ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

тобі, — ка’, — молотив?» Ка’: «Семен Пацула з Миною…» «Скільки ти, — ка’, — заплатив?» Ка’: «Три пуди з половиною…» Замість «каже» — просто «ка’ »: курманівська٭ мовна з’явинка — колоритна, слобідська, як у Квітки–Основ’яненка! (Д. Білоус).

Освіта — це те, що залишається, коли забувається все, чому Вас навчили.

§ 5. Чергування та правопис голосних

В українській мові відбувається низка позиційних змін голосних, як наприклад: найдавніші чергування — [е] — [о], [е] — [і], [і] — [а], [о] — [а] та інші; пізніші чергування — [о], [е] з [і]; [о] з [е] після шиплячихта[й]; [о], [е] знулемзвукатощо. Більшістьізнихнестановлять великих проблем під час написання.

І. Найдавніші чергування голосних

Зміну звуків під час таких чергувань не можна пояснити законами сучасної української мови, тому їх потрібно запам’ятати. Відбуваються вонивпершучергувдієсловах, рідше— віменниках чиприкметниках, утворених від дієслів.

[е] — [о]: вести — водити, нести — носити, мелю — молоти; [е] — [і]: летіти — літати, текти — витікати, пекти — випікати; [і] — [а]: сідати — садити, лізти — лазити, гінкий — ганяти;

[о] — [а]: ломити — ламати, скочити — скакати, стояти — стати; [у] — [а]: трусити — трясти, грузнути — грязь; [у] — [ов]: кувати — коваль, сунути — совати; [и] — [і]: ліпити — липнути, сито — сіяти; [и] — [Ø]: дожидати — ждати; [и] — [о] — [Ø]: бити — бої — б’ю;

[и] — [у] — [о] — [Ø]: засихати — сушити — сохну — висхлий, дихати — дух — здохнути — тхнути; [і] — [и] — [о] — [Ø]: вінок — вити — сувої — в’ю.

٭Курманівська — від Курмани — назви рідного села автора

57

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

ІІ.Пізніші чергування голосних

1.Чергування [о], [е] з [і] — одна з найхарактерніших рис української мови, тому що властиве тільки нашій мові й не відбувається в жодній іншій слов’янській. Звуки [о] та [е] вживаються у відкритому складі, звук [і] — у закритому, якщо не діє явище аналогії. Це чергування досить поширене, відбувається при словозміні та при словотворенні різних частин мови в префіксах, коренях, суфіксах та закінченнях: відзивати — одзивати, свій — своєму, порядність — порядності, якім — якому.

Особливу увагу слід звернути на такі слова: Київ, Київщина, київ-

ський — Києва, Миколаїв, Миколаївщина, миколаївський — Миколаєва, Копачів, копачівський— Копачева, Ржищів, ржищівський— Ржищева, Витачів, витачівський — Витачева, Чугуїв, чугуївський — Чугуєва.

Часто сплутують назви населених пунктів з другою частиною -піль, утворених від поле, та на -поль, що походять від грецького слова поліс — місто. У перших у кінцевій частині -піль відбувається чергування [і] в закритому складі з [о] у відкритому: Тернопіль — Тернополя,

Златопіль —Златополя,Бориспіль—Борисполя,Ганнопіль —Ганнополя, Вишнопіль — Вишнополя, Ольгопіль — Ольгополя. У географічних на-

звах на — поль зазначене чергування не відбувається: Сімферополь — Сімферополя, Севастополь — Севастополя, Нікополь — Нікополя, Мелітополь — Мелітополя, Маріуполь — Маріуполя, Овідіополь — Овідіополя. Літери, що вживаються в початковій формі, зберігаються й у прикметниках, утворених від назв населених пунктів: Світлопіль — світлопільський, Катеринопіль — катеринопільський, Ряснопіль — ряснопільський, Крижопіль — крижопільський; Нікополь — нікопольський, Теофіполь — теофіпольський, Новосевастополь — новосевастопольський, Мелітополь — мелітопольський.

