73. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів.

Основними сучасними методами реєстрації фізіологічних процесів у психофізіологічних дослідженнях є електрофізіологічні методи. У фізіологічній активності мозку особливе місце посідає електрична складова. Електричні потенціали відображують фізико-хімічні передумови та наслідки обміну речовин, що супроводжують всі основні життєві процеси у нервових клітинах, і тому є виключно надійними, універсальними і точними показниками перебігу будь-яких фізіологічних процесів.

ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ (ЕФД)

Електричну чутливість зорового аналізатора оцінюють по пороговому електричному струму, що викликає появи електрофосфена. Прийнято вважати, що вона характеризує стан біполярних і гангліозних клітин сітківки.

Електроретинографія полягає в реєстрації багатофазної біоелектричної реакції клітинних елементів сітківки у відповідь на світловий подразник

Електроокулографія - Дослідження, що складається в реєстрації змін постійного рогівки-ретинального потенціалу очі при його рухах в ту чи іншу сторону. 

Візуально викликані потенціали (ЗВП) є відповідною реакцією зорових центрів кори потиличної ділянки мозку на світлове подразнення сітківки. Їх реєструють у вигляді електроенцефалограми, яка в даному випадку служить показником функціонального стану кожного відділу зорового аналізатора.

74. Сучасні методи реєстрації психофізіологічних процесів. Електроміограма.

Електричну чутливість зорового аналізатора оцінюють по пороговому електричному струму, що викликає появи електрофосфена. Прийнято вважати, що вона характеризує стан біполярних і гангліозних клітин сітківки.

Електроретинографія полягає в реєстрації багатофазної біоелектричної реакції клітинних елементів сітківки у відповідь на світловий подразник

Електроокулографія - Дослідження, що складається в реєстрації змін постійного рогівки-ретинального потенціалу очі при його рухах в ту чи іншу сторону. 

Візуально викликані потенціали (ЗВП) є відповідною реакцією зорових центрів кори потиличної ділянки мозку на світлове подразнення сітківки. Їх реєструють у вигляді електроенцефалограми, яка в даному випадку служить показником функціонального стану кожного відділу зорового аналізатора.

Електроміограма – реєстрація сумарних коливань потенціалів,які виникають як компонент процесу збудження в області нервово-м*язових з*єднань і м*язових волокнах.

75.схожість і відмінність функціонального стану організму при фізичній і розумовій праці.

Фізична і розумова праця супроводжуються певним ступенем нер­вово-психічного, емоційного напруження. Рівень напруження і вегета­тивних зрушень залежить від стану організму, мотивації до діяльності, умов навколишнього середовища та інших чинників. Кожній діяльності відповідає певний оптимум емоційного напруження, коли всі реакції виявляються найдосконалішими.

Відхилення психофізіологічного напруження від оптимуму призво­дить до порушення нервово-емоційного стану, що знижує ефективність виконуваної роботи.

Фізична праця характеризується перебудовою регуляторних функ­цій центральної нервової, змінами діяльності соматичної і автономної систем.

Ступіньзрушень, що відбуваються прицьому в організмі, зумовлює певний психофізіологічний стан, тому розвиток стану стомлення по­в'язують при фізичній праці насамперед зфункціональними змінами, що відбуваються унервовій системі.

Якщо фізичне навантаження має незначну інтенсивність, то збудження коркових клітин підвищується, посилюється умовно-рефлекторнадіяль­ність, скорочується латентнийперіод реакцій, поліпшується сенсорна чутливість, здатністьпереключати увагу тощо. Це використовують для активного відпочинку — виконання легкої роботи сприяє швидшому і повнішому відновленню працездатності після напруженої діяльності. Напружена фізична праця супроводжується розвитком гальмівних процесів у корі великих півкуль мозку. В результаті знижується інтенсивність реакції умовних рефлексів, чутливість зорового і слухо­вого аналізаторів, погіршується стійкість чіткого зору, координація. Розумова праця на відміну від фізичної характеризується не так вегетативними зрушеннями, як нейрофізіологічними, що супроводжу­ється посиленим кровозабезпеченням мозку і підвищенням енерго- обміну нервових клітин. Будь-яка розумова праця супроводжується певним нервово-психіч­ним напруженням. Чим більше розумове навантаження, тим швидше виявляється стомлення, тим виразніший ступень вегетативних зру­шень. Останній залежить від емоційного напруження, навколишніх умов, дефіциту часу, змісту й обсягу сприйнятої інформації. Під час розвитку стомлення виникають гальмівні процеси, які служать сигналом для припинення роботи, необхідності фізіологічного віднов­лення. Цей сигнал, у свою чергу, може гальмуватися вольовим зусиллям, але процес розвитку стомлення при цьому не припиняється.