52. Психологічна характеристика розумової праці.

Розумова праця на відміну від фізичної характеризується не так вегетативними зрушеннями, як нейрофізіологічними ,що супроводжуються посиленням кровозабезпеченням мозку і підвищенням енергообміну нервових клітин.

Будь-яка розумова праця супроводжується певним нервово-психічним напруженням. Чим більше розумове навантаження ,тим швидше виявляється стомлення, тим виразніший ступень вегетативних зрушень. Останній залежить від емоційного напруження, навколишніх умов, дефіциту часу, змісту й обсягу сприйняття інформації.Під час розвитку стомлення виникають гальмівні процеси, які служать сигналом для припинення роботи ,необхідності фізіологічного відновлення.Цей сигнал, у свою чергу, може гальмуватися вольовими зусиллями, але процес розвитку стомлення при цьому не припиняється.У процесі розумової праці може розвиватися функціональне стомлення- зниження ефективності в одному виді діяльності при її збереженні в інших видах.Наприклад ,зниження рівня обчислюваної роботи при збереженні надійності сприйняття зорової і слухової інформації.При стійкому розумовому стомленні, коли періоди відпочинку недостатні і при цьому не використовуються засоби і прийоми для інтенсифікації відновлення, може підвищуватися дратівливість, погіршується стабільність пульсу, виникають головні болі і, як наслідок, виникає ризик захворювання.

53. Психофізіологічна характеристика станів функціонального напруження.

Функціональне напруження визначається як підвищений рівень активності збудливих тканин (нервові центри, нерви, м’язи тощо) або як механічне навантаження на збудливі утворення (зв’язки, суглоби, хрящі, кістки, хребці). Напруження може починатися одночасно в одній або кількох фізіологічних системах. При цьому одна із систем може бути основною, робочою, а інші забезпечувальними, як, наприклад, при важкій роботі, коли основне навантаження припадає на нервово-м’язову систему, а дихальна, серцево-судинна й енергообміну забезпечують функціонування м’язової системи. В окремих випадках навантаження може рівномірно розподілятися між кількома фізіологічними системами. Наприклад, під час операторської діяльності в режимі стеження у стані напруження перебувають зоровий аналізатор і функція уваги. Таким чином, напруженість — інтегрований психофізіологічний стан, який виникає і протікає у процесі практичної або теоретичної діяльності (фізична і розумова праця).Функціональне напруження в процесі будь-якої діяльності через деякий час викликає появу ознак стомлення, тобто зниження рівня працездатності.Наростання стомлення, залежить від рівня функціонального напруження організму, який залежить від вихідного функціонального стану і величини навантаження.Стан стомлення може виявлятися через такі зміни: - зниження інтенсивності виконуваної роботи при збереженні початкового ступеня напруження фізіологічних функцій; -збільшення ступеня напруження фізіологічних функцій при незмінних показниках кількості і якості роботи; -деякі зниження кількості і якості роботи з одночасним збільшенням ступеня напруження фізіологічних функцій.Відхилення психофізіологічного напруження від оптимуму призводить до порушення нервово-емоційного стану, що знижує ефективність виконуваної роботи.