Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
mikro1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
124.93 Кб
Скачать

1. Предмет мікроек-ки. Поняття ек-них ресурсів, ек-них потреб та закон рідкості. Суб’єкти мікроек-ки.

Мікрекономіка - частина ек. теорії, що вивчає поведінку окремих СГД (домогосподарство, фірма, держава) за умов рідкісності ресурсів. Осн. проблемами М. є: розміщення споживчих благ та виробничих ресурсів за умов досконалої та недоск. конкуренції, ціноутворення на різних ринках та взаємодія між ринками, аналіз ступеня оптимальності розміщення ресурсів. Елементами, що використ-ся для вир-ва ек благ є ресурси: матеріальні (земля і капітал) і не- (праця і п-кі здібності); земля – с-ть прир ресурсів, що використовуються у в-ві; капітал – с-ть засобів в-ва і грошового капіталу; праця – здатність людини до фізичної чи розумової д-ті з метою створення екон благ; підприємницькі здібності –здатність організовувати в-во, управляти ним, раціонально використовуючи обмежені ресурси. Потреби – волевиявлення людей володіти певними предметами, речами, умовами життєд-ті і задовольняти за допомогою них свої бажання. Потреби можуть бути матеріальні чи духовні, а задовольнятися можуть особисто, колективно, суспільно. Потреби задовольняються шляхом споживання Т і П. Здатність Т і П задовольняти потреби наз. споживчим благом. Рівень задоволення потреб залежить від рівня р-ку ек-ки і с-ва. Усі потреби л-ни чи с-ва задовольнити неможливо, бо для цього не вистачає ресурсів. Крім того, для потреб хар-на невмолимість – в міру задоволення одних потреб завжди появляються нові. Прийняття рішень пов’язане з проблемою вибору. Саме рішення приймається при наявності принаймні двох варіантів. Вибираючи один із них, ми відмовляємося від іншого (або інших, якщо їх більше). Неохідність відмови від чогось для вибору саме того, що ми вважаємо за потрібне мати негайно пов’язана із рідкістю (обмеженістю) ресурсів які є в економіці, або в окремих індивідів у кожний конкретний момент часу. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсів ми оцінюємо його через цінність прдукції від якої ми відмовилися, вибираючи дану альтернативу викор-ня ресурсу. К-сть одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради вир-ва однієї додаткової одиниці іншого товару, назив. вартістю втрачених можливостей або альтернативною вартістю. Суб’єкти М: домогосп-во - самост.ек.одиниця, до складу якої входить 1 або декілька осіб. На ринку товарів і послуг домгосп.виступає як покупець, а на ринку ресурсів як продавець власних факторів вир-тва; фірма - це ек.одиниця, яка самост.приймає рішення щодо факторів вир-тва, вир-тва про-ції і її реалізації. На ринку товарів і послуг виступає як продавець, а на ринку ресурсів як покупець; д-ва - самост.суб’єкт ринку (урядові установи, які здійснюють ек., політичну та юр. Владу для забезпечення госп.діял-сті всім суб’єктам мікроекономіки і здійснює контроль з метою досягнення сусп.мети).Кожна ек.оодиниця намаг максимізувати свій доход на основі індивідуального прийняття рішення.

2. Моделювання в мікроек-ці. Граничний аналіз та головні категорії маржиналізму.

