СЛОВНИК АНТИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ

Імператор Август спорудив на честь А. два храми: один на бойовищі коло міста Актія, а другий — поблизу Палатинського пагорба; встановив актійські й вікові ігри, а також оголосив А. своїм патроном. Атрибутами А. були лук і стріли, кітара (ліра), вуж, костур, лебідь, яструб, крук, триніжок, лавр тощо.

Грецькі скульптори зображували А. в образі вродливого, високого, стрункого юнака з довгим волоссям, з луком або лірою в руках, інколи s вовком біля ніг. В елліністичну добу він зображувався оголеним юнаком, що грає на кітарі. Статуї А. роботи славетних давньогрецьких митців Скопаса, Леохара, Праксітеля дійшли до нас у римських копіях. Найбільш відомі скульптури: А. Бельведерський, А. Мусагет, А., який грає на лірі (Ватіканський музей), А. з ящіркою, А. Савроктонос (Римський музей) До образу А. зверталися видатні майстри живопису: Рафаель, Пуссен, Тінторетто, Перуцці, Доменікіно, Рубенс, Делакруа, Роден та ін. У музиці відомі такі твори, як кантата Баха «Змагання між А. та Паном», опери «А. і Гіакінт» Моцарта, «Святкування А.» Глюка, балет «А. Мусагет» І. Стравинського.

У переносному значенні ім’я А. вживається як синонім слова «мистецтво», а також для позначення ідеалу чоловічої вроди. О Геркулеси бронзочолі І Аполлони мармурові, Я бачив вас в полтавськім полі — Косили хлопці чорноброві. М. Нагнибіда. На полі битви.

АПСІРТ (гр. Apsyrtos) — син колхідського владаря Еета і його другої дружини Ейдії, брат Медеї. Коли Медея з аргонавтами втекла з Колхіди, Еет послав у погоню А. й той захопив «Арго» в гирлі Дунаю. Аргонавти погодилися висадити на найближчому острові Медею, а місцевий цар мав розсудити справу й вирішити, чи Медея повернеться додому, чи поїде з Ясоном до Греції. Медея написала листа до брата, скаржачись, що аргонавти викрали її. Та коли вночі А. прийшов до корабля, Ясон убив його, а тіло розірвав на шматки. Потім аргонавти напали на колхідців і розгромили їх. (Варіант: тікаючи з аргонавтами, Медея взяла з собою А. Щоб урятуватися від погоні, вона вбила брата й порозкидала шматки його тіла по морю. Вбитий горем Еет змушений був припинити погоню, щоб зібрати синове тіло й поховати його. Ім’я А. І розкидані по морю шматки його тіла є, очевидно, місцевою видозміною міфа про Орфея, якого роздерли менади.)

АРАХНА (гр. Arachne — павук) — дочка фарбаря пурпурових тканин лідійця з Колофона Ідмона. Вправна у тканні й гаптуванні, А. викликала на змагання богиню Афіну, виготувала дуже гарну тканину, на якій були зображені любовні пригоди богів. Розгнівана Афіна розірвала тканину, А. з розпуки повісилася. Вгамувавши свій гнів, Афіна обернула А. в павука, що снує тонке павутиння, на якому роса та сонце вишивають веселкові візерунки.

АРВАЛЬСЬКІ БРАТИ (лат. Fratres arvales) — старовинна римська колегія жерців, що, за переказом, заснована Ромулом (див. Акка Ларентія ). А. б. навесні робили урочистий обхід полів для їх освячення (амбарвалії). Спочатку амбарвалії влаштовували в травні на честь Марса; за часів Августа — на честь Керери, з принесенням у жертву бика, барана й свині. Текст арвальського гімну зберігся в написі 218 р. до н. е.

Август поновив ритуал святкування й оформив жрецьку колегію з 12 членів, яка відала культом імператорського дому.

АРГ (гр. Arges) — 1) один із кіклопів; 2) будівник корабля «Арго».

АРГІЯ (гр. Argia) — дочка Адраста.

