
- •ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
- •Як самостійно користуватися посібником
- •Схема аналізу помилок, допущених у диктанті
- •Методика проведення диктанту
- •ЛІТЕРАТУРА
- •ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
- •§ 2. Орфоепія
- •§ 3. Графіка. Алфавіт
- •§ 4. Орфографія. Принципи української орфографії
- •§ 5. Чергування та правопис голосних
- •§ 7. Правопис ненаголошеного [о]
- •§ 8. Розрізнення [и] та [і]
- •§ 9. Розрізнення [а] та [о]
- •§ 10. Прикметникові суфікси -ов-, -ев- (-єв-)
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Правопис приголосних
- •§ 13. Уподібнення приголосних
- •§ 14. Зміни приголосних при словотворенні
- •§ 15. Спрощення в групах приголосних
- •§ 16. Уживання м’якого знака
- •§ 17. Уживання апострофа
- •§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків
- •§ 19. Уживання великої букви
- •§ 22. Правила переносу
- •§ 23. Правопис слів іншомовного походження. Українська латиниця
- •§ 24. Передача слов’янських власних назв українською мовою
- •§ 25. Правила милозвучності української мови
- •§ 26. Морфологія. Особливості відмінювання іменників
- •§ 27. Чоловічі та жіночі імена по батькові
- •§ 28. Творення ступенів порівняння та особливості відмінювання прикметників
- •§ 29. Відмінювання числівників
- •§ 30. Зв’язок числівників з іменниками
- •§ 31. Написання числівників і відчислівникових слів
- •§ 32. Особливості відмінювання та правопису займенників
- •§ 33. Правопис дієслів
- •§ 34. Дієприкметник і форми на -но, -то
- •§ 35. Дієприслівник як незмінювана форма дієслова
- •§ 36. Правопис прислівників
- •§ 37. Правопис та особливості вживання прийменників
- •§ 38. Правопис сполучників
- •§ 39. Написання часток
- •§ 40. Правопис часток не та ні
- •§ 41. Написання вигуків та звуконаслідувальних слів
- •§ 42. Пунктуація. Розділові знаки в кінці речення
- •§ 43. Узгодження підмета з присудком
- •§ 44. Тире між підметом і присудком
- •§ 45. Тире на місці пропущеного члена речення та між різними членами речення
- •§ 46. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •§ 47. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •§ 48. Розділові знаки при уточнювальних членах речення
- •§ 50. Розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче
- •§ 51. Складне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні
- •§ 52. Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •§ 54. Складні синтаксичні конструкції. Період
- •§ 55. Розділові знаки при прямій мові та діалозі
- •§ 56. Заміна прямої мови непрямою
- •§ 57. Розділові знаки при цитатах та виразах і словах, узятих із чужого словника чи вжитих в іронічному або іншому значенні
- •§ 58. Орфографічно-пунктуаційний аналіз речення (тексту)
- •ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ
- •1. Мові — державний захист
- •2. На олтар нашої пам’яті
- •3. Живи, Україно!
- •4. Українська душа
- •5. У пошуках істини
- •6. На схід сонця
- •7. Тайга
- •8. Стан невагомості
- •9. Мелодії літнього поля
- •10. Україна
- •11. Материнська рідна мова
- •12. Візит до Праги
- •13. Ведмідь-гора
- •14. Горо́д
- •15. Гроза
- •16. Славні зими
- •17. Каштани
- •18. Весняний ліс
- •19. Спогад далекої юності
- •21. До вчителя
- •22. Учитель словесності
- •23. Десять Не Можна
- •24. Гіперздібності і «пасинки школи»
- •26. Наймогутніший оберіг нашого народу
- •27. Колір мови

