- •2.Повсякденно-практичні психологічні знання.
- •3.Основи наукового підходу до психіки
- •4.Первісні уявлення про душу
- •7)Платон про душу
- •8) «Ідеї» за Платоном
- •10. Основні психологічні аспекти християнського вчення про душу
- •16)Ідеалістичні та матеріалістичні філософські засади в психології.
- •17)Редукціонізм в психології
- •18)Принципи детермінізму в психології.
- •19)Інтроспекціоністська криза в психології.
- •20)Функції психіки у еволюційному вченні ч.Дарвіна
- •21)Способи і засоби боротьби за існування в живій природі. Роль психіки в боротьбі за існування.
- •22)Саморегуляція організму; гомеостазис; м’язи та пропріоцептивна чутливість у функціональній структурі психіки за і. Сєчєновим. Дія – категорія психології.
- •23)Центральне гальмування і «Мозкова машина» за Сєчєновим.
- •24;25)Особистість, мотив, спілкування – категорії психології(дослідж. Французьких психоневрологів).
- •26)Основний психологічний зміст умовного рефлексу (сигнального зв’язку) за і.П.Павловим
- •28)Основний психологічний зміст сполучних рефлексів за в.М.Бєхтєрєвим.
- •31)Біхевіоризм за Дж.Уотсоном.
- •32)Експерименти е.Ч.Толмена.
- •33.Місце психології в системі наук та місце загальної психології в структурі психологічних знань.
- •36. Самоспостереження
- •40)Відображення-універсальна властивість світу і необхідна умова життя. Подразливість.
- •41)Подразливість. Подразник. Біотичні й абіотичні подразники. Чутливість.
- •42)Таксис. Тропізм.
- •43)Інстинкт. Евокатор. Релізер. Гіперстимуляція.
- •44)Інстинкт. Види інстинктів: міграційні, шлюбні, гніздобудівні.
- •45) Інстинкт. Види інстинктів:батьківські(догляд за потомством), захисні, пошукові(що таке?)
- •46) Научіння. Спроби й помилки. Сигнальний зв'язок.
- •47) Научіння. Імітація. Латентне научіння.
- •48)Інтелектуальна поведінка тварин.
- •49)«Слідові стимули» в інтелектуальній поведінці тварин.
- •51)Засоби комунікації тварин. Індекс.Знак.Символ
- •52)Лінгвістичні проекти. Проект Уошо
- •54)Свідомість – вищий рівень відображення. Основні функціональні структури свідомості
- •55)Несвідомі феномени у психіці людини.
- •57)Мозок і психіка. Психофізіологічна проблема.
- •58)З історії тлумачень зв*язку м. І пс. Френологія Галля.
- •59) Блоки мозку людини.
- •60)Екстирпації головного мозку людини.
- •61)Вживлені електроди. Експерименти Гесса і Олдса. «Рай» і «Пекло»
8) «Ідеї» за Платоном
Платон називав феномен, який ми називаємо поняттям, «абсолютною ідеєю». Але зауважимо, що Піфагор, Демокріт, Сократ виразно розрізняли предмети, котрі сприймаються органами чуття і ті, які можна тільки помислити. Тобто думка, на відміну від відчуттів та сприймання оперує загальним, спільним для певного кола об’єктів, яке ізольовано не існує, а отже органами чуття не сприймається. Платон довів до логічного завершення цю дуже складну мисленнєву конструкцію. А саме про спільні загальні для сукупності об’єктів властивості, абстраговані думкою, зафіксовані словами. Це і є абсолютні ідеї. Платон наділив їх реальним існуванням і «поселив» у схованому за небосхилом неприступному для людини непорушному і нетлінному одвічному і вічному царстві ідей. Це царство створене найвищим космічним розумом, який елліни називали Нус. Нус – надіндивідуальне творче начало світу. Посередництвом абсолютних ідей Нус запліднює, оформлює пасивну інертну безформенну матерію. Всі матеріальні предмети і явища редуковані, тьмяні, бліді і слабкі відбитки відповідних ідей. Так само і душі людей похідні від абсолютної ідеї – психеї. Психея складається з трьох частин – розумової, мужньо-гнівливої і чуттєво-бажаючої. Як бачимо, психея, за Платоном, суто психологічний феномен. У кожної людини ці складові душі представлені у різних пропорціях. Розумова складова найбільш розвинена і домінує у філософів і правителів. Вони шукають і утверджують істину, яка вбачалась насамперед у справедливості. Мужньо-гнівлива – у аристократів і воїнів. Чуттєво – бажаюча – у плебеїв і рабів. Душі осіб, в яких домінували в земному житті розум і мужність, після смерті тіла летять у царство ідей, де нескінченно перебувають останнє блаженство. Чуттєво бажаючі душі зависають між царством ідей і землею.
9. Арістотель (384-322 рр. до н.е.) – учень Платона, вчитель, придворний вчений і лікар Олександра Македонського. Його назвали засновником усіх наук і це справді так, геніальний розум цієї людини був всеохоплюючий і універсальний. Понад усе цікавився живою природою. Вважав, що джерелом усіх проявів життя є безтілесна особлива субстанція – ентелехія. У організмах ентелехія представлена у вигляді психеї. Вона формує і рухає життєдіяльність організму. Психея не може існувати поза своїм сформованим нею організмом, окремо від нього як і не може вселитися і в інше невідповідне їй тіло. Мовою сучасної науки душа зумовлює спосіб існування, функціонування та відповідну цьому способу будову. Якби око було окремою живою істотою то його б душею був зір. Він ієрархізував психею відповідно до рівня психічних проявів як він їх розумів: душа, що харчує, що рухає, що відчуває (у відчуття включав ще емоції) і яка мислить. Плідною в цій ієрархії була ідея, що психічне є невід’ємною, необхідною складовою життя. Перша душа як у всіх живих організмів, друга і третя – у всіх тварин, а четверта тільки у людини. Нам необхідно згадати розвиток софістів (гр. софізм – спритна вигадка; софістика – вміння хитромудро вести бесіду). Софісти заклали ідеї розуміння і вивчення людини, її психіки в контексті її взаємин, спілкування з іншими, її ставлення до інших. Ці їдеї для них були основою вельми потужного напряму сучасної психології - соціальної.