«АРГО» (гр. Argo — хижа, швидка) — перший грецький корабель, що його за сприянням Афіни спорудив Арг для Ясона. Корабель плив за допомогою 50 веслярів і вітрил.

АРГОНАВТИ (гр. Argonautes — ті, що пливуть на «Арго») — герої, які на чолі з Ясоном першими з греків здійснили далекий морський похід у Колхіду на кораблі «Арго» за золотим руном. У цьому міфі відбилася історія ранньої грецької колонізації (8 — 6 ст. до н. е.). Міф про а. постав у догомерівську добу; його згадували в своїх творах античні поети, зокрема Аполлоній Родоський у поемі «Аргонавтика», проте найраніший опис пригод славетних мореплавців читаємо в одній з од Піндара. Історія а. така: прагнучи повернути собі батьківський царський трон від дядька Пелія, який обіцяв віддати владу, коли небіж привезе золоте руно, Ясон на кораблі «Арго» в товаристві 50 найславетніших героїв стародавньої Греції вирушив до берегів Колхіди. Разом з ним були: Орфей, Геракл, Амфіарай, Бореади, Кастор і Полідевк, Мелеагр, Тідей, Тесей, Главк, Лаерт і ін. Ясон присвятив свій корабель Посейдонові. По дорозі а. відвідали кентавра Хірона, потім через Самотракію прибули на Лемнос, де їх гостинно прийняли жінки, які за рік до того повбивали на острові всіх чоловіків. Лише завдяки наполяганням Геракла а. рушили далі. Після різних пригод вони прибули до Колхіди. Місцевий владар Еет пообіцяв віддати руно Ясонові, якщо той запряже до плуга чотирьох міднокопитих биків — подарунок Гефеста, — виоре ним поле, присвячене Аресові, і засіє зубами дракона. З цих зубів виростали воїни, готові кинутися на Ясона. За порадою дочки Еета Медеї, що закохалася в Ясона, він кинув важкий камінь між воїнів, які почали битися один з одним і таким чином знищили себе. Еет і після цього не схотів віддати золотого руна. Ясон і Медея вбили (варіант: приспали) дракона, який охороняв скарб, і, захопивши руно, відпливли до Греції. Еет послав погоню (див. Апсірт). Щасливо уникнувши небезпек, а. повернулись із золотим руном до Еллади.

Міф про а. надихнув Евріпіда на створення трагедії «Медея». До цього міфа часто зверталися й інші античні митці.

Метафорично а. називають сміливих мандрівників, першовідкривачів.

Однакове вбрання на цих громадянах Республіки гармонує з їхніми обличчями. Це аргонавти, що пливуть у перший морський рейс назустріч сонячній ласці. Ю. Яновський. Майстер корабля.

АРГОС, Аргус (гр. Argos) — 1) син Зевса й Ніоби, владар Аргосу; 2) багатоокий велетень на прізвисько Паноптес («Усевидець»), син Агенора ; навіть під час сну бачив частиною очей. Ревнива Гера наказала йому стерегти Зевсову коханку красуню /о. Гермес приспав велетня грою на флейті й відрізав йому голову. Очима А. Гера прикрасила хвіст павича.

У переносному значенні А. — пильний охоронець.

АРЕЙОН, Аріон (гр. Areion) — син Посейдона й Деметри, божественний кінь, що вмів розмовляти. Коли закоханий Посейдон переслідував засмучену втратою дочки Деметру, вона перетворилася на кобилу і сховалася серед коней. Посейдон обернувся на коня й оволодів Деметрою, внаслідок чого з’явився на світ А., який спочатку належав своєму батькові, згодом Гераклові й Адрастові. У міфі про А. відбито пережитки тотемізму. В Аркадії існував культ А., були монети з його зображенням.