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
Пробираться по тропинке. Влажная спецодежда. Пожелание подружке успехов. Когти хищника. Уход за ногтями. Легкое задание. В геологическойразведке. Наладчикавтоматов. Вмелкойстружке. Подорожкевдольцеха. Сцепленныевагоны. Разыскатьвтумбочке. Стиснуть зубы. Беспроцентный заем. Разложенный чертеж. Раскупить акции. Распределить дивиденды. Растопить недоверие. Отпуск на Камчатке.
Оголошення: «Протягом тижня в студмістечку очікуються перебої з гарячою та холодною водою. Переб’ються гуртожитки № 2, 3, 4».
§ 14. Зміни приголосних при словотворенні
І. Зміни приголосних перед суфіксом -ш(ий):
При творенні вищого ступеня порівняння прикметників та прислівниківкінцевіприголосніоснови[г, ж, з] передсуфіксом-ш(ий) змі-
нюються на -жч(ий), а с + -ш(ий) — на -щ(ий): дорогий — дорожчий, дорожче; вузький — вужчий, вужче; низький — нижчий, нижче; важкий — важчий, важче; дужий — дужчий, дужче; високий — вищий,
вище; але легкий — легший, легше.
Ці зміни зберігаються й у дієсловах, утворених від основи при-
кметників вищого ступеня: дорожчати, вужчати, ближчати, важ-
чати, вищати́ , кращати, а також у похідних від них іменниках: подо-
рожчання, підвищення.
ІІ. Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о):
1.Кінцеві приголосні основи [к, ц, ч] (запам’ятати їх можна за допомогою слів, що демонструють чергування приголосних:
рука — руці — ручка) + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):
юнак — юнацький, юнацтво; козак — козацький, козацтво; молодець — молодецький, молодецтво; перекладач — перекладацький; ткач — ткацький, ткацтво; Вишній Волочок — вишньоволоцький; Кременчук — кременчуцький; Гринвіч — гринвіцький; Бахмач — бахмацький; Ніцца — ніццький.
94

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
2.[г, з, ж] (нога — нозі — ніжка) + -ськ(ий), -ств(о) да-
ють -зьк(ий), -зтв(о): убогий — убозтво; Волга — волзький; боягуз — боягузький, боягузтво; Париж — паризький; Запоріжжя — запорізький; Виборг — виборзький; Гамбург — гамбурзький; Люксембург — люксембурзький; Лейпциг — лейпцизький; Страсбург — страсбурзький; Лодзь — лодзький.
3.[х, с, ш] (вухо — у вусі — вушко) + -ськ(ий), -ств(о) дають
-ськ(ий), -ств(о): птах — птаський, птаство; чех — чеський; товариш — товариський, товариство; залісся — заліський; волох — волоський; Карабах — карабаський; Кандалакша — кандалакський; латиш — латиський; Золотоноша — золотоніський;
Ясси — ясський; Пруссія — прусський.
Винятки: Дамаск — дамаський, Нью-Йорк — нью-йоркський, Кембридж − кембриджський, Мекка — меккський, Малакка — малаккський, Перемишль — перемишльський, Цюрих — цюрихський, Палех́ (місто) — палехський́ , Ла-Манш — ла-манш-
ський, баски — баскський, тюрки — тюркський, казах — казахський, о́рок — о́рокський, о́роч (народність) — о́рочський, ацтек — ацтекський, франкський (має відношення до Франції), герцоѓ — герцогський́ , герцогство́ , шах — шахський тощо.
4.Інші приголосні твірних основ незалежно від вимови перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: люд — люд-
ський, людство; солдат — солдатський; багатий — багатство; брат — братський, братство; завод — заводський; студент — студентський, студентство.
Винятки. За фонетичним принципом пишуться прикметники
міський (міст (о) + -ськ(ий)) і хвацький́ (хват + -ськ(ий)).
5.У прикметниках на -ськ(ий), утворених від російських, українських та інших власних географічних назв із суфіксом -к-, цей суфікс випадає: П’ятихатки — п’ятихатський, Камчатка — камчатський, Чукотка — чукотський, Індигірка — індигірський, Димерка — димерський, Ясногородка — ясногородський, Прохорівка — прохорівський, Горлівка — горлівський.
95