Економічна модель — умовний образ (відображення) економічного явища, об'єкта або процесу, сконструйований для простоти його дослідження. Модель дає можливість отримати нові знання про модельований оригінал. Вона дозволяє відповідати на питання типу "що буде, коли". Чим модель простіша, тим легше її використовувати для загальної відповіді на це питання, тим менш деталізованим буде одержаний прогноз. Модель, яка цілком адекватна об'єкту моделювання, неможлива й не потрібна. Модель має бути настільки простою, наскільки це дозволяє мета дослідження. Такою метою може бути, наприклад, спроба розібратися, як діє певний сектор економіки чи окремий учасник економічного процесу. Економічна модель повинна містити в собі передумови, що необхідні для встановлення взаємозв'язків між економічними змінними. Економічна змінна — це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень. Вирізняють дві групи таких змінних: а)ендогенні змінні це характеристики об'єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини); б)екзогенні змінні це характеристики зовнішніх (по відношенню до об'єкта моделювання) умов, що змінюються, а також сукупність внутрішніх параметрів об'єкта; фіксація їхніх значень дозволяє конкретизувати модель. Отже, економічну модель можна визначити як спрощений опис певного аспекту економічної діяльності (напр-д крива виробничих можливостей і модель циркулюючих потоків), котрі досить спрощено описують економіку, але виявляються корисними для розгляду деяких важливих понять і концепцій. Цей опис може бути виражений не тільки у вигляді графіків та схем, а й у вигляді математичних рівнянь і навіть слів. Наприклад, твердження: "Підприємницька фірма виробляє таку кількість продукції, яка максимізує її прибуток", — є основою для формалізації поведінкової моделі фірми. Основний метод мікроекономіки є граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму. Маржиналізм – це теорія, що вивчає економіку господарюючих суб”єктів, усі екон процеси пояснює за допомогою граничних величин, які характеризують їх кількісну зміну. Граничний аналіз – один з методів мікроекон аналізу, заснований на використанні методів диференціального числення за припущення нескінченної подільності благ категоріями граничного аналізу (маржиналізму) є: -граничні видатки (MC) – розуміється зміна загальних витрат, спричинена нескінченно малою зміною обсягу випуску; -гранична виручка (MR) – зміна величини виручки фірми внаслідок збільшення випуску певного виду продукції на одну нескінченно малу одиницю; -граничний продукт – це додатковий обсяг продукції, спричинений затратою однієї додаткової одиниці фактора виробництва; -гранична корисність – приріст вашої корисності (коли ви з”їсте 2 порцію, то отримаєте додаткове задоволення або корисність). Закон граничної корисності: величина додаткової граничної корисності зменшується зі збільшенням споживання особою певного товару. Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення

3. Попит. Величина попиту та його фактори. Закон попиту.

Попит - це співвідношенням між ціною блага та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною. Є також і інші визначення попиту. Наприклад, попит це таблиця, елементи якої визначають залежність між різними рівнями цін і кількістю блага, яке споживач купує за відповідною ціною. Потрібно розрізняти поняття "попит", та "обсяг попиту. Попитце завжди набір співвідношень цін та кількостей. Обсяг попиту відпрвідає конкретній кількості, яку споживач має намір купити за певною ціною. Також існує різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту. Поняття «зміна попиту» (переміщення кривої попиту вправо чи вліво) не слід змішувати з поняттям «зміна обсягу попиту», тобто з переміщенням по кривій попиту вниз чи вгору. В останньому випадку при такому переміщенні сам попит не змінюється, а збільшується чи зменшується Q – кількість товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією чи іншою ціною. Закон попиту – це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який предявлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах) Графічно це може бути подано у вигляді спадної лінії D (див. мал.): чим вища ціна, тим менший обсяг попиту. Графік. Розглядаючи функцію попиту як функцію лише ціни, ми, власне кажучи, припускаємо, що всі інші фактори є постійні («за інших рівних умов»). Інтерпретація зміни «інших рівних умов» на графіку попиту (див. мал.) ілюструється зсувом усієї лінії попиту D вгору D1 або вниз D2. Графік. Саме тому поняття «за інших рівних умов» стосовно попиту повязується із неціновими факторами попиту: 1) Доход – зростання доходу призводить до зростання попиту (зсув кривої угору праворуч). Проте споживання деяких товарів може скорочуватися, якщо споживач замінює їх дорожчими і якіснішими (зсув кривої вниз ліворуч). 2) Ціни на суміжні товари – попит може змінюватися в обох напрямах залежно від типу товару. Важливо вирізняти дві групи товарів: товари-замінники і доповнювальні товари. Для товарів-замінників при зростанні цін на один із них попит на інший збільшується (зсув кривої угору). Доповнювальні товари споживаються одночасно, тому із зростанням ціни на один такий товар скорочується попит на інший, і навпаки. 1) Смаки й уподобання – зміна попиту в обох напрямах. 2) Число споживачів на ринку – із збільшенням попит зростає (зсув вгору), і навпаки.

