СЛОВНИК АНТИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ

ТАВРОБОЛІЙ (гр. Taurobolion, лат. Taurobolium) — обряд заколювання биків, установлений у Римі за династії Антонінів у зв’язку з поширенням культу сірійських та перських божеств, особливо Мітри й Кібели. Перші т. пов’язані з культом Аттіса. Головний момент таїнства полягав у хрещенні кров’ю вбитого бика або барана. За Юліана в т. брали участь перші державні чиновники і представники вищих жрецьких колегій. Існування обряду можна простежити до 390 р. н. е. Серед жерців, які виконували цей обряд, існувала складна ієрархія. На численних античних рельєфах, що збереглися до нашого часу, знаходимо зображення, пов’язані з т.

ТАГЕТ (лат. Tages) — син Генія, внук Юпітера, що навчив етрусків мистецтва віщування. Т. з’явився в постаті хлопчика селянинові, який орав поле біля міста Тарквіній. На крик селянина збіглися люди, і Т. навчив їх. провіщати майбутнє на нутрощах тварин.

ТАЙГЕТА (гр. Taygete) — дочка Атланта, одна з плеяд.

ТАКІТА, Таціта (лат. Тасіta — мовчазна) — одне з імен богині Мути.

ТАЛ, Талос (гр. Thalos) — 1) мідний велетень на Кріті. Як сторож Міноса Т. щодня тричі обходив острів і, кидаючи каміння, відгонив чужинців. А коли вони висаджувалися на берег, Т. стрибав разом з ними у вогонь або пригортав їх до розпечених грудей і вони гинули (спогади про жертвоприношення людей). У велетня була лише одна кровоносна артерія, що з’єднувала голову з п’ятою. У п’яті був отвір, заткнутий цвяхом (єдине вразливе місце). Коли на Кріт прибули аргонавти, Медея наслала на Т. божевілля, в нападі якого він зачепився п’ятою за гострий камінь: цвях випав, і велетень помер, бо з нього витекла вся кров. (Варіант: Т. повірив облудній обіцянці Медеї зробити його безсмертним і дозволив витягти цвях із п’яти). За іншою міфічною версією, Т. вбив син Філоктета Пеант, улучивши в п’яту стрілою з Гераклового лука. На монетах і вазах Т. зображували крилатим юнаком, що кидає каміння; 2) одне з імен сина Дедалової сестри Пердіка, який перевершив свого дядька в майстерності.

ТАЛАЙ (гр. Talaos) — аргоський володар, батько Адраста.

ТАЛАРІЇ (лат. talaria) — чоботи або сандалі з прикріпленими до них крильцями; вважалися атрибутами Меркурія (Гермеса) та Персея і давали їм змогу підійматись у повітря.

ТАЛАСІОН, Талас, Таласій (лат. Talassio) — 1) за переказом, один з учасників викрадення сабінянок; 2) римський бог весілля (тотожний з Гіменеєм ); його згадували у весільних піснях, коли святкова процесія переступала поріг будинку молодого.

ТАЛІЯ (гр. Thaleia — квітуча) — 1) в елліністичному каноні муз — представниця комедії, яку зображували в постаті дівчини у легкому вбранні із скіпетром або пастушою палицею в правій руці, з плющовим вінком на голові. Імення цієї музи вживається у висловах: «вихованець Т.» — артист, «храм Т.» — театр; 2) одна з харит; 3) одна з нереїд.

ТАЛЛО, Фалло (гр. Thallo) — одна з двох ор, яку шанували афіняни. Т. (від thallo — розквітаю) — весняна ора.

ТАЛПІЙ (гр Thalpios) — син Евріта; як проводир елейців брав участь у поході проти Трої.

ТАЛТІБІЙ, Талфібій (гр. Talthybios) — вісник Агамемнона ; спартанські оповісники виводили свій рід від Талтібіадів.

