- •1.АктиваційнатеоріяемоційЛіндслі.
- •2.Актуальні проблеми забезпечення психічного і фізичного здоров*я особистості.
- •3.Біологічна теорія емоцій Анохіна.
- •4.Видипсихофізіологічноговідбору.
- •5.Види та характеристика стресів
- •7.Дистрес та захворювання.
- •8.Діагностика психофізіологічних станів та індивідуальні особливості.
- •9.Домінантно-мотиваційні настанови,цілісна просторово-часова інтеграція у психофізіологічній підготовці.
- •10.Еволюційна теорія емоцій ч.Дарвіна.
- •11. Електроенцефалограма.
- •12. Електроенцефалограма. Артефакти.
- •13.Електроокулограма.
- •14.Загальна характеристика функціональних станів
- •16. Зв’язок психофізіології з іншими науками.
- •17.Зв’язок психофізіології з іншими галузями психологічного знання.
- •18. Зміст психогігієни та психопрофілактики. Психорегуляція.
- •20. Класифікація емоцій.
- •21. Класифікація емоційних станів.
- •22. Класифікація стресорів.
- •23. Класифікація стресорів. Стресова реакція.
- •25. Методи дослідження електричної активності шкіри.
- •27. Нейрокультурна теорія емоцій п.Екмана.
- •28. Об’єкт, предмет та завдання психофізіології.
- •29. Основні компоненти психофізіологічної підготовки.
- •30.Основні характеристики емоцій. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.
- •31. Поліграфічні дослідження у психофізіології.
- •32. Поняття стану людини та його властивості.
- •33. Потребово-інформаційна теорія емоцій п.В.Симонова
- •34.Принцип групування , надійності та валідності у психофізіологічному відборі.
- •35. Принцип комплексності, динамічності та активності у псих.Відборі
- •36. Принцип спеціалізованості, різноспрямованої ритмічності та зворотного звязку у психофізіологічній підготовці.
- •37.Причини і види стомлення.
- •38. Проблема активності.
- •39. Проблема змістовності.
- •40. Психічне здоров’я в навчальній діяльності студентів.
- •41. Психічний стан та його властивості.
- •42. Психоаналітична концепція емоцій 3. Фройда.
- •44. Психофізіологічна проблема активності.
- •45.Психофізіологічна проблема вибірковості.
- •46. Психофізіологічна проблема змістовності та вибірковості.
- •47.Психофізіологічна проблема змістовності.
- •48. Психофізіологічна проблема
- •49.Психофізіологічна проблема. Сучасний погляд.
- •51.Психофізіологічна характеристика психічного та фізіологічного станів.
- •52. Психологічна характеристика розумової праці.
- •53. Психофізіологічна характеристика станів функціонального напруження.
- •54. Психофізіологічна характеристика фізичної праці.
- •73. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів.
- •74. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів. Електроміограма.
- •76. Таламічна теорії емоцій Кенона-Барда.
- •77. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.
- •79. Функціональний і психофізіологічний стан.
- •82. Характеристика відносно самостійних частин психофізіології.
- •84.Характеристика граничного та патологічного стану організму
- •83 У програмових аналогічне…
- •85. Характеристика ознак перевтоми.
- •86. Характеристика психологічного стресу
- •87. Характеристика складових психофізіології
- •88.Характеристика та ознаки перевтоми.
- •90. Характеристика функціональних станів організму
12. Електроенцефалограма. Артефакти.
Електроенцефалограма.- дослідження сумарної електричної активності великої кількості нейронів головного мозку. сумарна активність характеризує стан кори головного мозку в цілому і в окремих частинах. Основною властивістю активності є періодична зміна у часі,яка називається ритмічною організацією.
Артефакти на ЕЕГ поділяються на дві групи – фізичні і фізіологічні.
Фізичні артефакти обумовлені порушеннями технічних правил реєстрації ЕЕГ. Зазвичай це перешкоди від електричних полів, які створюються пристроями промислового електричного струму. Вони легко розпізнаються, оскільки являють собою синусоїдальні коливання частотою 50 Гц
Іноді мають місце артефакти від електромагнітних завад, створених спалахами світла фотостимулятора . Їхня амплітуда не залежить від частоти мигтіння і набагато перевершує амплітуду власних коливань ЕЕГ.
