78

Безпосередньою причиною смерті в стадії анурії можуть бути незворотні ураження нирок, набряк, гіперкаліємія, а в стадії відновлення діурезу – велика втрата води й електролітів.

Діагностика ГНН нескладна. Ретельно зібраний анамнез дозволяє виявити чинники, що сприяють виникненню ГНН. Визначити форму ГНН (преренальна, ренальна, постренальна) допомагає радіонуклідна ренографія, оскільки для кожної форми ГНН характерним є певний тип кривої. У складних для діагностики випадках застосовують пункційну біопсію нирки. При постренальній формі ГНН потрібне УЗД та рентгенологічне дослідження.

Біохімічні зсуви в організмі хворого на ГНН, незалежно від їх причини, майже завжди однотипні. Основними показниками, що характеризують функцію нирок є концентрація креатиніну та сечовини плазми, швидкість клубочкової фільтрації та стан канальцевої реабсорбції, щільність сечі, динамічне спостереження за якими під час ГНН є обов’язковим.

Лікування

ГНН залежить від стадії захворювання. Найбільш перспективне етіологічне лікування. починати треба з максимального усунення причини, що викликає ГНН.

У початковій стадії ГНН доцільна інтенсивна терапія, спрямована на боротьбу з шоком і артеріальною гіпотензією введенням вазотоніків (кордіаміну, мезатону, норадреналіну), переливанням крові і кровозамінників (плазма, білкові розчини, поліглюкін, реополіглюкін, неогемодез), а також антикоагулянтів (гепарину або фраксипарину) тощо. Якщо порушення ниркового кровообігу зумовлене дегідратацією і гіповолемією внаслідок блювання або проносу, слід поповнити втрати води й електролітів (розчини глюкози, Рінгера-Локка, фізрозчин). При їх введенні слід контролювати центральний венозний тиск. Підвищення його може призвести до набряку легенів.

Для профілактики вторинної інфекції (стоматит, паротит) необхідний постійний нагляд за порожниною рота (полоскання содою, обробка слизових, пиття лимонного соку), гігієнічна обробка шкіри 4-5 разів на добу, щоб не допустити виникнення пролежнів і флегмон,

Важливе значення має вуглеводно-жирова дієта (300-500 г меду чи варення + 100 г масла + 200 г сметани + 15 г муки у вигляді бовтанки). В їжу можна добавити 1530 г білка. Слід виключити продукти, що містять в собі багато калію. Якщо хворий не може їсти самостійно, внутрішньовенно вводять 40% глюкозу, суміш амінокислот,

79

інтраліпід (250 мл 10 % розчину).

Одним з основних моментів є призначення сечогінних засобів при олігурії та анурії та для їх профілактики в початковому періоді. У початковій стадії ГНН (коли збережений діурез) доцільніше вводити хворому манітол. Разом з ним або замість нього призначають внутрішньовенно фуросемід (інколи доза сягає 1000 мг за добу). Рекомендують комбінувати фуросемід із допаміном 3-5 мкг/кг/хв. При застосуванні цієї комбінації впродовж 6–24 год. зменшується спазм судин ниркових клубочків, збільшується швидкість клубочкової фільтрації та діурез.

Лікування ефективніше, якщо його проводять після збагачення організму киснем.

Для боротьби з ацидозом і відновлення кислотно-лужної рівноваги в/в вводять 100-200 мл 5% гідрокарбонату натрію (соди). За формулою - маса тіла хворого поділена на 2 визначаємо необхідну кількість вказаного розчину в мл. Рекомендують мінеральні води – Боржомі, Єсентуки.

При гіперкаліємії вводять глюкозу з інсуліном і глюконат кальцію, призначають безкалійову дієту, проводять постійну своєчасну обробку ран з видаленням некротизованих ділянок.