ТАМІРІС, Тамірід, Фаміріс, Фамірід (гр. Thamyris, род. відм. Tharnyridos) — син музиканта Філамона й німфи Аргіопи, фракійський напівміфічний співець античної Греції. За свідченням Павсанія, часто перемагав на піфійських іграх і став таким гордим, що наважився викликати на змагання муз. За це зухвальство, яке ввійшло в приказку (Thamyris mainetai — шаліє, як Т.), музи позбавили його зору (за пізнішою версією, скинули в Аїд). Зображували Т. з розбитою лірою або співцем, що просить у муз помилування. Плутарх вважав Т. автором титаномахії; Клімент Александрійський приписував йому винахід дорійської гармонії; на думку візантійського граматика Цеца, Т. створив космогонічну поему.

ТАНАТОС, Танат (гр. Thanatos — смерть) — бог, уособлення смерті, син Ночі, брат-близнюк бога сну Гіпноса. Одним із синів Т. був Морфей. Культ Т. особливо поширився в Спарті. Зображували його юнаком з чорними крилами, з погаслим смолоскипом у руці.

ТАНТАЛ (гр. Tantalos) — син Зевса й німфи Плуто, лідійський або фрігійський цар. За міфами, Т. був улюбленцем богів, бенкетував з ними на Олімпі. Коли він запишався та образив богів, ті скинули його в Аїд. За іншою версією, боги тяжко покарали Т. за те, що він розголосив таємниці Зевса, викрав нектар і амбросію та частував ними людей; бажаючи переконатися, чи боги всезнавці, нагодував їх м’ясом свого сина Пелопа ; заховав золотого собаку, якого Пандарей викрав із храму Зевса. На тому світі Т., стоячи по шию в воді, не міг утамувати спраги, бо вода відступала, коли він нахилявся, щоб напитися; над ним на гілках рясніли стиглі плоди, але він не міг їх дістати .

Звідси походить вислів «Т. муки (муки Т.)», що означає страждання, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.

А тим часом так хочеться писати — і навіть маю що писати. В еолові повно, а на папері пусто. Жаліюсь Вам через те, що й Ви тепер не в кращому стані і Вам зрозумілі муки Тантала. М. Коцюбинський. Лист до В. Гнатюка від 6 квітня 1907 р.

ТАРГЕЛІЇ (гр. Thargelia) — літнє свято на честь Аполлона, під час якого приносили жертву (гекатомбу) і співали пеани.

ТАРТАР (гр. Tartaros) — син Ефіра й Геї, батько Тіфона та Єхидни ; за уявленнями греків, темна безодня в глибині космосу, нижче від Аїду. Т. віддалений від поверхні землі так само, як земля від неба: мідне ковадло летіло б туди від поверхні землі дев’ять днів (стільки, скільки з неба на землю). За іншою міфічною версією, Т. міститься під палацом Аїда. Т. оточений потрійним шаром пітьми й мідним муром із мідною брамою, яку поставив Посейдон. У Т. живе Нікс, він є місцем ув’язнення скинутого Кроноса й переможених титанів, яких охороняють сторукі велетні, діти Урана. Згодом призначення Т. змінилося: під ним стали розуміти віддалені місця Аїду, де караються грішники.

ТЕАНО, Феано (гр. Theano) — 1) дочка фракійського царя Кіссея, дружина троянця Антенора, жриця Афіни в Трої; 2) дружина ікарійського царя Метапонта, що взяла собі на виховання дітей Посейдона та його коханки Меланіппи; 3) одна з Данаїд.

ТЕВКР (гр. Teukros) — 1) син річкового бога Скамандра й німфи Ідеї, цар Троади, епонім племені тевкрів (троянців). За іншою версією, Скамандр і Тевкр, гнані голодом, переселились у Троянську область із Кріту й принесли з собою культ Аполлона; 2) син Теламона й Гесіони, уродженець острова Саламін, брат Аякса Теламоніда, найкращий стрілець із лука в Троянській війні : від його стріл загинуло понад 30 троянців. Після повернення на Саламін його прокляв і прогнав батько за те, що Т. не врятував від смерті свого брата і не помстився за нього. За велінням Аполлона Т. переселився на Кіпр і там заснував місто Саламін. Після смерті Теламона повернувся на батьківщину, однак його небіж Еврісак не віддав йому спадщини. Як дійова особа Т. виступає в трагедіях Софокла («Аянт») та Евріпіда («Єлена»).