У літературній мові фіксуються: Запоріжжя, Запорізька Січ, за-

порізький, запоріжці(узначенні— жителімістаЗапоріжжя), алезапорожці (у значенні — козаки) чи запорозькі козаки, запорозьке військо, порівняйте «Запорожець за Дунаєм», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», марка машини — «Запорожець». У текстах дик-

тантів, особливо в уривках з історичних творів, можуть уживатися сло-

ва: Запорозька Січ, запорозький — як історизми.

58

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Відбуваєтьсячергуваннятакожвукраїнськихчоловічихпрізвищах на -ів (-їв): Пономарів — Пономарева, Федорів — Федорова, Лесів — Лесева, Андріїв — Андрієва, Тимофіїв — Тимофієва, Гуреїв — Гуреєва.

Частина слов’янських прізвищ уживається з о чи е, а части-

на — з і: Грабовський, Боровиковський, Садовський, Колосовський, Крижановський, Котляревський, Писаревський, але Дідківський, Васильківський, Голованівський, Вериківський, Білоцерківський.

Прізвища російського походження мають суфікси -ов, -ев (-єв), -еєв (-єєв), у яких голосні [о], [е] не чергуються з [і]: Горбачов,

Кузнецов, Степанов, Пономарьов, Тимофєєв, Федоров, Лазарев, Муромцев, Нехорошев, Андреєв, Менделєєв. Зазначені суфікси зберіга-

ються й у похідних прикметниках: хрущовська епоха, Кіровський ра-

йон, Ульяновський район, брежнєвський застій, сусловські заборони,

федоровська лікарня тощо. Зберігається [о] в похідних від абревіатури

НАТО — натовський, натовець.

Яквиняткифункціонують: оборогу— оборіг, морогу— моріг, смороду — сморід, порогу — поріг, просторінь; погірдний, хоч погорда; діловод, паровоз, тепловоз, медонос, хлібороб, риболов, але теплохід, пішохід, всюдихід, стравохід (частина -хід завжди вживається з і), газопровід, носоріг, Козеріг та інші.

2. Чергування [о] з [е] після [ж, ч, ш, дˆж] та [й] у сучасній україн-

ській мові фіксується в небагатьох словах: чотири — четвертий, пшо-

но — пшениця, чорний — черниця, вечора — вечеряти тощо. У біль-

шості прикладів потрібно твердити про закономірне чи незакономірне вживання цих голосних після шиплячих та [й].

Написання о, е після ж (же), ч (че), ш (ша), щ(ща), й(йот)

59

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Примітка. У словах типу баєчка, лієчка, книжечка, чашечка піс-

ля букв, що позначають шиплячі та [й], пишеться е, тому що наступний звук [ч] колись був м’яким.

Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий, щепа, кочерга, пащека, черпати, щезнути, чемно, чесно; а також гайочок, свіжості, чорнило, чорниці (ягоди), чорніти, вечоріти тощо.

3. Чергування [о], [е] з нулем звука частіше відбувається при словозміні, ніж при словотворенні: сосен (сосон) — сосна, овес — ві-

вса, квітень — квітня, журавель — журавля, крапель — крапля, посол — посла, кравець — кравця, вогонь — вогню, лінивець — лінивця; сотня — сто, дно — бездонний, праведний — правда, день — дніти, вітер — вітряний.

Особливу увагу слід звернути на слова, у яких чергування [о] чи [е] з нулем звука одночасно відбувається в корені та суфіксі:

жрець — жерця, мрець — мерця, жнець — женця, швець — шев-

ця, чернець — ченця, але в омонімічних прізвищах чергування з нулем звука не фіксується: Жнець — Жнеця, Швець — Швеця, Чернець — Чернеця. Подібне явище характерне й для інших тотожних загальних та власних назв: перець — перцю, шершень — шерш-

ня, щиголь — щигля, але Перець — Переця, Шершень — Шершеня,

Щиголь— Щиголя. Узагальнійназвілевчергуваннязнулемзвукане відбувається, а для власного імені Лев можливі варіанти: Льва й Лева,

Львові й Левові тощо.

