10. Еластичність попиту за доходом. Фактори та методика розрахунку коефіцієнта еластичності попиту за доходом.

Еластичність попиту за доходом - це відношення відсоткової зміни величини попиту до відсоткової зміни середнього доходу споживача. Ел-сть поп. за доходом = зміна величини попиту у % / зміна середнього доходу у %. Обчислюють точкову і дугову еластичність за доходом, використовуючи відповідні формули, підставивши у них замість значення ціни (Р) значення величини середнього доходу (І). Еластичність попиту за доходом залежить від якості товару (якісний чи неякісний) та його призначення (першої необхідності чи предмет розкошу). Еластичність попиту за доходом показує рівень зміни обсягу попиту на товар, що досягається внаслідок зміни величини доходу споживача. Еластичність попиту на товар за доходом споживача ви значається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни доходу споживача :

де E_DI - еластичність попиту за доходом; I - зміна доходу (Income); І - доход; Q_D - зміна обсягу попиту. Чисельне значення еластичності за доходом споживача тісно пов'язане з такими поняттями, як нормальні товари і нижчі товари (товари нижчої якості). Для нормальних товарів підвищення доходу викликає підвищення попиту на них. Придбання таких товарів збільшується, отже еластичність попиту за доходом на нормальні товари позитивна. Для нормальних товарів  Коефіцієнт еластичності попиту за доходом Е_D > 0. Для товарів нижчої якості (нижчих) збільшення доходу споживача викликає зменшення попиту. В цьому випадку доход і попит на товари нижчої якості змінюються в протилежних напрямках, і тому еластичність попиту за доходом на ці товари від'ємна. Для нижчих товарів  Коефіцієнт еластичності попиту за доходом Е_D < 0. Споживачі, як правило, скорочують придбання нижчих товарів, коли їх доход зростає.

11. Еластичний, нееластичний та унітарний попит. Абсолютно еластичний та абсолютно нееластичний попит. Зв’язок показників цінової еластичності попиту та доходу.

Еластичність попиту відносно ціни {цінова еластичність попиту} показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. При визначенні рівня еластичності попиту практиче значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому:

де Edp — цінова еластичність попиту; Q — зміна обсягу попиту; P – зміна ціни.

Попит може бути еластичним, нееластичним або мати одиничну еластичність. Попит еластичний, коли дана відсоткова зміна ціни призводить до відносно більшої відсоткової зміни кількості. Попит нееластичний, коли дана відсоткова зміна ціни призводить до відносно меншої відсоткової зміни кількості. Одинична цінова еластичність попиту має місце, коли відсоткова зміна ціни дорівнює відсотковій зміні кількості запитуваного товару. Попит еластичний, коли Edp > 1 (це означає, що попит зростає (або падає) швидше, ніж ціна) (графік 2.12,а).Попит нееластичний, коли Edp < 1 (це означає, що попит зростає (чи падає) повільніше, ніж змінюється ціна) (графік 2.12, в).Попит одинично-еластичний, коли Edp = 1 (це означає, що попит зростає (або падає) відповідно до зміни ціни) (графік 2.12,б).

Графік 2.12. Еластичний попит, одинично-еластичний попит, нееластичний попит.

Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто Edp =0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала зміна ціни викликає нескінченне розширення попиту (тобто Edp = ∞), тоді ми маємо досконало еластичний попит (див. графік 2.12).

Графік 2.12. Полярні випадки еластичності.

D_дн - досконало нееластичний попит; D_де - досконало еластичний попит; Еdр - коефіцієнт еластичності попиту за ціною.

Є різні показники еластичності попиту за ціною:

13. Поняття перехресної еластичності. Методика розрахунку перехресної еластичності. Взаємозаміщення та взаємодоповнення.

Перехресна еластичність попиту визначає ступінь чутливості споживчого попиту на один товар (х) залежно від ціни на інший товар (у). E _xy= відсоткова зміна Q(x) / відсоткова зміна р(y) або Еху=(Qх /Qх) / (Ру/Ру)= (Qx/Ру)*(Ру/Qx), де E_xy - перехресна еластичність попиту; Q, - зміна обсягу попиту товару х; Ру - зміна ціни товару у.

