ТЕМА: Основи трудового права ( 4 год.) (тут є дві лекції)

ПЛАН

1. Поняття, джерела та суб’єкти трудового права.

2. Трудовий договір: поняття, умови укладення, форма, строк і види.

3. Підстави та порядок розірвання трудового договору.

--------------------------------------------------------------------------------

4. Робочий час та його види. Час відпочинку.

5. Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність.

6. Особливості праці жінок, молоді та інвалідів.

7. Трудові спори та порядок їх вирішення.

1.Поняття, джерела та суб’єкти трудового права

Трудове право - провідна галузь українського права, яка є сис­темою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випли­вають із трудових або тісно пов'язані з ними і встановлюють права й обов'язки в галузі праці на підприємствах, в установах, органі­заціях незалежно від форм власності та відповідальність у разі їх порушення.

Предмет трудового права - це основа, база, з огляду на яку по­стає потреба з'ясувати взаємозв'язок працівників із роботодавцями із приводу праці, причому не всякої праці, а лише тієї, що пов'язана з її суспільною організацією або випливає з неї, створюючи відпо­відний комплекс, де трудові відносини є головними

Джерела трудового права

Джерела трудового права - це різноманітні нормативні акти ор­ганів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов'язані.

Серед основних джерел трудового права слід виокремити Кон­ституцію України від 28 червня 1996 р. і КЗпП України.

Конституція України закріплює рівність перед законом (ст. 24); право на участь у профспілках із метою захисту своїх трудових прав та інтересів (ст. 36); рівне право доступу до державної служби (ст. 38); право на під­приємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42); право на працю, на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу за визначену законом (ст. 43); право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44); право на відпочинок (ст. 45); право на соціальний захист, зокрема, за тим­часової непрацездатності, безробітті, старості та в інших, передба­чених законом випадках (ст. 46).

Іншими джерелами права є: закони України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991р., «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1992 р., «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р., «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. тощо.

Основні принципи трудового права

Трудове право України як складова частина загальної теорії на­ціонального права є самостійною галуззю права, має певні принци­пи правового регулювання праці.

Виділяють такі принципи трудового права:

• свобода праці та зайнятості,

• захист від безробіття,

• рівноправність у праці,

• спра­ведлива винагорода за працю,

• охорона праці, право на відпочинок, професійну підготовку, захист трудових прав

• виконання трудових обов'язків сторонами трудового догово­ру та ін.

Суб'єкти трудового права

Суб'єктами трудового права є учасники суспільних відносин, визначені трудовим законодавством, які можуть володіти трудови­ми правами й обов'язками та реалізувати їх.

Сама можливість бути суб'єктом трудового права обумовлена наявністю трудової правоздатності й трудової дієздатності. Ці два правових явища в трудовому праві нерозривні на відміну від ци­вільного права, у якому правоздатним громадянин стає із дня на­родження, а дієздатність у повному обсязі настає з досягненням 18-річного віку. У трудовому праві працівник володіє єдиною правосуб'єктністю і в повному обсязі - з досягненням 16-річного віку, а в окремих передбачених законом випадках - з 15- і 14-річного віку (ст. 188 КЗпП України).

Суб’єктами трудового права є: працівник, власник, трудовий колектив, професійні спілки.

Головним суб'єктом трудового права є працівники (робітники та службовці). їх правовий статус переважно єдиний для всіх пра­цівників, де б вони не працювали. Винятком є лише три категорії працівників: жінки, неповнолітні та працівники зі зниженою пра­цездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці). Наприклад, праців­ник може реалізувати право на працю з досягненням 16-річного віку, а в окремих випадках- 15-річного і навіть 14-річного віку, але лише з дозволу одного з батьків або особи, що їх заміняє.

Важливим суб'єктом трудового права є власник або уповноваже­ний ним орган - роботодавці будь-якої форми власності, дозволеної чинним законодавством України. Ними можуть бути підприємства, установи, організації - державні, колективні чи індивідуальні, ко­трі наділені спеціальною трудовою правосуб'єктністю відповідно до їх завдань, визначених статутами чи положеннями про них.

Трудовий колектив як суб'єкт трудового права має реальний вплив на державних і колективних підприємствах. Його правовий статус визначений спеціальним Законом України «Про порядок ви­рішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р., та гл. XVI-A КЗпП України.

Згідно із законом трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Профспілка - добровільна громадська організація, що об'єднує працівників за їх суспільними інтересами згідно з родом їхньої ді­яльності у виробничій і невиробничій сфері з метою захисту трудо­вих і соціально-економічних прав і законних інтересів своїх членів.

Правовий статус профспілок в Україні визначається ст. 36 Кон­ституції України, статтями 243-252 гл. XVI КЗпП України та ін­шими нормами права, зокрема Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», прийнятим Верховною Радою України 15 вересня 1999 р., статутами профспілок

Професійні спілки виконують свою основну функцію щодо за­хисту трудових прав і законних інтересів працівників, поновлення їхніх порушених прав, встановлення високого рівня умов праці, по­буту тощо.