ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ

БоєХрещатиккрасинеповторної. Величавийіпривітний. Головна твоя вулиця. Золоті ворота столиці, наша любов і гордість.

Бо є древній-предревній Поділ, колишній центр економічного, політичного і культурного життя. Живий свідок твоєї історії, жива легенда, жива пам’ять роду нашого. Вікно у далекі-предалекі світи.

Бо є сивий і мудрий Печерськ. Царина́ мислі. Є мовчазна Лавра — світова велич творіння людських рук і розуму.

Бо є замріяна Русанівка. Жива пісня природи, дзвінкоголосе твоє Лівобережжя, твоя голуба мрія. Бо є юна-юна Оболонь, легкокрила, як теплийвітер, нестримна, яквесняна повінь, стрімка, якптиця. Твоєсьогодення і твоє майбутнє.

Бо є храм розуму — Академія наук. Сила твоя, основа буття нашого. Гавань світлих ідей і вагомих творінь, країна таланту і вічного пошуку.

Бо є твій Герб — свідчення буття твого, ствердження імені твого. Бо є — ми. Сиві і юні, чесні і мужні. Працелюби і будівничі.

Бо є ти, сивий батьку наш!

(211 слів) (А. Музичук).

21. До вчителя

Щось незбагненне, рідне й тривожне нечутно бринить в зимових сільських вечорах, бентежить тебе, сповнює серце радістю й солодким острахом, і гостро відчуваєш потік часу, з якого не вернеш назад ні хвилини… Всинійзатишнійтемінінаглибокихснігахтеплосвітятьсявікна по хатах, що вільно розкинулися на пагорбах понад ставками, довгими далекими разками яскріє світло колгоспних ферм, а ледь чутний з високості звук літака озивається також живою рухливою цяткою вогню.

Вузенькоювуличкою, нібирівчачком, високіберегиякогонаглухо порослидовгимисивимипасмамидерези, завертаювгорунаКовалівку. Ще здалеку чутно, як від хати вчителя Івана Кириловича тихо тече ясна мелодіяскрипки, заставляєвклякнутинамісці, щобнеперебитиїїголосним рипінням снігу. Мелодія поволі бере тебе всього, обіймає світлою

583

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

журбою, вкрадливо і трепетно крає серце… Ти вже зріднився з тим новим почуттям, ніби вже й розумієш його глибоко, і так жаль стає себе самого і всього навколишнього світу з його снігами й дерезою, рудим ручаєм дороги і високим рухливим вогником літака… Та проходить якась мить, мелодія враз ніби освітилася сонцем, попереднє почуття віддалилося, пригасло; осьвоновжетількижевріє, лишивсясамий його спогад, а натомість наче забрязкотіли синім усміхом проліски, дзвінко відгукнулися білі дзвоники конвалій… Іще довго насолоджуєшся тим почуттям, доки воно притихне поволі, лишаючи по собі тільки солодкий тоскний спогад. Я ще трохи пристояв, зачудовано дослухаючись до самого себе, до мелодії, що полинула в далеку далечінь, увірвалася й бриніла, видно, вже лише в серці Івана Кириловича, без скрипки, сама по собі. Щось у мені вродилося нове й дороге мені, і носити його слід обережно, щоб не втратити, не розгубити.

(259 слів) (М. Стеблина).

22. Учитель словесності

Моваілітература— цепам’ятьнароду, йогогенетичнийбезсмертнийкод, цеколективнасовістьсуспільства, увічненавслові. Аслово — найефективніша і найстійкіша річ, що не згорає у вогні історії, і кожен, хто працює зі словом, немовби сам стає причетним до безсмертя… Відкриваючи шлях до абстрактних знань у будь-якій галузі людської діяльності, моваразомзтимнеєлишемертвимінструментомінформації, вона містить у собі вічну і хвилюючу загадку, увібравши в свої мінливі глибинивсітаємниціісторіїтабуттянароду. Хтонерозумієцього, кого не хвилює оця духотворча місія слова, той краще нехай обере собі іншу професію. Бо вчитель мови і літератури мусить бути насамперед словопоклонникомтак, якбуликолисьсонцепоклонники: словожбоосвітлює душу людську, душу дитини.

Від перших учителів, що тисячу років тому навчали дітей стародавньої землі Київської «аз», «буки», — і до сьогодні, до сучасних кабінетів з дисплеями комп’ютерів — суть учителювання не змінилася.

584

ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ

Учитель словесності — це не професія, це покликання, це праця подвижницька і повсякденна, це любов до учнів, до того неспокійного, допитливого, часом лінькуватого, часом непосидющого племені юних душ, що може бути дивовижно жорстоким і байдужим, коли вчитель не знайде з ним спільної мови, але — і в цьому полягає одне з найбільших див педагогіки — може під впливом учителевих слів стати вдячним і співчутливим, відкрити своє серце всім радощам і всім гризотам світу цього. Ніяка інша наука — ні математика, ні біологія — не мають такого магічного впливу на дітей.

