36. Самоспостереження

Інтроспекція (самоспостереження),(від латів. introspecto — дивлюся всередину) — метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками й т. ін.; тобто, спостереження людини за змістом і актами власної свідомості.

Вперше метод обґрунтований Рене Декартом і потім розвинутий у працях Джона Локка. Останній, зокрема, виокремив внутрішній і зовнішній досвід людини. Перший (внутрішній) досягається шляхом інтроспеції (самоспостереження, самовивчення). Другий спрямований на зовнішній світ.

Метод інтроспекції побудований на здатності людини усвідом­лювати свою особистість, тому застосування його зумовлене рівнем розвитку в підростаючої особистості самосвідомості. Цей метод можна застосувати до людей, які спроможні зробити самозвіт про зміст власних уявлень, думок тощо.Метод інтроспекції використовується при дослідженні інтер­есів, уявлень, почуттів, в працездатності, професійній продуктив­ності тощо.

Вимоги до використання цього методу: 1) особлива підготовка дослідника; 2) вміння добре розподіляти увагу. (за Г.І. Челпановим та іншими психологами)

Обов'язковою умовою є ведення дослідником щоденника.Плюс методу в тому, що ніхто не знає людину краще, ніж вона сама. У цьому контексті інтроспекція пов'язана з рефлексією.Складність застосування мето­ду самоспостереження в тому, що він вимагає від дослідника бути одночасно і суб'єктом і об'єктом дослідження.Тепер цей метод використовується як допоміжний разом з ін­шими методами. Наприклад, при психологічній підготовці спортс­мена поряд з використанням спеціальних приладів, що фіксують стан спортсмена, пропонують йому розповісти про самопочуття, про його уявлення про дії перед їх виконанням тощо.Різновиди інтроспекції:аналітичне самоспостереження,систематичне самоспостереження,феноменологічне самоспостереження,інтроспективна психологія.

37) Методи психології. Експеремент. Змінні: залежні, незалежні, проміжні. Методи психології.Експеримент.Природній експеримент.Цей метод розробив Лазурський.Уперше Лазурський доповів про природній експеримент на 1-зїзді з експериментальної педагогіки у 1810р.Природній експеримент поєднує позитивні риси методу об’єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту.Він проводиться в умовах,близьких до звичайної діяльності,і формах,які не порушують природності,звичайності для піддослідних.Природний експеримент дає змогу вивчити розвиток підростаючої особистості,її психічні процеси і властивості в ігровій,навчальній та трудовій діяльності.Один із видів природного експерименту є психолого-педагогічний або навчальний експеримент.Він дає змогу вивчити учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання,перевіряти ефективність методів навчання і виховання.У природному експерименті розрізняють 2 види: -констатуючий-перетворюючий.Лабораторний експеримент.Він здійснюється в психологічних лабораторіях,спеціально обладнаних відповідною апаратурою,яка вимірює і реєструє показники психічних явищ.Природний експеримент проводиться за штучно створених умов ,коли дослідник має можливість добирати доцільні засоби,штучно створювати такі умови,які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.При проведенні лабораторного експерименту обстежуваний свідомо бере у ньому участь,хоча може й не знати справжньої мети його проведення.Результати Лабораторного Експерименту відрізняються порівняно високим ступенем надійності та вірогідності. Насамперед завдяки контролю змінних умов,які вводив експериментатор.За допомогою Лабораторного Експерименту можна нагромадити дані,однорідні факти,що повторюються у приблизно однакових умовах,для подальшої їх математичної обробки.При використанні Л.Е. важливо враховувати не тільки його сильні,а й слабкі сторони.До останніх відносяться умови проведення лабораторного експерименту ,за яких виникають тривожні стани у обстежуваного,побоювання оцінки його психічних якостей.