АРЕС, Арей, ЕНІАЛІЙ (гр. Ares, Enialios) — син Зевса й Гери, спочатку бог бур і гроз, пізніше бог війни, що виїздив на бойовій колісниці в золотому озброєнні. Його супроводили сестра Еріда («Сварка»), сини Деймос («Жах»), Фобос («Страх») і духи смерті кери. Сварливий та агресивний, бог війни не мав великої симпатії ні з боку людей, ні з боку богів. А. коханець Афродіти, що народила від нього Ероса, Антероса, Гармонію, Деймоса та Фобоса. Гомер розповідає про участь А. в Троянській війні на боці троянців; поранений Діомедом, він кричав від болю так голосно, як можуть кричати 9000 або 10 000 чоловіків («Іліада», V, 860). У сутичці А. здолала Афіна. А. двічі боровся з Гераклом і був поранений. З ревнощів А. убив коханця Афродіти Адоніса, обернувшись у кабана. А., єдиного з богів, не запросили на весілля Пейрітоя, через що він накликав війну між кентаврами й ланітами. Коли А. убив Посейдонового сина за зґвалтування сестри, Посейдон звинуватив його перед ареопагом в Афінах, але суд відхилив обвинувачення. В «Одіссеї» розповідається, як чоловік Афродіти Гефест зловив коханців під час любовного побачення в хитро розставлені тенета.

У Греції культ А. був поширений менше, як культ інших богів. Улюбленим місцем перебування А. була «країна бур» Фракія. У Колхіді, в діброві А., на дубі висіло золоте руно. У Спарті біля храму Посейдона спорудили статую А. У Фівах культ А. був поширений більше. В Афінах його йменням назвали пагорб Ареопаг, а біля підніжжя спорудили храм на його честь.

У давньогрецькому мистецтві А. не такий популярний, як інші боги Олімпу. Його зображували молодим гарним чоловіком із щитом і списом або мечем. Відома статуя А. в копії Лісіппа. В Ермітажі є римське погруддя А. в бойовому шоломі, гребінь якого підтримує сфінкс (мабуть, копія статуї роботи Поліклета). У мистецтві нового часу А. присвячені статуї Канови, Торвальдсена, картини Боттічеллі, Веласкеса та ін.

Стародавні римляни ототожнювали А. з Марсом. В осків і сабінів Марс називався Мамерс (Маворс). Спочатку його шанували як бога — опікуна пір року, особливо весни (звідси назва присвяченого йому місяця Martius — березень). Пастухи шанували його як захисника отар, котрі Марс охороняв від вовків. Після злиття його культу з культом А. Марса почали шанувати як бога війни: Mars Gradivus — «Марс, що крокує до бою». Його вважали батьком легендарних засновників Рима Ромула й Рема. Культом Марса відала колегія жерців-саліїв. Місце шанування було біля брами Порта Капена, на Марсовому полі, а також у Регії (в імператорському будинку на Форумі), де зберігався священний спис. Марсовим назвали (з XIX ст.) велике поле в Петербурзі (Ленінграді), де раніше відбувалися військові паради.

У переносному розумінні А. і Марс є синонімами слова «війна»; марсівський означає «військовий», «войовничий».

APETA (ep. Arete) — дружина царя феаків Алкіноя.

АРЕТУСА, Аретуза (гр. Aretusa) — німфа однойменних джерел в Еліді й на Сіцілії, одна з нереїд. Коли А. втікала від любовних переслідувань річкового бога Алфея, Артеміда перетворила її на джерело, яке заструменіло в Ортігії біля Сіракуз. Алфей обернувся на річку і його води злилися з водою А. Міф, очевидно, принесли на Сіцілію грецькі колоністи. Зображувалась А. молодою жінкою в оточенні риб.

АРЕФОРІЇ (гр. Arrephoria) — свято на честь Афіни як покровительки хліборобства, яке справляли в червні-липні, щоб випросити в богині добробуту для міста і родючості для полів. Головну роль у святі відігравали дві 7 — 11-літні дівчинки, яких вибирали на один рік (арефори). Вони жили на акрополі і прислужували в храмі Афіни. А. мали характер містерій.