60

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

4. Чергування [ри, ли] та [ро, ло] в українській мові зустрічається дуже рідко: кривавий — кров, глитати — глотка, чорнобривий — бро-

ва. У деяких словах сучасної мови фіксуються лише сполуки -ри-, -ли- у відкритих складах: криниця, кришити, крихта, блищати, гримати, тримати, бриніти.

Вправа 10

Змініть подані слова чи доберіть однокореневі так, щоб відбувалося чергування. З’ясуйте умови та причини чергування або вживання певних голосних. Поясніть випадки, коли чергування не відбувається.

Дзвенять, летіти, дорога, установа, камінь, борона, чернець, жнець, копійок, шматок, лієчка, джерело, місяцехід, шестеро, четвертий, лінієчка, бджоляр, щебінь, почепити, відомість, ступінь, кривавий, глотка, добові, боятися, підборіддя, вечорниці, наректи, очікування, земельний, вогненний, смуток, винести, войовничий, сохнути, змагатися, перемагати, качатися, трясти, узгір’я, велетень, віконце, сотня, смуток, ялинка, бранець, дружка.

Вправа 11

Запишіть подані слова та сполучення слів у формі родового відмінка однини, поясніть чергування голосних.

Тернопіль, Севастополь, Світлопіль, Іванопіль, Нікополь, Мелітополь, Горностайпіль, Скалопіль, Михайлопіль, Овідіополь, Жашків, Старокостянтинів, Старий Почаїв, Гур’їв, Великий Карабчіїв, Ананьїв, Малий Зліїв, Оржів, Львів, Миколаїв, Чернігів, Копачів, Солов’їв, Могилів-Подільський, Григоріїв вірш, Матвіїв гість, Юріїв день, Мефодіїв двір, Аркадіїв черпак, Лев Швець, Тиміш Шершень, Яків Щиголь, Федір Перець, гордіїв вузол, дамоклів меч.

Справжній джентльмен — це той, хто кота завжди називає котом. Навіть коли перечепиться через нього й упаде.

61

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

§ 6. Правопис ненаголошених голосних [е] та [и]

І. Чергування [е] та [и]

Чергування [е] та [и] характерне для небагатьох дієслівних коренів, у яких и з’являється перед наголошеним суфіксом -а-́, інколи перед — -ува-, ця літера зберігається й у похідних словах. Найголовніше те, що правопис таких слів не можна перевіряти за допомогою наголосу, їх потрібно запам’ятати:

умерти́ — умирати́ , невмирущий́ беру́— збирати́ , визбирувати́ , збираний́ деру́— здирати́ , здирство́ перу́— обпирати́ , обпирання́ простерти́ — простирати́ сперти́ — спирати́ , спирання́

витерти́ — витирати́ , витирання́ жерти́ — пожирати́ , обжирання́

стелити́ — застилати́ , застилання́ (але: застеляти́ , застеляння́ ) клену́(кляну)́— проклинати́ , заклинати́ , заклинання́ .

Для перерахованих слів найтиповіша помилка: неправильно пишуть невмерущий, бо думають, що перевірне слово вмерти́ . А правильно невмирущий, тому що походить від не вмирати́ , тобто для цього кореня характерне чергування [е] та [и], перевіряти такі написання словом, у якому сумнівний звук наголошений, не можна.

ІІ. Загальні правила написання [е] та [и]

Загальні правила написання е та и стосуються в першу чергу коренів слів, деякі рекомендації використовуються для правильного написання префіксів та суфіксів.

1.Написання е та и в коренях слів перевіряється переважно за до-

помогою наголосу: непримиренний́ , бо мир́, хибувати, бо хиба́, зупинятися, бо зупи́нка, кленовий, бо кле́н, естетичні, бо есте́т,

62

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

звертається, бо зве́рнення. Як виняток, за допомогою наголосу перевіряється написання е, и в суфіксах: далеч, бо далекий́ , велич,

бо великий́ .

2.Пишеться е, якщо сумнівний звук випадає: південь, бо півдня,

темніти, бо тьма, праведний, бо правда, вінценосець, бо вінценосця, молебень, бо молебню, стержень, бо стержня, але в

кількох дієслівних коренях випадає [и]: проривати — прорву, об-

пинати — обіпну, відтинати — відітну, починати — почну, засинати — засну, згинати — зігну, переминати — перемну, вмикати — увімкну, зажинати — зажну.