Для товарів, які замінюють один одного у вжитку (товарів субститутів), коефіцієнт перехресної еластичності E_xy має позитивне значення. Для товарів, які доповнюють один одного в процесі споживання (товарів-комплементів), коефіцієнт перехресної еластичності від'ємний. Якщо E_xy > 0, – це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється в прямій залежності від ціни на товар у, і товари х і у можуть бути взаємозамінні у вжитку, тобто є товарами-субститутами. Якщо E_xy < 0, – це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється у від'ємній залежності від ціни на товар у, тобто коефіцієнт перехресної еластичності має від'ємне значення, а товари х і у є товарами-комплементами, тобто доповнюють один одного. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності дорівнюватиме 0 (E_xy = 0), тоді товар х і товар у виступають на ринку як незалежні, невзаємопов'язані товари.

12. Еластичність пропозиції, фактори еластичності пропозиції та методика розрахунку.

Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зміниться кількість товару, що пропонується, при зміні його ціни на 1 відсоток. Пропозиція еластична, коли коефіцієнт еластичності більший за 1, і нееластична, коли коефіцієнт еластичності менший за 1. Оскільки при цьому і ціна, й кількість змінюються в одному напрямку, то еластичність пропозиції завжди більша 0. Таким чином, для визначення еластичності пропозиції потрібно продовжити криву пропозиції до перетину з від'ємним відрізком осі X, або з від'ємним відрізком осі У і визначити довжину відрізків NС і АС. Таким чином, якщо крива про­позиції (S) перетинає від'ємну частину горизонтальної осі, то Е >1, якщо проходить через початок координат (S ), то Е₅=1, якщо пере­тинає від'ємну частину вертикаль­ної осі (S₂), то E <1 (див. мал. 3.7). Графік. Для нелінійної кривої пропо­зиції потрібно провести дотичну в точці, що розглядається, і повто­рити всі міркування. Основним фактором, що визначає еластичність пропозиції, є час. Звичайно розглядаються три проміжки часу: 1. Миттєвий ринковий період. У миттєвому ринковому періоді виробник не в змозі швидко за­пропонувати більшу кількість това­ру, якщо ціна на нього зростає внас­лідок зростання попиту. На деякий найкоротший час пропозиція товару залишається незмінною. (мал. 3.8). Пропозиція S_М у даному випадку абсолютно нееластична. 2. Короткостроковий ринковий період. В короткостроковому періоді можливе деяке збільшення випуску продукції за рахунок збільшення змінних факторів виробництва. У цьому випадку крива пропозиції (S) має додатний нахил, і можна запропонувати більшу кількість товару у відповідь на зростання попиту (див. мал. 3.9). 3. Довгостроковий ринковий період. У довгостроковому періоді виробник має більше часу й може залучити, зім змінних, ще й постійні фактори виробництва. Крива пропозиції має вигляд горизонтальної лінії, тобто є абсолютно нееластичною (див. мал. 3.10). Слід мати на увазі, що горизонтальна лінія пропозиції (S_А) є окремим випадком. Вона притаманна в довгостроковому періоді лише галузям із постійною вартістю (див. тему 7). В даному випадку ми спрощуємо ситуацію, оскільки мова йде про тенденцію зміни еластичності пропозиції в залежкості лише від одного фактора — часу. Графік.

16. Поняття та структура ек-них витрат: зовнішні та внутрішні витрати. Економічний та бухгалтерський прибуток.

