Машини для розкидання отруйних принад

Ці машини призначені для готування та розкидання отруй- них принад (тирси, висівок, макухи тощо), перемішаних із су­хими або розчиненими хімікатами для боротьби з комахами та гризунами. Отруйні принади готуються машинами, що за принципом дії аналогічні протруйникам насіння.

Розкидач отруйних принад РОП-1 (рис. 8.18). Це чотири­колісний причіпний візок з закріпленим на ньому бункером. Принада із бункера 1 самопливом заповнює гніздо дозатора 5 і викидається порціями через вікно. Розмір порцій регулюєть­ся гвинтом від 0,5 до 5 г. Відстань між порціями у ряду за хо­дом машини можна регулювати — 3,3, 6,6 та 9,9 м.

Рис. 8.18. Схема розкидача отруйних принад РОП-1:

1 — бункер; 2 — ворушилка; З — опірне колесо; 4 — рама; 5 - дозатор; 6 - причіпний пристрій

Апаратура для боротьби зі шкідниками та хворобами лісу, що монтується на літаках та вертольотах

Для боротьби зі шкідниками та хворобами лісу на великих площах та у важкопрохідних місцях застосовують спеціальні обприскувачі, обпилювачі та аерозольні генератори, змонто­вані на літаках та вертольотах.

Обприскувач на літаку АН-2М (рис. 8.19). Основними йо­го частинами є бак 7 для отрутохімікатів місткістю 1400 л, тру­бопровід 8 для завантаження, насосний агрегат 10, штанга під крилами 2 та обладнання для керування роботою обприскува­ча (рис. 8.19, а).

Насосний агрегат (рис. 8.19, 6) призначений для перемішуван­ня рідини у баку та подавання її під тиском 0,25-0,30 МПа із бака у штангу. Цей агрегат прикріплюється у нижній частині бака за допомогою пояса / / зі струбцинами, а до фюзеляжу лі­така двома тягами-тандлерами 16.

Водяний насос (відцентровий насос) 1 агрегату приводиться у дію вітряком 5, що вимикається при звільненні стрічки гальма 2. При цьому рідина через клапан 9 по засмоктувальній трубі надходить у насос 1, а далі по трубопроводах до клапана 14 на нагнітальній трубі і у штангу на розбризкування. Одночасно від нагнітального трубопроводу через відвідну трубу 13 та трубу 10 рідина потрапляє до дифузора гідравлічної мішалки, завдяки чому забезпечується перемішування рідини у баку та підтримуван­ня рівномірної концентрації. При закритому клапані на нагнітальній трубі витрата рідини через штангу припиняється, вона перекачується у бак по трубах 13 і 10. Штанга (рис. 8.19, а) має довжину 15230 мм, на якій розміщено 78 штуцерів на відстані 180 мм один від одного під кутом 60° до напряму польо­ту. У штуцерах є відсічні клапани, що запобігають витіканню рідини зі штанги відразу після закриття клапана на нагнітальній трубі. На штуцерах кріпляться розпилювачі із отворами для розпилювання рідини. Обприскувач обладнується розпилювача­ми з розмірами вихідних прямокутних отворів 1x5, 2x5, 3x5, 4x5 та 5x5 мм. Використовуючи розпилювачі з різними вихідни­ми отворами або здійснюючи перекриття частини штуцерів заг­лушками, можна регулювати витрату рідини від 4 до 17 л/с при швидкості польоту 160 км/год. Загальна ширина смуги розпи­леної рідини при обприскуванні залежить від висоти польоту літака і досягає 90 м. Пневматичні циліндри, що приводять у дію з кабіни пілота, включають насосний агрегат та відкривають клапан на нагнітальному трубопроводі.

Обпилювач на літаку АН-2М (рис. 8.20, а) має такі основні частини: бак 5 для порошкових отрутохімікатів місткістю 1400 л, дозувальний пристрій 10 з горловиною, тунельний розпилювач 13 та обладнання для керування роботою обпилювача. При переоб­ладнанні обприскувача на обпилювач насосний агрегат знімають,

Рис. 8.19. Обприскувач, на літаку АН-2М: а — схема обприскувача: / — розпилювач; 2 — підкрильна штанга;

З — вилковий кронштейн; 4 — завантажувальні патрубки;

5 — кронштейн; 6 — люк; 7 — бак для хімікатів; 8 — трубопровід для заправки бака рідиною; 9 — опірний фланець бака;

10 — насосний агрегат; 11 — рукоятка керування; 12 — кільце дозувальної горловини; 13 — мірна лінійка; 14 — оглядове вікно;

6 — насосний агрегат: 1 — водяний насос АМ-42 (відцентровий насос); 2 — стрічкове гальмо; 3 — важіль гальмової стрічки;