ТЕВТІС, ОРНІТ (гр. Teuthis, Ornithos) — міфічний герой з міста Тевтіди в Аркадії. Коли перед походом на Трою грецькі воїни зібралися в Авліді, Тевтіс хотів із своїм загоном повернутися на батьківщину. З цього приводу він посварився з Агамемноном і навіть поранив Афіну, яка в постаті Мелана намагалася його затримати. Повернувшись додому, захворів на сухоти. Земля на його батьківщині стала неродючою. Додонський оракул порадив тевтідцям спорудити Афіні статую.

ТЕВТРАНТ, Тевфрант (гр. Teuthras; род. відм. Teuthrantos) — володар Місії, який узяв за дочку Авгу.

ТЕЙЯ (гр. Theia) — 1) дочка Урана й Геї, дружина титана Гіперіона, мати Геліоса, Еос і Селени. За пізнішою версією, із заздрощів титани вбили Гіперіона та його дітей. Проте боги перетворили Селену й Геліоса на небесні світила, а Т. подарували безсмертя.

ТЕКМЕССА (гр. Tekmessa) — полонена троянка, що стала коханкою Аякса Теламоніда і народила від нього сина Еврісака.

ТЕЛАМОН (гр. Telamon) — 1) епітет Атланта, який підтримує небесне склепіння; 2) син Еака й Ендеїди, брат Пелея, чоловік Главки, потім Перібеї та Гесіони, батько Аякса Теламеніда й Тевкра; учасник походу аргонавтів, міфічний предок афінського державного діяча і полководця Мільтіада. Т. брав участь також у поході Геракла проти амазонок та в облозі Трої. Разом з Пелеєм за намовою матері вбив свого брата Фока, через що мусив утікати на Саламін до Кенхрея, який очистив його від злочину і зробив спадкоємцем Саламінського царства. Під Троєю Теламон перший піднявся на міський мур у тому місці, яке будував його батько Еак. При розподілі здобичі одержав Гесіону; вона народила від нього Тевкра.

У грецькій і римській архітектурі т. звалися чоловічі фігури, які використовували замість колон для підтримування перекриття або Даху.

ТЕЛЕГОН (гр. Telegonos) — син Одіссея й Кірки ; за порадою матері вирушив на розшуки батька. Висадившись на березі Ітаки, почав руйнувати острів, і Одіссей виступив проти нього зі зброєю в руках. Т. не впізнав батька і смертельно поранив його шипом ската, прикріпленим до списа замість наконечника. Так здійснилося пророцтво Тіресія, згідно з яким смерть мала спіткати Одіссея з моря тоді, коли його народ житиме щасливо. Дізнавшись, що вбив батька, Т. відвіз тіло Одіссея додому і згодом одружився з Пенелопою. За переказом, він був засновником міст Тускулума і Пренесте (тепер Палестріна).

Міфи про Т. стали сюжетом для епічної поеми Евгамона Кіренського.

ТЕЛЕМ (гр. Telemos) — віщун у кіклопів ; провістив Поліфемові, що його осліпить Одіссей.

ТЕЛЕМАХ, Телемак (гр. Thelemachos) — син Одіссея й Пенелопи. Протягом двадцятилітньої відсутності батька хлопця виховував приятель Одіссея Ментор. Т. не зміг прогнати настирливих женихів зі свого дому і за порадою Афіни вирушив на розшуки батька до Нестора в Пілос та до Менелая в Спарту. У цій подорожі його супроводила сама Афіна в постаті Ментора. Повернувшись додому, Т. зустрів у свинопаса Евмея свого батька, який був переодягнений жебраком. Одіссей відкрився синові, і Т. допоміг йому перебити женихів Пенелопи, а потім провів його до старого Лаерта. Згідно з післягомерівськими міфами, Т. згодом одружився з дочкою Нестора Полі кастою або з Навсікаєю, дочкою Алкіноя. За іншою версією, дружиною Т. стала Кірка, що народила йому сина Латина, або дочка вбитої ним Кірки Касіфона, від якої він згодом загинув.

