1

СИМПТОМАТИКА УРОЛОГІЧНИХ ХВОРОБ

Урологія-дисципліна, яка вивчає етіологію, патогенез, діагностику, лікування і профілактику захворювань сечостатевих органів, тобто нирок, сечоводів, сечового міхура, сечовипускного каналу, чоловічих статевих органів, а також патологічних процесів в заочеревинному просторі і тазовій клітковині.

Багато захворювань органів сечової і статевої системи проявляються характерними для них ознаками, що надає симптоматології урологічних захворювань своєрідні риси. Загальна симптоматологія урологічних захворювань складається з таких ознак:

1.Біль з характерною локалізацією і іррадіацією.

2.Розлади сечовипускання.

3.Кількісні і якісні зміни сечі.

4.Патологічні виделення з сечовидільного каналу /уретри/.

Ці симптоми можуть проявлятися в різних варіаціях і співвідношеннях, кожний з яких може бути ведучим в клінічній картині хвороби. Симптоми усіх чотирьох груп не завжди спостерігаються у одного хворого, частіше хвороба проявляється одною або двома-трьома ознаками.

Виходячи з практичних цілей, принято розрізняти в сечовій системі верхні і нижні сечові шляхи. До перших відносять чашково-мискову систему і сечовід, а до других - сечовий міхур та уретру.

БІЛЬ

Біль - один з найчастіших симптомів урологічних захворювань. Маючи різну локалізацію, тривалість, періодичність, біль буває гострим, тупим, тимчасовим і постійним. Біль в поперековій ділянці і в підребір’ї вказує на захворювання нирки, біль над лобком - на ураження сечового міхура, біль в промежині і задньому проході - на захворювання простатичної залози і сім’яних міхурців. Внаслідок розповсюджених нервових зв’язків між органами сечової системи біль може бути відображений. Біль при уражені нирок, сечоводів, навколониркової клітковини найчастіше односторонній. За двостороннього захворювання нирок біль теж двосторонній, причому більш виражений на боці меншого ураження. За одностороннього ураження біль на протилежному боці має рефлекторний характер, що пояснюється компенсаторною гіпертрофією одної нирки - збільшенням її розмірів, маси, розширенням порожнини ниркової миски.

2

Постійний тупий біль характерний для хронічних захворювань - пієлонефриту, туберкульозу, гідронефротичної трансформації, сечокам’яної хвороби тощо. Його загострення може бути зумовлене надзвичайним фізичним навантаженням, загостренням запального процесу, постійним стазом сечі у верхніх відділах сечових шляхів. Біль може бути зумовлений обструкцією та спазмом сечовивідних шляхів, що призводить до застою сечі і розтягнення ниркової капсули, а також утруднення кровопостачання нирки, яке спричиняє ішемічний біль.

Особливе місце в урологічній семіотиці посідає ниркова колька. Ниркова колька виникає у вигляді гострих болей в поперековій ділянці. Під час кольки хворі ведуть себе неспокійно, не знаходять собі місця, обирають різні положення. Для ниркової кольки характерним є іррадіація болей в здухвинну ділянку, стегно, статеві органи. Іноді при кольці спостерігається часте сечовипускання, що вказує на наявність патологічного процесу в сечоводі. У патогенезі ниркової кольки лежить різкий сегментарний спазм мускулатури сечоводу, миски або ниркових чашечок, обумовлений гострою обтурацією сечових шляхів. Сильне скорочення верхніх сечових шляхів призводить до різкого підвищення внутрішньомискового тиску і в свою чергу - до рефлекторного спазму ниркових артеріальних судин. Виникаючий внаслідок цього венозний застій в нирці супроводжується різким підвищенням внутішньониркового тиску, напруженням фіброзної капсули нирки. Ниркову кольку частіше всього викликають камені, скупчення солей, кров’яних згустків, гнійних мас, слизу тощо. Ниркова колька часто супроводжується рефлекторною рвотою, іноді підвищенням артеріального тиску. Пульс не буває прискореним, що є важливою диференціально-діагностичною ознакою стосовно ряду гострих захворювань органів черевної порожнини. Нерідко ниркова колька супроводжується парезом кишечнику, метеоризмом.

Тривалість ниркової кольки різна: від 30 хв до кількох діб з періодами ремісії, зумовленими міграцією каменя.