4. Пропозиція. Величина пропозиції та її фактори. Закон пропозиції.

Співвідношення між ціною товару та його обсягом, який продавці товару хочуть і можуть продати за такою ціною, називається пропозицією. Іншими словами, пропозицію можна визначити як таблицю, що описує зміну обсягу пропозиції залежно від зміни ціни товару. Між ціною і кількістю товару, що продається, існує пряма залежність, тобто чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки. Додатна залежність між ціною і обсягом товару, що пропонується до продажу, називається законом пропозиції. Функція пропозиції може бути виражена рівнянням: Qs =f(P), де Qs - обсяг пропозиції, Р - ціна одиниці товару. Крива пропозиції (S) це крива, що показує, який обсяг товару можуть та бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час. На відміну від попиту, функція пропозиції має позитивний нахил (див. мал.).

Варто розрізняти поняття “пропозиція” та “обсяг пропозиції”. Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за певною ціною. Розглянемо залежність пропозиції від ціни за інших рівних умов. Графічно ситуація зміни “інших рівних умов” передається паралельним зсувом ліній пропозиції S або праворуч вниз S1 або ліворуч вгору S2, коли ці умови змінюються.

Нецінові фактори пропозиції: 1) Технологія - вдосконалення технології сприяє зростанню пропозиції і зсуває лінію пропозиції праворуч. 2) Ціни на ресурси. - в залежності від підвищення або скорочення цін на ресурси, пропозиція відповідно зменшується (зсув ліворуч) або збільшується (зсув праворуч). 3) Очікувана зміна цін у майбутньому - залежність аналогічна попередній. 4) Кількість продавців на ринку - збільшення кількості продавців призводить до зростання пропозиції (зсув праворуч), зменшення – до її скорочення (зсув ліворуч). Ринкова пропозиція - це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій.

5. Поняття рівноваги. Конкурентний механізм ринкового ціноутворення. Рівноважний обсяг.

Якщо порівняти рішення, які приймають споживач і фірма, то, очевидно, існує лише одна ціна (PE), коли ці рішення збігаються. Тоді на ринку реалізується (купується) продукція в обсязі QE. Зобразимо ситуацію графічно, перенісши лінії попиту і пропозиції в одну координатну площину. Графік. Зображена на графіку ситуація відповідає рівновазі на товарному ринку, тобто стану ринку, коли для продажу пропонується саме така кількість товару, яку споживач готовий купити. Оскільки ми говоримо про окремий ринок, то ця рівновага називається частковою рівновагою. Ціна PE, яка встановлюється на ринку, називається ціною ринкової рівноваги, а кількість одиниць реалізованого (придбаного) товару QE – рівноважним обсягом.

6. Одиничність та множинність ринкової рівноваги: рівновага за нульового обсягу та за нульової ціни, існування декількох точок рівноваги.

Одиничність ринкової рівноваги: коли існує одна точка перетину S, D, QE, PE

Переважна більшість ринків мають одиничну рівновагу, але є винятки. Множинність ринкової рівноваги – є дві і більше точок перетину графіків S і D, тобто дві і більше точок рівноваги, наприклад, ринок робочої сили:

Ціна асоціюється з якістю: якщо ціна занадто низька, то D (ринок ювелірних виробів).

Є множинність рівноваги на ринку сезонних товарів (шуби) – абсолютно еластичні товари:

Абсолютно нееластичні товари (товари першої необхідності) – при різних цінах обсяг продажу буде незмінним:

Графік S i D не перетинаються, тобто Р не формується. Тут рівновага формується за нульового обсягу (наприклад, магазин у Нью-Йорку). Ці товари непотрібні (срібні баки для сміття) – висока ціна, низький попит:

Рівновага за нульової ціни. Це діє для вільних благ. Пропозиція висока за нульової ціни (сніг зимою, пісок в Саудівській Аравії). Економіка цим не займається, бо вона займається обмеженими ресурсами.

7. Теорія суб’єктивної корисності. Попит та корисність товару.