ТЕЛЕСФОР (гр. Telesphoros) — 1) бог видужання, шанований у Пергамі; його зображували у вигляді юнака, закутаного в покривало, з фрігійського шапкою на голові; 2) епітет Асклепія.

ТЕЛЕТА (гр. Telete) — дочка Діоніса й наяди Нікеї. Після смерті Нікеї Т. виховав Діоніс, якого вона завжди супроводжувала. Як утаємничена в містерії Діоніса, була посередницею в очищеннях, на що вказує саме її ім’я (telete — моральне очищення). У мистецтві її зображували крилатою дівчиною з жертовною посудиною й вінком. На Геліконі статуя Т. стояла поряд із статуєю Орфея.

ТЕЛЕФ (гр. Telephos) — син Геракла й Авги. Деякі міфи пов’язують Т. з Троянською війною. Коли греки, йдучи на Трою, помилково потрапили до Місії, Т. відбив їх, але був важко поранений списом Ахіллеса. Оракул провістив, що рану може вилікувати власною зброєю той, хто її заподіяв. У вигляді жебрака Т. прибув у Мікени до Агамемнона й викрав із колиски його сина Ореста, пригрозивши, що вб’є його, коли батько не допоможе зцілити рану. Агамемнон звернувся до Ахіллеса, і той вилікував рану іржею свого списа. Із вдячності за зцілення Т. підказав грекам, як дійти до Трої, але сам відмовився брати участь у поході. Т. вважали народним героєм і родоначальником місійців у Пергамі. Міф про нього був поширений також в Італії, передусім у Кампанії. Античні трагіки Есхіл, Софокл, Евріпід використали міф про Т. в своїх трагедіях.

ТЕЛЕФАССА (гр. Telephassa) — дружина Агенора, мати Європи, Кадма, Фенікса й Кілікса. Разом із синами вирушила на розшуки викраденої Зевсом Європи, оселилася з Кадмом у Фракії, де й померла.

ТЕЛЛУС, Теллура (лат. Tellus Mater — мати-земля) — італьське божество Матері-Землі, яке звалося також Терра Матер. У молитвах Т. згадували разом із Керерою. Існувало відповідне чоловіче божество на ймення Теллумон. Як уособлення землі, Т. протиставилася Юпітерові — богові неба. У клятвах зверталися до обох божеств разом. Уособлюючи материнське лоно землі, що приймає сім’я й дає нове життя, Т. вважалася творцем усього сущого. З другого боку, до неї звертались як до богині смерті, бо вона являла собою немовби загальну могилу всього, що пішло з життя. Крім того, Т. дбала про світовий порядок, добробут, була покровителькою шлюбу, захисницею від землетрусів. На честь Т. був споруджений храм на західному схилі Есквілінського пагорба.

ТЕЛЬФУСА (гр. Telphusa) — німфа однойменного джерела в Беотії. Аполлон вирішив заснувати храм біля джерела Т., але німфа не хотіла поступатися місцем богові й порадила йому обрати для святилища Дельфи. Убивши Пітона і заснувавши храм у Дельфах, Аполлон повернувся до Т. і за те, що вона його перехитрила, завалив її джерело скелею та спорудив собі жертовник. Міф відтворює витіснення давнього хтонічного божества олімпійським богом.

ТЕЛЬХІНИ (гр. Telchinai) — божества морських глибин, шановані на Родосі як супутники Посейдона. Давньогрецький лірик Стесіхор називав т. кер і ті приголомшливі удари, що затемнюють свідомість. За Діодором, т. були дітьми моря й вихователями Посейдона, якого віддала їм під опіку Рея. Їх вважали винахідниками різних мистецтв та виробів (зокрема мистецтва виготовлення статуй богів), а також чарівниками, які могли змінювати погоду або приймати різні образи. Одному з т. — Міласові (гр. mylos — млин) — приписують винахід млина. Своїми знаннями й мистецтвом т. ні з ким не ділилися. За одним із переказів, Посейдон закохався в сестру т. Галію, що народила йому шістьох диких синів та дочку Роду, ім’ям якої названо острів. Як лихі й заздрісні демони т. нібито зросили поля острова водою річки Стікс, що завдало великої шкоди рослинам і тваринам. Коли Аполлон надумав заволодіти Родосом і визволити його з-під влади т., він затопив острів, а т. розсіяв по різних краях (Кіпр, Кріт, Лікія). Вірування в цих підводних демонівчарівників збереглося аж до візантійської епохи.