І ще одне. Учитель мови, літератури — найбільший літературний, моральний авторитет для сотень дітей. Не можна вчити порядності й доброти, самому не будучи людиною порядною й доброю. Не можна прищепити любов до рідної мови й літератури, якщо сам не любиш, не вболіваєш за долю української словесності. Треба поглиблено вивчати, знати нашу безсмертну спадщину — народні думи і пісні, поезію Шевченка, Франка, Лесі Українки, прозу Нечуя-Левицького, Мирного, Коцюбинського, Стефаника. Бовнашелектронно-атомнийвікпідвпливом яскраво-порожніх розважальних телепрограм дуже легко народжується нігілізмуставленнідокласики, якдочогосьпримітивного, стародавнього й смішного; обов’язок учителя — знайти в класиці те вічне, загальнолюдське, що й сьогодні здатне породити відлуння в дитячих душах.

(340 слів) (За Ю. Щербаком).

23. Десять Не Можна

У нашому етичному вихованні виробилося Десять Не Можна. Додержання цих заборон вважається в колективі справою честі й гідності, порушення— ганьбоюіморальнимневіглаством. ОсьціДесять Не Можна.

Не можна ледарювати, коли всі працюють… Не можна сміятися над старістю і старими людьми — це велике

блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; є у світі три речі, з яких ніколи не можна сміятися, — патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

585

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми… Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере

собі, — кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг… Не можна робити того, що осуджують старші, — ні на очах у них,

ні десь на стороні… Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір…

Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших, не попрощавшись з ними.

Не можна сідати до столу, не запросивши старшого… Не можна сідати, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим

більше жінка; не чекай, коли з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я…

(191 слово) (В. Сухомлинський).

24. Гіперздібності і «пасинки школи»

«Мені вже шістнадцять років, і немає у мене поки що ніяких талантів. Отже, нічого хорошого з мене вже не вийде», — сказав, зітхнувши, Сергій.

Справді, видатні музичні, художні і літературні таланти часом виявляються вже в ранньому дитинстві. Моцарт з чотирьох років грав на клавесині, в п’ять уже писав музику, у вісім — створив першу сонату і симфонію, в одинадцять — першу оперу. Музикальні слух і пам’ять уже в дворічного Римського-Корсакова були помічені.

Трирічний Рєпін вирізував з паперу коників, а в шість років уже малював фарбами. Сєров з трьох років ліпив, а в шість — малював з натури. Суриков також рано захопився малюванням і, за його словами, в обличчя вже з дитинства вдивлявся: як очі розміщені, як риси обличчя складаються. Пушкін уже семи–восьмирічним хлопчиком писав вірші і навіть епіграми по-французькому.

586

ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ

Такий ранній вияв талантів у психології називається гіперздібностями.

Але значно більше дітей, які вражали своєю обдарованістю, так званих вундеркіндів, виявилися пустоцвітами.

Разом з тим було чимало людей, що залишили глибокий слід в історії культури та науки і талант яких виявився не одразу, іноді навіть досить пізно. Так, у Врубеля це сталося в двадцять сім, а в С. Т. Аксакова ще пізніше — в п’ятдесят років.

А скільки було помилок в оцінці здібностей! Скільки було «пасинків школи»!

Фізики Франклін і П’єр Кюрі, винахідники Уатт, Морзе і Едісон, філософи Спенсер, Герцен, Бєлінський, письменники Вальтер Скотт, Бернс, Байрон, Едгар По, Гоголь, навіть учені Ньютон, Дарвін і Лобачевський вважалися в школі нездібними учнями. Шаляпіна «за бездарність» не прийняли в хористи!..

ТакщонеправийСергійко. Ушістнадцятьроків, тайзначнопізніше, у людини немає ніяких підстав говорити: «Нічого хорошого з мене не вийде». Можна говорити тільки: «Нічого хорошого з мене поки що не вийшло».

Однак чим раніше людина знайде своє покликання, тобто той вид занять, який найбільше їй подобається, в якому вона працюватиме із захопленням і успіхом, тим краще. А для цього треба не тільки мати уявлення про різні професії, а й про себе самого, про свої здібності до різних професій.

(322 слова) (К. Платонов).

25. Ділом на діло

«Плач, Украйно! Бездітна вдовице!» — ці слова Кобзаря тлумачимо як заклик, підсвідомо ставлячи за епіграф до наших зібрань. Ніби й не залишив нам поет-пророк інших заповітів. Чи, може, то не Тарас кинув між українців гасло — «Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру — Та й заходиться вже будить»? А потужне «Борітеся — поборете»? Можна скільки завгодно і на всі заставки нюнити, скімлити

587