Теорія субєктивної корисності (теорія маржиналізу) була створена у 2-ій половині 19 століття в Австрії. Ця школа спробувала дати відповідь на питання про природу попиту споживача. Вони дали визначення сукупної корисності (TU): чим більше чогось є, тим краще; граничної корисності (MU): це задоволення, яке приносить кожна наступна одиниця товару. Корисність U– це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Корисність збільшується, якщо збільшується кількість това­ру, що споживається. У цьому випадку зростає загальна ко­рисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що змен­шується додаткова, або гранична, корисність. Гранична корисність MU– це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік 3.1)

Графік 3.1. Закон спадної граничної корисності.

TU - сукупна корисність; MU - гранична корисність; Q - кількість товару, що споживається. Сукупна корисність TU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (MU) – додаткова корисність від споживання кожної додаткової оди­ниці товару - знижується. Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена як: U = f(Qx, Qy), де U - корисність; Qx – кількість товару х, що споживається, за певний період; Qy - кількість товару у, що споживається, за певний період. Спрощена функція корисності концентрує увагу на основ­них чинниках, що впливають на вибір споживача, який здійснюється в межах споживання тільки двох товарів в їх різних кількісних комбінаціях.

8. Споживчій вибір. Закон рівних граничних корисностей.

Споживач, купуючи різні товари, купує так, щоб отримати приблизно однакове задоволення від цих товарів:

MU1/P1=MU2/P2=MU3/P3=n

Теорія поведінки споживача пояснює, чому крива попиту має від’ємний нахил (нахил вниз) і чому споживачі обирають для споживання саме ті, а не інші товари і послуги. Теорія вибору споживача пояснює, як споживач витрачає свої доходи, маючи за мету досягти якнайкращого задоволення своїх потреб. Теорія споживчого вибору заснована на припущенні, що споживачі поводяться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні. Мета споживчого вибору – максимізація задоволення потреб споживача. Умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам: 1.здібність до ранжування альтернатив. Це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг в тому порядку, який характеризує різний рівень задоволеності від їх споживання. Якщо є дві альтернативи, споживач може, або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою. 2.транзитивність потреб споживача – це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв’язок між різними ступенями задоволення потреб. Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед набором С. транзитивність означає узгодженість у відданні переваги. 3.більша кількість товару має перевагу над меншою. Передбачається, що споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні. Мається на увазі, що потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком наміченими. Корисність U – це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. В цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова або гранична корисність. Гранична корисність – це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно закону спадної граничної корисності, величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається.

Графік 3.1. Закон спадної граничної корисності.

TU - сукупна корисність; MU - гранична корисність; Q - кількість товару, що споживається. Сукупна корисність TU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність МU – додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару знижується. Споживач витрачає свій доход, купуючи різні за ціною товари. Гранична корисність товару прямопропорційна до його ціни. Це означає, що має існувати повна рівність між відношенням граничної корисності кожного товару та його ціною. Це відношення MU для кожного товару зветься граничною корисністю на долар, отримуваний споживачем, який витрачає свої гроші на даний товар; кінцева рівновага вимагає, щоб існувала рівність граничних корисностей на долар для кожного товару. Споживач з постійним доходом, якому протистоять певні ринкові ціни. На різні товари можна досягти рівноваги, яка характеризується максимальним задоволенням або максимальною корисністю, лише коли виконується така умова і закон рівних граничних корисностей на долар. Споживання кожного товару триває до того моменту, поки гранична корисність на долар, витрачений на нього, точно дорівнює граничній корисності на долар, витрачений на будь-який інший товар. Якщо будь-який товар приносить більше граничної корисності на долар, споживач може виграти і витрачати більше грошей на цей товар за рахунок інших і це триває доти, поки закон спадної корисності не зрівняє граничні корисності на долар. Якщо будь-який товар приносить граничну корисність на долар, яка нижча від середнього рівня, споживач скоротить свої витрати за його купівлю, поки гранична корисність останнього долара, витраченого на цей товар не підніметься знову до середнього рівня. Ця важлива умова споживчої рівноваги може бути виражена у символах граничної корисності та цін різних товарів у вигляді:

MU товару1/P1=MU товару2/Р2=MU товару3/Р3=середня MU на долар доходу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]