Одним з проявів болю в нирках є симптом Пастернацького. Він може бути негативним і позитивним - при постукуванні біль або посилюється, або ні.

Біль у ділянці сечоводу при захворюваннях нирки має відображений характер. Якщо уражається сечовід, біль локалізується за його проекцією. Він може бути гострим чи тупим, поширюватись у відповідну половину живота - від підребір’я чи попереку вниз, як за ниркової кольки.

Біль при захворюваннях сечового міхура може бути гострим і тупим, спостерігатися постійно або супроводжує акт сечовипускання. Постійний тупий біль супроводжує хронічні запальні процеси. Біль, спричинений каменями сечового міхура

3

заспокоюється в положені лежачи. За гострої затримки сечовипускання біль стає нестерпним і зумовлює клініку гострого живота.

Постійний і нестерпний біль під час сечовипускання характерний для цисталгії, в основі якої лежать функціональні порушення нервового апарату сечового міхура.

Біль при захворюваннях передміхурової залози та сім’яних міхурців локалізується в ділянці промежини та заднього проходу. Біль може бути гострим, тупим, але завжди має постійний характер. Він віддає в крижі, надлобкову ділянку, за ходом сім’яних канатиків у ділянку яєчка. Під час загострення процесу він посилюється.

Біль при захворюваннях сечівника спостерігається за його ходом, особливо в головці статевого члена. Він має рефлекторний характер і пов’язаний з хворобами нирок, сечового міхура, передміхурової залози. Найчастіше його спричиняють камені нижньої частини сечоводу та сечового міхура. Гострий біль в калитці виникає при запаленні яєчок та їх придатків.

Для правильної інтерпритації больового синдрому слід пам’ятати, що правильна оцінка можлива тільки при зіставленні характеру болю з іншими симптомами та результатами фізичного і спеціального дослідження.

РОЗЛАДИ СЕЧОВИПУСКАННЯ /ДИЗУРІЯ/

Для діагностики хвороб нирок і сечових шляхів мають значення кількість виділеної за добу сечі, розподіл діурезу між денними та нічними годинами, порушення акту сечовипускання, фізичні та хімічні властивості сечі тощо. Сеча є не лише дзеркалом функції нирок, вона свідчить про стан усього організму. Тому відхилення її показників від норми часто набувають вирішального діагностичного значення.

Урологічні захворювання часто супроводжуються дизурією, тобто порушенням акту сечовипускання. Упродовж доби здорова доросла людина виділяє в середньому 1500 мл сечі. З сечою виділяється біля 75% прийнятої рідини. Решта її виводиться легенями, кишечником, повітрям, що видихається, шкірою (з потом). Упродовж доби доросла людина мочиться 5-6 разів.

Урологічні захворювання можуть проявлятися порушенням частоти сечовипускання, зміною характеру струменя сечі і тощо. Почащення сечовипускання називається полакіурією. Ця ознака патогномонічна для захворювань нижніх сечових шляхів. Іноді вона супроводжує захворювання верхніх сечових шляхів, в основі такої полакіурії лежить рефлекторний механізм, який спостерігається при каменях в нижніх сегментах сечоводу. Полакіурія найчастіше вказує на двостороннє ураження нирок.

4

Почащення сечовипускання може бути різко виражене /особливо при захворюваннях сечового міхура/, досягаючи 10 і більше разів за годину. Полакіурію можуть супроводжувати наказові /імперативні/ позиви до сечовипускання, при яких хворі не взмозі утримувати сечу /гострий цистит, пухлина сечового міхура та інші/.

Необхідно також звертати увагу на частоту сечовипускання в різний час доби. Денна полакіурія характерна для каменів сечового міхура і пов’язана з активними рухами хворого. Нічна полакіурія типова для гіперплізії простатичної залози і є одним з ранніх ознак цього захворювання. Полакіурія може спостерігатись і за інших захворювань, причому як вдень, так і вночі /туберкульоз, пухлини сечового міхура тощо/. Почащене сечовипускання спостерігається при запальних захворюваннях простати і задньої уретри, оскільки уражається шийка сечового міхура. Полакіурія може виникнути внаслідок прийому деяких лікарських препаратів, наприклад уротропіну. Полакіурія часто супроводжується болючим та почащеним сечовипусканням, що характерний для більшості хронічних і гострих захворювань сечового міхура, простати і задньої уретри. На відміну від полакіурії при деяких захворюваннях може спостерігатись рідкий сечовипускання - олігакіурія. Переважно це пов’язано з розладами іннервації сечового міхура, які виникають внаслідок пошкоджень або захворювань спинного мозку.

