СЛОВНИК АНТИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ

ЮСТИЦІЯ (лат. Iustitia — правосуддя) — богиня правосуддя, культ якої існував у Римі від часу Тіберія, що присвятив їй у Римі статую. Згідно з одним написом, Ю. мала окремого жерця. За міфом, вона остання залишила землю в залізному віці (Пор. Діке, Астрея ).

ЮТУРНА (лат. Iuturna) — німфа джерела в Лавінії, сестра рутульського царя Турна, якому допомагала у війні з Енеєм. Коханка Юпітера, який подарував їй безсмертя і владу над водами; дружина Януса, від якого народила Фонса. На честь Ю. справлялося свято ютурналії, у Римі їй був споруджений храм. З джерела Ю. брали воду для лікування.

ЯБЛУКО РОЗБРАТУ, Яблуко незгоди, Яблуко чвар (гр. to melon tes Eridos) — вислів пов’язаний з міфом про яблуко, що його богиня чвар Еріда підкинула гостям на весіллі Пелея й Фетіди (див. Паріс ).

Переносно — предмет суперечок, причина ворогування.

...єдиним яблуком чвар, коли так можна висловитися в даному випадку, між Самусями й Щусями було глинище, зване Карповим яром. П. Загребельний. Левине серце.

ЯМ, Ямос, Іамос (гр. Iamos) — віщун і міфічний родоначальник жерців (Ямідів) в Олімпії; син Аполлона, онук Посейдона, вихованець аркадського царя Епіта. За велінням Аполлона Я. вирушив до Олімпії і там провіщав по шкірах жертовних тварин та по голосах птахів.

ЯМБА, Ямбе, Іамба (гр. Jambe) — дочка Пана й німфи Ехо, служниця в домі елевсінського володаря Келея. Коли в Келея перебувала засмучена втратою Персефони Деметра, Я. розвеселила її і відтоді була втаємничена в містерії богині.

ЯНУС (лат. Ianus) — один з найдавніших римських богів; у грецькій міфології не знаходимо аналогічної постаті. Ім’я його походить, мабуть, від латинського слова іаnua — «двері». Спочатку Я. був богом світла і сонця; уранці він відчиняв небесну браму й випускав на землю день, а ввечері ту браму зачиняв. Згодом став богом входів і виходів. Під опікою Я. були входи й виходи кожного будинку та міста, тому його зображували з ключем у руках. Зображення бога з подвійним обличчям ставилися на арках, над дверима і брамами. Я. був також богом початку і кінця часу та всякої діяльності. Його трактували як світ, як первісний хаос, з якого виник упорядкований космос, а він сам перетворився на бога, що стежить за порядком. Від Я. нібито залежить добрий початок і щасливе закінчення кожної справи. З дальшим розвитком римської релігії уявлення про цього бога зазнавало різних змін. Та навіть коли Юпітер перетворився на головного бога римлян, Я. зберіг свої почесті: у всіх молитвах його називали на першому місці. А ще пізніше, під впливом грецьких богословських міркувань, Я. із бога став царем, який, начебто, прибув із Фессалії до Риму і навчив римський народ прав і законів. Я. був присвячений перший місяць року януаріус, а перший день року (Календай януаріай) був його головним святом. У цей день Я. приносили жертви, приготовані з борошна; дарували одне одному ласощі, зичили щастя. Кожний перший день місяця також був присвячений богові: йому приносили в жертву вино та фрукти. За однією міфічною версією, Я. панував у Римі перед Сатурном і Юпітером і спорудив храми всім божествам. Перед кожним важливим починанням Я. кликали на допомогу: консул, стаючи до своїх обов’язків, просив його благословення, хлібороб складав йому жертви перед сівбою і жнивами. Надзвичайно врочисто віддавали шану Я. на початку війни, коли військо через міські брами вирушало на битву; після закінчення війни йому також приносили жертви. Нума побудував на нижній частині форуму храм, який під час війни був завжди відчинений, а в дні миру його зачиняли. В історії Риму за період від Нуми Помпілія до Октавіана храм Я. був зачинений тільки один раз. Зображували Я. чоловіком з двома обличчями, з яких одне вважалося зверненим у минуле, друге — в майбутнє (варіант: одне обличчя було молоде, друге старе). Атрибутами бога були ключі й палиця. На пальцях правої руки Януса була цифра ССС (300), на пальцях лівої — LXV (65), що відповідало кількості днів У році.

У сучасній мові дволикий я. — лицемірна, лукава людина.

ЯПЕТ, Іапет (гр. Iapetos) — титан, син Урана й Геї, батько Прометея, Епіметея, Атланта і Менетія від шлюбу з Асією (або Кліменою). За участь у повстанні проти Зевса Громовержець скинув Я. в Тартар разом з іншими богами.

ЯС, Ясій (гр. Iasios) — 1) батько Іо, син Тріопа (варіанти: син Арга й Ісмени; син Іо); 2) син Лікурга, чоловік Клімени, батько Аталанти ; 3) батько орхоменського владаря Амфіона, чоловік дочки Мінія Персефони ; 4) вождь афінського війська в Троянській війні.

ЯСІОН, Ясій, Іасіон (гр. Iasios, Iasion) — син Зевса (або Коріта) і Плеяди Електри, внук Атланта, брат Дардана, коханець Деметри. За однією міфічною версією, Я. зійшовся з Деметрою на тричі зораному полі; від цього зв’язку народився Плутос. Зевс утаємничив Я. в містерії Деметри, які він поширив у багатьох країнах. Інша версія розповідає, що за насильство над Деметрою Зевс убив Я. блискавкою. Деметру охопив такий сум, що боги дозволили Я. тимчасово залишати Аїд і повертатися до Деметри. Радість і горе Деметри символізували зміну пір року.

ЯСОН, Іасон, Язон (гр. Іаson) — герой, ватажок аргонавтів. Син Есона і Полімеди (варіанти: Амфіноми, Полімени, Алкімеди, Поліфеми й ін.). Після того як Лелій відібрав від брата Есона владу над Іолком, Я. виховувався у кентавра Хірона. Коли небіж став дорослим, Пелій дав згоду повернути йому царський трон за умови, що Я. дістане золоте руно. Я. вирушив у Колхіду, за допомогою Медеї взяв золоте руно, привіз його до Греції і помстився віроломному дядькові. У цьому допомогла йому Медея. За однією міфічною версією. Я. заснув біля свого корабля «Арго» і був убитий уламком, що впав з корабля йому на голову. За іншою версією, Я. покінчив життя самогубством, коли обурена його зрадою Медея занапастила його наречену Главку і повбивала синів Мермера та Ферета.

Образ Я. знаходимо в творчості поетів і драматургів (Евріпід, Сенека, Овідій, П. Корнель, В. Брюсов), художників (Е. Делакруа, А. Фейєрбах), композиторів (Л. Керубіні та ін.).