QutGD0YDRgV8zNDA0LnBkZg==

Таблиця 1.95 - Символи, які використовуються самостійно

3.1.Відро для води

3.2.Відро для піску

3.3.Дорога евакуації, напрям дотримання

3.4.Дорога евакуації, вихід

Приклади конкретизованих символів наведені в табл. 1.96.

Таблиця 1.96 - Приклади конкретизованих символів

Примітка. Представлені в табл. 1.96 комбінації основних графічних форм символів і додаткових елементів символів не встановлюють вичерпного переліку можливих поєднань, допускається змінювати їх або доповнювати відповідно до потреби.

181

1.3.3 Забезпечення під’їзду пожежних автомобілів на будівельний майданчик

Дороги і під'їзні шляхи до будівельного майданчика повинні бути прокладені до початку робіт нульового циклу. При цьому передбачають, як правило, не менше двох в'їздів з протилежних сторін майданчика, а на території будівництва площею 5 га та більше має бути не менше двох в'їздів з протилежних боків майданчика.. Проектування декількох в'їздів на територію крупних новобудов диктується не лише зручностями будівництва, але і необхідністю створення умов, для швидкого зосередження сил і засобів на пожежогасіння. В'їзди мають бути передбачені в різних кінцях території. Дороги на території майданчики сполучають з дорогами загального призначення. Дороги і їх покриття повинні забезпечувати вільний рух транспорту і пожежних машин у будь-який час року до всіх будівель, які будуються, експлуатованим, і споруд, у тому числі і тимчасовим (вагончикам, тимчасовим будівлям), а також до джерел пожежного водопостачання.

Дороги повинні мати покриття, придатне для проїзду пожежних автомашин будь-якої пори року. Ворота для в'їзду мають бути не менше 4,5 м завширшки. Біля в'їздів на будмайданчик необхідно встановлювати (вивішувати) плани з нанесеними на них будівлями та спорудами, що будуються, а також допоміжними будівлями і спорудами, в'їздами, під'їздами, вододжерелами, засобами пожежогасіння та зв'язку.

До всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових, місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування має бути забезпечений вільний під'їзд. Улаштування під'їздів та доріг до будівель, що зводяться, необхідно завершити до початку основних будівельних робіт.

До будівель і споруд по всій їх довжині має бути забезпечений під'їзд пожежних автомобілів, з одного боку - при ширині будівлі або споруди до 18 м і з двох боків - при ширині більше 18 м, а також при улаштуванні замкнутих і напівзамкнених дворів.

До будівель з площею забудови більше 10 га або шириною більше 100 м під'їзд пожежних автомобілів має бути забезпечений з усіх боків.

Відстань від краю проїжджої частки або спланованої поверхні що забезпечує проїзд пожежних машин, до стін будівель заввишки до 12 м має бути не більше 25 м, при висоті будівель понад 12 до 28м - не більше 18 м, при висоті будівель в 28м - не більше 10 м.

Унеобхідних випадках відстань від краю проїжджої частки автодороги до крайньої осі виробничих будівель і споруд допускається збільшувати до 60 м за умови прибудови до будівель і споруд тупикових доріг з майданчиками для розвороту пожежних машин і улаштуванням на цих майданчиках пожежних гідрантів, при цьому відстань від будівель і споруд до майданчиків для розвороту пожежних машин має бути не менше 5 і не більше 15 м відстань між тупиковими дорогами не повинна перевищувати 100 м.

Для умов щільної забудови допускаються окремі відхилення від цих вимог за погодженням з органами державного пожежного нагляду.

За наявності тупикових доріг передбачають улаштування петлевих об'їздів або майданчиків; розміром не менше 12х12 м для розвороту пожежних автомобілів. До всіх будівель, які будуються

іексплуатованим, влаштовують вільний під'їзд. Всі під'їзди і дороги мають бути вільні для проїзду

ізнаходитися в справному стані, а в нічний час освітлювати. Захаращується під'їздів, проїздів, входів і виходів, з будівель, а також підходів, до пожежника інвентарю, устаткуванню, гідрантам і засобам зв'язку, забороняється.

Увипадках, коли за виробничими умовами не вимагається улаштування доріг, під'їзд пожежних автомобілів допускається передбачати по спланованій поверхні, укріпленій по ширині 3,5 м в місцях проїзду при глинистих і піщаних (пилуватих) ґрунтах різними місцевими матеріалами із створенням ухилів, що забезпечують природне відведення поверхневих вод

Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.

Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.

Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомити підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях мають

182

бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.