3.Пишеться е, якщо неясний звук чергується з [і] або [о]: нести, бо

ніс, носити, везти, бо віз, возити, гребенястий, бо гребінь, женитися, бо жонатий, кременя, бо кремінь, лебединий, бо лебідь, але

в деяких словах [і] чергується з [и]: дитина — діти, сидіти — сі-

дати, звисати — звіситися, злипатися — зліпитися.

4.У сполученнях -ере-, -еле-, що повністю входять до однієї частини слова — префікса, кореня чи суфікса (це правило застосовується лише для власне українських слів, пор.: периметр): пе-

ред’ювілейний, передгір’я, передчасний, перекидати, перелічувати, пересічний́ , пересічний́, перехід; очерет, шелест, мережити, ожеледь, пелена, джерело; довжелезний, товстелезний, але пе-

рина, меливо, великий на межі кореня та суфікса.

5.У відкритих складах -ри-, -ли- у власне-українських словах пи-

шеться и: кришити, бриніти (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, стриміти, тривати, тривога, триножити, блищати, глитати.

6.У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и потрібно запам’ятати або перевіряти за орфографічним словником:

фено́мен, менталітет, арсенал, атрибут, ритуал, алегорія, секретар, грейдер, дозиметр, ідентифікація, каземат, кишеня, лимон, минулий, пиріг, шинель, левада, леміш, легенда.

Увага! Сеньйор, сеньйора, сеньйорита (в Іспанії та іспаномовних країнах); синьйор, синьйора, синьйорина (в Італії).

63

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

ІІІ. Ненаголошені [е] та [и] в префіксах

Ненаголошені е та и в префіксах в основному не викликають труднощів, оскільки частина префіксів завжди пишеться з и (ви-, межи-,

анти- (анци-), син- (сим-, си-), дис-), а частина — з е (без-, обез-, не-,

недо-, зне-, перед-, пред-, серед-, через-, інтер-, гіпер-, супер-, пер-, ре-, екс- (ек-, е-), екстра-, ен-, епі-, мета-): вимова́, виходити, виробля-

ти, межиріччя, межигір’я, межипліччя, антиколоніальний, антигуманізм, антидержавний, антидепресант, антициклон, антихрист та анцихрист, синхронізм, симбіоз, симфонічний, симетрія, дисбаланс, дисгармонія, дискваліфікація, дискомфорт, дислокація, диспропорція, дисфункція; безсоромний, безкорисливий, безрукавка, безсловесність, обезболений, обезбарвлення, обезводнений, обезриблювати, нерегулярний, нестабільність, несуттєвий, нетерплячість, недокрів’я, недочувати, недоплачування, недосушений, знедавна, знедоленість, знезаражений, знелюдніти, передплачений, передмова, передкризовий, передгроззя, представлення, предтеча, пред’явлений, представництво, середпартійний, середвідомчий, середкласовий, черезплічник, черезрядковий, черезсмужжя, черезсідельник, інтерактивний, інтернаціоналізм, інтерференція, гіпервітаміноз, гіперінфляція, гіперсонік (надзвуковий літак), гіпертрофія, супермаркет, супермен, суперпозиція, супертанкер, пергідроль, реабілітація, реактив, редемаркація (перевірка визначеної ра-

нішелініїдержавногокордонуйвідновленняприкордоннихзнаків), рееміграція (повернення емігрантів на батьківщину), екстраординарний,

екстраверсія, екстраполяція, ендемія, ензоотія, епіцентр, епідіаскоп, епігенез, метагалактика, метафізичний, метатеорія, металогіка.

Особливу увагу слід звернути на ті префікси, у яких залежно від значення пишеться е чи и:

1.В українській мові вживаються префікси пре-, при-, прі-.