4, 16 — тандлери; 5 — вітряк; 6 — підкіс; 7 — трос; 8 — важіль на валу клапана засмоктувальної труби; 9 — клапан засмоктувальної труби; 10 — труба гідравлічної мішалки; 11 — пояс; 12 — болт струбцини; 13 — відвідна труба рідини до гідравлічної мішалки;

14 — клапан на нагнітальній трубі; 15 — важіль клапана насоса

а замість нього закріплюють дозувальну горловину, з'єднану з тунельним розпилювачем. Бак має два завантажувальні патруб­ки, що після завантаження закриваються кришками 1. Усередині бака розміщується вертикальний вал 6, до якого прикріплені пружинні розпушувачі 15. Вал приводиться в обертовий рух

Рис. 8.20. Обпилювач на літаку АН-2М: а — схема обпилювача: 1 — кришка; 2 — вітряк; 3 — черв'ячний редуктор; 4 — колонка вітряка; 5 — бак для хімікатів; 6 — вал розпушувачів; 7 — вихідні клапани розпилювача; 8 — кронштейни кріплення розпилювачів; 9 — пояс; 10 — дозувальна горловина;

11 — рукоятка керування; 12 — заслінка дозувальної горловини;

13 — розпилювач; 14 — важільна передача; 15 — пружинні розпушу­вачі; 16 — кільце розпушувача; 17 — завантажувальні патрубки;

6 — дозувальний пристрій. 1 — диск; 2 — хвостовик вала;

З — контргайка; 4 — запобіжний ковпачок; 5 — дозувальна горло­вина; 6 — заслінка горловини; 7 — напрямна заслінка; 8 — уста­новлювальний пояс; 9 — вал розпушувача; 10 — тунельний розпу­шувач; 11 - канали розпилювача; 12 — відбиральний рукав (канал);

13 — фланець; 14 — болт

через черв'ячний редуктор за допомогою вітряка 2, встановле­ного над баком. Нижній кінець вала 6 має хвостовик 2 (рис. 8.20, б) з різьбою, за допомогою якої можна закріплюва­ти дозувальний диск 1 у різних положеннях та на різній відстані від дозувальної горловини 5, завдяки чому обпилювач встановлюється на потрібну норму витрати порошкових отру­тохімікатів. В інших конструкціях обпилювачів дозувальний диск складається з двох конічних дисків із вікиами. При вста­новленні на потрібну норму витрати конічні диски змінюють положення один відносно одного, завдяки чому регулюється відкривання вікон. При обпилюванні для подачі отруто­хімікатів до тунельного розпилювача 10 відкривається заслінка в та одночасно звільняється диск стрічкового гальма вітряка 2 (рис. 8.20, а), що приводить у обертовий рух вал розпушу­вачів та дозувальний диск. Порошок, що при цьому висипаєть­ся із бака, потрапляє у тунельний розпилювач та викидається з нього потоком повітря двома хвилями, які під час осідання утворюють суцільну смугу. З кабіни пілота керують заслін­кою, а також гальмом вітряка за допомогою пневматичних ци­ліндрів. Ширина смуги обпилювання досягає 95 м.

Обприскувач на вертольоті Ка-15 (рис. 8.21, а) складаєть­ся з двох баків 1, 2, підвішених по боках фюзеляжу, в кожний з яких заливають 170 л рідини. До нижніх частин баків приєд­нані горловини, з'єднані між собою трубою. На горловинах є штуцери для подавання рідини із нагнітальної частини насоса до гідромішалок, завдяки чому забезпечується рівномірна кон­центрація рідини. Під фюзеляжем вертольота встановлений на­сос З для подавання рідини у розпилювальні штанги, що при­водиться у дію від двигуна вертольота через редуктори 8, 9 та карданні вали 7. Включається насос муфтою зчеплення 10 за допомогою ручки 15 в кабіні. Рідина подається у штанги при відкриванні пневматичним циліндром 4 випускного клапана насоса. Розпилювальні штанги 5 встановлені по боках фюзе­ляжу і на них закріплено 70 штуцерів зі вставками, які роз­бризкують рідину на дрібні краплі. Для запобігання виливан­ня рідини зі штанги після закривання випускного клапана насоса у штуцерах встановлені відсічні клапани. До обприску­вача додаються комплекти розпилювачів з вихідними отворами діаметром 1; 2; 4 і 6 мм, а також комплект заглушок. Встанов­люючи ці розпилювачі і перекриваючи частину штуцерів заг­лушками, витрати рідини можна регулювати від 0,7до7,3л/с. Ширина захвату обприскувача — до 65 м.

