратністю повітрообміну, а також у підвальних або цокольних поверхах; застосовувати пальник з пошкодженою керамікою, а також з видимими язиками полум'я; користуватися установкою, якщо в приміщенні з'явився запах газу; направляти теплові промені пальників безпосередньо в бік горючих матеріалів, балонів з га-

зом, газопроводів, електропроводок тощо; послуговуватися газовими установками одночасно з установками на твердому паливі;

зберігати в приміщеннях, у яких проводиться сушіння, а також поблизу працюючої установки запасні балони;

користуватися відкритим вогнем поблизу балонів з газом. Під час роботи на відкритих майданчиках (для обігрівання робочих місць, сушіння зволожених ділянок) слід застосовувати лише вітростійкі пальники (наприклад, ГИИ-1 та інші).

Тимчасові газопроводи виконують із сталевих газових труб. Гумовотканинні рукави для приєднання пальника до газопроводу (балону) не мають бути довше 30 м. Шланг захищають, від механічних пошкоджень і теплової дії; його не можна прокладати через стіни, вікна, двері і підлоги. Під час роботи горілок дверям приміщень не повинні закриватися. При появі запаху газу необхідно негайно відключити подачу газу на введенні, закрити всі крани перед пальниками, вивести людей з приміщення, повідомити про той, що трапився в аварійну газову службу, провітрити приміщення і виключити джерела запалення.

Кожен будівельний об'єкт повинен мати інструкції з експлуатації пальників інфрачервоного випромінювання. Забороняється: залишати працюючі пальники без нагляду; включати пальники з пошкодженою керамікою; користуватися пальниками з видимими язичками полум'я над керамікою; застосовувати відкритий вогонь для запалення пальників; користуватися пальниками одночасно із застосуванням нагрівальних установок на твердому паливі і электронагревателей з відкритою спіраллю; встановлювати балони з газом в підвальних приміщеннях, а також на відстані менше 1,5 м від пальників, і інших опалювальних приладів і менше 1 м від електроарматури (лічильників, вимикачів, розеток); користуватися вогнем поблизу балонів; направляти теплові промені пальників у бік балонів, газопроводів, електропроводів і т. п.; зберігати балони з газом і порожні в межах будівлі, що будується (вони повинні зберігатися в спеціальному складі на будмайданчику).

Працюючі в приміщеннях, де застосовуються стаціонарні або пересувні установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінювання, незалежно від професії і відомчої підлеглості обов'язково проходять інструктаж по основних правилах техніки безпеки. У приміщеннях і. інших місцях, де працюють стаціонарні і пересувні установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінювання, забороняється проводити вогневі, малярні і столярні роботи, встановлювати балони з ацетиленом і киснем, зберігати ЛВЖ, ГЖ і інші горючі матеріали.

Повітронагрівачі (теплогенератори), що працюють на рідкому і газоподібному паливі, найширше застосовуються для обігріву і сушки оброблюваних поверхонь приміщень. Пожежна небезпека повітронагрівачів (теплогенераторів) обумовлюється вогненебезпечними властивостями вживаного палива, високими температурами в зоні спалювання палива, можливістю утворення вибухонебезпечних сумішей пари і газів з повітрям при витоку палива, можливістю вибухів в паливному просторі теплогенератора при порушенні правил розпалювання форсунок і ін.

Повітронагрівачі, що працюють на рідкому паливі, встановлюють на відстані не менше 10 м від горючих матеріалів і конструкцій і не менше 5 м -- від входів в будівлю, що будується. Навколо будівлі не повинні знаходитися горючі матеріали і відходи. При прокладці металевих рукавів через горючі конструкції і біля них для подачі суміші димових газів з повітрям в приміщення, що обігрівається, передбачають оброблення з негорючих матеріалів і відступи шириною не менше 0,25 м. Температура теплоносія не повинна перевищувати 100 оС. Бак з рідким паливом встановлюють на міцній опорі на відстані не менше 10 м від повітронагрівача (теплогенератора) і не менше 15 м -- від горючих конструкцій, матеріалів і будівлі, що будується. Місткість бака допускається не більше 200 л. Пролите паливо негайно засипають піском і зачищають.

