3. Розподіліть неповні речення за типами, охарактеризуйте їх. Відтворіть пропущені члени речення. Поясніть розділові знаки в неповних реченнях.

1. Щастя скоро покидає, а надія – ніколи. 2. У липні сонце йде на зиму, а літо – на спеку. 3. Шабля ранить голову, а слово – душу (Н.тв.) 4. ближче до берегів – зелені кружечки латаття (Ю.З.) 5. Скажіть, чого варта наша земля без таких ось радістю витворених куточків!? І над усім цим була нависла чи то сокира, чи то коса. Словом – смерть. Тяжка, болісна (К.М.). 6. А тепер куди? – запитав Павлюга Козакова ( З тв. О.Гончара). 7. Виходить, чумаче, в ранню дорогу зібрався?.. Атож, в ранню, - понуро відповів Чайченко (М.С.). 8. ранок дрімав у сизій млі. На пшеничному морі – повний штиль. Небо поскидало з себе всі нічні хмаринки. Голубилося. Очікувало сонця… Промчала одна машина. Друга (Є.Д.). 9. Нежданий сніг - на перші квіти (Н.П.)

• З’ясуйте стилістичну роль неповних речень

4. Складіть невелику розповідь про те, як треба правильно слухати співрозмовника. Використовуйте різні типи простих речень

5. Складіть діалоги, використовуючи термінологію ділової мови. Вживайте, де це доцільно, неповні речення.

Договір про спільну діяльність, процес укладання договору, правові відносини, загальні положення про зобов’язання, згідно з угодою сторін, порядок та умови ведення спільних справ, протокол суперечностей, трудова участь, надання послуг, прийняті пропозиції.

6. У тексті розмежуйте односкладні повні та двоскладні неповні речення. Поясніть їх роль у тексті.

Ліси й ліси... Скільки їх! Ні поглядом оглянути, ні перейти навпростець. Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять. Про віщо? Хто знає. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп 'ячися в землю і верхів 'ям сягають хмар, немало-небагато сотні літ. То-то звідали на своїм віку! Мабуть, пам 'ятні їм і Хмельницький, і Кармалюк. От зрозуміти б їх мову! А що, як вилізти на дуба і причаїтися, то, певно, можна чимало побачити (ЗаМ.Олійником).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

до практичного заняття 4-5

ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ

Послідовне розміщення членів речення, зумовлене його змістом і граматичною структурою, називається порядком слів.

В українській мові розрізняють прямий або звичайний порядок слів і зворотний, або інверсію. За прямого порядку слів підмет передує присудкові: Голуби летять у сховок...; Я ненавиджу рабства кайдани.

Другорядні члени речення за прямого порядку слів розташовуються подібно до компонентів словосполучення: узгоджені означення, виражені прикметником, дієприкметником, займенником, порядковим числівником, стоять перед означуваним словом, а не узгоджені - після нього: Рум 'яний вечір і сірий ранок - на хорошу погоду (Н. тв.); Мій сніговик - немов живий, дітей він розважає (Г. Рахім); Йшов урок математики, і Шуркові було нудно (Б. Крекотень).

За прямого порядку слів додатки зазвичай постпозитивні: Вміле використання надбань минулого, може наблизити дітей до джерел народної культури, збагатити їхнє дозвілля (Г. Довженок),

Залежно від значення обставини за прямого порядку слів займають різні позиції: обставини способу дії здебільшого вживаються перед дієсловом - присудком: Зимно становиться ... трави й квітки хутко вбираються в білі свитки (О. Олесь). Таку ж позицію займають і обставини місця та часу: Нині Києво-Могилянська академія відроджена у вигляді незалежного університету з міжнародним складом студентства й викладачів (Газета); Довкола затихли в гаях солов "іні трелі, все рідше й рідше чути голос зозулі (В. Скуратівський).

Обставини можуть займати й будь-яке інше місце в реченні: Він вийшов наударну позицію точно й стрімко (Ф. Гальперін); Вранці чути грім безперестанку - надвечір піде дощ з градом (Народний календар).

За зворотнього порядку слів присудок передує підметові: Щє вітер з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину, на калині одиноке гніздечко гойдає (Т. Шевченко). Спливає життя, як листя за водою (Л. Костенко).

Узгоджене означення за зворотного порядку слів уживається після означуваного слова для виділення важливої в смисловому відношенні ознаки; Добре, що боги наземні смертні, з ними разом гинуть їх раби (П. Скунць); Трудівнику й бійцю в труді й вогні любити землю цю, родючу, теплу, грозами повиту (А. Малишко).

Для виділення додатка також застосовується інверсія - додаток стоїть перед дієсловом: Матері своїх дітей у попелі, як картоплю, ховали; золото з церков забирали - себе від голодної смерті рятували (В. Поліщук); Де дитина маленька, там ми будем ночувати, мале дитя присипляти (О. Гончар).

Порядок слів у словосполученні з інтонацією дає змогу мовцеві широко передавати різні відтінки думки, її експресивно-емоційне забарвлення.