ТЕМЕН (гр. Temenos) — 1) син Арістомаха, правнук сина Геракла Гілла, батько Архелая, Кіса, Фалка, Керіна, Леарха та Гірнето. Після перемоги Гераклідів над нащадками Агамемнона Т. став володарем Аргосу. Т. вбили його сини за те, що він знехтував їх і призначив своїми спадкоємцями дочку Гірнето та її чоловіка Деїфонта; 2) син родоначальника племен! пелазгів Пелазга; за аркадським міфом, виховував Геру і дав їй притулок, коли богиня посварилася з Зевсом. Заснував на честь Гери три храми: Гери-дитини, Гери-дорослої та Гери-самітної.

ТЕМІСТО, Фемісто (гр. Themisto) — дружина Атаманта, який одружився з нею після того, як дістав звістку, ніби померла Іно. Довідавшись, що Іно жива і разом з іншими прихильниками Діоніса перебуває на Парнасі, Атамант захотів з нею побачитися. Ревнива Т. вирішила вбити дітей Іно і наказала рабині одягти власних дітей у білі вбрання, а дітей Іно — в чорні, щоб розрізнити їх у нічній темряві. Виявилося, що рабинею була сама Іно, яка зробила навпаки, і Т. повбивала рідних дітей. Коли все з’ясувалося, Т. заподіяла собі смерть.

ТЕНЕС (гр. Tenes) — син Кікна і Проклеї (або Скамандродіки), брат Левкотеї. Мачуха звела наклеп на Т., ніби він переслідує її своїм коханням, за що його посадили в скриню й кинули в море. Хвилі занесли скриню на острів Левкофріс, де Т. висадився і назвав острів Тенедом. Міф про Т. використано в трагедії, яку неслушно приписують Евріпідові. Після смерті Т. (нібито від рук Ахіллеса ) на острові Тенед йому віддавали шану як божеству.

ТЕОГОНІЯ (гр. theogonia — народження богів) — міфи про походження й родовід богів. Т. притаманна політеїстичним релігіям, зокрема, широко відома була вона в грецькій міфології. За Гесіодом (поема «Теогонія»), спочатку існував тільки вічний безмежний Хаос, із якого виникли безсмертні боги й увесь світ. З Хаосу походить і богиня Гея — Земля. Під Землею виник похмурий Тартар. З Хаосу народився Ерос (Кохання). Почав творитися світ. Безмежний Хаос породив вічний Морок (Ереб) і темну Ніч (Нікс). Від Ночі й Мороку постали ясний Ефір та осяйний день (Гемера). Від могутньої життєдайної Землі народився Уран (Небо). Уран запанував у світі й одружився з Геєю. Від цього шлюбу народилися шість синів і шість дочок — могутніх, грізних титанів. Титан Океан і богиня Тетія породили всі ріки та морських богинь — океанід. Титан Гіперіон і Тейя дали світові Сонце (Геліоса), Місяць (Селену) і рум’яну ранкову Зорю (Еос). Від Астрея й Еос походять усі зірки й вітри. Крім титанів, Гея породила однооких кіклопів і трьох п’ятдесятиголових велетнів — сторуких гекатонхейрів. Уран зненавидів своїх дітей-титанів, замкнув у надрах Землі й не дозволив їм виходити на світ. Гея закликала титанів повстати проти Урана, але вони боялися. Тільки наймолодший з них Кронос відняв у батька владу. Ніч народила на покару Кроносові цілий сонм божеств: Танатоса (Смерть), Еріду (Розбрат), Апату (Оману), кер (знищення), Гіпноса (Сон), Немесіду, що карала за злочини й ін. Щоб уникнути долі батька, Кронос наказав своїй дружині Реї приносити йому народжуваних дітей і ковтав їх. Він проковтнув Гестію, Деметру, Геру, Аїда й Посейдона. Реї пощастило врятувати тільки Зевса, замість якого вона дала проковтнути Кроносові камінь, загорнутий у пелюшку. Згодом Зевс став найвищим божеством, царем богів та людей. Син титана Япета Прометей став оборонцем людей і викрав для них небесний вогонь.