Введення надмірної кількості рідини у стадії оліго-анурії є небезпечним, оскільки може зумовити набряк мозку чи легенів і навіть спричинити смерть хворого. Тому рідину слід вводити з таким розрахунком, щоб поповнити її втрати з сечею, блювотними масами, калом, повітрям при диханні, при випаровуванні через шкіру. Окрім цього необхідно вводити додатково 400-500 мл рідини (краще внутрішньовенно). При анурії в/в можна вводити не більше 500-700 мл рідини за добу (бажано у вигляді 20-40% глюкози з інсуліном або фруктози).

При ГНН велика кількість продуктів азотистого обміну виділяється з калом. Тому часте промивання шлунка і очисні клізми сприяють швидкому виведенню азотистих речовин з організму. Для покращання периферичного та ниркового кровообігу

вводять кавінтон (5–10 мл внутрішньовенно чи внутрішньом'язово), трентал, еуфілін. Ефективним є переливання плазми або альбуміну. ГНН завжди супроводжується зниженням резистентності організму до інфекції. Тому при всіх стадіях ГНН доцільна парентеральна антибіотикотерапія (краще напівсинтетичними пеніцилінами).

Для зниження катаболізму і стимуляції регенерації канальцевого епітелію білків треба призначати анаболічні гормони (ретаболіл 1 мл в/м 1 раз в 5-7 днів, тестостерон пропіонат по 100 мг/добу або метандростенолон по 5 мг З рази на добу),

Для зниження активності процесів пероксидного окиснення ліпідів призначають

80

антиоксиданти - аскорбінову кислоту, вітаміни Р, Е. При порушеннях функції печінки виконують ін'єкції глюкози з інсуліном, сирепару, есенціале.

Якщо консервативне лікування ГНН не дає бажаних результатів і анурія триває, вдаються до методів позаниркового очищення крові.

Найпоширенішим є метод екстракорпорального гемодіалізу за допомогою апарату “штучної нирки”. Гемодіаліз грунтується на дифузії внаслідок концентраційного градієнта через напівпроникну мембрану сечовини, креатиніну, сечової кислоти, електролітів та інших речовин, які затримуються в організмі при уремії.

При ГНН показаннями до гемодіалізу є виражені порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги, гіперкреатинінемія вище 600-700 мкмоль/л, підвищення рівня калію плазми понад 7 ммоль/л, сечовини – вище 24 ммоль/л, поява ознак гіпергідратації й декомпенсованого ацидозу. Гемодіаліз проводять щоденно або через день. Іноді гемодіаліз поєднують з гемосорбцією. Цей метод грунтується на видаленні з крові токсичних речовин при проходженні її через колонку-фільтр з активованим вугіллям чи масообмінниками.

При перитонеальному діалізі роль напівнепроникної мембрани виконує очеревина. Для його проведення виконують лапаротомію і встановлюють у черевну порожнину пластикову перфоровану трубку. Через неї вводять діалізуючу рідину. Перитонеальний діаліз буває двох видів – безперервний і фракційний.

При фракційному діалізі використовують одну трубочку, через яку вводять рідину (1–2 л), після чого трубочку закривають на 15–20 хвилин, а потім випускають рідину. Процедуру повторюють 4– 6 разів, а інколи й більше. Для проведення безперервного діалізу потрібні дві трубочки: через одну діалізуюча рідина надходить у черевну порожнину, а через другу витікає назовні. Негативною властивістю цього методу є небезпека інфікування очеревини і розвитку перитоніту.

Якщо неможливо проведення гемодіалізу для лікування хворих на ГНН при гіпергідратації, застосовують артеріовенозну гемофільтрацію. Цей метод грунтується на ультрафільтрації рідкої частини крові з частковим чи повним заміщенням ультрафільтрату розчином Рінгера–Локка. За 4–5 годин гемофільтрації з організму виводиться й заміщується 18–20 л рідини.

Прогноз при ГНН залежить від тяжкості перебігу захворювання, ступеня пошкодження інших внутрішніх органів, наявності інфекційних ускладнень, перебігу основного захворювання, що призвело до розвитку недостатності нирок. При тяжких формах ГНН у 30 % хворих через 1–2 роки після лікування повністю відновлюється функція нирок. У 70 % з них розвивається хронічна недостатність нирок.