Префікс препишеться:

а) якщо в прикметниках, прислівниках, деяких іменниках має значення найвищого ступеня ознаки і його можна замінити словом «дуже»: презавзятий, премудрість, препогано, предосить, пресвятий, преспокійний, прекумедний, прекраснодушність, препишно, препаскудно, препротивний;

64

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

б) у деяких словах давньоукраїнського та старослов’янського походження: презирливий, презирливість, презирство, превелебний, превелебність, преосвященний, преосвященство, преподобний, преподобіє, престол, престольний;

в) в іноземних словах, якщо походить від лат. prae — попереду й має значення «передування» (тобто те саме, що й укра-

їнський префікс перед-): преадаптація, препозитивний, препринт, препроцесор.

Пре- вживається також на початку іншомовних слів і не виділяється в українській мові як префікс, написання таких слів потрібно запам’ятати:

Учні вивчали на уроці правопис префікса пре-. Учителька звертається до хлопчика за першою партою:

—Романчику, наведи приклад речення, де було б слово із префіксом пре-.

—Поїзд пре! — відповів хлопчик.

Префікс припишеться:

а) якщо має значення наближення: прибуксирувати, привезти,

припливти, пришкандибати, пришвартуватися, а також у похідних словах: приліт, приїзд, причал, прийшовши, пришвартований;

б) якщо має значення приєднання: пришити, пришпилити, при-

варити, приклеїти, прикріпити, припаяти, пригвинтити, а також у похідних словах: прикріплення, приварений, приплетений, пристрочений, приклеївши, пригорнувшись;

65

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

в) якщо має значення неповноти, частковості дії: присісти, при-

крикнути, прив’янути, прикопати, пригубити, примружитися, пригрібати, а також у похідних словах: прикопаний, пригубивши, примружившись, пригребиця, прив’ялий;

г) якщо має значення результату дії: приборкати, привласнити,

приготуватися, признатися, приручити, принишкнути, присмирніти, причарувати, примиритися, примудритися, а також у похідних словах: приготування, привласнений, присмирнівши, причарований, присудження, придуркуватий, примирення, прикраса;

ґ) якщо має значення місцезнаходження біля чогось: прикор-

донний, приміський, Причорномор’я, Придністров’я, Приуралля, Прикарпаття, прикореневий, присілок, присінки, пристанційний, притрасовий, присадибний, приболотний, прибережний;

д) у словах: природа, принагідний, приповідка, присяжний, пристаркуватий, привільний та деяких інших.

Префікс пріпишеться в трьох словах: прізвище, прізвисько,

прірва.

2.Слід розрізняти власне-український префікс пере- та іншомовний пери- (пері- вживається перед наступними голосними), що походить від грецьк. περι… й має значення «навколо», «кругом», «зверх», «через»: перетьохкуватися, переміщення, перечікування, перештукатурити, переставлений, перестрибування, перерослий, перепал, переможниця, перекриття, передрукувати, переза-

ряджений, перекладацький; іншомовні слова краще запам’ятати:

перигей, перикард, перикардит, перинатальний, периметр, перистиль, перитоніт, перифраз (перифраза), перинефрит, перигастрит, перипатетичний, перископ та ін.

3.Різниця в написанні характерна також для іншомовних префіксів дез- та диз-. Префікс дез- походить від франц. dés… й означає «знищення, видалення, відсутність чи спотворення чо-

гось»: дезактивація, дезінвестиція, дезінсекція, дезінфекція,

66

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

дезорганізація, дезорганізатор, дезорієнтація, дезоксидація, дезінтеграція, дезодорант, дезодорація.

Префікс диз- (дис- цей варіант, як зазначено вище, завжди вживається з и) від грецьк. δυσ…, лат. dis… має значення «утруднення, порушення, розлад, поділ, утрата, позбавлення»; надає поняттю, до якого додається, негативного або протилежного змісту: дизасо-

ціація, дизажіо, дизартрія, дизосмія.

4.Різні значення мають також запозичений префікс де- та перша частина складних слів ди-. Префікс де- (від лат. de…) має два значення:

а) віддалення, виділення, скасування, припинення, усунення чого-небудь;

б) рух донизу, зниження: деблокування, дегазація, дегероїзація, дедраматизація, деемульсатор, деемульсація, деескалація, декомпенсація, декваліфікація, декодування, деколонізація, демаркетинг, демілітаризація, демобілізація, демонетизація, деморалізація, демуніципалізація, денатуралізація, денаціо-

налізація, децентралізація тощо.