АРІАДНА (гр. Ariadne) — дочка Міноса й Пасіфаї. Коли на Кріт прибув Тесей, відданий на поталу людинобикові Мінотаврові, що жив у лабіринті, А., закохана в героя, допомогла йому вбити потвору і подарувала клубок, що вказував шлях із лабіринту. Повертаючись до Афін, Тесей забрав А. з собою (варіант: сонну залишив на острові Наксосі, де вона стала дружиною Діоніса). Боги подарували А, весільний вінець, який згодом був уміщений серед зірок (сузір’я Північної Корони).

На острові Наксосі був культ А., в Афінах її шанували як дружину Діоніса. Міф про А. використано в творах численних письменників, художників, композиторів давнини й сучасності.

«Ниткою Аріадни» називають спосіб, що допомагає розв’язати якесь важке питання, вийти зі скрутного становища.

Прогалини палеонтологічного літопису дедалі більше заповнювались, примушуючи навіть найбільш упертих визнати разючий паралелізм, що існує між історією розвитку органічного світу в цілому і історією розвитку окремого організму, даючи, таким чином, аріаднину нитку, яка повинна була вивести в того лабіринту... Ф. Енгельс. Діалектика природи.

АРІОН (гр. Arion) — славетний поет і музика 7 ст. до н. е. Родом з Метімни, що на острові Лесбосі, перебував при дворі тирана Корінфа Періандра. Творець дифірамба. Складав пісні на честь Діоніса. За переказом, посланий Періандром до Сіцілії й Італії, здобув у Таренті нагороду на змаганнях поетів. Коли повертався на корінфському кораблі додому, матроси хотіли його вбити. Аполлон, з’явившись йому вві сні, попередив про загрозу. А. прокинувся й попросив розбійників дозволити йому востаннє зіграти на кітарі. Закінчивши гру, кинувся в море, але дельфіни, захоплені його чарівною музикою, донесли співака до Тенарської затоки, звідки А. дістався до Корінфа. Моряків, які хотіли вбити співака, Періандр звелів зловити й прибити на хрестах. Міф про А. надихає багатьох митців. Статуя А. з дельфіном, як свідчить Павсаній, ще за його часів була в Тенарі.

АРІСТЕЙ (гр. Aristaios) — назва одного з найдавніших божеств Стародавньої Греції. Син Аполлона й Кірени, яка народила А. на берегах Лівії в Африці; виховання дитини було доручено німфі Меліссі; напували його нектаром й амбросією. Потім віддали для навчання Хіронові. З Лівії А. перейшов до Фів, де музи навчили його мистецтва лікування і ворожби. Тут він одружився з дочкою Кадма Автоноєю. Після смерті свого сина Актеона А. прибув на острів Кеос і там, споруджуючи вівтарі на честь Зевса Ікмая (Зевса Володаря), врятував мешканців від страшної посухи. Згодом відвідав острови Егейського моря, далі Сіцілію, Сардінію і Велику Грецію, залишаючи всюди сліди доброзичливості й допомоги. Культ А. був близький до культу Аполлона.

АРКАС, Аркад (гр. Arkas; род. відм. Arkados) — син Зевса й Каллісто, епонім Аркадії. На полюванні хотів убити свою матір, прийнявши її за дику ведмедицю. Зевс перетворив А. й Каллісто на сузір’я Великої і Малої Ведмедиці.

АРКЕЙСІЙ (гр. Arkeisios) — син Зевса й Евріодеї, батько Лаерта.

АРКТОС (гр. arktos — ведмедиця) — сузір’я, назва якого пов’язана з міфом про Аркаса й Каллісто (див. Зорі ).

АРНА (гр. Arne) — 1) місто в Беотії; 2) місто в Фессалії; 3) жінка з острова Сіфнос, обернена богами на галку за зраду батьківщини.

