
- •ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
- •Як самостійно користуватися посібником
- •Схема аналізу помилок, допущених у диктанті
- •Методика проведення диктанту
- •ЛІТЕРАТУРА
- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •§ 2. Орфоепія
- •§ 3. Графіка. Алфавіт
- •§ 4. Орфографія. Принципи української орфографії
- •§ 5. Чергування та правопис голосних
- •§ 7. Правопис ненаголошеного [о]
- •§ 8. Розрізнення [и] та [і]
- •§ 9. Розрізнення [а] та [о]
- •§ 10. Прикметникові суфікси -ов-, -ев- (-єв-)
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Правопис приголосних
- •§ 13. Уподібнення приголосних
- •§ 14. Зміни приголосних при словотворенні
- •§ 15. Спрощення в групах приголосних
- •§ 16. Уживання м’якого знака
- •§ 17. Уживання апострофа
- •§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків
- •§ 19. Уживання великої букви
- •§ 22. Правила переносу
- •§ 23. Правопис слів іншомовного походження. Українська латиниця
- •§ 24. Передача слов’янських власних назв українською мовою
- •§ 25. Правила милозвучності української мови
- •§ 26. Морфологія. Особливості відмінювання іменників
- •§ 27. Чоловічі та жіночі імена по батькові
- •§ 28. Творення ступенів порівняння та особливості відмінювання прикметників
- •§ 29. Відмінювання числівників
- •§ 30. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 31. Написання числівників і відчислівникових слів
- •§ 32. Особливості відмінювання та правопису займенників
- •§ 33. Правопис дієслів
- •§ 34. Дієприкметник і форми на -но, -то
- •§ 35. Дієприслівник як незмінювана форма дієслова
- •§ 36. Правопис прислівників
- •§ 37. Правопис та особливості вживання прийменників
- •§ 38. Правопис сполучників
- •§ 39. Написання часток
- •§ 40. Правопис часток не та ні
- •§ 41. Написання вигуків та звуконаслідувальних слів
- •§ 42. Пунктуація. Розділові знаки в кінці речення
- •§ 43. Узгодження підмета з присудком
- •§ 44. Тире між підметом і присудком
- •§ 45. Тире на місці пропущеного члена речення та між різними членами речення
- •§ 46. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •§ 47. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •§ 48. Розділові знаки при уточнювальних членах речення
- •§ 50. Розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче
- •§ 51. Складне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні
- •§ 52. Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •§ 54. Складні синтаксичні конструкції. Період
- •§ 55. Розділові знаки при прямій мові та діалозі
- •§ 56. Заміна прямої мови непрямою
- •§ 57. Розділові знаки при цитатах та виразах і словах, узятих із чужого словника чи вжитих в іронічному або іншому значенні
- •§ 58. Орфографічно-пунктуаційний аналіз речення (тексту)
- •ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ
- •1. Мові — державний захист
- •2. На олтар нашої пам’яті
- •3. Живи, Україно!
- •4. Українська душа
- •5. У пошуках істини
- •6. На схід сонця
- •7. Тайга
- •8. Стан невагомості
- •9. Мелодії літнього поля
- •10. Україна
- •11. Материнська рідна мова
- •12. Візит до Праги
- •13. Ведмідь-гора
- •14. Горо́д
- •15. Гроза
- •16. Славні зими
- •17. Каштани
- •18. Весняний ліс
- •19. Спогад далекої юності
- •21. До вчителя
- •22. Учитель словесності
- •23. Десять Не Можна
- •24. Гіперздібності і «пасинки школи»
- •26. Наймогутніший оберіг нашого народу
- •27. Колір мови

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
очами (Із журналу). 12. Спочатку було важко: паяльник падав з рук, тільки (но) припаяні дротики відпадали, схеми здавалися найзаплутанішим лабіринтом… (Л. Плотникова).
Читає хлопчина книжку й запитує батька-бізнесмена:
—Тату, а «Ревізор» — це комедія чи трагедія, бо я щось не розумію.