Зевс оточений іншими богами: тут і його дружина Гера, і могутня Афіна, і золотоволосий Аполлон із своєю сестрою Артемідою, і чарівлива Афродіта. Ори охороняють вхід на Олімп, біля трону Зевса — богиня миру Ейрена. Поруч Зевса стоїть охоронниця законів Феміда. На Олімпі перебуває й Зевсова дочка Діке, яка пильнує правосуддя. Хоч Зевс посилає людям щастя і лихо, проте долю людей визначають невблаганні мойри ; в їхніх руках навіть доля самого Зевса. Окремі елементи теогонії, як свідчать новітні археологічні дослідження, — східного походження.

ТЕОДАМАНТ (гр. Theodamas) — владар дріонів, який не хотів прийняти Геракла, коли той разом з Деянірою проходив через його володіння. Геракл напав на дріонів і багатьох із них убив, у тому числі й Т. У цій боротьбі мужньо билася й була поранена Деяніра.

ТЕОКЛІМЕН, Феоклімен (гр. Theoklymenes) — 1) віщун з міста Гіпересії в Арголіді; вчинивши вбивство, утік до Спарти, де зустрів Телемаха і разом з ним подався до Ітаки. Т. сповістив Пенелопу про повернення Одіссея та передрік загибель женихів; 2) син єгипетського царя Протея, в якого перебувала Єлена (коли Паріс, за однією з версій, привіз до Трої привид дружини Менелая ). Після смерті батька Т. примушував Єлену стати його дружиною й наказував убивати кожного грека, що ступав на єгипетську землю. Менелай, якого буря занесла в Єгипет, утік разом з Єленою завдяки допомозі Діоскурів,

ТЕРЕЙ (гр. Tereus) — син Ареса і бістонської німфи, чоловік Прокни.

ТЕРМІН (лат. terminus — кордон, межа) — римське божество меж та кордонів. Спочатку Т. мав вигляд межового каменя між територіями різних племен. За переказом, культ цього божества встановив Нума Помлілій, що спорудив на його честь у Римі храм. У період зародження приватної власності культ межі був одним з основних у сільському господарстві. Свято Т. — термінали справляли 28 лютого (останній день римського року). При встановленні межових каменів дотримувалися такого обряду: насамперед камені ставили біля ям, у які мали їх спускати, натирали маззю й прикрашали стрічками та вінками. Потім у ямах спалювали жертви: заколювали телят або поросят і їхньою кров’ю кропили межовий камінь; дно ям кропили кров’ю жертовних тварин та посипали курильними речовинами й польовими овочами, доливаючи меду й вина. Коли жертовна тварина перетворювалася на попіл, камені ставили на гарячі вуглини і залишки жертви старанно вкладали в ями. Свято було мирне й веселе: мешканці сусідніх сіл сходилися на спільний бенкет, співали пісень, присвячених Т. як установнику кордонів і примирникові розбрату й суперечок.

ТЕРМІНАЛІЇ (лат. Terminalia) — свято на честь Терміна.

ТЕРПСІХОРА (гр. Terpsichora, terpo — тішу, звеселяю та choros — хор; танок) — дочка Зевса й Мнемосіни, за одним із міфів, мати сирен ; муза танців і хорового співу. Т. пов’язують з Діонісом, приписують їй атрибут цього бога — плющ. На зображеннях Т. молода дівчина з лірою в руках.

У переносному значенні Т. — балерина.

ТЕРСАНДР (гр. Tersandros) — син Полініка й Аргії, цар Фів. Згідно з післягомерівськими переказами, брав участь у поході на Трою, де його вбив Телеф. У Вергілієвій «Енеїді» Т. згадується серед ахейців, які за допомогою дерев’яного коня проникли в Трою. Правнук Т. Терас був засновником спартанської колонії на острові Каллісті, що його згодом стали називати Терою.