211

Відстань від пальників до конструкції з горючих матеріалів має бути не менше 1 м, трудногорючих - не менше 0,7 м, негорючих, - не менше 0,4 м.

У місцях, де працюють установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінювання, не дозволяється зберігати пальні і трудногорючие речовини і матеріали, а також проводити роботи з їх застосуванням.

Під час монтажу та експлуатації установок, які працюють на газовому паливі, треба дотримуватися таких правил:

утепловироблювальних установках повинні бути встановлені стандартні пальники, що мають заводський паспорт;

пальники повинні стало працювати без відриву полум'я та проскакування його всередину пальника в межах необхідного регулювання теплового навантаження агрегату;

вентиляція приміщення з тепловироблювальними установками повинна забезпечувати триразовий повітрообмін.

При експлуатації пальників інфрачервоного випромінювання забороняється:

користуватися установкою в приміщеннях без природного провітрювання або штучної вентиляції з відповідною кратністю повітрообміну, а також в підвальних або цокольних поверхах;

використовувати пальник з пошкодженою керамікою, а також з видимими язиками полум'я; користуватися установкою, якщо в приміщенні з'явився запах газу; направляти теплові промені пальників безпосередньо у бік горючих матеріалів, балонів з га-

зом, газопроводів, електропроводок і т. п.; користуватися відкритим вогнем поблизу балонів з газом. При роботі на відкритих майдан-

чиках (для обігріву робочих місць і для сушки зволожених ділянок) слід застосовувати тільки вітростійкі пальники.

Повітронагрівальні установки повинні розміщуватися на відстані не менше 5 м від будівлі, що будується.

Ємкість для палива має бути об'ємом не більше 200 л і знаходитися на відстані не менше 10

мвід повітронагрівача і не менше 15 м від будівлі, що будується. Паливо до повітронагрівача слід подавати по металевому трубопроводу.

З'єднання і арматура на паливопроводах мають бути заводського виготовлення, змонтовані так, щоб виключалося підтікання палива. На паливопроводі у витратного бака слід встановлювати запірний клапан для припинення подачі палива до установки на випадок пожежі або аварії.

При монтажі і експлуатації установок, що працюють на газовому паливі, повинні дотримуватися наступні вимоги:

утеплогенеруючих установках повинні встановлюватися стандартні пальники, що мають заводський паспорт;

пальники повинні стійко працювати без відриву полум'я і проскакування його всередину пальника в межах необхідного регулювання теплового навантаження агрегату;

вентиляція приміщення з теплогенеруючими установками повинна забезпечувати трикратний повітрообмін.

При експлуатації теплогенеруючих установок забороняється:

працювати на установці з порушеною герметичністю топливопроводів, нещільними з'єднаннями корпусу форсунки з теплогенеруючою установкою, несправними димарями, що викликають проникнення продуктів згорання в приміщення, несправними електродвигунами і пусковою апаратурою, а також за відсутності теплового захисту електродвигуна і інших несправностях;

працювати при невідрегульованій форсунці (з ненормальним горінням палива);

застосовувати гумові або поліхлорвінілові шланги і муфти для з'єднання топливопроводів;

влаштовувати горючі огорожі біля установки і витратних баків;

відігрівати топливопроводи відкритим полум'ям;

здійснювати пуск теплогенеруючої установки без продування повітрям після короткочасної зупинки;

запалювати робочу суміш через оглядове очко;

регулювати зазор між електродами свічок при працюючій теплогенеруючій установці;

212

допускати роботу теплогенеруючої установки за відсутності захисних грат на повітрозабірних колекторах.

Не допускається застосування горючих матеріалів для м'якої вставки між корпусом електрокалорифера і вентилятором.

Під час експлуатації тепловироблювальних установок забороняється:

працювати на установці з порушеною герметичністю паливопроводів, нещільними з'єднаннями корпуса форсунки з тепловироблювальною установкою, несправними димоходами, котрі викликають проникнення продуктів згоряння у приміщення, несправними електродвигунами та пусковою апаратурою, а також за відсутності теплового захисту електродвигуна та інших несправностей;

працювати при невідрегульованій форсунці (з ненормальним горінням палива); застосовувати гумові чи поліхлорвінілові шланги та муфти для з'єднання паливопроводів; влаштовувати обгорожі з горючих матеріалів біля установки та витрачальних баків; відігрівати паливопроводи відкритим полум'ям; здійснювати пуск тепловироблювальної установки без продування повітрям у разі коротко-

часної зупинки; запалювати робочу суміш через оглядове вікно;

регулювати зазор між електродами свічок під час роботи тепловироблювальної установки; допускати роботу тепловироблювальної установки за відсутності захисних грат на повітро-

забірних колекторах.