На односмугових проїздах повинні влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Зазначені майданчики повинні відповідати вимогам ДБН 360-92**[34] "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будівель, споруд та вододжерел ґрунтовою дорогою, її треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду будь-якої пори року.

Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати руху пожежних автомобілів. Для цього в необхідних місцях мають бути обладнані зручні переїзди, завжди вільні для проїзду пожежних автомобілів.

Проїзди та проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні голівок рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

Ворота в'їзду на територію підприємства, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиняти їх вручну.

На ділянках території підприємств, де можливі скупчення горючих газів або парів, проїзд автомашин та іншого транспорту не дозволяється. Про це повинні бути вивішені відповідні написи (покажчики).

Територія підприємств та інших об'єктів повинна мати зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд.

Стоянка транспорту у наскрізних проїздах будівель на відстані менше 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менше 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентарю, на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У зазначених місцях повинні встановлюватися (вивішуватися) відповідні заборонні знаки.

До громадських і житлових будівель. Відстань від краю проїжджої частки вулиць до лінії забудови, як правило, приймають не більше 25 м. При неможливості забезпечити таку відстань передбачають уздовж будівель смугу шириною 6 м для проїзду пожежних автомобілів на відстані від лінії забудови не менше 5 м (СНіП ІІ-60-75 [65]).

Під смугою, придатною для проїзду по ній пожежних автомобілів, слід розуміти вільно сплановану смугу, укріплену різними місцевими матеріалами, (шлаком, гравієм і. т. п.), е ухилами для відведення поверхневих вод. Посадка дерев і чагарників в межах цієї смуги не допускається, оскільки вони перешкоджатимуть руху і маневруванню пожежних автомобілів.

Тупикові вулиці і дороги закінчуються поворотними кільцями з радіусом повороту не менше 15 м або поворотними майданчиками розмірами в плані 20x20. Використання поворотних майданчиків для стоянки автомобілів не допускається СНіП ІІ-60-75 [65]).

До групи житлових будівель з населенням більше 3000 чіл. у зоні багатоповерхової забудови проїзди приймають в дві смуги руху шириною 5,5 м з тротуарами шириною 1,5 м. При протяжності проїзду про однобічним кільцевим рухом до 300 м і наявності тротуару допускається приймати одну смугу руху шириною 3,5 м. На односмугових проїздах передбачають роз'їзні майданчики шириною 6 і завдовжки 15 м не рідше чим через 100 м. Тупикові проїзди протяжністю не більше 150 м допускається суміщати з тротуарами і приймати шириною 3,5 м, а в кінці тупику влаштовувати поворотні майданчики розмірами 12х12 м або кільце радіусом 10 м. Проїзди і пішохідні дороги розміщують на відстані не менше 5 м від стін будівель (СНіП ІІ-60-75, [65]).

В'їзди на територію мікрорайонів і кварталів, а також крізні проїзди в будівлях передбачають на відстані не більше 300 м один від одного, а в районах, що реконструюються, при периметральній забудові -- на відстані не більше 180 м.

До житлових будівель заввишки 9 поверхів і більш і до громадських будівель заввишки 5 поверхів і більш передбачають проїзди шириною 3,5 м або смуги шириною 6 м, придатні для проїзду пожежних автомобілів з двох подовжніх сторін багатосекційних житлових будинків і громадських будівель і з усіх боків односекційних житлових будинків. До житлових і суспільних будівель меншої поверховості проїзди можна влаштовувати з одного подовжнього боку. Проїзди або смуги

183

слід розміщувати на відстані 5...8 м від будівель заввишки 9...14 поверхів і 8...10 м --від будівель більшої поверховості. На смугах, придатних для проїзду пожежних машин, у разі потреби передбачають нижчого типа покриття (СНіП ІІ-60-75 [65]).

Крізні проїзди в житлових будівлях приймають шириною не менше 3,5 і заввишки не менше 4,25 м для проїзду пожежних автомобілів. При реконструкції житлових будівель допускається зменшувати висоту проїзду, але не менше 3,5 м (ДБН В.2.2-15-2005 [67]).

До промислових і сільськогосподарських підприємств при площі території більше 5 га має бути не менше двох в'їздів. При розмірі сторони майданчика більше 1000 м передбачають також не менше двох в'їздів на відстані не більше 1500 м друг від друг; (СНіП ІІ-89-80 [35], 3.43; ДБН Б.2.4-3-95 [66]).

Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.

Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.

Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомити підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях мають бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.

На одно смугових проїздах повинні влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Зазначені майданчики повинні відповідати вимогам ДБН 360-92** [34].

Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будівель, споруд та вододжерел ґрунтовою дорогою, її треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду будь-якої пори року.

Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати руху пожежних автомобілів. Для цього в необхідних місцях мають бути обладнані зручні переїзди, завжди вільні для проїзду пожежних автомобілів.

Проїзди та проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні голівок рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

Ворота в'їзду на територію підприємства, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиняти їх вручну.

На території підприємства на видних місцях повинні бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, в якій слід вказувати розміщення будівель, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення такої схеми на кожному конкретному підприємстві визначається місцевими органами державного пожежного нагляду).

Стоянка транспорту у наскрізних проїздах будівель на відстані менше 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менше 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентарю, на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У зазначених місцях повинні встановлюватися (вивішуватися) відповідні заборонні знаки.

Для під'їзду до груп житлових будівель, крупних установ і підприємств обслуговування, торгівельним центрам слід передбачати основні проїзди, а до будівель, що окремо стоять, - другорядні проїзди.

На другорядних (односмугових) проїздах слід передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і завдовжки 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Тупикові проїзди мають бути протяжністю не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, що забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, збиральних і пожежних машин.

1.3.4Забезпечення протипожежних заходів при складуванні та збереженні горючих та важко горючих речовин, матеріалів та конструкцій

1.3.4.1 Матеріальні склади і бази загального призначення

Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окиснення, самонагрівання, за-

184

ймання в разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі (додаток 3).

Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.

Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані.

Ускладських будівлях (приміщеннях) всі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.

Ускладських приміщеннях, розташованих у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) висотою більше 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів.

Уразі застосування без стелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше 1 м.

Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.

Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше 0,8 м.

Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9 х 1,2 м з приямками (для випускання диму в разі пожежі), які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм.

Уразі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.

Ускладах конторські та побутові приміщення мають бути облаштовані протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів) і мати один з евакуаційних виходів безпосередньо назовні. Сполучення цих приміщень зі складом допускається через протипожежні двері 2-го типу. У протипожежних перегородках, що відокремлюють конторські приміщення від складу, дозволяється влаштовувати протипожежні вікна 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й іншого теплового впливу.

Ускладах загального призначення (далі - загальний склад) допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок.

За умови більшої кількості таких упаковок вони повинні зберігатися в окремих складах або ізольованих протипожежних відсіках загальних складів з безгорищними покриттями, які легко скидаються. В ізольованому відсіку дозволяється зберігання не більше 15 тис. упаковок.

Складування аерозольних упаковок у багатоповерховому складі дозволяється лише на верхньому поверсі у протипожежних відсіках. Кількість упаковок у відсіку не повинна перевищувати 150 тис. штук.

Загальна місткість складу може становити не більше 900 тис. упаковок.

На відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається лише в негорючих контейнерах, що замикаються.

Конструкції будівель та навісів складів з матеріалів груп горючості Г3, Г4 мають бути оброблені вогнезахисними засобами, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише у приміщеннях для обслуговуючого персоналу складів (конторських, побутових), відділених від складських

185

приміщень протипожежними перегородками та перекриттями. При цьому повинні враховуватися вимоги, викладені у пунктах 1.1.17-1.1.19 Правил [33].

Ускладських приміщеннях, в яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини

йматеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, які слід вживати під час гасіння пожежі.

Ускладських приміщеннях не дозволяється:

зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення; стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;

влаштування чергового освітлення; встановлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;

зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);

зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами; застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників; в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В.

1.3.4.2 Вимоги до зберігання і транспортування матеріалів на будівельному майданчику

Зберігання і транспортування фарбувальних складів повинні відповідати вимогам ГОСТ 9980.5-86 і Правилам пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Фарбувальні склади, мастики і розчинники повинні зберігатися в закритих провітрюваних вибухопожежонебезпечних приміщеннях.

Тара, в якій знаходяться фарбувальні склади, має бути небиткою, справною і щільно закритою. На тарі має бути позначене найменування матеріалу, номер партії, дата виготовлення, найменування підприємства-виготовлювача, спосіб безпечного зберігання, транспортування, застосування і термін зберігання. Ємкості, що містять шкідливі і вибухонебезпечні речовини, повинні мати застережливе забарвлення відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76. Маса (брутто) ємкості, що поступає на будівельний майданчик, не повинна перевищувати 15 кг.

Уприміщеннях, де складуються матеріали, які виділяють вибухонебезпечні і пожежонебезпечні пари, не допускається використання вогню, а також дії, які визивають іскроутворення. Електроустаткування має бути вибухобезпечного виконання.

Отвори в металевих ємкостях повинні закриватися пробками. Виймати або відгвинчувати пробки вирішується інструментом, виготовленим з матеріалу, не зухвалого іскроутворення.