Економічні витрати – витрати, які здійснює п-во в процесі в-ва на закупівлю предметів і засобів праці. Бухгалтерська оцінка діяльності фірми. Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають фактичні витрати у вигляді грошових витрат. грошові витрати відіграють важливу роль у бухгалтерській діяльності, тому що вони пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Економічна оцінка діяльності фірми базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. Економічний і бухгалтерський підходи до оцінки діяльності фірми відображаються в альтернативних витратах виробництва. Альтернативні витрати: витрати на виробництво економічних благ, що виражають вартість найкращої з втрачених альтернатив використання ресурсів за допомогою яких вони створені. Основні види альтернативних витрат: 1)зовнішні – факт. грошові витрати п-ва, які здійснюються на закупівлю праці, предметів праці і засобів праці. Купуючи сировину, матеріали, енергоресурси, обладнання і технології, здійснюючи оплату праці, п-во здійснює розрахунки через бухгалтерію. Тому зовн. витрати ще називають бух. витратами або явними. 2) внутрішні (неявні) – витрати, які несе власник п-ва внаслідок альтернативності використання власності і своєї праці. Власник п-ва, володіючи певним майном, міг би здавати його в користування іншим, отримуючи за це відповідні доходи. Він також міг би найнятися на роботу і отримувати відповідну з/п. Займаючись підп-вом, він все це втрачає у вигляді вн. (неоплачуваних) витрат. Прибуток – різниця між виторгом і витратами п-ва. П буває: а)бухгалтерський – різниця між заг виторгом і бух. (явними) витратами; б)економічний – різниця між заг. виторгом і заг витратами п-ва; Економічний прибуток = Бухгалтерський прибуток – Внутрішні (неявні) витрати. На відміну від бухгалтерського прибутку, в якому враховані тільки зовнішні витрати, економічний прибуток визначається шляхом відрахування із сукупного доходу як зовнішніх, так і внутрішніх витрат, в тому числі і нормального прибутку. Зовнішні і внутрішні витрати у сукупності утворюють так звані альтернативні витрати. Тому при встановленні обсягу реального прибутку необхідно визначати таку ціну ресурсу, яка б максимізувала прибуток при найкращому його використанні. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.

15. Криві байдужості. Карта кривих байдужості. Бюджетна лінія та рівновага споживача.

Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик, або кошик споживача). Див. графік 3.2.

Графік 3.2. Крива байдужості.

U - крива байдужості; Qх — обсяг споживання товару х, Qy — обсяг споживання товару у.

Крива байдужості має від'ємний нахил. Споживач не розрізняє набори товарів х і у, які розташовані на кривій бай­дужості U. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості (U) однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. Карта кривих байдужості – є множиною всіх можливих рівнів корисності для певного споживача.графік 3.3).

Графік 3.3. Карта кривих байдужості.

Qx - обсяг товару х; Qy - обсяг товару у, U₁ U₂ U₃ - криві байдужості.

Властивості кривих байдужості

1. Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найбільш віддалені від початку координат. 2. Криві байдужості не перетинаються (див. графік 3.4). 3. Мають від'ємний нахил.

Графік 3.4. Перетину кривих байдужості.

Qх - обсяг товару х, Qy - обсяг товару у, U₁ U₂ - криві байдужості.

Графік 3.4 засвідчує наявність суперечності, оскільки не відповідає припущенню, що споживач віддає перевагу більшій кількості товару, що споживається, перед меншою.

Бюджетне обмеження — це лінія, що показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу І Income) (див. графік 3 5).

Рівняння бюджетного обмеження-

І = Рх  Qx + Ру  Qy, де І – доход споживача; Рх, - ціна товару х; Ру, - ціна товару у; Qх, - кількість товару х, Qу, - кількість товару у.

Графік 3.5. Бюджетне обмеження (Бюджетна лінія.)

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетні обмеженнях. Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі споживання, споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Графік 3.7. Рівновага споживача.

На графіку 3.7 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U₂ з бюджетною лінією І. Крива байдужості Uз, що є кривою, яка відповідає більш високому рівню задоволення потреби споживача (більш високому рівню корисності), ніж крива байдужості U₂, не може бути досягнута, тому що виходить за межі його бюджету. Точка дотику найвищої кривої байдужості U₂ з бюджетною лінією І відповідає стану рівноваги споживача (згідно з ординалістською теорією корисності). Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (гривню, долар тощо), яка витрачається на кожний товар.

Лінія «доход - споживання» проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідаї різним рівням його доходу.

Графік 3.8 Лінія “Доход-споживання”

U₁ U₂ U₃ U₄ – криві байдужості; Р₁ Р₂, Р₃ P₄ – точки рівноваги споживача; І – бюджетна лінія. Збільшення доходу переміщує бюджетну лінію (І). Зі зростанням реального доходу бюджетна лінія переміщується праворуч і вгору. Точки P₁, Р₂ P₃, P₃ показують послідовну зміну стану рівноваги споживача. Крива «доход-споживання» має також назву кривої рівня життя. {Див. графік. 3.8).

Лінія «ціна-споживання» проходить через вci точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія «ціна-споживання» лежить в основі побудови кривої попиту.

Графік 3.9. Лінія «ціна-споживання».