Порушення сечовипускання в вигляді раптового переривання струменя сечі при позивах на сечовипускання частіше спостерігається за наявності каменів сечового міхура та папіломатозі. У таких випадках хворі можуть звільнити міхур лише при зміні положення тіла, наприклад сидячи, лежачи на боці, або в колінно-ліктьовому положенні.

Неутримання сечі - це такий патологічний стан, коли хворі повністю втрачають здатність утримувати сечу - вона мимоволі виділяється назовні, якщо виникає поклик. Спостерігається при циститі, пухлинах шийки сечового міхура, випадінні матки, опущені передньої стінки піхви, гіперплазії передміхурової залози.

Одним з розладів сечовипускання є нетримання сечі. Розрізняють справжнє і несправжнє нетримання сечі. Якщо нетримання справжнє, то анатомічна цілість сечових шляхів не порушена. Сеча не утримується внаслідок недостатності функції сфінктера сечового міхура. Несправжнє нетримання сечі зумовлене вродженими чи набутими дефектами сечових шляхів. Цей вид нетримання сечі спостерігається за екстрофії сечового міхура /відсутності передньої його стінки/, повної епіспадії, ектопії отвору сечоводу.

5

Нічне нетримання сечі /нічний енурез/ спостерігається за відсутності органічних змін сечостатевої і нервової системи переважно у дітей. Протягом дня сеча, як правило, утримується. Вночі сеча виділяється мимоволі. Захворювання зникає ще до періоду статевого дозрівання, але іноді і пізніше сечовипускання не нормалізується. Причина виникнення захворювання у більшості випадків зумовлено патологією нервової системи чи порушеннями скорочення сечового міхура.

Нетримання сечі при напруженні спостерігається під час фізичних зусиль, кашлю, сміху. Цей стан характерний для жінок, у яких розслаблена діафрагма таза, опущені стінки піхви , матка, дно сечового міхура.

Утруднене сечовипускання (виділення сечі тонким струменем без напору, іноді краплями), може бути спричинене аденомою, раком передміхурової залози, звуженням уретри тощо. Якщо утруднення сечовипускання супроводжується його почащанням та болючістю, йдеться про странгурію. Найчастіще вона спостерігається за патологічних процесів у шийці сечового міхура.

Затримка сечовипускання може бути гострою і хронічною, повною і частковою. Гостра затримка сечі настає раптово і характеризується повним припиненням

сечовипускання за наявності болісних покликів до нього. Сечовий міхур переповненний, внизу живота відчувається різкий біль. Виникає у разі механічної перешкоди до відтоку сечі /гіперплазія передміхурової залози, камінь сечового міхура чи уретри/, але може бути й рефлекторного характеру /виникає після операції/. Гостра затримка сечі настає також за пошкоджень спинного мозку, травматичних пошкоджень сечівника, сильних емоціях., потрясіннях.

При захворюваннях, які характеризуються утрудненим сечовипусканням, може спостерігаться хронічна затримка сечі - симптом так званої залишкової сечі. Цей симптом характеризується тим, що після сечовипускання в сечовому міхурі залишається певна, а з часом і велика кількість сечі. Пояснюється це зниженням тонусу, а потім парезом детрузора, які виникають за аденоми і раку простати, хвороб спинного та головного мозку. Коли процес прогресує, поряд з парезом детрузора настає і парез сфінктера. У цих випадках за відсутності самостійного сечовипускання сеча виділяється з переповненого сечового міхура по краплях. Таке явище називається парадоксальною ішурією. Парадоксальна ішурія спостерігається в 3 стадії аденоми простати, за пошкоджень і захворювань спинного мозку, а також деяких інших хворобах.

6

КІЛЬКІСНІ І ЯКІСНІ ЗМІНИ СЕЧІ

Одні урологічні захворювання перебігають із змінами сечі, інші - без них. Вони можуть бути кількісними і якісними.

