45.Психофізіологічна проблема вибірковості.

Ця проблема пов'язана з вирішенням питання про узагальнений чи вибірковий характер психофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вивченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж доступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямованої уваги.

46. Психофізіологічна проблема змістовності та вибірковості.

До трьох найбільш актуальних проблем сучасної психофізіології відносяться проблем: активності, вибірковості і змістовності. Проблема вибірковості: Ця проблема пов'язана з вирішенням питання про узагальнений чи вибірковий характер психофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вивченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж доступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямованої уваги. Проблема змістовності: Традиційним є виділення інформаційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов'язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової активності являють собою дві досить незалежні сфери.

47.Психофізіологічна проблема змістовності.

Проблема змістовності. Традиційним є виділення інформаційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов'язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової активності являють собою дві досить незалежні сфери. Хоча на психофізіологічному рівні і можливе відображення психічного продукту (результату психічної діяльності), набагато більше значення має прояв у фізіологічних параметрах тих психічних процесів, що у своїй сукупності призводять до формування даного продукту. Так, когнітивна психологія припускає існування ряду етапів переробки інформації людиною, однак ідентифікувати ці етапи за допомогою суто психологічних методів не завжди можливо. Психофізіологічний ж аналіз дозволяє виділити певні ланки переробки інформації, знайти їх порушення при захворюваннях чи при фізіологічному старінні, виявити їхню роль у вирішенні певних типів завдань. Таким чином, у психофізіологічних дослідженнях відбулася переорієнтація з вивчення енергетичного обміну із середовищем на обмін інформацією.

48. Психофізіологічна проблема

Психофiзiологiчна проблема – це проблема характеру співвідношення психічних і фізіологічних процесів.Психофізіологічна проблема є складовою більш загальної психофізіологічної проблеми поставленої в 17 ст.Декартом.Його концепція взаємодії ,за своєю природою є дуалістичною,тому що тіло і психіка розглядаються ним нарізно.Дуалістична концепція в розв’язанні пртиставлялася моноїстичним концепціям, за якими вважалося що існує тільки фізичне тіло ,а психічні процеси є не суттєвими побічними продуктами ,які не впливають ні на поведінку ,ні на мозок.У вітчизняній психології розглядається психофізіологічна проблема на основі розуміння психіки, як особливої властивості високоорганізованої матерії що виникла в процесі взаємодії живих організмів з зовнішнім світом.Психіка здатна активно впливати на характер цієї взаємодії.Сутність концепції Сєченова полягає в тому що він ні ототожнював ні розділяв психічні і фізіологічні складові.Психічне і фізіологічне є двома різними за ступенем складності діяльності гол. моз.Психічна діяльність залежить від нервової діяльності.Психічне бере участь у поведінці ,як вищий регулятор.