21)Способи і засоби боротьби за існування в живій природі. Роль психіки в боротьбі за існування.

Функція психіки в боротьбі за існування виразно постала у вченні Дарвіна «еволюція видів шляхом природнього добору». Первинні живі сполуки, що були утворені в океанських водах Землі, були велетенськими. Для підтримки їхнього існування необхідне постійне підживлення їх речовиною і енергією. Отже, вже ці перші живі сполуки захоплювали з середовища ті необхідні для них самих речовини. Усі живі організми підтримують своє існування в цей самий спосіб. Якщо необхідного для підтримки існування не вистачає для всіх, то за нього точиться як внутрішня, так і міжвидова боротьба. Боротьба точиться між хижаками та їхніми жертвами. В боротьбі перемагає сильніший. Природа випробовувала декілька типів боротьби за існування. Зайняти таку екологічну комірку, в якій є для одного виду достатньо продуктів для споживання, на які не претендує більше ніхто, отож боротьба за них не точиться. Напр. терміти. Вони споживають дуже тверду складову деревини. Жоден інший шлунок не здатен це перетравити. Терміти ж перетравлюють його за доп. бактерій, які живуть у їх шлунку. Посилення засобів оборони та нападу, маси тіла, сили м*язів тіла, щелеп, зубів, пазурів, хвостів. Цей засіб досить ефективний, але ним пішли динозаври, проте вони вимерли, адже шлях не є оптимальний. Найбільш ефективним виявилось вдосконалення засобів опрацювання інформації нервової системи і функціонально пов*язаною з нею психікою. Хижаки обмежують чисельність жертв, рослини різних видів «змагаються» за площу зростання. Наслідком боротьби за існування, згідно з Ч.Дарвіном, є природ­ний добір, який проявляється у переважаючому виживанні і роз­множенні найпристосованіших до умов існування організмів пев­ного виду.

22)Саморегуляція організму; гомеостазис; м’язи та пропріоцептивна чутливість у функціональній структурі психіки за і. Сєчєновим. Дія – категорія психології.

Сєчєнов відкрив феномен саморегуляції: живе тіло зберігає відносну сталість своїх станів, процесів відносно їх показників умовах несталого, мінливого середовища. Цю сталість забезпечують спеціальні регулятори, які відслідковують вже наявні чи потенційно не сприятливі для організму зміни його сталості.

Гомеостази вимагає постійного моніторингу змін у зовнішоньому середовищі, які нарушити його і реагувати на ці зміни щоб ефективно адаптуватись до них. Робота цього моніторингу вимагає постійного зовнішнього зв*язку – інформування про ефективність реакцій, що забезпеч. Гомеостази. Забезпечується взаємозв*язок не лише органами чуття а й «темним м*язевим чуттям», відчуттями, що надходять від м*язів тіла. М*язеві чуття – пропріоцептивні. Не лише зір, слух, нюх, смак тощо а й чутливість м*язів формують і утворюють псих. Образи.

23)Центральне гальмування і «Мозкова машина» за Сєчєновим.

Гальмування – необхідний елемент саморегуляції, це активне, таке, що надходить від гальмуючих мозкових центрів, стримування реакції на ті чи інші подразники. Воно убезпечує найбільш актуальні для живої істоти реакції, дії від інших реакцій, дій, котрі можуть їм перешкодити, знизити ефективність, зруйнувати і цим створ. Загрозу для організму.

Фізіологічне і психічне – істотно відмінні за структурою, рівнем організації, природою, але вони нерозривно взаємопов*язані, виконують відображення з метою адаптації. Сєчєнов назвав їх «мозковою машиною». Ця машина споряджена декількома центральними придатками: 1. Гальмуючий центр – ставить бар*єри тии реакціям, котрі можуть зашкодити найбільш актуальним; 2. Посилюючий – актуалізує реакції посередництвом власне психічних спонук, потягів, потреб, небажать; 3. Зберігаючий – фіксує і накопичує сліди колишніх впливів пам*ять у якій накопичується досвід; 4. Наперед повідомлюючі – виявляє ознаки тих об*єктів, які можуть бути корисними чи завдати шкоди, та організовує випереджуючі реакції на них.