Кількісні зміни сечі

Поліурія - збільшення кількості сечі, виділеної за добу. Добовий діурез при цьому досягає 2-5 л, іноді становить понад 10 л. Поліурія може спостерігатись у здорових людей після прийому великої кількості рідини, але в більшості випадків збільшення кількості сечі свідчить про хворобливий стан. Характерною ознакою поліурії, крім збільшення кількості сечі є її низька питома вага /1000-1005/. Тільки за цукрового діабету поряд з великою кількістю виділеної сечі питома вага її залишається високою /1030 і вище/. В урологічних хворих поліурія, як правило, вказує на пониження концентраційної функції нирок, яка спостерігається за хронічного пієлонефриту, гіперплазії простати, полікистозних нирках та інших. Деколи можна спостерігати рефлекторну поліурію після різних діагностичних і лікувальних процедур на сечових шляхах, наприклад після катетеризації сечового міхура і сечоводів.

Олігурія - значне зменшення кількості сечі. Вона може бути фізіологічною, коли організм отримує мало рідини. Сеча в таких випадках має дуже високу питому вагу. Практично про олігурію можна говорити тоді, коли за добу людина виділяє від 100 до 300 мл сечі. Олігурія спостерігається і за неурологічних захворювань, які супроводжуються проносом, частою блювотою, кровотечою, гарячкою, а також за деяких захворювань серця і гострому нефриті. За олігоурії порушується фільтраційна, реабсорбційна і секреторна функція нирок. Сеча водяниста, з низькою питомою вагою.

Терміном “анурія” визначають такий хворобливий стан, коли нирки не виділяють сечі, або вона не поступає з нирок в сечовий міхур. В обох випадках сечовий міхур порожній. Залежно від механізму анурії розрізняють три її види: преренальну, ренальну, постренальну. Перші два види належать до секреторної анурії, третій вид є екскреторною анурією - нирки виділяють сечу, але вона не виділяється з сечового міхура.

Опсіурія - сповільнене, пізнє виділення великої кількості сечі /через добу і більше/ після вживання рідини, спостерігається при гіперглікемії, недостатності нирок, гіперфункції щитовидної залози тощо.

Преренальна анурія виникає внаслідок різкого порушення кровопостачання нирок у зв′язку з колапсом, обумовленим крововтратою, шоком, важкою загальною травмою, гострою інтоксикацією і тощо.

7

Причиною ренальної анурії є хвороби, які супроводжуються гострою нирковою недостатністю і призводять до припинення сечоутворення - гострий гломерулонефрит, гострий пієлонефрит, емболія і інфаркт нирок, гострий некротичний тубулярний нефроз внаслідок отруєння сулемою /так звана сулемова нирка/, чотирихлористим вуглецем та іншими ядами, кримінальний аборт, гіперкаліємія, анаеробна інфекція, синдром розчавлення, гепаторенальний синдром, пошкодження нирок внаслідок міоглобінемії /переливання несумісної крові/ та інше.

До секреторної анурії слід віднести і ті порівняно рідкі види анурії, що зумовлені аплазією нирок або видаленням єдиної вродженої нирки.

Постренальна анурія є анурією екскреторною. В основі її лежить механічна перешкода в верхніх сечових шляхах до відтоку сечі /двобічні камені мисок або сечоводів, закупорка сечоводів солями або кров’яними згустками, здавлення сечових шляхів пухлиною, випадкове накладання лігатур на сечоводи за гінекологічних операцій тощо/. Рідко екскреторна анурія спостерігається після катетеризації сечоводів або ендовезикальних маніпуляцій, в основі її лежить спазм верхніх сечових шляхів або сегментарний набряк сечоводів.

Якісні зміни сечі

Упродовж доби здорова людина виділяє із сечею близько 60 г щільних речовин, із яких на органічні солі приходиться 35 г і на неорганічні 25 г. Ці солі знаходяться у сечі в розчиненому вигляді і надають ій певну питому вагу, яка коливається в різні періоди доби в середньому від 1010-1025.

Питома вага сечі може бути підвищеною /гіперстенурія/, або пониженою /гіпостенурія/. Крім того, вона може мінятися або зовсім не мінятися упродовж доби незалежно від прийому рідини /ізостенурія/. За вживання велікої кількості рідини питома вага знижується, при малому її об’ємі - збільшується.

Гіперстенурія, як правило, не спостерігається при захворюваннях нирок. Вона частіше зустрічається за цукрового діабету, гіперпаратіреозу, отруєнні солями важких металів тощо.