Пожежна тара (бочки, бідони) повинна зберігатися на спеціально відведених для цього майданчиках.

Компоненти складів забарвлень, що взаємно реагують з виділенням шкідливих речовин, слід транспортувати і зберігати роздільно.

Кількість складу забарвлення і розчинника, що розміщується на робочому місці, має бути не більш, ніж на одну робочу зміну.

При транспортуванні і зберіганні складів забарвлень окрім справжнього розділу слід дотримувати вимоги стандартів на конкретні їх види.

Ускладах будівельних матеріалів та виробів необхідно виконувати такі вимоги протипожежної безпеки:

- не допускати складування горючих будівельних матеріалів в межах протипожежних розривів між спорудами, складування негорючих матеріалів допускається з залишенням вільних смуг навколо будівель, достатніх для маневрування пожежного транспорту, але не менше ніж 5 м;

- дороги та під'їзди потрібно утримувати в хорошому стані і не захаращувати;

186

-склади потрібно забезпечувати необхідними засобами гасіння пожеж (вогнегасниками, ящиками з піском, ємкостями з водою, відрами, лопатами і т.п.) -- приміщення, в яких зберігаються легкозаймисті матеріали, всередині та зовні повинні обладнуватись написами "Увага! Вогненебезпечно!";

-майданчик, зайнятий для зберігання лісоматеріалів, повинен бути звільнений від дерну та періодично очищатись від трави, кори та іншого сміття;

-пиломатеріали потрібно розташовувати на відстані не менше ніж 30 м від постійних або тимчасових будівель і споруд, а круглу деревину - на відстані не менше ніж 15 м

Територія, яка зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також під виробничі, складські і допоміжні будови з пальних і важкогорючих матеріалів, має бути очищена від сухої трави, бур'яну, кори і тріски.

При зберіганні на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів (лісопиломатеріали, толь, руберойд і ін.), виробів і конструкцій з горючих матеріалів, а також устаткування і ван-

тажів в горючій упаковці вони повинні розміщуватися в штабелях або групами площею не більше 100 м2. Відстані між штабелями (групами) і від них до будівель, що будуються або підсобних, і споруд належить приймати не менше 24 м.

У будівлях, що будуються, за узгодженням з органами державного пожежного нагляду дозволяється розташовувати тимчасові майстерні і склади (за винятком складів горючих речовин і матеріалів, складів дорогого і цінного устаткування, а також устаткування в горючій упаковці, виробничих приміщень або устаткування, пов'язаних з обробкою горючих матеріалів) за умови виконання вимог сьогодення Правив. Розміщення адміністративно-побутових приміщень допускається в частках будівель, виділених глухими протипожежними перегородками 1-го типа і перекриттями 3-го типа.

Розміщення тимчасових складів (комор), майстрові і адміністративно-побутові приміщення в будівлях, що будуються, з незахищених несучих металевих конструкцій і панелі з горючими полімерними утеплювачами не допускається.

Негашене вапно необхідно зберігати в закритих окремо складських приміщеннях, що стоять. Пів цих приміщень має бути підведений над рівнем землі не менше чим на 0,2 м. При зберіганні негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають попаданню вологи і води.

Ями для гасіння винищити дозволяється розташовувати на відстані не менше 5 м від складу

їїзберігання і не менше 15 м від інших будівель, споруд і складів.

При реконструкції, розширенні, технічному переозброєнні, капітальному ремонті і введенні об'єктів в експлуатацію чергами частина, що будується, має бути відокремлена від тієї, що діє протипожежними перегородками 1-го типа і перекриттями 3-го типа. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.

1.3.4.3 Склади ЛЗР та ГР

Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги повинні передбачатися додаткові заходи, що виключають можливість розливання ЛЗР та ГР під час аварії на територію населеного пункту, підприємства тощо.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.

Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати за периметром обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Земляне обвалування у верхній частині повинно бути не менше 0,5 м завширшки.

Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище рівня розлитої рідини. Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до обгороджуючих стін має бути не менше: 3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис. куб. м та 6 м - від резервуарів місткістю 10 тис. куб. м і більше.

Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.

187

Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики в середині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.

Територію резервуарних парків (нафтобаз), насосних станцій для перекачування ЛЗР та ГР необхідно обгороджувати огорожею з негорючих матеріалів не менше 2,0 м заввишки.

Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв'язки резервуарів і на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту мають встановлюватися вогнеперешкоджувачі.

На кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР (або відводить їх із резервуара), має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче 3 м від резервуара.