До монтажу та експлуатації допускаються електрокалорифери тільки заводського виготовлення, із справними сигналізацією та блокуванням, яке виключає подавання електроенергії до нагрівних елементів, коли вентилятор не працює; автоматикою контролю за температурою повітря на виході та її регулюванням; електричним та тепловим захистом, передбаченим у калорифері. Монтаж, підготовка до роботи, запуск електрокалорифера повинні здійснюватися в порядку, викладеному в паспорті заводу-виробника. Не дозволяється застосовування горючих матеріалів для м'якої вставки між корпусом електрокалорифера та вентилятором.

Під час експлуатації електрокалорифера забороняється: відключення сигналізації або блокування;

перевищення температури повітря, котра встановлена заводом-виробником, на виході з електрокалорифера;

включення електрокалорифера, коли не працює вентилятор (блокування необхідно перевіряти перед кожним запуском установки);

сушіння одягу або інших горючих матеріалів на електрокалорифері або поблизу нього; зберігання в приміщенні, де встановлений калорифер, горючих речовин і матеріалів. Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика треба встановлювати, як

правило, на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в обгороджувальних конструкціях.

1.3.6 Забезпечення безпечної евакуації працюючих на випадок пожежі

Основні положення

Евакуація є процесом організованого самостійного руху людей назовні з приміщень, в яких є можливість дії на них небезпечних чинників пожежі. Евакуацією також слід рахувати самостійне переміщення людей, що відносяться до маломобільних груп населення, здійснюване обслуговуючим персоналом.

Порятунок є вимушеним переміщенням людей назовні при дії на них небезпечних чинників пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цієї дії. Порятунок здійснюється самостійно, за допомогою пожежних підрозділів або спеціально виученого персоналу, у тому числі з використанням рятувальних засобів.

Для забезпечення безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи, направлені на:

створення умов для своєчасної і безперешкодної евакуації людей в разі виникнення пожежі;

захист людей на дорогах евакуації від дії небезпечних чинників пожежі.

Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється по шляхах евакуації через евакуаційні ви-

213

ходи.

Шлях евакуації - безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу. Евакуаційний вихід - це вихід із будинку (споруди), безпосередньо назовні або вихід із при-

міщення, що веде назовні, до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

першого поверху безпосередньо назовні або через коридор, вестибуль, сходову клітку; будь-якого поверху, окрім першого, до коридору, що веде на сходову клітку або безпосередньо

у сходову клітку (в тому числі через хол). При цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або крізь вестибуль, що відокремлений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

до сусіднього приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене вже згаданими виходами.

Евакуація з виробничих будівель.

У приміщеннях висота від підлоги до низу виступаючих часток конструкцій і устаткування в місцях регулярного проходу людей і на шляхах евакуації -- не менше 2 м, а в місцях нерегулярного проходу людей -- не менше 1,8 м. Уклон пандусів на шляхах пересування людей слід приймати:

Уклон маршів сходів на шляхах евакуації не повинен перевищувати 1:2 Уклон маршів сходів, що ведуть у підземні, підвальні та цокольні поверхи, на горище, а також

сходів в надземних поверхах, не призначених для евакуації людей, допускається приймати 1:1,5. Кількість підйомів в одному марші між площадками повинна бути не менше 3 і не більше 16

(за винятком криволінійних сходів). В одномаршових сходах, а також в одному марші двота тримаршових сходів у межах першого поверху допускається не більше 18 підйомів, ширина проступів у вузькій частині не повинна бути меншою за 0,22 м (у службових сходах - не менше 0,12 м).

Марші та площадки сходів повинні мати огорожу заввишки не менше 0,9 м з поручнями з урахуванням розрахункових категорій відвідувачів (див. додаток В) та вимог будівельних норм за видами будинків та споруд.

