Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Вправа 98

Запишіть цифри словами.

280-річчя, 75-хвилинний, 948-кілометровий, 3-значний, 4-актний, 564-сотий, 2-електродний, 79-поверховий, 100-квартирний, 185-літ- тя, 493-метровий, 62-добовий, 80-секундний, 3-осьовий, 987 000 000-й, 136-й маршрут, 24-тонний, 62-вагонний, 754-а вправа, 795-гектарний, 786-річний, 33-відсотковий, 2-ярусний, 3-щогловий, 590-літній, 55-ден- ний, 8-октавний.

— Ану, повтори: «Тридцять три кораблі лавірували, лавірували, та не вилавірували».

— Морські маневри.

§ 32. Особливості відмінювання та правопису займенників

Займенник — це самостійна частина мови, що вказує на предмет, ознаку, кількість, не називаючи їх. Традиційно займенник вивчається четвертим, бо в реченнях може замінювати іменники, прикметники, числівники, тобто самостійні частини мови, які розглядалися раніше.

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:

1.Особові — вказують на особу: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа).

Займенник Ви вживається для підкреслення уваги, пошани, ввічливості. В офіційно-ділових документах, приватних листах, адресованих старшій за віком чи поважній особі, як правило, цей займенник (у прямому чи непрямих відмінках) пишеться з великої літери: Доводжу до Вашого відома; Виконали Ваше прохання; Прошу Вашого дозволу;

Щиро вітаємо Вас тощо. При займеннику Ви присудок уживається в множині: Ви повідомили; Ви запросили.

На адресу присутньої при розмові особи нечемно відносити особові займенники він, вона. Про вчителів, викладачів, поважних осіб теж

298

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

неввічливо відгукуватися в третій особі: не вона просила, а Людмила Андріївна просила; не він читав лекцію, а пан професор читав лекцію.

Займенники третьої особи, звичайно, використовуються, щоб уникнути повторення тих самих імен чи для позначення відсутньої людини, але надуживати займенниками в писемному чи усному мовленні не варто.

Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщожВамневідоме ніім’я, ніпрізвищелюдини, топотрібнозвер-

татися пан (пані, панно) або добродій (добродійко). Звертання за ста-

тевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко,

дєвушка, мужчина, діду, бабо (до незнайомих осіб) тощо).

В офіційно-ділових документах, що пишуться від імені установи, організації, підприємства, тобто від 1-ї особи множини, займенник ми,

як правило, опускається: Просимо надіслати…, Висловлюємо надію…,

Повідомляємо про… та ін. Паралельно вживається форма 3-ї особи од-

нини: Адміністрація просить…, Фірма повідомляє….

Уживання займенника я також оминається в розпорядженнях, наказах і под., які починаються дієсловом у 1-й особі однини: Наказую…, Пропоную…. Займенник я вживається лише в особистих паперах та деяких видах документів (переважно офіційних особових: автобіографія, доручення, пояснювальна записка тощо).

У науковому, почасти публіцистичному стилях замість я вживається так зване авторське ми (це ведеться здавна, ще від Цицерона): ми дослідили; ми дійшли таких висновків. Причому в науковому стилі не зловживають навіть цим займенником, а використовують односкладні означено-особові, ачастішенавітьбезособовіконструкції: висловлюємо гіпотезу; пропонуємо формулювання; видається доцільним звернути увагу; запропоновано періодизацію; досліджено явище тощо.

2.Зворотний себе — указує на відношення виконавця дії до самого себе.

3.Присвійні — указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі: його, її, їх (особові займенники в родовому відмінку), а також їхній (їхня, їхнє, їхні); особі, яка виконує дію: свій.

299

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

4.Вказівні — указують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки.

5.Означальні: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий, жодний (у застарілому значенні — кожний): Для неї [матері] всі рівні, жодного любить, усіх рівно пестує, за всяким рівно вбивається (Г. Квітка-Основ’яненко). Стали вони жоден вечір зіходитися під вербою (Г. Квітка-Основ’яненко).

6.Питальні — являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий́? Виконують функції питальних слів у питальних реченнях.

7.Відносні — такі, як і питальні, але вживаються як сполучні слова між частинами складнопідрядних речень: хто, що, який, чий,

скільки, котрий́.