АРТЕМІДА (гр. Artemis) — дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір; її шанували також як богиню Місяця (ототожнюючи з Гекатою ) і породіль. А. випросила для себе у Зевса вічну цнотливість. 60 дев’ятилітніх океанід і 20 крітських німф були її постійними супутницями в іграх і танцях. З ім’ям А. пов’язані численні міфи: про чудесне народження божественних близнюків у Лето на острові Делос, обернення Актеона в оленя, вбивство Оріона, врятування Іфігенії тощо; спільно з Аполлоном богиня карала бундючних і зарозумілих людей (див. Ніоба, Тітій, Агамемнон та ін.). Розмаїтість міфів про А. і велика кількість наймень богині свідчать про те, що в її образі поєднано кілька божеств. А. називалась «Чиста» або «Осяйна»; атрибутами її, як усіх богів світла, були лук і стріли. А. віддавали почесті в місцях культу Аполлона, зокрема на делоській горі Кінт (А. Кінтія), у Дельфах, у Дідімі, де поряд з Аполлоном Далековлучним шанували й Далековлучну А. Як і Аполлон, вона заподіювала жінкам і дівчатам раптову смерть, насилала хвороби на людей і тварин, але й рятувала їх від смерті. Улюбленим місцем перебування А. була гірська й лісиста Аркадія, де вона мала храми священних тварин і місця полювання. В Етолії їй був присвячений вепр, в Аркадії й Аттіці — ведмідь (жриці надягали ведмежі шкури й виконували культовий танець ведмедів), але в усій Греції вважали, що її улюбленицею була лань. Кожного року навесні відбувались елафеболії — свята полювання на оленів, — на яких у жертву А. приносили оленів або пироги у формі цих тварин. А. була захисницею биків — А. Тавропола. Співзвучність імення Тавропола із стародавньою назвою Криму наводить на думку, що зародки культу А. слід шукати в Криму, однак свідченням грецького походження богині є написи мікенської доби, коли ще не було жодних зносин греків з Таврідою. Як богиня рослинності А. була також божеством родючості. Цей культ передусім був поширений в Ефесі, де на честь богині споруджено відомий храм («сьоме чудо світу»), який пізніше спалив Герострат. А., шанована тут як мати-годувальниця, зображувалася з численними сосками. Як богиню родючості А. вважали божеством дітонародження й іноді ототожнювали з Ілітією.

А. вважалася покровителькою молоді (А. Педотрофос, А. Куротрофос). У Спарті до святині А.-годувальниці приносили немовлят, супроводжуючи цю акцію танцями й бенкетами. В Іонії на свято апатурії в жертву А. давали волосся дітей, а дівчата шанували її як богиню цнотливості і перед шлюбом офірували їй пасмо волосся, пояс або вбрання. Адметові, який забув перед шлюбом принести жертву А., вона послала в шлюбне ложе змію. Шанували її і як божество війни. У Спарті перед боєм у жертву А. приносили козу, а в Афінах у вересні й жовтні кожного року на відзначення перемоги в Марафонській битві офірували 500 кіз.

Спочатку в жертву А. приносили людей; у Спарті існував звичай перед вівтарем А. Ортії («Випрямленої», тобто перед старовинним її дерев’яним образом) до крові бити дітей. У Гомерівському епосі А. з богині-володарки тварин перетворюється на богиню-покровительку полювання, що було улюбленою розвагою родової знаті. Оріон (варіант: Актеон) загинув тому, що намагався перемогти Артеміду в полюванні. В цей період А. зображувалась у довгому жіночому вбранні або в пристосованому для полювання хітоні. Як правило, за плечима в неї був сагайдак, а в руках лук або смолоскип.

У Римі А. ототожнюється з місцевим божеством Діаною. На Діану переносяться всі функції грецької богині, і вона стає покровителькою полювання, дітонародження (Діана Люціна), захисницею деяких звірів. Храм Діани був на Авентинському пагорбі (Діана Авентіна). Її вважали також покровителькою рабів і плебеїв. У місті Аріції культ Діани супроводився кривавими жертвоприношеннями і її жерцем міг бути тільки раб.

Із скульптурних зображень А., які збереглись до нашого часу, найвідоміша луврська статуя А.; статуї богині є також у музеях Мюнхена, Неаполя, Берліна тощо. Кілька погрудь А. є в Ермітажі (одне з них, — можливо, копія роботи Праксітеля). Образ Діани надихав Тіціана, Веронезе, Рубенса, Рембрандта, Ф. Щедріна, Дж. Боккаччо, Г. Гейне та ін.