Зовнішні пожежні сходи слід розташовувати на відстані між ними не більше 150 м по периметру будинку (за винятком головного фасаду).

Захист людей на шляхах евакуації забезпечується комплексом об'ємно-планувальних, ергономічних, конструктивних, інженерно-технічних і організаційних заходів.

Евакуаційні шляхи в межах приміщення повинні забезпечувати безпечну евакуацію людей через евакуаційні виходи з даного приміщення без врахування вживаних в нім засобів пожежогасіння і протидимного захисту.

За межами приміщень захист шляхів евакуації слід передбачати з умови забезпечення безпечної евакуації людей з врахуванням функціональної пожежної небезпеки приміщень, що виходять на евакуаційний шлях, чисельності евакуйованих, межі вогнестійкості і класу конструктивної пожежної небезпеки будівлі, кількості евакуаційних виходів з поверху і з будівлі в цілому.

Пожежна небезпека будівельних матеріалів поверхневих шарів конструкцій (обробок і облицювань) в приміщеннях і на шляхах евакуації за межами приміщень повинна обмежуватися залежно від функціональної пожежної небезпеки приміщення і будівлі з врахуванням інших заходів щодо захисту шляхів евакуації.

При експлуатації евакуаційних шляхів і виходів має бути забезпечене дотримання проектних рішень і вимог нормативних документів по пожежній безпеці, зокрема по освітленості, кількості, розмірам і об'ємно-планувальним вирішенням евакуаційних шляхів і виходів, а також по наявності на шляхах евакуації знаків пожежної безпеки.

Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися вільно і по направленню виходу з будівлі, за винятком дверей, відкриття яких не нормується вимогами нормативних документів по пожежній безпеці.

При розставлянні технологічного, інженерного і іншого устаткування в приміщеннях мають бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток і інших шляхів евакуації відповідно до норм проектування.

214

На шляхах евакуації повинно підтримуватися в справному стані робоче і аварійне освітлення, а також мають бути встановлені покажчики для виходу персоналу відповідно до державного стандарту, що діє.

На шляхах і виходах евакуації не дозволяється:

захаращення евакуаційних шляхів і виходів (зокрема проходів, коридорів, тамбурів, холів, сходових майданчиків, маршів сходів, дверей, евакуаційних люків) різними матеріалами, виробами, устаткуванням, виробничими відходами, сміттям і іншими предметами, а також ліквідацію можливості використання дверей евакуаційних виходів;

зберігання (зокрема тимчасове) інвентарю і матеріалів;

пристрій на шляхах евакуації порогів, а також інших пристроїв, що перешкоджають вільній евакуації людей;

захаращення меблями, устаткуванням і іншими предметами дверей, люків на балконах і лоджіях, переходів в суміжні секції і виходів на зовнішні евакуаційні сходи;

установка глухих грат на вікнах і приямках у вікон підвалів, за винятком випадків, спеціально обумовлених в нормах і правилах, затверджених в установленому порядку;

пристрій в сходових клітках і на поверхових коридорах комор;

зберігання під сходовими маршами і на сходових майданчиках речей, меблів і інших горючих матеріалів;

Необхідно забезпечити засоби евакуації людей на будівельному об'єкті та засоби доступу по- жежно-рятувальних підрозділів для того, щоб:

дати можливість людям із будь-якого місця в межах будівельного об'єкта евакуюватись у безпечне місце;

дати можливість доступу до будівельного об'єкта пожежно-рятувальним підрозділам, проведення пошуку і виходу з об'єкта.

У разі пожежі безпека людей під час евакуації може бути забезпечена:

плануванням і прокладанням шляхів евакуації для безпечної евакуації людей у безпечне місце;

відокремленням шляхів евакуації за допомогою протипожежних і протидимних перешкод;

заходами щодо обмеження поширення диму;

обмеженням утворення вогню і диму від оздоблення стін і стель та покриттів підлог на шляхах евакуації.

