35. Принцип комплексності, динамічності та активності у псих.Відборі

Психофізіологічний відбір - це складова професійного відбору, метою якого є виявлення психофізіологічних здібностей і якостей, які відповідають вимогам певних професій, зокрема таких, що супроводжуються значним нервово-психічним напруженням, гіподинамією, порушенням природного режиму сну - неспання, підвищеними вимогами до аналізаторних систем, можливістю виникнення стресових ситуацій та ін. ♦комплексності - означає всебічне вивчення й оцінювання властивостей і можливостей кожного кандидата; ♦динамічності - передбачає раціональну послідовність і повторність обстежень кандидата, що забезпечує додаткову інформацію про набуття людиною нових властивостей і якостей, здібностей і можливостей. Періодичність обстежень визначається тривалістю навчання, специфічністю професії та іншими факторами; ♦активності відбору - відображає його місце в системі заходів для забезпечення якісної діяльності спеціаліста на сучасному виробництві;

36. Принцип спеціалізованості, різноспрямованої ритмічності та зворотного звязку у психофізіологічній підготовці.

У системі фізичної підготовки як компонента комплексної психо­фізіологічної підготовки визначено найважливіші принципи: ▪ Принцип спеціалізованості визначає кількісну характеристику використання фізичних засобів для формування певних якостей відпо­відно до вимог функціонування організму. Згідно з цим принципом встановлюються співвідношення різних видів фізичної підготовки. ▪ Принцип різноспрямованої ритмічності передбачає чергування навантажень різного характеру, загальний їх обсяг, співвідношення на кожному етапі підготовки з іншими її компонентами (сенсорним, розумо­вим, вегетативним). ▪ Принцип зворотного зв'язку реалізується в системі підготовки шляхом визначення необхідних, згідно з програмою, фізичних якостей, їх порівнянням із запрограмованими результатами, які необхідні для досягнення кінцевої мети. Це дає змогу вносити до програми необхідні корективи.

37.Причини і види стомлення.

Проблема стомлення є складним науково-практичним питанням, яке досліджують представники різних наук - фізіологи, психологи та інші спеціалісти.Втома - сукупність тимчасових змін у фізіологічному і психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Стан втоми залежить від звички людини до фізичного та розумового напруження. Стомлення проявляється в різних сферах. Тому розрізняють техніко-економічні, фізіологічні, психологічні й медичні ознаки стомлення. Стомлення за всю біологічною суттю є нормальним фізіологічним процесом, який супроводжується певними змінами функціонального стану і виконує захисну роль в організмі, оберігаючи його від надмірного перенапруження і можливого, у зв'язку з цим, ураження і виснаження. Перенапруження визначається як несприятливий, граничний між нормою і патологією функціональний стан окремих фізіологічних систем або органів, зумовлений надмірними або тривалими навантаженнями або напруження цих систем або органів. У результаті перенапруження знижується резистентність організму людини до різноманітних несприятливих впливів. В залежності від виконуваної роботи виділяють такі види стомлення як: фізична праця і розумова. Фізична праця характеризується перебудовою регуляторних функцій центральної нервової , змінами діяльності соматичної і автономної систем.Ступінь зрушень, що відбуваються при цьому в організмі, зумовлює певний психофізіологічний стан, тому розвиток стану стомлення пов’язують при фізичній праці насамперед з функціональними змінами, що відбуваються у нервовій системі.Якщо фізичне навантаження має незначну інтенсивність, то збудження коркових клітин підвищується, посилюється умовно-рефлекторна діяльність, скорочується латентний період реакцій, поліпшується сенсорна чутливість, здатність переключати увагу тощо. Розумова праця на відміну від фізичної характеризується не так вегетативними зрушеннями, як нейрофізіологічними ,що супроводжуються посиленням кровозабезпеченням мозку і підвищенням енергообміну нервових клітин.Будь-яка розумова праця супроводжується певним нервово-психічним напруженням. Чим більше розумове навантаження ,тим швидше виявляється стомлення, тим виразніший ступень вегетативних зрушень. Останній залежить від емоційного напруження, навколишніх умов, дефіциту часу, змісту й обсягу сприйняття інформації