24;25)Особистість, мотив, спілкування – категорії психології(дослідж. Французьких психоневрологів).

Франц. Психоневрологи на практиці зіткнулися з порушеннями поведінки особистості як цілісного феномену. У лікуванні невротичних розладів застосовували гіпноз – навіювання в процесі спілкування. Єдиний канал зв*язку загіпнотизованого з реальністю – раппорт. Загіпнотизований вважає себе тим, кого навіює йому гіпнотизер. В такій навіяній ситуації загіпнотизований втрачає самоусвідомлення і самоконтроль. За допомогою гіпнозу лікували істерію. Люди можуть по-різному протистояти психогенним впливам. В кожного з нас різна кількість псих. Енергії потрібної для цтого протистояння. Ті в кого такої енергії замало не піддаються гіпнозу. Встановлено, що в істериків порушується інтеграція особистості. В істериків може існувати кілька «я». І кожне «я» не здогадується про існування іншого.

Особистість – психологічна система, у якій поєднуються в єдине ціле всі псих. Процеси і стани суб*єкта, носія психіки. Жоден псих. Процес, стан не виникає і не функціонує ізольовано від усіх інших псих. Процесів і станів особистості.

Спілкування – дуже важлива і потужна категорія психології. Його потужність постала у гіпнозі, в основі якого стоїть навіювання в процесі спілкування.

Мотив - психічний образ даного предмета. У широкому сенсі - це щось всередині суб'єкта, що спонукає його до дії, усвідомлений людиною сенс його дій. За допомогою мотиву піддаються опису поведінку людини, його цілі, цінності, механізми прийняття рішень.

26)Основний психологічний зміст умовного рефлексу (сигнального зв’язку) за і.П.Павловим

І.П Павловвивчав фізіологічні процеси, які відбуваються в окремих органах або системах органів, у їхньому нерозривному зв'язку з цілим організмом.

І.П. Павлов розробив метод умовних рефлексів, який був ефективним при вивченні фізіологічних функцій кори великих півкуль. Цей метод дав можливість дослідити різноманітні акти поведінки людини і тварини, в основі яких лежать фізіологічні процеси, що відбуваються в корі великих півкуль головного мозку.За методом умовних рефлексів І.П. Павлов вивчив функцію кори великого мозку і найближчих до неї підкіркових утворень, явища іррадіації і концентрації в корі великого мозку, аналітико-синтетичну діяльність мозку. Метод умовних рефлексів дав змогу І.П. Павлову створити вчення про вищу нервову діяльність.Всю рефлекторну діяльність людини і тварини І.П. Павлов поділив на дві категорії: безумовні і умовні рефлекси.

Безумовні рефлекси — це природжені реакції організму на подразнення з зовнішнього або внутрішнього середовища, вони сформувалися і закріпилися в процесі еволюції і передаються спадково. Безумовні рефлекси відносно постійні, стійкі, незмінні і зберігаються протягом життя. В житті тварин, і особливо людини, велике значення мають тимчасові зв'язки організму з середовищем — умовні рефлекси.Умовні рефлекси на відміну від безумовних, є індивідуальними: в одних організмів певного виду вони можуть бути, а в інших їх може не бути. Це рефлекси набуті. Вони виробляються у тварин чи людини в процесі індивідуального життя і надбудовуються на базі безумовних рефлексів.Умовні рефлекси є функцією вищого відділу центральної нервової системи — кори великих півкуль головного мозку. Якщо у тварини видалити кору великих півкуль головного мозку, то зникнуть всі умовні рефлекси.Умовні рефлекси виробляються на основі безумовних. Основною умовою утворення умовного рефлексу є поєднання того чи іншого індиферентного (байдужого) подразника з дією подразника, який викликає безумовних рефлекс. У лабораторії І.П. Павлова в якості умовних подразників застосовували спалах електричної лампочки, дзвінок, булькання води, подразнення шкіри, смакові, нюхові подразники та ін. Так, звук дзвоника не викликає у собаки слиновиділення. Але якщо звук дзвоника кілька разів поєднати з годівлею тварин, то пізніше один лише звук дзвоника викличе у собаки всю ту складну реакцію, яку раніше викликала їжа: у тварини під час пошуку їжі починає виділятися слина. Виділення слини на їжу, що потрапила в рот, є проявом природженого безумовного рефлексу. Слиновиділення на звук дзвоника — це набутий умовний рефлекс. Подразники,що викликають набуті рефлекси, називаються умовними, або сигналами. Умовні рефлекси можуть вироблятись не тільки на поодинокі зовнішні подразники, але й на комплекси їх, на порядкове місце подразника, на припинення його дії тощо.

Вироблений умовний рефлекс може бути основою для утворення нового умовного рефлексу і— умовного рефлексу другого порядку, а на основі другого може утворитись умовний рефлекс третього порядку і т.д. Можливість вироблення умовних рефлексів утруднюють або повністю виключають сильні сторонні подразники, хвороба та ін.

27)Центральне гальмування та його основні види за І.П.Павловим Гальмування. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє гальмування.Зовнішнє гальмування виникає в разі, якщо в центральній нервовій системі з'являються збудження різної сили. Тоді сильніше збудження гальмує більш слабке. Сильне збудження є зовнішнім" відносно слабкого, зовнішнім відносно якогонебудь рефлексу. Звідси і походить назва цього виду гальмування. Наприклад, якщо піддослідним тваринам, у яких вироблений умовний рефлекс на приймання їжі під час вмикання лампочки, дати сторонній звук або різко змінити інтенсивність освітлення, то рефлекс на вмикання лампочки загальмується або навіть зникне. Нові подразники гальмують відповідь. Точно так больові подразнення, які наносять піддослідним тваринам, біль внутрішніх органів гальмують харчові умовні реакції. Подібні явища зовнішнього гальмування спостерігаються і у людини. Наприклад, хвилювання після повідомлення про неприємності, самі неприємності пригнічують позитивні емоції, пов'язані зі сприйманням їжі, пригнічують виділення травних соків, знижують апетит.Внутрішнє гальмування виникає в разі непідкріплення умовного подразника. Воно виникає всередині дуги умовного рефлексу, тому і називається внутрішнім. Наприклад, якщо виробити умовний рефлекс — харчову реакцію на дзвінок, а потім давати дзвінок і не підкріплювати його їжею, то харчова реакція на нього гальмується і навіть може зникнути. Відновлення годування відновлює умовний рефлекс, відбувається розгальмовування.Гальмування умовних рефлексів спостерігається і в тих випадках, коли змінюють умовні подразники (наприклад, лунають звуки різної частоти), вводять додаткові подразники або збільшують інтервал між сигналом до годування і самим годуванням. Отже, умовні сигнали на їжу, якщо вони витримуються, не спричинюють гальмування і виконують позитивну роль. Якщо змінюється якість сигналу (тональність) або його доповнюють іншим сигналом, або ж збільшують інтервал між сигналом і прийманням їжі, то розвивається внутрішнє гальмування. Сигнали ж виконують негативну роль відносно виробленого раніше рефлексу.Явище гальмування в центральній нервовій системі відіграє важливу роль у повсякденному житті. Разом з явищем збудження воно здійснює координацію рефлекторних механізмів організму. Так, акти вдиху й видиху, скорочення і розслаблення м'язів, прискорення і уповільнення ритму серця, перистальтики кишок тощо є результатом взаємодії збудження і гальмування, послідовної зміни одне одного. В процесі виховання у дітей формуються певні навички, пов'язані з використанням різних заборон. Це можливо завдяки розвитку умовного гальмування.