Рис. 5.2/. Принципові схеми хімічної апаратури, м<о встановлюється на вертольоті Ка-15: а — обприскувача: 1,2 — правий та лівий баки відповідно;

поеітриз ТЬ повітря 12

іт&шосио-ці

/томи 50 атм

З — насос; 4 — пневмоциліндр відкривання клапана;

3. — розпилювальна штанга; 6 — жиклери та відсікачі; 7 — карданні вали; 8 — верхній редуктор; 9 — нижній редуктор; 10 — муфта зчеплення; 11 — двигун вертольота; 12 — повітряний клапан;

13 — троси; 14 — підлога кабіни пілота; 15 — ручка включення муфти; 16 — гашетка; 17 — ручка керування вертольотом;

б — обпилювача: 1,2 — правий та лівий баки відповідно; 3 — ви­хідний патрубок; 4 — пневмоциліндр; 5 — черв'ячний редуктор;

3. — карданні вали; 7 — повітронагнітач; 8 — верхній редуктор;

9 — двигун вертольота; 10 — муфта зчеплення; 1і — нижній редук- тор; 12 — повітряний клапан; 13 — троси; 14 — підлога кабіни; . 15 — ручка включення муфти; 16 — гашетка; 17 — ручка керування вертольотом; в — аерозольної установки: 1 — правий бак; 2 — аеро­зольна рідина; 3 — лівий бак; 4 — пускова котушка; 5 — запальна свічка; 6 — пневмокран; 7 — дозувальний кран; 8 — термопара;

9 — камера розширення ае/юзольного генератора; 10 — електрока­бель; 11 — бензиновий жиклер; 12 — повітряний фільтр; 13 — реле тиску; 14 — пневмоклапап; 15 — бензобак; 16 — повітряний клапан;

14. — нагнітач; 18 — трос керування повітряним клапаном;

19 — нижній редуктор; 20 — повітряний балон; 21 — муфта зчеплен­ня; 22 — карданні вали; 23 — електробензокран; 24 — трос керуван­ня муфтою; 25 — двигун; 26 — верхній редуктор; 27 — електро­провід; 28 — гашетка для включення подачі аерозольної рідини;

29 — покажчик температури газів на обрізі сопла генератора;

ЗО — кнопка запалювання; 31 — ручка включення муфти

Обпилювач на вертольоті Ка-15 (рис. 8.21, 6). Для обпи­лювання використовуються такі самі баки 1 і 2 місткістю 170 л кожний, як і для обприскування. У нижніх частинах баків встановлено розпушувачі рамкового типу, що приводяться у дію від двигуна вертольота через редуктори і карданні вали. Під баками монтуються плоскі заслінки, кожна з яких з'єднана з пневмоциліндром 4. Відкривання заслінки регулюється што­ком, який під час регулювання обпилювача встановлюють на задану норму витрати отрутохімікатів. При відкритих заслін­ках порошок із баків потрапляє у напрямні труби, з яких виду­вається через вихідні патрубки 3 повітряним потоком від повітронагнітача 7 марки ЛАЗ-204, що приводиться у дію від двигуна 9 вертольота через редуктори 8, 11 та карданні вали 6. Вмикається та вимикається передача муфтою зчеплення 10 за допомогою ручки 15. Наявність нагнітача повітря забезпечує інтенсивне обпилювання при незначних швидкостях вертольо­та та навіть зависанні його у повітрі. Ширина захвату при об­пилюванні з висоти 5 м досягає 70-100 м.

Аерозольний пристрій на вертольоті Ка-15 (рис. 8.21, в). Для робочої рідини використовують ті самі баки 1, З, що і при обприскуванні та обпилюванні. Необхідний для одержання аерозолей нагрітий газ утворюється при спалюванні суміші бензину і повітря. Повітряний нагнітач 17 приводиться у дію від двигуна вертольота через редуктори 26, 19 та карданні вали 22, а вмикається та вимикається передача муфтою зчеп­лення 21. Бензин подається безперервно завдяки подачі повітря у бензобак 15 через пневмоклапан 14. Бензиново-повіт­ряна суміш запалюється від запальної свічки 5. Запалена суміш, проходячи від камери згоряння через проміжну камеру розширення 9 з діафрагмою, гаситься й гарячі гази надходять до звуженої частини розпилювача без полум'я. З баків / та З через пневмокран 6 та дозувальний кран 7 надходить робоча рідина, яка під дією гарячих газів частково випаровується і на виході при розширенні, конденсуючись, утворює аерозоль. Температура аерозоля, що виходить із розпилювача, контро­люється термопарою 8 за допомогою покажчика 29 у кабіні пілота. Щоб запобігти впливу повітряного потоку від гвинтів вертольота на напрям руху аерозоля, розпилювач винесено до хвостової частини вертольота. Роботою аерозольної установки, обпилювача та обприскувача пілот керує із кабіни.

Розділ 9