—Якщо, сину, ревізор свій, то комедія, а от коли чужий, то трагедія.
§ 39. Написання часток
Частка — службова частина мови, що надає реченням, словосполученням або окремим словам додаткових змістових, емоційно-експре- сивних і модальних відтінків або бере участь у творенні морфологічних форм і нових слів.
Замісцемуреченнічасткибуваютьпрепозитивними(уживають-
сяпередсловом, доякоговідносяться: давай, ну, хай, не, ні, щоза), постпозитивними(стоятьпісляслова, якогостосуються: ж, же, но, бо), деякі частки можуть переміщуватися в реченні, тобто стояти в будь-якій позиції (хіба, тільки, ось, лише, уже, ще).
За будовою розрізняють прості (ж, б, не, ні, бо, нібито, однак, справді, нехай, просто, собі, буває, лише) таскладенічастки(далеконе, а то, навряд чи, на що (вже), от би, ледве чи не, як не, хай би, хоч би).
За особливостями функціонування частки поділяються на фразові, словотворчі та формотворчі.
Фразові поділяються на кілька груп:
І. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень:
1.Вказівні: ось, он, онде, ген, це, оце, то, от, ото.
2.Означальні: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно.
3.Видільні: навіть, тільки, лише, лиш, лишень, хоч би, хоч, хоча б, аж, же (ж), таки, уже (вже), собі, бодай, все ж.
351

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
ІІ. Частки, що виражають модальні та модально-вольові відтінки значень:
1.Власне-модальні: мовляв, мабуть, ніби, навряд, навряд чи, ледве чи, ба, ой, ну й.
2.Стверджувальні: так, еге, еге ж, атож, аякже, авжеж.
3.Заперечні: не, ні, ані.
4.Питальні: чи, хіба, невже.
ІІІ. Емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні частки:
1.Оклично-підсилювальні, або емоційно-експресивні (від-
тіняють емоцію висловлювання): як, який, що за, що то за.
2.Експресивно-підсилювальні: просто, адже, адже ж, от уже, куди там, де там.
Словотворчі: будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -сь, аби-,
де-, не-, ні-, -би, -б, -же, -ж.
Формотворчі:
1.Частки би, б, за допомогою яких утворюються форми умовного способу дієслів: вітав би, вітала б, вітало б, вітали б.
2.Частки хай, нехай, за допомогою яких утворюється описова фор-
ма наказового способу: хай вітає, нехай вітають.
3.Частки -ся, -сь, за допомогою яких утворюються зворотні форми дієслів: вітайся, вітаються, віталась.
4.Частки був, була, було, за допомогою яких утворюються форми давноминулого часу: вітав був, вітала була, вітало було.
Правопис часток
1.Разом пишуться частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-, чим-, -сь у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абищо, абияк, аніскільки, анічогісінько, декотрий, деколи, дещиця, чимало, чималенький, щодуху, щодо, якраз, якщо, чимдуж, чимскоріше, хтось, десь.
Але ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою та словом є інше слово: абищо — аби від чого, декотрий — де в котрого, аніскільки — ані в скількох, щодня — що другого дня, щодо — що ж до;
352

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
б) якщо частка що стоїть після слова, до якого відноситься:
тільки що, ледве що, поки що, дарма що, хіба що, тому що.
2.Частки б, би, же, ж пишуться окремо: коли б, ніс би, який же, адже ж, але в складі деяких сполучників пишуться разом: адже,
отже, аякже, таж, тож, теж, щоб, якби, мовби, начеб.
3.Частки ось та он пишуться разом лише в словах осьде й онде, але залежно від значення, вимови їх можна писати окремо: ось де, он де.
4.Через дефіс пишуться частки -бо, -но, підсилювально-видільні
-то, -от, -таки, словотворчі будь-, -небудь, казна-, хтозна-, не-
відь- і под.: іди-бо, вийди-но, якось-то, як-от, пізнав-таки, будьколи, де-небудь, казна-який, хтозна-чий, невідь-як.