ТЕРСІТ (гр. Thersites) — зухвалий) — невгамовний крикун, найзухваліший і найпотворніший між ахейцями в Троянській війні. Одіссей побив Т. жезлом за словесну образу Агамемнона («Іліада», II, 212). За пізнішим переказом, Т. вбив Ахіллес за те, що він проколов око вбитої амазонки Пентесілеї.

ТЕСЕЙ, Тезей (гр. Theseus) — один з найвизначніших героїв у грецькій міфології, син афінського . владаря Егея (варіант: Посейдона) і тройзенської царівни Етри. За , походженням Т. не був афінянином, його батько Егей завоював Аттіку. В античності Т. вважали історичною особою (його біографію написав Плутарх). Згідно з найпоширенішим варіантом міфа, Егей, вирушаючи * з Тройзену до Афін, показав Етрі меч і сандалі, які заховав під величезною кам’яною брилою, і сказав, щоб їхній син, коли виросте, зсунув брилу і забрав ці речі. Т. виховувався в домі свого діда Піттея і в п’ятирічному віці зустрівся з Гераклом. Герой погладив хлопчика по голові й провістив йому велике майбутнє. Відтоді Т. мріяв стати таким, як Геракл. Ставши юнаком, він, за порадою матері, забрав меч і сандалі й вирушив у Афіни до батька. Дорогою він убив Гефестового сина велетня Періфета, Скірона, Сініса. В Елевсіні здолав велетня Керкіона, біля річки Кефіс убив Прокруста. Очистившись від гріха пролитої крові, Т. прибув у Афіни до Егея. Егеєва дружина Медея, боячись, що Т. відбере від неї владу, умовила чоловіка отруїти героя. Егей, не впізнавши сина, погодився на цей злочин, однак під час бенкету глянув на меч та сандалі чужинця і зрозумів, хто цей юнак. Медея втекла з своїм сином Медоном у Мідію, а Егей оголосив Т. своїм спадкоємцем. Невдоволені сини Егеєвого брата Палланта хотіли взяти Афіни силою, але Т. усіх їх перебив. Щоб здобути прихильність народу, молодий герой звільнив Аттіку від дикого бика, що спустошував околиці Марафона: він приборкав тварину і, провівши по всьому місту, приніс у жертву Аполлонові. Проте ніхто не радів з того, бо Афіни були в жалобі. З Кріту, від царя Міноса, приїхали посли, вимагаючи сім дівчат і сім хлопців на поживу чудовиську Мінотаврові. Разом з приреченими афінськими юнаками й дівчатами Тесей вирушив на Кріт, щоб убити Мінотавра. За допомогою Аріадни герой знищив страховище і визволив Афіни від ганебної данини. Правлячи в Афінах, Т., за міфами, здійснив низку реформ та інших заходів: об’єднав Аттіку й поселив її мешканців в одному місті (синойкізм), поділив населення на три класи, встановив панафінейські та синойкійські свята, завів деякі звичаї та релігійні обряди. Аттічні іонійці вважали Т. головним героєм і протиставили його дорійському Гераклові. Т. брав участь у калідонському полюванні, в поході аргонавтів, у поході Геракла проти амазонок (варіант: сам ходив походом на амазонок) тощо. З країни амазонок привів у Афіни Антіопу (варіант: Іпполіту), яка стала його дружиною. Інший цикл міфів пов’язує Т. з Пейрітоєм. Боротьба лапітів з кентаврами, героїчні подвиги Т. й Пейрітоя стали улюбленою темою грецької скульптури та живопису. Разом з Пейрітоєм Т. викрав із Спарти Єлену, яку згодом визволили Діоскури (варіант: Т. тільки переховував Єлену, яку викрали Лінкей та Ід). Пейрітой і Т. намагалися викрасти з Аїду Персефону. Схоплених Аїдом друзів визволив Геракл (варіант: визволити пощастило тільки Т.). Поки герой перебував у підземному царстві, владу в Афінах захопив Менестей, під тиском якого відсутній Т. був засуджений на вигнання. До кінця життя він прожив на острові Скірос у Лікомеда. Одного разу, блукаючи в горах., Т. послизнувся і впав у безодню (варіант: загинув від руки Лікомеда). Після перських воєн дельфійський оракул звелів афінянам поховати кістки героя на батьківщині. Афінський вождь Кімон переніс останки Т. на корабель і привіз до Афін. Тут на честь героя спорудили величний храм Тесейон і встановили свята. Могила Т. стала пристановищем для рабів та всіх тих, хто боявся якоїсь кривди. Охоплені гордістю мешканці стародавніх Афін прагнули зробити з Т. щасливого суперника Геракла. Афінські гончарі, оздоблюючи посуд міфологічними малюнками, з половини 6 ст. до н. е. майже забули про Геракла і замість нього зображували подвиги Т. У мистецьких творах він зовні дуже схожий на Геракла, від якого відрізняється хіба що юнацьким виглядом і поставою.

