33.Місце психології в системі наук та місце загальної психології в структурі психологічних знань.

Психологія має багатогранні зв'язки як із природничими, так і з соціальними науками.Психологія виникла багато століть тому в надрах філософії як її складова частина. За походженням і основним поняттям психологія тіснопов'язана з філософією. Питання про місце психології в системі наук завжди було і залишається предметом гострих дискусій. Від відповіді на нього залежать можливості використання психологічних даних в інших науках, розуміння того, наскільки правомірно використовувати їх здобутки в психології. Місце, яке відводилося психології в системі наук у різні історичні періоди, свідчило і про рівень розвитку психологічних знань, і про загально-філософську спрямованість самої класифікаційної схеми. У цій схемі психологія завжди була саме тим компонентом, який переконливо показував неспроможність усіх лінійних класифікаційних схем. Жодна наука не переходила з однієї рубрики в іншу стільки разів, як психологія. Так, французький філософ Дені Дідро (1713—1784) відносив психологію разом із логікою до філософії, яку протиставляв фізиці і математиці. Такої думки дотримувався не менш славетний француз Анрі Ампер (1775—1836), їх співвітчизники Клод-Анрі Сен-Сімон (1760—1825) і Антуан Курно (1801 — 1877) вважали психологію біологічною наукою. У найвідомішій класифікації XIX ст. французького філософа, соціолога Огюста Конта (1798—1857) психології взагалі не знайшлося місця. Замість неї було включено френологію та соціологію. Це викликало гостру критику інших науковців, і вже у наступній класифікації англійського філософа Джона-Стюарта Мілля (1806—1873) психологія знову з'явилася у складі філософії. У середині XIX ст. психологія в класифікаціях зайняла місце між біологією і соціологією. Починаючи із системи англійського філософа Герберта Спенсера (1820— 1903), у лоні психології виокремлювали дві протилежні науки — психологію об'єктивну, яка продовжує біологічні науки і вивчає пристосування організму до середовища, і психологію самопізнання — психологію суб'єктивну, яка повинна займатися пізнанням внутрішнього світу людини. Інтроспекцію («свідомість, яка заглядає в середину себе») Г. Спенсер вважав єдино можливим методом вивчення психічного. У 1850 р. німецький психолог і педагог Фрідріх-Едуард Бенеке (1798—1854) починає розглядати психологію як основу всіх наук про людину. Психологія тісно пов'язана з природничими науками, що вивчають будову і діяльність матеріального субстрату психіки — головного мозку. Дані психології постійно використовують представники технічних наук — при проектуванні машин і механізмів, розробленні систем управління, засобів комунікації, засобів відображення інформації тощо. Традиційним є зв'язок психології з педагогікою.Загальна психологіявивчає закономірності психологічної діяльності людини з нормальним розвитком. Це, зокрема, передбачає розгляд принципових, основних понять, які стоять перед психологією загалом, обґрунтування методів дослідження психічних явищ, формування психологічних закономірностей. Загальна психологія досліджує: пізнавальні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву); емоційні процеси (емоції, почуття); вольові процеси (боротьба мотивів, прийняття рішень тощо); питання, пов'язані зі спілкуванням, діяльністю особистості, її характером і здібностями.

34.Методологічні принципи загальної психології. Методики-комплекс відповідних тому чи іншому методу засобів, прийомів, процедур, послідовності, взаємозвязаності, взаємозалежності здійснення науково-дослідних операцій.-принцип відображення, стверджує що зміст психічних процесів, їх носія є відображеним у них змістом об’єктивної реальності, яка його оточує, в умовах якої він функціонує.-принцип детермінізму, етологія, зоопсихологія та порівняльна психологія проголошує підхід до психіки як до феномену формування, функціонування якого де термінується, зумовлюється, визначається.-принцип системності скеровує на те, що властивості й особливості психіки слід розглядати співвідносно з тими системами, до яких належать її носій природного чи суспільного середовища і самим її носієм, організмом, суб’єктом як системою.-генетичний принцип полягає в тому, що досліджуваний психічний феномен має розглядатись в процесі його становлення, формування, перетворень тощо.

35.Методи психології.Спостереження.Види психологічних спостережень. На основі аналізу особливостей усіх методів дослідження, які використовуються в психології, Б. Ананьєв розподілив їх на чотири групи.1. Організаційні методи. До цієї групи належать порівняльний, лонгітюдний і комплексний.Порівняльний метод, який іноді ще називають методом поперечних зрізів, реалізується шляхом зіставлення результатів дослідження окремих індивідів або груп.Лонгітюдний (англ. lomgitude — довгота) метод застосовують при вивченні результатів багаторазових обстежень тих самих осіб протягом тривалого часу.Комплексний метод доречний тоді, коли те саме психічне явище вивчають різними засобами або навіть у різних науках.2. Емпіричні методи. Сюди зараховують спостереження і самоспостереження, експеримент, тест, бесіду, анкету, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності, соціометрію та ін.3. Кількісний і якісний методи оброблення даних. Кількісні методи — це визначення середніх величин якостей, що досліджуються, і мір їх розсіювання; визначення коефіцієнтів кореляції; факторний аналіз; побудова графіків, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез зібраних даних, їх порівняння й узагальнення.4. Інтерпретаційні методи. Цю групу утворюють генетичний і структурний методи. Генетичний метод дає змогу інтерпретувати весь оброблений матеріал дослідження в характеристиках розвитку з виділенням етапів, стадій, критичних моментів тощо. Структурний метод є засобом встановлення структурних зв'язків між якостями особистості, що є предметом аналізу.Спостереження- умисне цілеспрямоване сприймання та фіксація зовнішніх проявів психічних феноменів у психіці, поведінці тварин, природних в природних і лабораторних умовах. 1етап- усвідомлюється проблема, виникає задум, висувається гіпотеза, визначаються цілі, завдання, засоби, прийоми і окреслюється загальна схема досліджень. 2етап- охоплює вибір об’єкта спостереження, структурування, поділ його на одиниці, котрі мають вивчатися з орієнтовним переліком проявів, на які необхідно звернути пильну увагу, а також визначення форм, їх фіксація. Напр. письмові, магнітофон, відео, аудіо, фото тощо. 3етап- збирається і фіксується емпіричний матеріал, факти. 4етап- завершальний, опрацювання даних, систематизація, класифікація, осмислення, інтерпретація, пояснення, узагальнення їх.Порівняльно-психологічні, як і всякі наукові спостереження поділяються на польові і лабораторні, на систематичні і несистематичні. Польові- проводяться в тих природних умовах, у яких живуть ті, за ким спостерігають. Лабораторні- проводяться у спеціально створених умовах, у яких живуть ті, за ким спостерігають. Якщо є така можливість, то вплив факторів, котрі мають спричинити очікувані згідно з гіпотезою прояви, організовується цілеспрямованість. Цей момент зближує лабораторне спостереження з експериментом.Систематичні спостереження- проводяться регулярно, протягом визначеного проміжку часу, напр. цілий рік, навесні і восени, вночі тощо.Несистематичні-ведуться постійно або епізодично без чітко визначеного плану і жорстких обмежень, але обов’язково з ретельною фіксацією усього того, що спостерігач вважає значущим.