ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

уживання певного розділового знака. У творі чи переказі, де автором уже є Ви, маєте більш широкий спектр вибору пунктуаційних знаків у випадках, що передбачають варіанти.

Як правило, у кінці перевірених диктантів позначають загальну кількість помилок, причому записують її у вигляді дробу: у чисельнику — допущені орфографічні помилки, у знаменнику — пунктуаційні. У такому ж порядку й виконується аналіз помилок за поданим зразком. Наприклад, післядиктантузазначається— 2/1. Цеозначає, щодопущено такі помилки: 2 орфографічні (на полях позначаються — /) та 1 пунктуаційна (на полях позначається — V).

Схема аналізу помилок, допущених у диктанті

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Методика проведення диктанту

Особа, яка має читати диктант, повинна наперед познайомитися з текстом, щоб правильно наголошувати слова та інтонувати речення відповідно до розділових знаків, враховуючи й авторську пунктуацію. Спочатку вголос читається весь текст, потім кожне речення окремо.

Перший раз речення зачитується повністю. Важливо в цей час не починати писати, а уважно вислухати речення, запам’ятати його початок і кінець, зорієнтуватися з розділовими знаками, звертаючи увагу на інтонацію та формально-змістові зв’язки між членами речення, а також між частинами складного речення.

Удруге речення зачитується частинами. Тепер можна починати писати. До речі, тільки перед другим зачитуванням оголошується абзац. Якщо Ви пишете диктант у стандартному учнівському зошиті чи на аркуші з нього, обов’язково залишайте поля, куди потім будуть винесені позначки Ваших помилок. Якщо викладач або інша особа читає текст дуже швидко й Ви не встигаєте, підніміть руку й попросіть, щоб Вам повторилицючастинущераз. Підчасзаписурозставляйтетірозділовізнаки, що не викликають сумніву. Не слід уникати переносу слів.

Утретє речення зачитується для перевірки. У цей час ні на що не відволікайтесь, аретельно перевірте написане, розставляючи тіпунктуаційні знаки, у вживанні яких Ви сумнівалися. Обов’язково задиктовується й зазначається у Вашій роботі автор чи джерело, звідки взятий текст.

У кінці весь диктант зачитується для перевірки. Це потребує Вашоїмаксимальної уваги. Під час остаточної перевірки Визаписуєте пропущенілітериабознаки, якщотакібули. Післятого, яквикладаччиінша особа закінчує читати текст, Ви закриваєте зошит або аркуш і здаєте на перевірку, адже практика свідчить, що, не чуючи інтонації, далі Ви найчастіше починаєте доставляти помилки, під впливом чиєїсь підказки або поспіхом вибираючи перший-ліпший варіант, бо роботи вже збирають. Важливо привчитися всі власні виправлення робити під час останнього зачитування тексту.

Якщо виникає потреба щось змінити у Вашій роботі, то закреслюєте написане однією скісною чи горизонтальною рискою й надписуєте

12

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

іншийваріант. КолийцейваріантВасневлаштовує, тозновуйогозакреслюєте й надписуєте попередній чи зовсім інший. Не потрібно наводити закреслений варіант, тому що таке виправлення не враховуватиметься. Звичайно, краще спочатку думати, а потім писати, уникаючи описок та виправлень, оскільки вони також враховуються при оцінюванні роботи. Як правило, у контрольних та екзаменаційних роботах не дозволяються правки за допомогою різних коректорів.

Не можна робити записи, які мають двозначне трактування, наприклад: в одному місці одночасно ставлять двокрапку й тире, незрозуміло пишуть велику чи малу букву, разом слово чи окремо. Такі випадки будуть зараховані до помилок. Розділові знаки розставляються зрозуміло й чітко, велика буква приблизно вдвічі вища за малу, між словами, що пишуться окремо, повинен бути проміжок, який приблизно дорівнює двом написаним буквам. У той же час немає такого правила (хоча деякі вчителі вимагають це робити), що необхідно записувати з наступного рядка дефіс, якщо слово переноситься в тому місці, де він уживається. Якщо потреба в переносі на місці дефіса виникає, то в одному знакові (горизонтальній рисці) збігаються два — знак переносу та дефіс. Із розділових знаків у наступний рядок дозволяється переносити лише тире.

Критерії оцінювання диктантів у школі та вищих навчальних закладах

І. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь учнів

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

1. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу. Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

13

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

2. Матеріал для контрольного завдання. Для контрольного дик-

танту використовується текст, доступний для учнів даного класу.

