98

затіку тазової клітковини через запиральний отвір за Буяльским- Мак-Уортером чи Хольцовим.

ПОШКОДЖЕННЯ СЕЧІВНИКА /УРЕТРИ/

Травма уретри може бути нанесена зсередини, тобто з боку слизової або ззовні. Травма уретри зсередини може бути нанесена при невмілому або форсованому введенні металевих катетерів, бужів, цистоскопа. Порушуючи цілісність слизової, інструмент може утворити несправжній хід в стінці уретри. В цих випадках виникає гострий біль і з’являється уретрорагія. Тому металічні інструменти проводить тільки лікар і без всякого зусилля.

При травмі уретри зсередини можуть виникати закриті або відкриті пошкодження. Найчастіше пошкоджуються промежина і перетинкова частини уретри. Виникають ці пошкодження тоді, коли людина з силою сідає верхи на вузький твердий предмет /ребро дошки, край загорожі, на велосипедну раму/ або ж ногою, копитом коня і тощо. наноситься удар в промежину. Але найчастіше травмується уретра за переломів тазових кісток - лобкових, сідничних. Уламки кісток розходяться в сторони, а фіксована до них уретра розривається. Розрізняють розриви уретри, які проникають, коли виникає розрив всіх шарів; і які не проникають, коли не всі шари стінки пошкоджені і немає з’єднання просвіту уретри з парауретральною клітковиною. Найбільш грізними ускладненнями поранення є сечові запливи.

Характерними симптомами закритих пошкоджень уретри є виділення крові з уретри /уретрорагія/, наявність гематоми в ділянці промежини і затримка сечі. Спроба до сечовипускання викликає інфільтрацію тканин сечею. Така спроба супроводжується різким болем. Сечовий міхур переповнений і виступає над лобком. При непроникаючих розривах рідше буває гематома на промежині і повна затримка сечі.

З метою діагностики не варто користуватись катетеризацією уретри. Крім цього, це безрезультатно, оскільки не дозволяє встановити ступінь пошкодження. Єдиним способом, що дозволяє точно встановити ступінь і характер пошкодження, є уретрографія. На уретрограмі має місце вихід контрастної речовини із уретри в парауретральну тканину, контраст в сечовий міхур не поступає.

Лікування. Якщо пошкодження незначне, не проникає, сечовипускання не порушене, уретрорагія помірна - відведення сечі звичайно здійснюється катетеризацією.

За проникаючих розривів уретри необхідно яко можна швидше відвести сечу шляхом накладання надлобкової нориці. За умови, якщо з моменту травми пройшло не

99

менше 6 годин і стан хворого задовільний, можна виконати операцію первинної пластики уретри. Розтином на промежині оголюють місце розриву уретри, висікають пошкоджені тканини, зшивають відрізки уретри кінець в кінець на введеному в уретру катетері з одночасним накладанням надлобкової нориці. Якщо ж хворий поступив після 6 годин, стан його важкий, першочергово обмежуються епіцистостомою, а потім через декілька місяців, проводять другий етап операції - пластика уретри.

За наявності стріктур уретри може бути проведено консервативне лікування: бужування уретри металевими або головчастими бужами. При дуже вузькому і звивистому ході уретри вдаються до бужування металічними бужами з провідниками - бужами Лефора. Застосовують також розсікання звужень - внутрішня уретротомія за допомогою уретроскопа. За обширних стріктурах уретри виконуються операції Хольцова-Маріона і Соловова.

Відкриті пошкодження. До відкритих пошкоджень належать травми з порушенням цілості шкіри. Вони бувають ізольовані і поєднані. Розрізняють вогнестрільні, колоті, різані, забиті, рвані та укушені рани.

До найхарактерніших симптомів відкритих пошкоджень сечівника належать: гостра затримка сечі чи утруднення сечовипускання, часті позиви до сечовипускання, уретрорагія, біль внизу живота чи в ділянці промежини, збільшений сечовий міхур, виділення сечі з рани під час сечовипускання.

За ураження задньої поверхні сечівника клініка така ж, як і за позаочеревинних травм сечового міхура. Можливе утворення сечових флегмон.

Діагностика. Наявність зазначених симптомів дає привід запідозрити пошкодження сечівника. Для визначення його виду, характеру та локалізації, а також виявлення поєднаних пошкоджень застосовують рентгенологічні методи дослідження - висхідну уретрографію.

За відкритих пошкоджень сечівника лікування зводиться до боротьби з анемією і шоком. Накладають надлобкову фістулу для відведення сечі, розтинають і дренують гематоми, відновлюють цілісність і прохідність сечівника.

При ударі, поверхневому пораненні без пошкодження слизової оболонки і невеликій колотій рані надлобкову фістулу не накладають, а сечу відводять катетером.