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
6.Якщо географічні назви пишуться через дефіс, то таке ж написання мають похідні від них прикметники із словотворчими фор-
мантами -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Орєхово-Зуєво — орєховозуєвський, Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бі- сауський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, Пуща-Во- диця — пуща-водицький, Кам’янець-Подільський — кам’янецьподільський, Івано-Франківськ — івано-франківський, ДмитроВарварівка — дмитро-варварівський, Аддис-Абеба — аддис-абеб- ський, Буенос-Айрес — буенос-айреський, Сан-Франциско — санфранциський, Фолл-Ривер — фолл-риверський, Атлантик-Сіті — атлантик-сітинський, Новосілки-на-Дніпрі — новосілківський- на-Дніпрі, Ростов-на-Дону — ростовський-на-Дону, Франкфурт- на-Майні — франкфуртський-на-Майні, Яр-під-Зайчиком — яр- ський-під-зайчиком, Булонь-сюр-Мер — булонь-сюр-мерський, Бург-ель-Араб — бург-ель-арабський, Ла-Манш — ла-маншський, Ла-Плата — ла-платський.
7.Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника (без формантів -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності) та іменника, пишуться разом: Гостра Могила — гостромо-
гильський, Біла Церква — білоцерківський, Ясна Поляна — яснополянський, Житні Гори — житньогірський, Липова Долина — липоводолинський, Кам’яна Балка — кам’янобалківський.
Примітка. Через дефіс пишуться прикметники:
а) утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин(-їн), -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Давидів Брід — давидово-брід- ський, Олійникова Слобода — олійниково-слобідський, Мишурин Ріг — мишурино-різький, Вільша́нська Новоселиця — вільша̀нсько-новосе́лицький, Вінницькі Стави — ві̀нницькоставський́;
б) утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: село Івана Франка — івано-франківський.
96

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
8.Прикметники, утворені від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак — жан-жаків-
ський.
9.Прикметник, утворений від імені та прізвища чи від псевдоніма, який за структурою нагадує власне ім’я та прізвище, пишеться через дефіс: Вальтер Скотт — вальтер-скоттівський, Жуль Верн — жуль-вернівський, Марк Твен — марк-твенівський.
10.Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських власних особових назв пишуться разом: Мао Цзе-
дун — маоцзедунівський, Кім Ір Сен — кімірсенівський.
11.Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утво-
рюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський.
Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль — деголлівський, Нур ед Дін — нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д’Аламбер́
зберігають апостроф після частки: д’аламберівський.
Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів (у тому числі багатокомпонентних складених) типу Гулак-Артемовський,
Марко Вовчок, Річард Левове Серце;
б) від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша;
в) від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітто́ріо,
Ламетрі́, Д’Обіньє́.
ІІІ. Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні такі:
1.Сполучення -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина, козацький — козаччина, гайдамацький — гайдамаччина, німецький — Німеччина, турецький — Туреччина.
Виняток: галицький — Галичина.
2.Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): кіровоградський — Кіровоградщина, львівський — Львівщина, харківський — Харківщина, тріск —
97

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
тріщина, віск — вощина, пісок (піску) — піщина, лісок (ліска) — ліщина.
3.Групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан-(-ян-): віск — вощаний,
вощанка, дошка — дощаний, пісок (піску) — піщаний.
4.Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на -щ-, а група -зк- — на -жч- при творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни: вереск — верещати, блиск — блищати, виск — вищати, ляск — лящати, луска — лущити, спустити — спущу, простити — прощаю, прощати, але: простить, простиш; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш тощо.
5.При творенні прізвищ на -енк(о), -ук буквосполучення -ськ- змі-
нюється на -щ-, а -зьк- — на -жч-: Васько — Ващенко, Ващук, Ісько — Іщенко, Іщук, Онисько — Онищенко, Онищук, Параска — Паращенко, Паращук, Водолазький — Водолажченко, Кузько — Кужченко, Кужчук.
Примітка. При творенні присвійних прикметників із суфіксом -ин від власних імен із групами приголосних -ск-, -ськ-, -зьк- с (ес) та з (зе) на письмі зберігаються, а замість к (ка) з’являється ч (че) (унаслідок чергування приголосних): Параска — Парас-
чин, Ониська — Онисьчин, Пріська — Прісьчин, Кузько — Кузьчин, Рузька — Рузьчин. Проте -шк- дає -щ- [шч]: Мелашка — Мелащин.
ІV. Сполучення -чн-, -шн-.
Кінцеві приголосні основи [к, ц΄, ц] змінюються на ч (че) пе-
ред суфіксами -н-, -ник: рік — річний, вік — вічний, кібернетика — кібернетичний, безпека — безпечний, галактика — галактичний, кінець — кінечний, місяць — місячний, місячник, околиця — околичний, полуниця — полуничний, столиця — столичний, теплиця — тепличний, одиниця — одиничний, серце — сердечний (той, що має відношення до серця), сердечник, сонце — сонячний, яйце — яєчня.
Літерач(че) укінцітвірноїосновизберігається: поміч— помічний,
помічник, ніч — нічний, нічник, піч — пічний, пічник, жовч — жовчний, параліч — паралічний, ключ — ключник, ячмінь — ячний або ячмінний.
98