ТЕСМОФОРІЇ (гр. Thesmophoгіа) — велике аттічне свято на честь Деметри Законодавиці (Thesmophoros), частково на честь Кори (Персефони), яке влаштовували вільнонароджені жінки наприкінці жовтня. На цьому святі Деметру шанували як покровительку землеробства, сільського побуту й шлюбів. Свято тривало 5 днів і справлялось частково на мисі Галімунт поблизу Афін, частково в місті. Т. вважалися всенародним святом. Для виконання обряду і влаштування бенкету вибирали двох заможних шановних жінок, коштом яких оплачувалися всі витрати на свята. На перший день жінки збирались у визначеному місці і разом ішли до Галімунту, обмінюючись по дорозі жартами й витівками. Процесія прямувала до храму Деметри Законодавиці, що був у Галімунті. Другого дня приносили в жертву свиней, на третій день жінки поверталися до Афін, несучи на голові священні книги з установленнями (thesmoi) Деметри. Четвертого дня всі постили і вдавалися в тугу, в останній день улаштовували веселий бенкет з іграми й танцями. В Арістофана є комедія «Жінки на святах т.» (Thesmophoriazusai). Тесмофоричний культ Деметри існував і в інших містах Давньої Греції.

ТЕСТІЙ (гр. Thestis) — син Ареса (або Агенора) і Демоніки; владар Плеврону в Етолії, чоловік Левкіппи (або Деїдамії); синів Т. повбивав Мелеагр.

ТЕСТОР (гр. Thestor) — 1) батько Калханта, Левкіппи й Теоної. Теоною викрали морські розбійники і продали карійському цареві Ікару, який одружився з нею. Тестор вирушив на розшуки дочки, але його теж зловили розбійники і привезли до Ікара в Карію, де він, невпізнаний дочкою, став рабом у палаці. Друга дочка Т. Левкіппа, переодягнувшись у юнака, в пошуках батька та сестри також прибула в палац Ікара. Теоноя закохалася в юнака і, не зустрівши взаємності, наказала рабові вбити його. Зрештою дочки та батько впізнали одне одного і щасливо повернулися додому; 2) син Енопа, троянець, якого вбив Патрокл.

ТЕТІЯ, Тетіс, Тефія, Тефіда (гр. Tethys — годувальниця) — дочка Кроноса (або Урана) і Реї, дружина Океана, мати богів та всіх річок; богиня, яка давала життя всім, на що вказує її ім’я. Як божество жіночої статі, вона була уособленням водяної стихії, котра, з другого боку, уособлювалася в чоловічому образі Океана. Гера виросла в родині Т. і Океана й утекла до них під час боротьби богів з титанами. Іноді відвідувала їх під час сварок із Зевсом («Іліада», XIV, 202). Пізніше Т. ототожнювали з єгипетською Ісідою. Вівтарі Т. ставили поряд з вівтарями Океа- . на; в Етрурії був оракул богині.

ТИРС (гр. Thyrsos) — жезл Діоніса та його супутників. Т. являв собою палицю, обвиту плющем, виноградним листям і увінчану ялинковими шишками.