Шкала м.М. Горшеніна для оцінки успішності природного поновлення головних лісоутворюючих деревних порід

Категорія успішності поновлення	Кількість надійного підросту, тис. шт./га
	1-річки	2-3-річки	4-7-річки	8-15-річки
Добре	більше 40	10	6	4
Задовільне	26-40	6-10	3-6	2-4
Недостатнє	15-25	3-5	1-2	0,5-1
Незадовільне	менше 15	менше 3	менше 1	менше 0,5

Проте, часто підріст представлений особинами різного віку без видимої переваги певної вікової групи. Тоді основною вважають вікову групу найбільш надійного підросту. До такої групи під наметом лісу відноситься підріст 4-7-річного віку. Для загальної оцінки поновлення проводиться переведення кількісних показників підросту всіх вікових груп до віку 4-7 років, застосовуючи такі коефіцієнти: для 1-річок – 0,15; 2-3-річок – 0,6; 4-7-річок – 1,0, а для групи віком понад 7 років – 1,5.

Часто виникає потреба з’ясувати причини незадовільного поновлення у певному типі лісу. Для виявлення впливу екологічних факторів на природне поновлення в тих чи інших умовах підраховується середня кількість підросту, яка припадає при різних значеннях конкретного чинника і переводиться на 1 га.

Для цього проводять аналіз впливу окремих екологічних факторів (товщини підстилки, зімкнутості трав’яного вкриття, мікрорельєфу тощо) на хід відновлення, застосовуючи певні градації фактора під час обліку. Так, для вивчення впливу зімкнутості травостою та підліску всі площадки групують у такі категорії: 1 – слабо зімкнуті (зімкнутість до 0,4); 2 – середньозімкнуті (0,5-0,6); 3 – зімкнуті (0,7-0,8); 4 – сильнозімкнтуі (0,9-1,0).

Для характеристики впливу лісової підстилки на кількість підросту і сходів площадки групують за товщиною підстилки з градацією 1 см, виділяючи такі групи: І – товщина підстилки до 1 см; ІІ – товщина 1-2 см; ІІІ – товщина 2-3 см; ІV – товщина 3-4 см і т.д. Проведення такого аналізу дає можливість з’ясувати причини неоднорідного розміщення підросту по площі і запропонувати заходи щодо оптитмізації його чисельності в аналізованому типі лісу.

19.3. У 1984 р. офіційно затверджено “Інструкцію із збереження підросту та молодняка господарсько-цінних порід…”. Раніше успішність природного поновлення оцінювали за шкалами, які розробили М.О. Ткаченко, В.Г. Нестеров, В.З. Гулісашвілі, М.М. Горшенін, П.М. Мегалінський та ін. Згідно запропонованих шкал оцінка успішності поновлення проводилась на підставі кількісних показників життєздатного підросту певного віку. Проте, визначення віку підросту суттєво ускладнює облік, тому в офіційно прийнятій інструкції ввели розподіл підросту за висотою. Виділено три висотні групи підросту: дрібний – до 0,5 м; середній – 0,6-1,5 м; високий – більше 1,5 м. За густотою підросту встановлено чотири категорії: рідкий – до 2 тис. шт./га; середньої густоти – 2-8; густий – 8-13; дуже густий – понад 13 тис. шт./га.

Облік природного поновлення проводиться на візирах, прокладених перпендикулярно до напрямку лісосіки. На візирах закладають облікові площадки, розмір яких залежить від густоти і висоти підросту. За переваги на ділянці густого і дрібного підросту площа облікової площадки приймається 4 м²; середньої густоти і висоти – 10 м²; рідкого і високого – 20 м². Загальна площа облікових площадок також залежить від густоти поновлення. За наявності дуже густого підросту вона повинна становити не менше 0,5 % від загальної площі зруба; середньої густоти – 1,0%; рідкого – не менше 2,0%.

Важливим значення має характер розміщення підросту по площі, який визначають за показником зустрічності. Зустрічність підросту (% покриття площі підростом) – виражене у відсотках відношення кількості облікових площадок з поновленням головної та господарсько-цінних порід до загальної кількості облікових площадок, закладених на ділянці.

У лісовому господарстві для оцінки успішності природного поновлення використовують спеціальну шкалу, яка наведена в офіційній “Інструкції з проектування, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів” (2001). Якість насіннєвого і порослевого підросту характеризують 4 класи якості (табл. 19.2).

Таблиця 19.2