Але ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою та словом є інше слово: іди ж бо, пізнав мене таки, казна з яким, хтозна до чийого;
б) якщо частка таки вживається перед словом, до якого відно-
ситься: таки наважився, таки мій, таки все;
в) частка от у значенні ось пишеться окремо: от моя квартира.
5.Частка то пишеться залежно від значення:
а) якщо вказівна, то окремо: що то за краса; б) коли підсилювальна, то через дефіс: отака-то, якийсь-то,
тим-то, стільки-то;
в) у складі порівняльних та деяких інших сполучників (сло-
вотворча) пишеться разом: неначебто, начебто, нібито, буцімто, тобто, цебто.
Вправа 124
Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть написання часток.
І. 1. А я (таки) мережать буду тихенько білії листи (Т. Шевченко). 2. Добре (таки), що ми поїхали сюди зорювати (О. Гончар). 3. Святковість порушував хіба (що) похмурий вигляд напівзогнилих хатинок (М. Олійник). 4. Треба знати, (де) що сказати (Народна творчість). 5. Вогонь один. Але чому (сь) (то) горить по-різному завжди (В. Тимченко). 6. (Ні) хто (бо), хто (не) навидить, себе (не) утримає, і (не) збереже, і (не) знайде (П. Могила). 7. А ти (б), Метелику, (не) дуже
353

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
(то) гордився, Бо ти (не) давно сам з гусениці вродився (Л. Боровиковський). 8. Без ворогів можна в світі Як (небудь) прожити (Т. Шевченко). 9. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки (що) розпустились (М. Коцюбинський). 10. Дайте (бо), дайте зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук оддихнути, Збутись щоденних образ! (П. Грабовський).
ІІ. 1. Довкола села мало лісів, ото хіба (що) над річкою, ото хіба (що) чагаристі яруги, тому (то) й звіра красного загледиш вряди-годи, коли забреде випадково, як отой зголоднілий лось, що знічев’я опинився (не) (де) (небудь), а в хліві Демида Неїжборща (Є. Гуцало). 2. Яко (сь) (то) мати нишком од батька продала мішок борошна (Грицько Григоренко). 3. Тільки (от) у мене і тепер, і раніше таке відчуття, наче все (таки) живу на чорновик, який згодом можна буде переписати, пережити по-новому, так, як захочу. — Ти (ж) (бо) знаєш, так (не) буває (Є. Гуцало). 4. Надходить літо, чуєш (бо)? (П. Тичина). 5. Уявлялося, як (що) дня, (що) року рулетка чи рейсфедер (не) виходять з рук (І. Ле). 6. Так (то) усякий, як пізна нужду, так (по) (не) волі добрим стане… (Г. Квітка-Основ’яненко). 7. До самої хати підходить (чи) малий сад (М. Стельмах). 8. З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло геть униз по Дністровській долині, у хорунжого мало-мало (не) вирвало з рук хоругви і тільки (но) держално уломило (М. Старицький). 9. І хоч в’яжіть, хоч плітку або клітку, хоч (бозна) хто розкаже (бозна) де, як (що) він лицар — жінка кине квітку, на все життя очима проведе (Л. Костенко). 10. Думки бадьорі Роєм налинуть (хто) (зна) (відкіля), Запрагнуть праці руки, і здаля Поллється шелест віт на осокорі… (М. Рильський).
Вправа 125
Запишіть слова разом, окремо або через дефіс, поясніть орфограми.
Чим (би) (то), (ані) як, (що) правда, (що) (ж) до, все (таки), (де) (в) котрого, хіба (що), (не) наче (б) (то), скільки (ж) (то), печи (ж), так (таки), ав (же) (ж), тільки (що), (таки) мітингував, мітингував (таки), веди (но), (то) де (ж), заплети (бо), тому (ж) (то), (від) (бозна) кого, (а)
354