70

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЧОЛОВІЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Спостерігається частіше у хворих віком від 20 до 40 років і є проявом загального туберкульозного процесу в організмі. Інфекція потрапляє в статеві органи гематогенним шляхом у період первинної чи вторинної дисемінації туберкульозом. Зазвичай туберкульоз чоловічих статевих органів має хронічний перебіг. Спочатку уражується передміхурова залоза, а потім сім'яний міхурець, придаток яєчка, яєчко і дуже рідко — статевий член. Згодом по сім'явиносній протоці мікобактерії туберкульозу проникають у додаток протилежного яєчка. Можливе й одночасне ураження передміхурової залози і придатків яєчок.

Клінічна картина

Першим клінічно проявляється туберкульоз придатка яєчка і в 50 % випадків перебігає в гострій формі. Раптово з'являються різкий біль у відповідній половині калитки, набряк і почервоніння мошонки, підвищується температура тіла до 39—40°С, спостерігаються загальна слабкість, нездужання, головний біль, запаморочення, нудота, втрата апетиту. Через 2 - 4 тижні гострі явища стихають, температура тіла знижується до субфебрильної, дещо поліпшується загальний стан хворого, зменшується набряк мошонки. Пальпується значно збільшений, щільний (хрящової консистенції), горбистий, різко болючий придаток яєчка, щільний сім’яний канатик.

На межі придатка і яєчка намічається ділянка розм'якшення, де згодом утворюється нориця. При поширенні процесу на оболонки яєчка і яєчко виникає реактивна водянка оболонок. Характерним для туберкульозного ураження придатка і яєчка є утворення спайок на шкірі мошонки з запальним інфільтратом. Процес може затихати, а потім рецидивувати з утворенням гнійної нориці. За тривалого існуванні нориці можлива повна секвестрація придатка яєчка.

За хронічної форми туберкульозу яєчка і його придатка захворювання розпочинається непомітно і тривалий час є безсимптомне. У придатку яєчка, зокрема в ділянці хвоста, з'являється невелике болюче ущільнення, яке поступово збільшується. Загальний стан хворого не змінюється. Процес поступово поширюється на сім'явиносну протоку, а потім на яєчко. З наростанням інфільтрації придаток зростається з шкірою, утворюється нориця або щільний рубець. Характерним є відсутність виділень з уретри і прозора нормальна сеча.

Слід диференціювати з неспецифічним орхітом, епідидимітом, сіфілісом, злоякісними новоутвореннями і головне, на що требо звернути увагу - туберкульоз завжди починається з придатка і утворює нориці.

71

Туберкульоз передміхурової залози і сім'яних міхурців.

Первинне вогнище туберкульозного враження статевої системи знаходиться найчастіше саме в простаті, але тривалий час має безсимптомний перебіг і рідко залишається ізольованим. Після утворення масивних інфільтратів і каверн у передміхуровій залозі з'являється тупа, ниюча біль у промежині, прямій кишці, крижах. У міру розвитку захворювання біль поширюється на яєчко, посилюється, з'являються дизуричні розлади. За наявності в передміхуровій залозі каверни, яка сполучається з сечівником, з нього під час дефекації виділяється гній. Якщо туберкульозний процес в простаті розташовується ближче до уретри, то з’являється почастішаний, утруднений та болючий сечовипускання. Іноді спостерігається термінальна гематурія, піо-, гемоспермія з наявністю в спермі мікобактерій.

При пальцевому дослідженні через пряму кишку в початкових стадіях туберкульозного процесу пальпується нерівна, частіше безболюча, дещо горбиста асиметрична передміхурова залоза. В випадках запущеної хвороби у передміхуровій залозі під час пальпації виявляються дуже щільні вузли з ділянками розм'якшення. На уретрограмі відзначаються каверни в передміхуровій залозі.

Сім'яний міхурець, уражений туберкульозним процесом, пальпується над передміхуровою залозою у вигляді круглого, щільного тяжа.

При туберкульозі статевого члена на його головці поблизу зовнішнього отвору сечівника з'являються горбики, які зливаються в міцні вузлики, перетворюються у виразки з підритими краями, які легко кровоточать. Для пізніших стадій туберкульозу статевого члена характерне приєднання каверніту, який супроводжується появою ущільнень у товщині пористих тіл. Майже завжди в процес втягуються регіональні лімфовузли, що потребує дифдіагностики щоб виключити рак.

При туберкульозі бульбоуретральних (куперових) залоз з’являється тупий біль в промежині і при пальпації через пряму кишку з контролем на промежині пальпуються щільні, болючі залози. При абсцедуванні вони можуть прориватися в уретру або утворювати нориці на промежині.

Лікування

Туберкульоз чоловічих статевих органів гірше піддається лікуванню, ніж туберкульоз нирок та сечових шляхів. Лікування починають консервативно. Специфічні протитуберкульозні препарати призначають у тих же дозах, що й при туберкульозі нирок. Крім того, виконують іммобілізацію мошонки за допомогою суспензорія. Ефективною є новокаїнова блокада сім'яного канатика із стрептоміцином.

72

Протипоказано УВЧ, діатермія та аутогемотерапія. При неефективності медикаментозного лікування впродовж 2-3 місяців виконують часткове видалення (резекцію) придатка яєчка чи епідидимектомію. За тотального ураження яєчко видаляють — гемікастрація, орхідектомія. З метою запобігання проникненню туберкульозної інфекції в протилежні придаток і яєчко виконують вазектомію. Після операції проводять тривалу (впродовж 2—3 років) специфічну хіміотерапію.

Лікування хворих на туберкульоз простати і сім'яних міхурців загалом консервативне, комплексне. Ефективним є застосування інстиляцій в передміхурову частину сечівника розчинів протитуберкульозних препаратів. При туберкульозному абсцесі передміхурової залози останній може бути вскритий (кавернотомія) та дренований. Якщо утворюється емпієма передміхурової залози, виконують везикулектомію.

Прогноз щодо повного видужання частіше несприятливий, особливо при двосторонньому ураженні придатків яєчок. Навіть за клінічного одужання настає непрохідність додатків яєчок і сім'явиносних проток, що призводить до безплідності.