Перша частина складних іншомовних слів ди- (грецьк. δι…, від δις — двічі) означає «подвійний», «двічі»: дивакцини, диграма, дилогія,

диморфізм, диптери, дисахариди, дифтонг.

Примітка. Деякі з вищезазначених іншомовних суфіксів у шкільній практиці не виділяються, тому складні написання з ними потрібно запам’ятати.

ІV. Ненаголошені [е] та [и] в суфіксах

У суфіксах написання е та и майже не перевіряється за допомогою наголосу (глибина́— глибини́, родимка́ — родимий́ ). Подібно до пре-

фіксів частина суфіксів завжди пишеться з и, а частина — з е.

З [и] пишуться:

1.Словотворчі форманти (словотворчий формант — це суфікс, за допомогою якого творяться нові слова, разом із закінченням) -ик, -ник, -альник, -ильник, -чик(-щик), -ич, -ович, -иц(я), -ищ(е), -иськ(о), -ист(ий): ромбик, щотижневик, лобик, дзьобик,

67

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

бавовник, вкладник, чиновник, нападник, палісадник, розвідник, постачальник, уболівальник, бомбардувальник, посівальник, умивальник, холодильник, будильник, прядильник, кріпильник, бурильник, коридорчик, шурупчик, самоварчик, бар’єрчик, помідорчик, заготовщик, забастовщик, паяльщик, паромщик, мотогонщик, родич, дідич, велич (бо вели́кий), шляхтич, Савич, Антонович, Андрійович, Леонідович, Вікторович, Феодосійович, гусениця, калюжниця, хрещениця, великомучениця, лижниця, книгосховище, урвище, торжище, звалище, селище, дармоїдисько, чудисько, граблисько, чоловічисько, свекрушисько, об’ємистий, хуліганистий, щетинистий, пружинистий, розгонистий.

Виняток: далеч, бо далекий́ .

2.Словотворчий формант -ив(о) в іменниках середнього роду: пря-

диво, мереживо, морозиво, паливо, мливо, печиво, коливо, вариво, добриво, куриво.

Винятки: марево, мрево, а також рідковживані маєво, сяєво.

З [е] пишуться:

1.Суфікси -ець та -ень, у яких [е] при словозміні випадає: живопи-

сець — живописця, вінценосець — вінценосця, закарпатець — закарпатця, іновірець — іновірця, виборець — виборця, першотравень — першотравня, оповзень — оповзня, березень — березня, політв’язень — політв’язня, кусень — кусня.

Виняток: красень — красеня й красня.

2.Суфікси зменшено-пестливих слів -еньк-, -есеньк-: горенько, ко-

заченько, музиченько, личенько, чарівниченько, легшенький, кращенький, убогенький, покірненький, ласкавенький, недавненько, заможненько, охайненько, привітненько, суворенько, теплесенький, світлесенький, смутнесенький, вірнесенький, славнесенький, раноранесенько, дрібнесенько, частесенько, гарнесенько, хутесенько.

3.Словотворчі форманти -енк(о), -тель, -ер(о), -елезн(ий): без-

батченко, безхатченко, Іванченко, Запорожченко, Кравченко, учитель, вихователь, мислитель, повелитель, засідатель, восьмеро, тридцятеро, кільканадцятеро, сімнадцятеро,

68

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

чотирна́дцятеро, ушестеро, уп’ятеро, удесятеро, удев’ятеро, важелезний, предовжелезний.

Труднощі в написанні викликають ті суфікси, у яких уживання е чи и залежить від значення.

1.Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин та -ен.