Метафорично А. (Діана) — синонім дівочої чистоти, цнотливості, іноді також синонім Місяця.

АРХА (гр. Arche) — одна з чотирьох первісних муз, дочок юного Зевса.

АРХЕЛАЙ (гр. Archelaos) — син Темена, міфічний предок Олександра Македонського. Вигнаний братами з Аргосу, вирушив до владаря Македонії Кіссея і допоміг йому відбити напад ворогів, за що мав дістати нагороду. Проте Кіссей не тільки не дав обіцяної нагороди, а й вирішив убити А.: на дорозі, якою він мав іти, вирили яму, наповнили її жаром і прикрили галузками. Попереджений оракулом, А. уник смертельної пастки, йдучи слідом за козою. На місці, куди привела його дорога, А. заснував місто й назвав його Ега (гр. aiga — коза).

АСІЯ, Азія (гр. Asia) — 1) океаніда, за одним з варіантів міфа, дружина Япета, мати Прометея; 2) одна з нереїд.

АСКАЛАФ (гр. Askalaphos) — 1) син Ареса й Астіохи, один із претендентів на руку Єлени ; був на чолі орхоменських воїнів під Троєю, де його вбив Деїфоб; 2) син Ахеронта, якого Деметра перетворила на сову за повідомлення, що Персефона з’їла кілька гранатових зернят, що було символом шлюбної вірності.

АСКАНІЙ (гр. Askanios) — син Енея та Креуси, більше відомий під ім’ям Юл.

АСКЛЕПІЙ (гр. Asklepios), ECКУЛАП (лат. Aesculapius) — бог лікування, син аполлона й Короніди, доньки владаря лапітів Флегія. Мистецтва лікування навчився від кентавра Хірона, міг навіть воскрешати мертвих. Зевс убив А. блискавкою за те, що він повернув до життя мертвого, тим самим порушив установлений богами порядок. Розгніваний Аполлон перебив кіклопів, які кували для Зевса блискавки, за що Громовержець примусив його тимчасово служити смертним. Гесіод зображує А. не як бога, а як героя. Головні культові центри А. — Трікка, Епідавр і Пергам. Епіона, дружина А., народила йому синів Махаона і Подалірія та дочок Гігією (Здоров’я), Панакею (Всезцілительку), Акесо, Іасо, Еглу.

А. став шанованим у Римі 293 р. до н. е., після того як туди прийшла страшна моровиця. Згідно з переказом, римляни звернулися до книг сивіли за порадою. Там вичитали, що моровиця вщухне, коли приведуть до Рима бога Ескулапа, як римляни називали А., з його Епідаврського святилища. В Епідавр вирядили посольство по священну змію бога, яка, за переказом, добровільно пішла за римлянами на їх корабель, а після прибуття в Рим вибрала для свого житла Тібрський острів. Цей острів так і залишився присвяченим богові, а коли будували набережну, то зробили її у формі плавучого корабля, прикрашеного статуєю Ескулапа. У 291 р. тут відбулося освячення храму на його честь. Як і в Епідаврі, в Тібрській святині Ескулапа практикували спосіб лікування хворих шляхом інкубації, під час якої вони уві сні одержували необхідні поради; вилікувані присвячували богові обіцяні подарунки і написи подяки. Разом з Ескулапом у написах часто згадується Гігіея, або Салюс. Інший храм було споруджено в Анції, де, за переказом, змія, що прибула з Епідавра, три дні обвивалася навколо високої пальми в гаю Аполлона. Оскільки культ Ескулапа грецького походження, жерці при храмі бога були греки; як і грецькому А., римському Ескулапові були присвячені змія, півень і собака. В особі Ескулапа грецьке мистецтво лікування було прийняте державою, хоч римляни, які з огидою ставилися до медицини, негостинно зустрічали греків, що переселялися до Риму. Але забобони й страждання приводили людей до Ескулапа, культ якого був дуже поширений. А. зображували з патерицею, навколо якої обвилася змія.