8.Неозначені — утворюються від питально-відносних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом); хтозна-, казна-, боз-

на-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться через дефіс): абихто, де-

котрий, щось, хтозна-який, казна-скільки, бозна-що, будь-хто, чий-небудь, невідь-який.

9.Заперечні — утворюються від відносно-питальних за допомо-

гою частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніс-

кільки, нікотрий́, а також жодний (у значеннях — «ніякий», «ніхто», «ні один», останнє не плутати з «не один» — багато): Олек-

сандр… згадав, що вже кілька днів немає жодного повідомлення з головного штабу (П. Кочура). Жодний із них не сказав ні слова. Я відповіла йому в дуже ґречному тоні, без жодних натяків на козу (Леся Українка).

І. Відмінювання займенників

За особливостями відмінювання займенники групують так: а) особові та зворотний утворюють особливий тип відмінювання;

б) присвійні, вказівні, означальні займенники відмінюються подібно до прикметників;

в) усі інші займенники відмінюються за окремими зразками.

300

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Існує інший поділ, залежно від того, яку частину мови замінюють займенники:

а) іменникові займенники: особові, зворотний, хто, що (питальновідносні та заперечні й неозначені з цими основами);

б) прикметникові займенники: присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій, їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні (сам, самий, всякий, кожний, інший, жодний), питально-відносні (який, чий, котрий),

неозначені та заперечні з основами зазначених у цій групі питаль-

но-відносних займенників; в) числівникові займенники: вказівний (стільки), питально-віднос-

ний (скільки) та заперечний і неозначені, утворені від скільки.

Для частини відмінкових форм займенників характерний суплетивізм, тобто творення форм непрямих відмінків від іншої основи: я — мене, ми — нас, він — його тощо.

Зауваження до відмінювання займенників:

1.Як прикметники твердої групи відмінюються займенники: наш,

ваш, всякий, інший, сам, самий, кожний, такий, який, котрий. Як прикметник м’якої групи змінюється їхній.

2.Займенники стільки, скільки відмінюються як числівник два.

3.Особові я, ти, ми, ви та зворотний себе відмінюються так:

4.У формах 3-ї особи займенників він, вона, воно, вони в орудному відмінку та після прийменників з’являється приставний н: ним,

нею, ними; до нього, про неї, від них.

301

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Закінчення табл.

6.Займенники твій, свій відмінюються як займенник мій.

7.Займенники хто і що відмінюються як той у чоловічому роді.

8.Після прийменників наголос переходить з останнього складу на передостанній у таких займенникових формах: до мене́, до

тебе́, на себе́, з нього́, у неї́, біля кого́ (когось́ ), від того́, від чого́ (чо́гось), у цьо́го, з усьо́го, на то́му, при цьо́му, у чо́му (чо́мусь), в усьому́.

Але коли прийменник відноситься не до займенника, а до іншої частини мови, до якої цей займенник прилягає, то наголос не змінюєть-

ся: до його́хати, до її́міста.

9.Неозначені та заперечні займенники відмінюються лише в основній частині, при цьому можливі варіанти: на абикому — аби на кому, до абиякого — аби до якого, з деким — де з ким, на деяких — де на яких, на нікому — ні на кому, з ніяким — ні з яким, на ніякій — ні на якій, у казна-скількох — казна в скількох, кимсь — кимось, чиїмсь — чиїмось, чимсь — чимось тощо.

ІІ. Особливості правопису займенників

Крімвипадків, зазначениху8 та9-мурозрядахзайменниківзазна- ченням (неозначених та заперечних), варто звернути увагу на таке:

1.Якщо між частками, що пишуться разом або через дефіс, з’являється прийменник, то всі компоненти пишуться окремо:

абичого — аби з чого, декотрого — де в котрого, хтозна-чиїм — хтозна з чиїм, казна-скількох — казна в скількох, бозна-кого —

303

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

бозна до кого, будь-котрої — будь від котрої, невідь-яким — невідь з яким, нічию — ні про чию.

2.Із частками -бо, -но, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова, займенники пишуться через дефіс: ви-бо, ти-но,

стільки-то, все-таки, сам-таки, але якщо між часткою та за-

йменником вклиняється інша частка, то всі компоненти пишуться окремо: ви ж бо, ти ж но, стільки ж то, все ж таки, сам би таки тощо.