Додатково також можуть вживатися такі заходи залежно від об'єкта, його призначення і кількості людей, які в ньому перебувають:

a) встановлення систем пожежної сигналізації та систем оповіщення про пожежу;

б) проектування і прокладання шляхів евакуації та евакуаційних виходів у кількості відповідно до кількості людей та їх здатності пересуватись;

в) облаштування шляхів евакуації, яке може включати:

аварійне освітлення;

позначення евакуаційних виходів;

установки аварійного енергозабезпечення для протипожежного обладнання;

пристрої безпеки, що встановлюються на дверях (аварійні затвори тощо);

системи керування в разі аварійної ситуації;

г) забезпечення системами підпору повітря та іншими засобами обмеження задимлення; д) влаштування безпечних місць порятунку всередині та/або ззовні будівельного об'єкта; е) забезпечення доступу пожежно-рятувальних підрозділів:

доступ до будівельного об'єкта;

доступ для аварійного транспорту та транспорту пожежно-рятувальних підрозділів;

встановлення ліфтів для транспортування пожежних підрозділів;

ж) аварійні системи зв'язку в межах будівельного об'єкта:

установки аварійної сигналізації/попередження про пожежу;

установки аварійного зв'язку (також для пожежно-рятувального підрозділу);

засоби, що використовуються мешканцями або пожежно-рятувальними підрозділами (для гасіння пожежі на початковій стадії);

к) пожежні кран-комплекти.

215

Евакуаційні шляхи і виходи повинні втримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм ДБН В.1.1-7-02 [58].

Якщо евакуаційні виходи і шляхи евакуації з будівель, які є пам'ятниками архітектури й історії, неможливо привести у відповідність до вимог будівельних норм, то їх експлуатація дозволяється за наявності узгодженої проектної документації з органами державного пожежного нагляду відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.

У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного пе-

ребування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

При будівництві будівель заввишки 3 поверхи і більш сходи слід монтовувати одночасно з улаштуванням сходової клітки.

Застосовувати в сходових клітках дерев'яні драбини дозволяється лише в будівлях не вище двох поверхів.

Допускається на період будівництва для захисту від пошкоджень покривати негорючі рівні горючими матеріалами.

Передбачені проектом зовнішні пожежні сходи і обгороджування на дахах будівель, що будуються, повинні встановлюватися відразу ж після монтажу несучих конструкцій.

Улаштування риштувань і підмосток при будівництві будівель повинно здійснюватися відповідно до вимог норм проектування і вимог пожежної безпеки, що пред'являються до шляхів евакуації. Риштування і опалубка, що виконуються з деревини, мають бути просочені вогнезахисним складом.

Для риштувань і опалубки, розміщуваних зовні будівель, просочення деревини (поверхневе) вогнезахисним складом може виконуватися лише в літній період.

При будівництві будівель в три поверхи і більш слід застосовувати, як правило, інвентарні металеві риштування.

Будівельні риштування споруд на кожних 40 м їх периметра необхідно обладнати одними сходами або драбиною, але не менше чим двома сходами (драбинами) на всю будівлю. Настил і підмостки риштувань необхідно періодично і після закінчення робіт очищати від будівельного сміття, снігу, ожеледиці, а при необхідності посипати піском.

Конструкції риштувань закривати (утеплювати) горючими матеріалами (фанерою, пластиком, плитами ДВП, брезентом і ін.) не дозволяється.

Для евакуації людей з висотних споруд (димарів, баштових градирень, гребель, силосних приміщень і ін.) необхідно влаштовувати не менше двох сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.

1.3.7 Блискавкозахист будівель і споруд, що зводяться

1.3.7.1 Загальні положення

З метою запобігання наслідкам прямого удару та вторинних проявів блискавки будівлі, споруди, окремо розташовані установки обладнують системами блискавкозахисту.

Блискавкозахист - це комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення безпеки людей, збереження будівель і споруд складів нафтопродуктів, зливно-наливних і заправних при-

216

строїв, резервуарних парків, окремо стоячих резервуарів і інших матеріалів від можливих вибухів, загорянь і руйнувань, що виникають при різних діях блискавки.

Дії блискавки прийнято підрозділяти на дві основні групи: а) первинні, викликані прямим ударом блискавки (ПУБ);

б) вторинні, індуковані близькими її розрядами або занесені в об'єкт протяжними металевими комунікаціями (РБЗ).

Прямий удар блискавки (ПУБ) - безпосередній контакт каналу блискавки з об’єктом (будівлею або спорудою), що супроводжується протіканням через нього струму блискавки.