При захворюваннях нирок переважно спостерігається пониження питомої ваги сечі /гіпостенурія/, яка обумовлена порушенням їх концентраційної здатності. Велике діагностичне порушення має ізостенурія, особливо в поєднанні з гіпостенурією /ізогіпостенурія/, яка вказує на хронічну ниркову недостатність.

8

При вживанні великої кількості рідини відносна густина сечі знижується, за малого її об’єму - збільшується. Тому після одного дослідження сечі не можна робити висновок щодо концентраційної здатності нирок. Для цього були запропоновані проби на розведення і концентрацію. Натепер найбільш поширена проба Зимницького. Вона грунтується на визначенні кількості і відносної густини сечі у 8-годинних ії порціях упродовж доби. Пробу проводять за звичайних умов харчування і водного режиму. Сечу збирають через кожні 3 год, вимірюють об’єм кожної порції, визначають відносну густину, рівень сечовини і натрію хлориду.

Основними компонентами сечі, які визначають ії питому вагу, є сечовина, натрій, калій та хлор. Порушення їх виведення за недостатності нирок зумовлюють зниження відносної густини сечі.

Реакція сечі в нормі слабокисла. Ступінь кислотності залежить від рівня в ній іонів водню. У нормі рH сечі коливається від 5 до 7 і залежить від харчування.

Колір сечі. За достатньо високої питомої ваги сеча має насичено жовтий колір. Нормальна сеча прозора. Помутніння сечі хворого повинно завжди насторожувати лікаря, в таких випадках необхідно з’ясувати причину помутніння, що може залежати від присутності в сечі солей, бактерій, слизу, гною, крові. Виділення солей з сечею може спостерігатися і у здорових людей залежно від прийому різних видів їжі. Для того, щоб встановити причину помутніння сечі існує декілька проб. Так, зникнення мутності сечі при нагріванні вказує на вміст в ній уратів /уратурія/. Якщо помутніння сечі зникає при додаванні до неї оцтової кислоти і нагріванні, але з утворенням газу, то це вказує на наявність в сечі карбонатів /карбонатурія/. Помутніння, що зникає при нагріванні сечі з оцтовою кислотою, але без утворення газу, вказує на присутність фосфатів /фосфатурія /. Помутніння сечі, яке зникає з додаванням соляної кислоти характерне для оксалатів /оксалатурія /. Якщо за нагрівання з додаванням кислоти сеча не стає прозорою, то причину помутніння можливо з’ясувати за допомогою мікроскопічного дослідження.

Вміст в сечі гною (піурія) є наслідком різного роду запальних процесів в нирках, сечових шляхах, статевих органах чоловіків. Для визначення його приблизної локалізації існують декілька проб. Найбільш розповсюдженою є так звана двосклянкова проба. Хворий випускає сечу в дві склянки, при цьому в першу виділяється небагато сечі /50-60 мл /, а в другу - решта. Якщо мутна тільки перша порція сечі, то це вказує на пораження простатичної залози і сім’яних міхурців. Наявність мутної сечі і в першій і в другій порції /тотальна піурія/ вказує на запальний процес або в нирці, або в сечовому міхурі. Не кожний запальний процес в органах сечостатевої системи супроводжується

9

піурією. При закритих запальних вогнищах в нирці, простаті піурія відсутня. За піурії завжди необхідно виявити збудника запалення, бо лише це дозволить провести раціональну етіопатогенетичну терапію.

Наявність білка в сечі носить назву альбумінурії, або протеінурії. Розрізняють хибну і справжню альбумінурію. Перша залежить здебільшого від вмісту в сечі крові і гною, вміст білка в сечі за хибної протеїнурії, як правило, не перевищує 1-2 г/л. Справжня протеїнурія залежить від запальних і дегенеративних процесів в нирках і обумовлена порушенням мембран ниркових клубочків. Кількість білка в сечі у цьому випадку може сягати 10-20 г/л.

Циліндрурія - наявність циліндрів у сечі. За урологічних захворювань циліндри, за виключенням гіалінових, зустрічаються рідко.

