Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lekts_Trudove_pravo(1).doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
176.13 Кб
Скачать

3.Підстави та порядок розірвання трудового договору.

Але спершу слід з'ясувати термінологічні поняття «припи­нення», «розірвання трудового договору» та «звільнення з робо­ти».

Припинення (розірвання) трудового договору охоплює всі можливі випадки закінчення його дії. При­пинення трудового договору означає одночасно й звільнення пра­цівника (крім єдиного випадку - смерті). Взаємозумовленість цих понять полягає в тому, що вони мають єдиний порядок, підстави та правові наслідки.

Розірвання трудового договору означає його припинення шля­хом одностороннього волевиявлення (працівником, чи власником, чи на вимогу особи, яка не є стороною трудового договору).

Отже, юридичними фактами, що впливають на припинення трудового договору, є такі:

  • вольові дії сторін трудового договору або третьої особи;

  • подія (закінчення строку трудового договору, виконання обу­мовленої роботи, смерть працівника).

Підстави для припинення трудового дого­вору поділяються на чотири групи:

а) за угодою сторін;

б) з ініціативи працівника;

в) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;

г) з ініціативи третьої особи, яка не є стороною трудового договору.

Строковий трудовий договір може бути припинений достроково з ініціативи працівника тільки з таких поважних причин:

  • хворо­ба працівника, що унеможливлює виконання роботи;

  • порушен­ня власником законодавства про працю, колективного договору чи угоди сторін;

  • наявність інших поважних причин (переїзд до ін­шої місцевості, догляд за хворою дитиною, дитиною інвалідом або іншим членом сімї, вступ до навч.закладу, вагітність, вихід на пенсію тощо).

Працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це власника за 2 тижні.

Відповідні особливості має й третя група підстав припинення тру­дового договору з ініціативи власника, тобто другої його сторони. По-перше, закон чітко визначає два види підстав - загальні й додаткові.

Загальні підстави припинення трудового договору з ініціативи власника передбачені ст. 40 КЗпП України. До них на­лежать:

а) зміни в організації виробництва та праці, у тому числі лікві­дація, реорганізація або перепрофілювання підприємства (устано­ви, організації), скорочення чисельності або штату працівників;

б) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі;

в) систематичне невиконання працівником трудових обов'язків без поважних причин;

г) прогул без поважних причин, у тому числі відсутність на ро­боті більше трьох годин протягом робочого дня;

ґ) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності;

д) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

є) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

є) учинення розкрадання за місцем роботи (у тому числі дрібно­го) майна власника.

До додаткових підстав припинення трудового договору з ініці­ативи власника згідно зі ст. 41 КЗпП України належать:

а) однора­зове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства (установи, організації), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, службовими особами митних орга­нів, державних податкових інспекцій, контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

б) дії з вини працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника; в) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного із продовженням даної роботи; (вчителі, вихователі..)

г) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заро­бітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих уста­новленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

У разі розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП України - «зміни в організації виробництва і праці» - власник зо­бов'язаний:

а) особисто попередити працівника про це під розписку в обу­мовлений у законі строк;

б) урахувати переважне право працівника залишитись на роботі;

в) запропонувати працівникові іншу роботу;

г) отримати попередню згоду профкому на звільнення працівника.

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

До четвертої групи підстав припинення трудового договору на­лежать вимоги третіх осіб, які не є стороною трудового договору. Такими особами є профспілкові органи; судові органи; військові комісаріати; батьки або особи, які їх замінюють, але тільки стосов­но неповнолітніх працівників.

При цьому слід зауважити, що профспілкові органи мають пра­во порушувати питання про припинення трудового договору не з будь-яким працівником, а лише з керівником, який порушує за­конодавство про працю та не виконує зобов'язань за колективним договором.

У разі припинення трудового договору не з вини працівника за­коном гарантується виплата вихідної допомоги, тобто відповідної грошової суми. Зокрема, ст. 44 КЗпП України передбачає, що вихід­на допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку ви­плачується в разі припинення трудового договору в таких випадках:

а) відмови працівника від переведення на роботу до іншої місце­вості разом із підприємством чи від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України);

б) звільнення працівника з роботи з ініціативи власника у зв'яз­ку зі змінами в організації виробництва та праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України);

в) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або за ста­ ном здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи (п, 2 ст. 40 КЗпП України);

г) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України);

ґ) порушення власником або вповноваженим ним органом зако­нодавства про працю, умов колективного або трудового договору.

Вихідна допомога виплачується в розмірі не менше двомісячного середнього заробітку в разі призову або вступу працівника на військо­ву службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП України). У розмірі, передбаченому колективним дого­вором, але не менше тримісячного середнього заробітку вихідна допо­мога виплачується в разі звільнення через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань (статті 38, 39 КЗпП України).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]