З літерою и вживаються:

а) формант -ин(а) в іменниках жіночого роду: виноградина, перекла-

дина, курятина, кролятина, телятина, кислятина, подряпина, западина, прим’ятина, широчина, солдатчина, вояччина, канцелярщина, довжина, городина, глибина;

б) суфікси -ин, -анин в іменниках чоловічого роду на позначення назв осіб чоловічої статі за місцепроживанням, національністю, соціальним станом чи родом занять: подолянин, харків’янин, осві-

тянин, каторжанин, татарин, росіянин, парижанин, слобожанин, однополчанин, заводчанин, спілчанин, прихожанин, парафіянин, сіверянин, просвітянин, хуторянин, горянин, шляхтянин, городянин, вінничанин, львів’янин, киянин;

в) суфікс -ин у присвійних прикметниках: Галин, Світланин, Миколин,

невістчин, ластівчин, неньчин, материн, мачушин, зозулин, сусідчин, рибалчин, куховарчин, тітчин, учительчин, панноччин, хазяйчин.

З буквою е вживаються:

а) формант -ен(ий) у дієприкметниках: відзначений, недоучений,

применшений, забезпечений, прострочений, передплачений, прискорений, переплетений, обезжирений, потьмарений, підметений, звинувачений, виправлений, розпилений, обтесаний, заморожений, перевантажений;

б) формант -енн(я) в іменниках середнього роду ІІ відміни, утво-

рених від дієслів: уособлення, переплавлення, обрамлення, розроблення, підживлення, ознайомлення, покращення, притягнення, зіткнення, протиставлення, звільнення, примирення, знівечення, заболочення, розголошення, пошкодження, підвищення.

Увага! Про вживання форманта -инн(я) дивіться в § 8 (ІІ, п.2). Слід запам’ятати слова з ненаголошеним суфіксом -инн(я) в

69

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

іменниках середнього роду ІІ відміни із значенням збірності:

гудиння́ , огудиння́ , цямриння́ , пасиння́ , шпагатиння́ ;

в) формант -ен(я) в іменниках середнього роду ІV відміни, що позначають невеликі предмети чи малі істоти: білченя, лелеченя, ко-

шеня, зайченя, горобеня, вуженя, ноженя, рученя, левеня, зозуленя, негреня, шпаченя, китайченя, хлопченя, внученя, мишеня, чортеня, тигреня, вороненя, гарбузеня, верблюденя, бровеня, голубеня;

г) формант -ен(а) в іменниках: імена, племена, письмена.

2. Не слід змішувати написання слів із зменшено-пестливими суфіксами -ечок, ечк(а) та буквосполученнями -ичок, -ичк(а), що є поєднанням двох суфіксів: -ич- + -ок та -ич- + -к(а). Суфікс -ич- у сполученні -ичок є варіантом суфікса -ик-, до якого додається інший словотворчий засіб — -ок (кінцевий звук попереднього суфікса [к] чер-

гується із [ч]): возичок, шашличок, носовичок, ножичок, бубличок, кух-

личок, вареничок. Зустрічається додавання суфікса -ок- до попередньо-

го -ник: чайничок, годинничок, словничок, палісадничок, збірничок,

квітничок, рушничок. Таким чином, у слові пишеться -ичок, якщо, відкинувши кінцеве -ок, отримаємо відоме літературній мові слово на -ик чи -ник. Наприклад, клаптичок пишеться з и, бо існує клаптик; три-

кутничок пишеться з и, бо існує трикутник.

Подібна ситуація із словами на -ичк(а). Суфікс -ич- — варіант -иц(я), до якого додають -к(а) (але в іменниках жіночого роду [ц΄]

чергується з [ч]): ратичка, китичка, горничка, масничка, потиличка, падаличка, околичка, вуличка, паличка. Формант -к(а) також може додаватися до суфікса -ниц(я): хлібничка, огородничка, розумничка, винничка, племінничка, хрінничка, цигарничка, цукерничка, сотничка,

мірошничка, поливальничка. У перерахованих словах простежується закономірність: якщовмовііснуєсловона-иц(я) чи-ниц(я), товіменнику на -ичк(а) пишеться и, наприклад: падаличка, бо падалиця; ро-

зумничка, бо розумниця.

Але в деяких випадках словотворчий формант -к(а) додається до слів, у яких -ич, -ик або суфікс чоловічого роду, або частина кореня:

навичка, дідичка, родичка, прародичка, фізичка, позичка, карличка, наймичка, математичка тощо.

