- •1.АктиваційнатеоріяемоційЛіндслі.
- •2.Актуальні проблеми забезпечення психічного і фізичного здоров*я особистості.
- •3.Біологічна теорія емоцій Анохіна.
- •4.Видипсихофізіологічноговідбору.
- •5.Види та характеристика стресів
- •7.Дистрес та захворювання.
- •8.Діагностика психофізіологічних станів та індивідуальні особливості.
- •9.Домінантно-мотиваційні настанови,цілісна просторово-часова інтеграція у психофізіологічній підготовці.
- •10.Еволюційна теорія емоцій ч.Дарвіна.
- •11. Електроенцефалограма.
- •12. Електроенцефалограма. Артефакти.
- •13.Електроокулограма.
- •14.Загальна характеристика функціональних станів
- •16. Зв’язок психофізіології з іншими науками.
- •17.Зв’язок психофізіології з іншими галузями психологічного знання.
- •18. Зміст психогігієни та психопрофілактики. Психорегуляція.
- •20. Класифікація емоцій.
- •21. Класифікація емоційних станів.
- •22. Класифікація стресорів.
- •23. Класифікація стресорів. Стресова реакція.
- •25. Методи дослідження електричної активності шкіри.
- •27. Нейрокультурна теорія емоцій п.Екмана.
- •28. Об’єкт, предмет та завдання психофізіології.
- •29. Основні компоненти психофізіологічної підготовки.
- •30.Основні характеристики емоцій. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.
- •31. Поліграфічні дослідження у психофізіології.
- •32. Поняття стану людини та його властивості.
- •33. Потребово-інформаційна теорія емоцій п.В.Симонова
- •34.Принцип групування , надійності та валідності у психофізіологічному відборі.
- •35. Принцип комплексності, динамічності та активності у псих.Відборі
- •36. Принцип спеціалізованості, різноспрямованої ритмічності та зворотного звязку у психофізіологічній підготовці.
- •37.Причини і види стомлення.
- •38. Проблема активності.
- •39. Проблема змістовності.
- •40. Психічне здоров’я в навчальній діяльності студентів.
- •41. Психічний стан та його властивості.
- •42. Психоаналітична концепція емоцій 3. Фройда.
- •44. Психофізіологічна проблема активності.
- •45.Психофізіологічна проблема вибірковості.
- •46. Психофізіологічна проблема змістовності та вибірковості.
- •47.Психофізіологічна проблема змістовності.
- •48. Психофізіологічна проблема
- •49.Психофізіологічна проблема. Сучасний погляд.
- •51.Психофізіологічна характеристика психічного та фізіологічного станів.
- •52. Психологічна характеристика розумової праці.
- •53. Психофізіологічна характеристика станів функціонального напруження.
- •54. Психофізіологічна характеристика фізичної праці.
- •73. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів.
- •74. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів. Електроміограма.
- •76. Таламічна теорії емоцій Кенона-Барда.
- •77. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.
- •79. Функціональний і психофізіологічний стан.
- •82. Характеристика відносно самостійних частин психофізіології.
- •84.Характеристика граничного та патологічного стану організму
- •83 У програмових аналогічне…
- •85. Характеристика ознак перевтоми.
- •86. Характеристика психологічного стресу
- •87. Характеристика складових психофізіології
- •88.Характеристика та ознаки перевтоми.
- •90. Характеристика функціональних станів організму
41. Психічний стан та його властивості.
Психічні стани – це поняття, що використовується для умовного виділення в психіці людини індивіда відносно етичного моменту (цілісні характеристики психічної діяльності за певний період часу). Він характеризуються цілісністю (характеризують у певний проміжокчасу всю психічну діяльність загалом), рухливістю (наявність стадій протікання: початок, певна динаміка і кінець) і відносною стійкістю (їх динаміка меншвиражена, ніж у психічних процесів), взаємозв’язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і типовістю, крайнім різноманіттям, полярністю. Психічні властивості – сталі психічні утворення людини, що утворюються в процесі життєдіяльності, виховання, самовиховання. До психічних властивостей особистості відносяться: 1) темперамент; 2) здатності; 3) характер. Тісний взаємозв’язок і взаємозалежність психічних процесів, станів і властивостей людини обумовлюють єдність усіх її якостей. Найбільш вивченими на сьогодні є: - загальні психічні стани: наприклад, увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності; - емоційні стани або настрої. Психічний процес – перебіг психічного явища явища, що має початок, розвиток і кінець і виявляється у вигляді реакції. Поділяються на пізнавальні, емоційні, вольові. Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості. Психічній стан є ефектом психічної діяльності та її тлом.(С.Л.Рубінштейн) Відображення якоїсь події – складне явище. Воно криє в собі чимало різних процесів – відчуття і сприйняття, відтворення, мислення, емоції тощо. Залучені до діяльності сили налаштовують активність особистості на певний лад. Однак не стільки обсяг, скільки зміст відображуваного а є вирішальне значення в настроюванні тонусу психічної активності. Психічні властивості – стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини.
42. Психоаналітична концепція емоцій 3. Фройда.
У психоаналітичній концепції 3. Фрейда в розумінні природи емоцій вирішальна роль приділяється механізму афекту: спочатку відбувається "заряд афекту" (як енергетичний компонент інстинктивного потягу), далі - процес "розрядки" (почуттєві компоненти цього процесу являють собою вираження емоції), і завершальний етап - сприйняття остаточної "розрядки" (саме воно являє собою відчуття чи переживання емоції).У таламічній теорії Кенона-Барда роль центральної ланки емоційних переживань відводиться таламусу. При сприйнятті подій, що викликають емоції, нервові імпульси спочатку надходять у таламус.
44. Психофізіологічна проблема активності.
Проблема активності.Ця проблема на теоретичному рівні в психофізіології була поставлена ще М.О. Бернштейном.Зараз ж теза про активний характер психофізіологічних процесів являє собою повсякденну емпіричну реальність психофізіологічних досліджень. Найбільш наочно цей активний характер виявляється в дослідженнях, що використовують метод біологічного зворотного зв'язку. Одержуючи зворотну інформацію про поточний стан певної психофізіологічної функції, людина навчається довільно керувати цією функцією, хоча зазвичай вона вважається непідвласною контролю з боку свідомості і волі. Велику увагу психофізіологів також привертає проблема пізнавальної активності та її фізіологічна модель - орієнтовна реакція (OP). ОР уявляється нині своєрідною багатоланковою функціональною системою, що включає інформаційно-когнітивний та емоційно-оцінний блоки, які виконують функцію зняття невизначеності і працюють за механізмом негативного зворотного зв'язку. Показано зв'язок індивідуальних особливостей ОР з характеристиками темпераменту, особистості, уваги, навченості, інтелекту і когнітивних стилів. Більш розгорнута форма пізнавальної активності досліджується в сучасній психофізіології головним чином як активність довільної уваги. Таким чином, сучасне вирішення психофізіологією проблеми активності припускає відмову від уявлень про людину як істоту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової "моделі" людини - активної особистості, що спрямовується внутрішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.