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Винятки. У кількох словах відповідно до вимови пишеться спо-
лучення -шн-: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (бідолашний), соняшник, торішній.
Зверніть особливу увагу! У небагатьох словах вимовляється зву-
косполучення [шн] (так повинні читати під час диктанту), але пи-
сати при цьому потрібно -чн-: ячний, яєчний, яєчня, смачний, смачно, сонячний, пшеничний, молочний, місячний. Проте інколи вимова залежить від лексичного значення слова, наприклад: моло[шн]а каша,
моло[чн]а кухня, моло[чн]о-товарна ферма; міся[шн]а ніч, міся[чн]а поверхня, міся[чн]ий ґрунт.
Вправа 29
Від поданих слів утворіть нові слова за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о), де це можливо.
І. Печеніг, курд, якут, каракалпак, таджик, чуваш, кріпак, Петербург, Прилуки, Новослобідка, Цюрих, Великий Устюг, Черкаси, Острог, Великі Луки, птах, Черемош, Калуга, Калуш, співробітник, Верхня Слобідка, Вільшана-Слобідка, багач, багатий, шах, Новобіличі, Ясси, чиновник, дивак, Карпати, Умань, Полісся, Джуринська Слобідка, Кіровоград, Золотоноша, Дрогобич, Ніцца, парубок, Страсбург, Лодзь, Велика Андріївка, Карабах, латиш, жінка, бджільник, Палех, ацтек.
ІІ. Садівник, убогий, словак, Дамаск, Гринців Ріг, Сиракузи, Перемишль, Ла-Манш, Кандалакша, Ростов-на-Дону, Вільховий Ріг, Іва- но-Франківськ, Сан-Франциско, Давидів Брід, Лас-Вегас, Липовий Ріг, Глинськ-Загора, Іссик-Куль, герцог, Михайло-Коцюбинське, Липів Ріг, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Борівська Андріївка, орок, Ріо-де-Жанейро, Мельники-Річицькі, Романове Село, Нове Село, Коломійцеве Озеро, Солоне Озеро, Нове Запоріжжя, Гринів Яр.
Вправа 30
Перекладіть слова українською мовою. Поясніть їх правопис.
Запорожский, франкский, чешский, одесский, казацкий, харьковский, хмельницкий, винницкий, волжский, французский, меккский,
99

Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
криворожский, побужский, кременчугский, гаагский, онежский, абхазский, кипрский, нацистский, тюркский, бухарестский, измаильский, малаккский, суэцкий, мозамбикский, арзамасский.
Вправа 31
Утворіть нові слова за допомогою суфікса –ин(а). Поясніть їх правопис.
Кіровоградський, турецький, вінницький, черкаський, київський, херсонський, одеський, курський, чернігівський, сумський, івано-фран- ківський, луганський, миколаївський, чернівецький, львівський, волинський, кріпацький, козацький, галицький.
Вправа 32
Серед поданих слів визначте ті, у яких допущені помилки, поясніть орфограми.
А. 1. Пісчаний. 2. Дорожчий. 3. Вишчий. 4. Вущати. 5. Вища́ти. 6. Полегшення.
Б. 1. Дрогобиччина. 2. Донецьчина. 3. Тернопільщина. 4. Трісчина. 5. Онижченко. 6. Кужчук.
В. 1. Сердешний. 2. Сердечний. 3. Смачний. 4. Яєшня. 5. Молошний. 6. Сонячно.
Г. 1. Казахський. 2. Латишський. 3. Малаккський. 4. Солдацький. 5. Гонконгський. 6. Дамаський.
Вправа 33
Перепишіть речення, на місці крапок вставляючи потрібні букви. Обґрунтуйте написання.
I. 1. Гіллястий воло…кий горіх розкинув густу тінь (М. Коцюбинський). 2. Селяни лопатами відгортали пі…ані замети від своїх облуплених мазанок (О. Гончар). 3. Народ шотлан…ький вільним звався, захоче — буде вільним знов (Леся Українка). 4. Кожна людина — маленька краплина вселен…кого океану. 5. Уперед до завзятого бою за грома...кі та власні права (М. Грабовський). 6. Коли після літніх канікул Студен…тво заповнює місто, Місто моє моло…ає — Місту
100