70

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

В усіх інших випадках уживаються суфікси -ечок, -ечк(а): верше-

чок, бичечок, лужечок, пучечок, смужечок, дрючечок, мішечок; сережечка, книжечка, смужечка, стьожечка, зозулечка, хвилечка, річечка, комашечка, посмішечка, брунечка, люлечка.

Але: горщичоќ , горщечоќ .

Вправа 12

На місці крапок поставте пропущені букви на позначення ненаголошених голосних [е], [и]. При потребі користуйтесь орфографічним

д… ф… р…нціальний, д… ректор, р…жим, к…рпатий, тр…вога, м…лозвучний, мен… джм… нт, комп…нсація, пот…хеньку, фальс…фікація.

Вправа 13

Серед поданих нижче слів відшукайте ті, у яких допущені помилки.

А. 1. Акридитований. 2. Безперервний. 3. Призентація. 4. Делема. 5. Велетенський. 6. Делитантський.

Б. 1. Привласнити. 2. Притензія. 3. Пред’явити. 4. Приведений. 5. Пириметр. 6. Периорати.

В. 1. Добрево. 2. Далина. 3. Далич. 4. Огудення. 5. Предовжелезний. 6. Панноччин.

Г. 1. Стежичка. 2. Сережечка. 3. Словничок. 4. Метеличок. 5. Горличко. 6. Горличка.

Вправа 14

На місці крапок поставте букви е, и чи і. Поясніть їх правопис.

Пр…амур’я, пр…буття, пр…ватник, пр…дставництво, Пр…дніпров’я, пр…варений, пр…зирство, пр…звисько, пр…дковічний, пр… своїти, пр…права, п…р…права, п…р…міщення, пр… йдешність, Пр… сейм’я, п…р…ддипломний, пр…чеплювати, пр…старий,

71

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

пр… старкуватий, пр…рва, пр…чепурений, п…р…кваліфікований, пр…освященство, пр…звище, пр…мудрий, пр…мудритися, пр…везений, п…р…везений, пр…меншити, п…р…нес…ння, пр…криття, пр…дикативний, пр…стольний, пр…стойний, пр…рогатива, пр… сяга, пр…зентабельний, пр…красний, пр…красити.

Вправа 15

Замість крапок поставте пропущені букви е, є, и. Поясніть правопис суфіксів.

Безбатч…нко, пал…во, звелич…ний, безкорисл…вий, мар… во, копі…чка, вибор…ць, корж…чок, виверш…ний, віднош…ння, обруч… чка, город…на, дощ…чка, ба…чка, котуш…чка, свіж… на, вузл… чок, ожинн…к, городян…н, наполегл…вий, щебетуш… чка, стел… во, напор…стий, бувальщ…на, Тетян…н, руч…нята, нескош… ний, записн…чок, дев’ят…ро, цукорн…чка, мислит…ль, товст…л…зний, старч…ня, соромлив…нький, розбійн…чок, плем… на, гайдамачч…на.

Вправа 16

Від поданих слів утворіть нові, використовуючи суфікси із змен- шено-пестливим значенням: -ечк-, -ечок-, -ок-, -к-. З’ясуйте правила вживання и чи е (є) в новоутворених словах.

Півник, внук, Тая, Марія, доня, блюдце, канарейка, дядько, годівниця, племінник, племінниця, сонце, літо, серце, стрічка, сито, розсольник, гарбузик, картузик, кораблик, гніздо, край (кінець), рушник, петлиця, горлиця, гнилиця, каплиця, жартівниця, ягниця, спідниця, хрещеник, хрещениця, одиниця, горниця, трійка, верх, моріг, кришка, долоня, молодиця, красуня, няня, Тоня, Софія, пиріг, дружка, стіг, плуг, знак, горщик, рій, льодяник, крюк, ящик, дрюк, вухо, птаха, качка, усмішка, мураха, сваха, смуга, возик, ложка, ліжко, полиця, синиця.

Вправа 17

Напишіть диктант.

Повелася неправильно, присвятити книжечку, вихователь дитсадка, маленьке козеня, зберігати дерева, пелена презирства, велетенський

72