У сучасній мові ескулап — жартівлива назва медика.

Йому вдавалось, що прийшов кінець... і його тіло потрапить прямісінько в анатомку, стане робочим матеріалом для експериментів мудрих ескулапів.

П. Колесник. Терни на шляху.

АСОП (гр. Asopos) — назва кількох річок у давній Греції. Грецька міфологія узагальнила всі ці річки, створивши міф про бога А. Найбільш відомий переказ про А. Беотійського, дочку якого викрав Зевс. Батько за допомогою корінфського владаря Сісіфа намагався повернути доньку. Розгніваний Зевс уразив А. громом, тому в цих річках знаходили погаслі вуглинки.

АССАРАК (гр. Assarakos) — владар Трої; син Троя, дід Анхіса. Римляни називали себе gens Assaraci — «нащадки Ассарака».

АСТАРТА (гр. Astarte) Ашторет (фінікійська), Іштар (ассіро-вавілонська) — головна богиня семітів.

АСТЕРІОН, Астерій (гр. Asterion) — 1) божество однойменної річки в Арголіді; за Павсаніем (II, 17), батько годувальниці Гери (варіант: трьох сестер — Евбеї, Просімени й Акреї); 2) син Тектама (або Дора), був володарем на Кріті; він одружився з Європою, яка від Зевса народила синів Міноса, Сарпедона і Радаманта; за Аполлодором, один з аргонавтів, син Комета; 3) син Міноса й Пасіфаї, наділений надзвичайною силою. Його вбив Тесей. Аполлодор ототожнює А. з Мінотавром; 4) брат героя «Іліади» (І, 12) Нестора, син Пелея і Хлорісси.

АСТЕРІЯ (гр. Asteria) — дочка титана Кея і Феби, рятуючись від переслідувань Зевса, обернулася на перепелицю. За іншим переказом, кинулася в Егейське море й перетворилася на острів Делос.

АСТЕРОПА (гр. Asteropa) — одна з Плеяд.

АСТІАНАКТ (гр. Astyanax — володар міста) — син Гектора й Андромахи, названий батьком Скамандрій (від імені бога річки, що біля Трої). Після здобуття Трої, за однією версією, А. вбив Одіссей, за другою — Неоптолем. Його скинули з міського муру, щоб не здійснилося провіщення оракула, згідно з яким А. мав відбудувати місто.

АСТІНОМА (гр. Astynome) — ім’я Хрісеїди.

АСТІОХА (гр. Astyoche) — дочка Лаомедонта і Стрімо (варіант: Плакаї або Левкіппи). За «Малою Іліадою», мати Евріпіла, яка послала сина на допомогу Пріамові з вдячності за те, що він подарував їй виноградну лозу. За іншою версією, А. спалила грецькі кораблі, коли її як бранку греки везли до Італії.

АСТРЕЙ (гр. Astraios) — 1) син титана Крія й Еврібії. За Гесіодом, від А. й Еос народилися вітри Зефір, Борей, Нот, зірка Гетер тощо. В Овідія вітри називаються Fratres Astrei — Брати Астрея; 2) однойменна річка в Македонії.

АСТРЕЯ (гр. Astraia) — дочка Зевса й Феміди (варіант: Астрея й Еос ), богиня справедливості (Дікеосіне), яка в золотому віці правила світом. Коли зіпсувалися звичаї (бронзовий вік), А. повернулася на небо і там перетворилася на сузір’я Діви. У мистецтві зображалася з терезами в руках та з вінком із зірок. Образ А. оспівано в творах І. Котляревського та М. Зерова.

У переносному значенні А. — щаслива пора.

Були златії дні Астреї І славний був тоді народ. І. Котляревський. Енеїда.

АСФОДЕЛЕВА ЛУКА (гр Asphodelos leimon) — лукав Аїді, де квітне асфодель і блукають тіні померлих.

Під назвою Асфоделонські поля згадується в Лесі Українки («Кассандра»).

