76. Таламічна теорії емоцій Кенона-Барда.

Емоція – складний психофізіологічний процес ,що відображається у формі безпосереднього переживання значимо діючих на індивіда стимулів і ситуацій.

У таламічній теорії роль центральної ланки емоційних переживань відіграє таламус. У ньому відбувається поділ нервових імпульсів:частина надходить у кору великих півкуль,де виникає суб*активне переживання емоції, а решта у гіпоталамус,що відповідає за вегетативні зміни в організмі. У цій теорії суб*єктивне переживання виділене як самостійна ланка і пов*язане з діяльністю кори півкуль головного мозку. На основі досліджень над тваринами було доведено,що одні і ті самі периферичні зміни можуть відбуватися при різних емоціях і навіть у станах,не пов*язаних з емоціями.

77. Трьохвимірна структура простору фундаментальних емоцій.

Емоція – складний психофізіологічний процес ,що відображається у формі безпосереднього переживання значимо діючих на індивіда стимулів і ситуацій.

Трьохвимірна структура виглядає так

спокій збудження

задоволення розслаблення

незадоволення напруження

Трьохвимірної структури простору фундаментальних емоцій дотримується більшість сучасних дослідників, хоча дискусії з приводу розмірності емоційного простору й специфікації його вимірів тривають до нашого часу

79. Функціональний і психофізіологічний стан.

Функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем, який характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Цей стан залежить від багатьох факторів: мотивації, змісту праці, рівня сенсорного навантаження, вихідного рівня активності нервової системи, індивідуальних властивостей вищої нервової діяльності.

Психофізіологічний стан являє собою складну ієрархічну систему, що саморегулюється, і являє собою динамічну єдність внутрішніх компонентів. Сутність психофізіологічного стану полягає у тому що він формується в процесі і під впливом конкретної діяльності . загальна характеристика функціонального стану на основі критерію адекватності відповідної реакції вимогам діяльності.

80. Функціональні зміни організму при перенапруженні і перевтомі =81. Функціональні зміни організму при перенапруженні і перевтомленні. Перенапруження – несприятливий ,граничний між нормою і патологією стан,окремих фізіологічних систем або органів,зумовлений надмірним або тривалим навантаженням або напруженням цих органів.

У результаті перенапруження знижується резистентність організму людини до різноманітних несприятливих впливів,що може привести до загострення хронічних захворювань.

Перевтома- генералізований патофізіологічний процес,який характеризується змінами стану основних фізіологічних систем ,порушенням оптимуму їх взаємовідносин.

Ознаками перевтоми є : підвищена дратівливість,швидка стомлювальність,відсутність бажання займатися звичайною роботою,порушення сну головні болі. Клінічні дослідження показали,що явище перевтоми за симптомами аналогічне неврозу. Це засвідчують такі ознаки: підвищенний колінний рефлекс,тремтіння вій і пальців витягнутих рук,виразний ортостатичний рефлекс.