Зливання ЛЗР і ГР (крім мазуту) до резервуара повинно проводитися під шар рідини товщиною не менше 50 мм і тільки закритим способом. Розміщувати зливні пристрої безпосередньо на горловинах резервуарів забороняється. Їх слід розміщувати від будівель і резервуарів на відстанях, визначених у будівельних нормах.

На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.

Упроцесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів. За температури повітря вище нуля перевірки повинні проводитися не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів.

Люки, що служать для замірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу (із внутрішнього боку), яке виключає іскроутворення.

Підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.

Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

Уразі появи тріщин у швах, у металі стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити, як правило, лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

Перед ремонтом резервуарів необхідно накрити повстю, просоченою антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах (влітку повсть змочити водою). Електрота газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.

На складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.

Подавання залізничних цистерн під зливання та наливання, а також їх виведення мають здійснюватися плавно, без поштовхів та ривків. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на території зливноналивних пристроїв не дозволяється. Для цього необхідно застосовувати дерев'яні підкладки.

Якщо подавання під зливання (наливання) та виведення вагонів-цистерн з ЛЗР, які мають температуру спалахування парів 28 град. C та нижче, проводиться паровозами, то треба здійснювати їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном (платформою), навантаженим негорючим вантажем.

Паровози, які подають залізничні цистерни під зливання або наливання ЛЗР та ГР на територію підприємства, повинні працювати лише на рідкому паливі.

188

Перед наливанням нафтопродуктів персонал підприємства, який здійснює їх відпуск (або працівники охорони), повинен шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння.

Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні піддаватися регулярному оглядові та планово-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключати несправні елементи.

Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними.

Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які виключають можливість іскроутворення від удару.

Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.

Зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалахування 45 град. С і нижче. Види тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати за ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение".

Зберігання рідин з температурою спалахування парів вище 120 град. С у кількості до 60 м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання покриття шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.

Будівлі та споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові будівлі можуть бути III ступеня вогнестійкості.

Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.

Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. куб. м ЛЗР або 6 тис куб. м ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР і ГР їх загальна приведена кількість на складі не має перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 куб. м ЛЗР прирівнюється до 5 куб. м ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. куб. м ЛЗР або 1 тис. куб. м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані приплив- но-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.

Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідин до лотків та трапів.

У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог: вручну укладати бочки на підлогу не вище ніж у 2 яруси; укладати бочки механізовано, не вище ніж: у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР; укладати не більше двох бочок по ширині штабеля або стелажа;

укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті незалежно від виду нафтопродуктів;

проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.

При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше шести штабелів; дотримуватися наступних розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати

25 м, а ширина - 15 м; передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше 5 м, між штабелями

сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;

189

укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.

Бочки повинні укладатися пробками догори. Порожні металеві бочки,

забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках (пункт 7.10.2.27 цих Правил).

Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні посудини місткістю більше 5 л забороняється.

Прямий телефонний зв'язок нафтобази з найближчою пожежною частиною (центральним пультом пожежного зв'язку населеного пункту) повинен постійно утримуватися справним, із щоденним контролем справності перед початком роботи бази.

Склади ЛЗР і ГР мають підключатися до системи цілодобового пожежного спостереження Державної пожежної охорони.

Не дозволяється:

зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами; експлуатація резервуарів, що мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні конт-

рольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на міцність;

розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;

посадка дерев та чагарників у зоні обвалувань; установлення резервуарів на основах з матеріалів груп горючості Г2, Г3 та Г4; переповнення резервуарів із цистерн;

відбирання проб із резервуарів під час зливання або наливання нафтопродуктів; зливання й наливання нафтопродуктів під час грози; укладання бочок без прокладок між ярусами;

приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;

застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри; проведення ремонтних робіт на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;

проведення монтажних і ремонтних робіт із застосуванням вогневих (зварювальних) робіт на відстані ближче 20 м від наповнених резервуарів, а також від порожніх резервуарів від ЛЗР і ГР, якщо вони не очищені у встановленому порядку.

1.3.4.4 Склади балонів з газами

Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках, захищених від дії опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів).

Протипожежні відстані від майданчиків та будинків для зберігання балонів з горючими газами до сусідніх будівель і споруд слід приймати відповідно до вимог будівельних норм.

Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими з покриттям, яке легко скидається, і не мати горищних приміщень.

Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, що не утворюють іскор під час удару.

Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони, шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.

Зберігання балонів на відкритих майданчиках споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, повинні бути з негорючих матеріалів.

Балони з горючими газами повинні зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від балонів з токсичними газами. Зовні-

190