25. Методи дослідження електричної активності шкіри.

Електричнв активність шкіри – пов’язана з активністю потовиділення. З ЦНС до потових залоз поступають впливи з кори великих півкуль, а також з глибинних структур мозку гіпоталамусу і ретикулярної формації. Потова залоза це орган з високою біологічною активністю. У людини на тілі є 2-3 млн потових залоз(найбільше на долонях і ступнях). основною функцією є підтримка нестійкої температури тіла. Піт який виділяється залозами виділяється і тим самим охоплює його. Деякі потові залози активні при сильних емоційних переживаннях,стрес. Існує 2 способи дослідження активності шкіри: -метод Фере – полягає в тому ,що використовується зовнішнє джерело стресу. Вимірюється електричний опір,тобто провідність шкіри при пропущені струму. -метод Тарханова – в якому зовнішнє джерело струму не застосовується. Вимірюється різниця потенціалів між різними ділянками шкіри, тобто електричний потенціал самої шкіри.

27. Нейрокультурна теорія емоцій п.Екмана.

Згідно із нейрокультурною теорією емоцій П. Екмана, експресивні прояви шести основних (базисних) емоцій (гніву, страху, суму, подиву, відрази, щастя) є універсальними і практично не чутливими до впливу факторів середовища. Так, усі люди відповідно до генетично детермінованої програми практично однаково використовують м'язи обличчя при переживанні основних емоцій. Але прийняті в суспільстві норми соціального контролю визначають правила прояву емоцій. Тому люди контролюють вираз обличчя відповідно до прийнятих норм і традицій виховання. Наприклад, японці зазвичай маскують свої негативні емоційні переживання, демонструючи більш позитивне ставлення до подій, ніж це є в реальності. В останні десятиліття стало прийнятим посміхатися при спілкуванні з незнайомими і малознайомими людьми й у країнах Західної Європи і США. Існують і інші теорії емоцій. Але загальноприйнятої, єдиної логічно несуперечливої теорії емоцій поки що не існує.

28. Об’єкт, предмет та завдання психофізіології.

Психофізіологія – це міждисциплінарна галузь знань,яка досліджує роль нейрофізіологічних механізмів у детермінації психічної діяльності та існуванні стійких індивідуально психологічних відмінностей. Психофізіологія тісно пов’язана з фізіологією ВНД,нейрофізіологією. Предметом вивчення психофізіології можна вважати психофізіологічні механізми життєдіяльності поведінки,розвитку, навчання, праці. Психофізіологія у своїй структурі поділяється на відносно самостійні частини: - загальна психофізіологія, яка вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, функціональних станів, емоційно погребову сферу людини. - вікова психофізіологія, яка вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності людини. - диференціальна психофізіологія,вивчає природно наукові основи і передумови індивідуальних відмінностей у психіці і поведінці.

Завдання психофізіології є причинне пояснення психічних явищ у результаті розкриття фізіологічних механізмів на котрі вони ґрунтуються. В залежності від психічних явищ, які досліджуються виділяють психофізіологію емоцій, памяті, уваги, мислення, мовлення і психофізіологію станів. Одним із завдань психофізіології є становлення складних взаємозв’язків між емоціями, почуттями, поведінкою з фізіологічними процесама. Психофізіологів цікавлять складні внутрішні процеси,щоб пояснити механізми, які визначають поведінку людини.