Обсяг диктанту по класах:

Примітка. Увизначеннікількостіслівудиктантівраховуютьяксамостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовують тексти, у яких кожне з опрацьованих протягом чверті (семестру) правил орфографії чи пунктуації було представлене 3–5 прикладами.

3.Одиниця контролю: текст, записаний учнем під диктовку.

4.Оцінювання. За диктант виставляють одну оцінку на основі таких критеріїв:

•орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

•помилка в тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на те саме правило, але в різних словах вважаються різними помилками;

•розрізняють грубі й негрубі помилки (перелік негрубих помилок визначається програмою з мови);

•орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

Нормативи для 1–10 балів передбачають певну можливість враховувати поступ кожного учня в навчанні правопису, охайність оформленняроботитощо(наприклад, 5 балівставитьсяза11–12 помилок). Для найвищих балів такого варіювання не передбачено.

14

Орфографічні помилки полягають у неправильному написанні слів з тими чи іншими орфограмами (буквеними або небуквеними).

Пунктуаційніпомилкиполягаютьунеправильній постановці розділових знаків, їх сплутуванні, відсутності в місцях, визначених правилами, заміні одних розділових знаків іншими, уживанні зайвих розділових знаків, у неправильній послідовності постановки розділових знаків при їх сполученні, переносі знака в інший рядок (крім тире).

Негрубими вважаються помилки, що не мають істотного значення для характеристики орфографічних і пунктуаційних умінь та навичок, а також повторювані й однотипні помилки.

Підчаспідрахуванняпомилокдвінегрубівважаютьсязаодну. Одна негруба помилка не враховується, якщо виставляються бали від 1 до 9.

Традиційні негрубі помилки:

1.Заміна українських букв російськими.

2.Винятки з усіх правил.

3.Написання великої букви в складних власних найменуваннях.

4.Сплутування не та ні в сполученнях типу не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не… тощо.

15

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

5.Написання разом та окремо прислівників, утворених від іменників з прийменниками.

6.Заміна одного розділового знака іншим (не в усіх випадках!), наприклад: заміна знака запитання, знака оклику, трьох крапок крапкою; неправильний вибір коми або знака оклику для виділення звертання тощо.

7.У пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності.

Удеяких методичних працях подають розширені списки негрубих помилок. Наприклад, розмежування грубих і негрубих пунктуаційних помилок запропоноване В. Мельничайком. Але поділ помилок на грубі й негрубі досить умовний і відносний. Особливо розраховувати на таку диференціацію не варто. У процесі перевірки письмових робіт студентів, абітурієнтів, а часто й учнів викладачі більшість помилок (інколи й усі) зараховуютьдорозрядугрубих. Томупідчассамостійної роботидоцільніше кожну помилку зараховувати до розряду грубих і виконувати її окремий аналіз.

— У твоєму щоденнику знову лише двійки! Яке виправдання ти придумаєш цього разу?

— Я поки що навіть і не знаю: або спадковість, або сімейне оточення.

ІІ. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь абітурієнтів

У Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка для всіх абітурієнтів обов’язковим є письмовий іспит з української мови у формі диктанту, який оцінюється за тридцятибальною шкалою.

Усі, хто припустився більше 12 помилок, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.

При оцінюванні дуже неохайної роботи може зніматися один бал.

16

ІІІ. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь студентів

Після змін у програмі шкільного курсу кафедра української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка затвердила такі норми оцінювання диктантів:

•для студентів, що мають спеціальність «Українська мова» (факультети іноземних мов, філологічний та психологопедагогічний)

17

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

•для студентів неспеціальних факультетів та спеціальностей, що вивчають курси «Ділова українська мова» чи «Українська мова за професійним спрямуванням»

Примітка. Для оцінювання диктантів студентів неспеціальних факультетів використовують шкільні норми, проте кількість слів у тексті запропонована більша — 190–220. Для студентів спеціальних факультетів кількість слів у диктанті може бути від 200 до 250.

— Що це за каракулі? Потрібно писати розбірливо, — дорікає вчителька Петрикові.

— Ага, якщо буду писати розбірливо, то Ви будете вимагати, щоб писав ще й без помилок.

18

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Видаєтьсядоцільнимпоміститипопереднінормиоцінюванняучнівських та студентських диктантів, щоб був взірець для наслідування.

Старі шкільні норми оцінювання

Примітка. У чисельнику вказана кількість орфографічних помилок, у знаменнику — загальна кількість пунктуаційних. За 5 виправлень чиописокоцінкаможебутизниженанаодинбал, якщоценепризводить до оцінки «незадовільно».

Попередні норми оцінювання диктантів у ВНЗ (кількість слів 220–250)

19