3.Із часткою не займенники пишуться окремо: не твої, не вони, не я,

не той. Виняток: прикметник неабиякий (у значенні «видатний,

великий, визначний»): неабиякий інженер, неабиякі думки. Це слово ватро відрізняти від сполучення частки із займенником, які пишуться окремо: Це не абиякий артист, а видатний.

Вправа 99

Поставте займенники в зазначених відмінках (з прийменниками та без прийменників, якщо є різниця; укажіть паралельні форми, коли такі вживаються). Поясніть правопис.

Він — Р., З. та М. в., нікого — Р. та О. в., скільки-небудь — Р. та М. в., хто — М. в., вони — Р. та З. в., весь — М. в., хтось — О. в., абихто— О. та М. в., дещо— Р. та О. в., чийсь— Д. та О. в., чиє— Д.

та М. в., вона — Р. та З. в., та — Р. та О. в., всі — Р., Д., О. та М. в.,

ця — Р. та О. в., ніякий — Р., О. та М. в., щось — Р. та О. в., будь-ко-

трий — Р., О. та М. в., чия — Р. та О. в., вся — Р. та О. в., твоє — Р., Д. та М. в., котрийсь — Р. та О. в., дещо — Р. та О. в.

Вправа 100

Складіть речення із питальними та відносними займенниками, з’ясуйте різницю між ними, визначте їх функції в реченні.

Вправа 101

Перепишіть речення, розкриваючи дужки, поясніть правопис займенників.

304

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

І. 1. Без (будь) кого з нас Батьківщина може обійтися, але (будь) хто з нас без Батьківщини — (ні) що (В. Сухомлинський). 2. (Де) хто віз жовте листя, гілочки глоду, калину (Є. Гуцало). 3. Придумає (казна) що і сунеться, як карась у вершу (І. Рябокляч). 4. Біля них на санках, застелених рядном, сидів Кирило Стасюк, (не) (аби) який мовчун, із якого витягнути слово — навіть обценьками важко (Є. Гуцало). 5. Я примітив, що (де) котрі дами міняють убрання по два й по три рази на день… (І. Нечуй-Левицький). 6. В коморі вона брала яку (не) (будь) роботу — чи шити, чи вишивати, чи квасолю перебирати (Є. Гуцало). 7. Чоловік у нужді знав, що (ні) хто йому (ні) чого не дасть, він тихенько і взяв… (Г. Квітка-Основ’яненко). 8. Собі я більше схожа на кишеню. То зовсім порожня, то напхана (бо) (зна) (чим) (В. Балдинюк). 9. Та хай йому (аби) що! Добре, що не в одній хаті живемо (М. Коцюбинський). 10. — Це вже хто (сь) тобі навис на очі. Що (сь) таке та є! — обізвався Роман. — (Ні) хто мені не навис на очі. Я тебе полюбила і більше (ні) кого в світі не буду любити (І. Нечуй-Левицький). 11. (Будь) які пісеньки моєї молодості — наче наркотик, причому наркотик, який позбавлений негативних наслідків (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Цей дріт приносить телеграми (хто) (зна) (з) якої далини (М. Рильський). 2. Душа живе вже безліч часу, й так само житиме (бо) (зна) скільки (Є. Гуцало). 3. Хто (сь) приміряє теплі рукавиці, кого (сь) приваблює садовина [мова йде про ярмарок] (Д. Білоус). 4. Бентежну паузу, озонові дірки (Чим) (не) (будь) запихнуть і чимскоріше! (В. Балдинюк). 5. (Де) кого з учителів позабирали, позасилали… (Панас Мирний). 6. Про неї (бо) кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки (Г. Хоткевич). 7. Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й (казна) що верзе… (Я. Галан). 8. Що є душа? — у неї не питай. Як є, то є. Нема — то (ні) котрої (Л. Костенко). 9. І стоїть тепер [мати] над воротами, І кого (сь) так печально жде: Може, хто (сь) (таки)… Ну, хоч хто (сь) (таки)?.. Та (ні) хто до неї не йде (Б. Олійник). 10. О краю рідний мій! Твої степи безкраї, і в небесах твоїх крилаті кораблі… Твою красу (ні) (з) (чим), (ні) (з) (чим) я не зрівняю, подібного тобі немає на землі! (В. Сосюра). 11. Скільки (то) люду через їх вивідування пішло на казенні хліба, а (де) хто попхався аж туди, де Макар телят пасе (Панас Мирний).

305