АТА, Ате (гр. Ata) — у давньому епосі — дочка Зевса ; втілення раптового безумства, що находить на людей і богів. А. затуманила розум самого Зевса, і він віддав свого улюбленого сина Геракла в рабство нікчемному Еврістеєві. Розгніваний Зевс скинув А. з Олімпу на землю, де вона втратила владу над богами., але зберегла її над людьми. Слідом за А. йшли дочки Зевса Літаї (Молитва і Скруха). Вони допомагали тим, хто віддавав їм шану, і мстилися тим. хто ними погорджував. Давньогрецькі трагіки зображували А. не призвідницею лиха, а месницею, тому вона наділена рисами Немесіди й Адрастеї.

Сія біснуватая і буйная діва, трудность, іменується еллінськи Ата, сиріч пагуба, єврейськи же — Ада... Г. Сковорода. Путь спасительний.

АТАЛАНТА (гр. Atalantē) — 1) аркадянка, дочка Яса й Клімени, оспівана в грецьких легендах як славетна мисливиця. Покинута на горі Партеніон батьком, який хотів мати сина, вигодувана пастухами, А. повернулася додому дорослою. Від несхибних стріл А. загинули кентаври Роїк і Гіл, що переслідували її. Брала участь у поході аргонавтів; за іншою версією, в полюванні на калідонського вепра, якого перша поранила; Мелеагр подарував їй мисливські трофеї — голову і шкуру вепра. Довгий час А. не знала кохання, нарешті її здолала терпляча любов Меланіппа, якому вона народила Партенопея; 2) беотянка, дочка Схонея, що сла-, вилася вродою та швидким бігом. Кожному, хто просив її руки, пропонувала змагатися в бігу: він без зброї мав бігти попереду, а вона зі списом за ним; якщо А. не наздожене свого суперника, він стане її женихом, в іншому випадку на нього чекала смерть. Багато юнаків загинуло від руки А., поки Гіппомен, син Мегара (або Ареса), не перехитрив її за допомогою Афродіти. Богиня дала йому золоті яблука, які він кидав під час бігу. А., підіймаючи яблука, відстала від Гіппомена і мусила вийти за нього заміж. Але Гіппомен забув віддячити богині за допомогу. Щоб помститися йому, Афродіта розпалила в Гіппомена таку сильну пристрасть, що він обняв свою наречену в храмі Кібели. Розгнівана Кібела обернула їх на левів. Перекази про А. часто пов’язані з міфами про Артеміду.

АТАМАНТ, Афамант (гр. Athamas; род. відм. Athamantos) — син Еола, царя Фессалії, й Енарети, володар частини Беотії; коханець богині хмар Нефели, яка народила йому Фрікса й Геллу. Кадмова дочка Іно, з якою А. одружився пізніше, народила Леарха, Мелікерта й Евріклею. За те, що Іно вигодувала Діоніса, Гера наслала на А. божевілля, у нападі якого він убив свого сина Леарха й посягнув на життя Іно й Мелікерта.

АТАРГАТІС (гр. Atargatis) — сірійська богиня родючості, що була одним з найшанованіших божеств елліністичного світу, де її ототожнювали з Афродітою. У Римі А. шанували під ім’ям Сірійської богині (Деа Сіріа). Зображувалась у вигляді напівжінки-напівриби.

АТЛАНТ, Атлас (гр. Atlas; род відм. Atlantos) — 1) син титана Япета й Клімени, брат Прометея й Епіметея, владар Маврітанії, батько Плеяд, Гіад, Гесперид і Каліпсо. За міфом, брав участь у боротьбі титанів проти Зевса, за що був покараний: мусив вічно підтримувати небозвід. Згідно з іншою версією, за відмову Персеєві в гостинності він став височезною горою, що підпирала небо (Атлаські гори в північній Африці). Пізніше А. вважали знавцем неба і світу, тому систематизований збірник географічних карт назвали атласом. На думку стародавніх, місцеперебування А. було на крайньому заході. Звідси назва Атлантичний океан. В архітектурі а. називають колону у вигляді чоловічої постаті, що застосовується як підпора.