Захист від ПУБ – зовнішня система заходів, які застосовуються для скорочення матеріальних збитків, обумовлених ударами блискавки в будівельні конструкції.

Захист від вторинних дій блискавки – внутрішня система заходів, які обмежують дії електромагнітного поля блискавки на металеві елементи будівельних конструкцій, електричні і електронні системи.

Електромагнітний імпульс блискавки (ЕМІБ) - електромагнітні ефекти від струму блискавки, які супроводжуються як перехідними хвильовими процесами так і ефектами випромінюючого електромагнітного поля.

Безпосередня небезпечна дія блискавки - це пожежі, механічні пошкодження, травми та загибель людей і тварин, а також пошкодження електричного і електронного устаткування. Наслідками удару блискавки можуть бути вибухи і виділення небезпечних продуктів - радіоактивних і отруйних хімічних речовин, а також бактерій та вірусів.

Удари блискавки можуть бути особливо небезпечні для електронних систем.

З метою запобігання наслідкам прямого удару та вторинних проявів блискавки будівлі, споруди, окремо розташовані установки обладнують системами блискавкозахисту.

При виборі пристроїв блискавкозахисту для різних категорій будівель та споруд враховують важливість об'єкта, його висоту, розташування серед сусідніх об'єктів, інтенсивність грозової активності та інші характеристики.

Пристрої блискавкозахисту повинні відповідати таким основним вимогам:

відповідність типу блискавкозахисту характеру виробничого процесу в будівлі або споруді, а також на об'єкті в цілому;

можливість типізації конструктивних елементів блискавкозахисту; значний строк служби, який має досягати понад 10 років; надійність дій усіх елементів блискавкозахисту;

можливість застосування недорогих матеріалів та використання конструктивних елементів будівель;

наочність монтажу, створення умов безпеки для персоналу об'єкта; легкий доступ до всіх елементів для проведення контролю, ремонту або відновлення; відносно нескладна експлуатація.

Щодо блискавкозахисту об'єкти поділяються на звичайні та спеціальні.

Звичайні об'єкти (промислові підприємства, тваринницькі і птахівничі будівлі і споруди, житлові і адміністративні будівлі, універмаги, банки, страхові компанії, дошкільні установи, школи, лікарні, притулки для старих, музеї і археологічні пам’ятники, спортивні споруди тощо).

Спеціальні об'єкти:

об'єкти, що становлять небезпеку для безпосереднього оточення (нафтопереробні підприємства, заправні станції, підприємства з виробництвом і зберіганням вибухових речовин);

об'єкти, що становлять небезпеку для екології (хімічні заводи, атомні електростанції, біохімічні фабрики і лабораторії);

об'єкти з обмеженою небезпекою (пожежонебезпечні підприємства, електростанції, підстанції і лінії електропередавання, засоби зв’язку);

інші об'єкти (будови висотою вище 60 м, об'єкти, що будуються).

Необхідність виконання блискавкозахисту об’єкта від ПУБ і його рівень блискавкозахисту (РБЗ) визначаються за таблицею Додатка А ДСТУ Б В.2.5-38-2008 [78] (табл. 1.98) в залежності від можливо очікуваної кількості уражень об’єкта блискавкою за рік N і суспільного значення і тяжкості наслідків від дії блискавки.

Рівень блискавкозахисту (РБЗ) – число (номер), яке пов’язане із заздалегідь встановленими

217

параметрами струму блискавки та імовірністю того, що ці взаємопов’язані максимальні і мінімальні параметри не будуть перевищувати природних параметрів струмів блискавки.

Таблиця 1.98 - Визначення необхідності виконання блискавкозахисту об’єкта від ПУБ і його РБЗ

218

Продовження табл. 1.98

Очікувана кількість уражень об’єкта блискавкою за рік N визначається за наступними формулами:

- для зосереджених споруд (димові труби, вежі, башти тощо)

де hоб – найбільша висота об’єкта, м, L – довжина об’єкта, м,

S – ширина об’єкта, м,

n – щільність ударів блискавки на 1 км2 земної поверхні за рік, визначена за даними метеорологічних спостережень в місці розташування об’єкта, 1/км2 рік. Якщо дані спостережень відсутні n може бути приблизно розраховано за формулою

219