Гематурія - наявність крові в сечі. Мікроскопічна гематурія спостерігається при багатьох урологічних захворюваннях і тому не має такого значення в діагностиці, як макрогематурія. Макрогематурію слід відрізняти від уретрорагії - виділення крові з сечовипускного каналу незалежно від акту сечовипусканняу. Вона спостерігається за пошкоджень або деяких захворювань уретри. Макрогематурія є дуже серйозним симптомом, оскільки часто свідчить про пухлини нирок і сечових шляхів. Перш ніж розпочати кровозупинні заходи, необхідно встановити джерело гематурії. Визначити локалізацію макрогематурії іноді дозволяє описана вище двосклянкова проба. Якщо кров міститься тільки в першій порції сечі /початкова, ініціальна гематурія/, то це вказує на патологічний процес в уретрі. Якщо навпаки, кров є лише в другій порції /термінальна гематурія/, то це свідчить про наявність патологічного процесу в сечовому міхурі, переважно в ділянці його шийки. Поряд з цим кров може міститися в обох порціях сечі /тотальна гематурія/, що свідчить про існування джерела кровотечі або в нирці і верхніх сечових шляхах, або в сечовому міхурі. В таких випадках неможливо без ендоскопічного дослідження встановити джерело кровотечі. Наявність кров’яних згустків в сечі може сприяти топічній діагностиці гематурії. Безформені згустки найчастіше вказують на кровотечу з нирки і верхніх сечових шляхів. Тотальна гематурія може спостерігатися за багатьох урологічних захворювань, але найчастише вона виникає внаслідок пухлинних уражень, початкових форм туберкульозу, некрозу ниркових сосочків, травми, сечокам’яної хвороби, пієлонефриту. Пам’ятаючи, що макрогематурія дуже часто є ознакою злоякісного новоутворення органів сечостатевої системи, лікар зобов’язаний негайно направити хворих з гематурією на ендоскопічне дослідження /щоб визначити при цистоскопії джерело кровотечі/. Якщо ж це неможливо - негайно госпіталізувати хворого. Гематурія є не хворобою, а лише симптомом різних

10

важких захворювань, тому необхідно не лікувати гематурію, а з’ясувати ії причину, застосувати етіопатогенетичне лікування.

За деяких хвороб крові, отруєннях, після сильних опіків, переливання несумісної крові спостерігається гемоглобінурія. Сеча за гемоглобінурії червона, але зберігає прозорість. В сечі, яка містить велику кількість кров’яних пігментів, за мікроскопічного дослідження еритроцитів не знаходять.

Міоглобінурія спостерігається за травматичного здавлення кінцівок або великих м’язів тулуба, коли виникає синдром розчавлення або здавлення. З розчавлених м’язів в кров, а потім в нирки, поступає у великій кількості пігмент міоглобін, близький за своїм складом до гемоглобіну. Молекула міоглобіну в 3 рази менша від молекули гемоглобіну, завдяки чому міоглобін виділяється нирками і легко може бути виявлений в сечі.

Пневматурія - виділення з сечею повітря або газу. Повітря або газ виділяється в кінці акту сечовипускання, супроводжуючись характерним шумом, утворюючи піну або міхурці у зовнішньому отворі уретри. Пневматурія може бути обумовлена:

1/ випадковим проникненням зовнішнього повітря в сечові шлях за цистоскопії, катетеризації сечоводів, зумисного введення газу за цистографії, пневмопієлографії.

2/ спонтанним проникненням зовнішнього повітря через зовнішню норицю сечовивідних шляхів.

3/ попадання кишкового газу в сечові шляхи через кишківно-вагінальну норицю. 4 / утворення газів бактеріями в сечових шляхах, особливо внаслідок діабету.

Ліпурія - наявність в сечі різних жирових речовин. Ліпурія може спостерігатись внаслідок жирової емболії ниркових капілярів за масивних переламах трубчастих кісток, діабету.

Хілурія - присутність в сечі домішку лімфи. Сеча має вигляд молока. В основі цього хворобливого стану лежить поява сполучення між великими лімфатичними судинами і сечовими шляхами. Порушення цілосності лімфатичних судин сечових шляхів може виникнути внаслідок запального процесу, травми або пухлини, які здавлюють грудний протік, або внаслідок патологічних процесів в сечових шляхах, які викликані паразитом орілярією.

Гидатурія /ехінококурія/ характеризується наявністю в сечі дрібних ехінококових міхурців, які прориваються в миску із гідатозного міхура в нирці.

Ферментурія характеризується появою в сечі ферментів.