Фізіологічні артефакти пов'язані з проявами життєдіяльності організму і мають такі причини:
потенціали, обумовлені діяльністю м'язів, – електроміограма (ЕМГ)
електричні потенціали, пов'язані з рухом очей, – електроокулограма (ЕОГ)
потенціали електрокардіограми (ЕКГ)
електричні потенціали, викликані ковтальними рухами
електричні потенціали, пов'язані зі змінами фізіологічного стану шкіри
13.Електроокулограма.
Електроокулограма (ЕОГ) характеризує електричну активність очних м'язів. Зазвичай використовується роздільна реєстрація вертикальних і горизонтальних рухів очей. При цьому знак потенціалу ЕОГ вказує напрямок переміщення погляду, а його величина - кут переміщення. ЕОГ застосовується для аналізу роботи зорової системи людини із засобами відображення інформації, для аналізу розподілу і переключення уваги оператора в процесі роботи та інших цілей. Електроокулографія — методика реєстрації рухів ока, в основуі якої покладено дипольну властивість очного яблука (роговиця має позитивний заряд щодо сітківки). У зв'язку з тим, що електрична й оптична осі очей збігаються, то записана електроокулограма показує напрямок погляду. При русі ока змінюється напрямок електричної осі ока, а це зумовлює зміну потенціалу, що й реєструється за допомогою методики електроокулографії. Для запису застосовуються чотири відвідні електроди, що не поляризуються, з електропровідною пастою. їх накладають на знежирену шкіру біля скроневих кутів обох очних щілин, а також посередині верхнього і нижнього краю однієї очної ямки. Перші два електроди реєструють горизонтальні рухи ока, інші два — вертикальні. Потенціали від електродів кожної пари підсилюються, а потім записуються чи подаються на комп'ютер. Цей метод дає змогу реєструвати не тільки напрямок зміщення погляду, а й значення кута такого зміщення. З огляду на той факт, що рухи очей спричинюють артефакти на ЕЕГ, то в психофізіології запис біоелектричної активності мозку обов'язково проводиться із записом електроокулограми.
14.Загальна характеристика функціональних станів
Поняття "функціональний стан" було введено, насамперед, для характеристики стану людини, пов'язаного з виконанням певної діяльності. Таким чином, це поняття було відокремлено від різних станів, які до виконання діяльності відношення не мають.. Функціональний стан є неодмінною складовою будь-якої діяльності. А ефективність діяльності завжди залежить від функціонального стану.
Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності. Так, люди із сильною нервовою системою менш стійкі до монотонічної праці і в них раніше за слабких знижується рівень активності нервових процесів. На формування функціонального стану людини значно впливає адекватність виконуваної діяльності.
Існує декілька підходів до визначення функціонального стану. Функціональний стан визначають як:
♦фізіологічнийстанорганізмуійогосистем (будь-якийстанєфункціональним, тобтовідбиваєрівеньфункціонуванняорганізмувціломучиокремихйогосистемах, атакожсаме виконує функції адаптації до даних умов існування);
♦фоновуактивністьцентральноїнервовоїсистеми, щосупроводжуєтучиіншудіяльність; прицьомузмінифункціональногостанузалежатьнетількивідзбудливостіголовногомозку, айвідйогореактивності, лабільності та інших властивостей;
Останнє визначення можна конкретизувати за допомогою двох підходів:
1) функціональний стан визначається як комплекс взаємопов'язаних фізіологічних реакцій;
2) функціональний стан оцінюється за результатами трудової діяльності людини і розглядається як цілісна багатокомпонентна характеристика зовнішніх поведінкових та внутрішніх функцій організму людини, за допомогою яких можна оцінити властивий їй у даний момент рівень активності вищих психічних функцій та фізіологічних систем, що зумовлюють виконання трудової діяльності.