Методичні рекомендації до теми безсполучникові складні речення

Безсполучникові складні речення доволі неоднорідні за структурою. Вони характеризуються багатством і різноманітністю семантичних відношень між предикативними частинами. Особливість безсполучникових складних речень полягає в тому, що структурно-семантична цілісність утворюється інтонацією та змістовою взаємозалежністю частин, а також співвідношенням видо-часових і модальних форм присудків. Безпосередніх засобів зв'язку — сполучників і сполучних слів — у цих синтаксичних конструкціях немає.

Отже, безсполучникові складні речення — це речення, предикативні частини яких об'єднуються в одне ціле тільки інтонацією і співвідношенням видо-часових форм присудків, без сполучників і сполучних слів: Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля (В. Єніна); На все впливає мови чистота: зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух... (Павл.).

Безсполучникові складні речення — це самостійний структурно-семантичний тип речень, які не ототожнюються ні зі складносурядними, ні зі складнопідрядними, хоч певною мірою співвідносяться з ними.

Зіставлення показує, що безсполучникові речення близькі до сполучникових: одні — до складносурядних, інші — до складнопідрядних. Водночас серед безсполучникових є й такі, що не мають собі відповідників серед сполучникових речень: Подивився я на хати — нема в мене хати (Т. Ш.).

Більшість цих речень багатші на змістові відношення порівняно зі складносурядними й складнопідрядними.

Для безсполучникових складних речень характерні такі ознаки:

а) відсутність сполучників чи сполучних слів;

б) семантична багатоплановість;

в) менш тісна пов'язаність предикативних частин.

Головними засобами вираження структурно-семантичних відношень між предикативними частинами безсполучникових речень є:

1) інтонація;

2) співвідношення видо-часових форм присудків предикативних частин;

3) змістова взаємозалежність частин;

4) порядок розміщення частин;

5) лексико-граматичні засоби (наявність у першій частині вказівних слів, спільний другорядний член, неповнота першої частини).

Інтонація як специфічний і основний засіб зв'язку предикативних частин безсполучникового складного речення може бути різна:

1) перелічувальна, що виражає відношення однорідності;

2) зіставлення й протиставлення;

3) зумовленості, що виражає змістові відношення умови, часу, наслідку й допустовості;

4) з'ясувальна, що виражає причинові й пояснювальні відношення.

У мовознавчій літературі виокремлюють два типи безсполучникових складних речень:

1) речення з однотипними предикативними частинами;

2) речення з різнотипними предикативними частинами¹.

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами — це речення, які характеризуються перелічувальною інтонацією й співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями. Вони поділяються на два види:

1) з перелічувальними відношеннями;

2) із зіставно-протиставними відношеннями.

За семантичними й структурними ознаками безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями поділяють на два різновиди:

1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ;

2) речення, що виражають часову послідовність дій або явищ.

Складні безсполучникові речення з відношеннями переліку, що означають одночасність дій, явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-присудків і перелічувальною інтонацією. Відтворювані ними дії й факти об'єднані одним часовим відрізком. Перелічувані дії або явища можуть перебувати у плані минулого: Десь далеко, в повитих туманом плавнях, вставало сонце; тихо курились луки, переливаючись іскристими барвами... (Баш); теперішнього: Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх (Нагн.); майбутнього часу: / сивітимуть знов у далині високі могили, віятиме вітер полиневим духом, хлюпатиме степ колоссям в обличчя (Гол.). Один і той самий часовий план залишається й тоді, коли присудки виражаються іншими дієслівними формами: Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить (П. Т.).

Як значеннєво однорідні, предикативні частини з відношеннями одночасності не мають чіткої закріпленості в порядку їх розміщення. На порядок розміщення частин може вплинути наявність спільного другорядного члена в першій предикативній частині: Потім впали сніги, вдарила люта зима (Гонч.).

Складні безсполучникові речення перелічувальної семантики, що виражають часову послідовність дій, явищ, характеризуються сталим порядком предикативних частин, а дієслова-присудки цих частин найчастіше виражаються формами минулого або майбутнього часу доконаного виду: Невідомо звідки налетів вітер, зашуміли гіллями берези... (Шиян); Порозтають тії білії сніги, покриються травицею всі луги, розів 'ється калинонька і садок... (Гл.).

Форми теперішнього часу також можуть виражати часову послідовність дій. У таких реченнях вживаються переважно прислівники тоді, потім, які вказують на часову послідовність: Дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок (Куч.).

Безсполучникові складні речення з відношеннями переліку — речення відкритої структури, тобто кількість предикативних частин у складі їх є необмеженою.

Безсполучникові складні речення із зіставно-протиставними відношеннями — це речення, в яких значення предикативних частин зіставляється або протиставляється. Своєрідна інтонація є граматичним засобом вираження зіставних і протиставних відношень: Дерево міцне корінням — людина горінням (Н. тв.); Вони не згинули, вони живуть і нині (Баж.); З праці радість, з безділля — смуток (Н. тв.).

Складні безсполучникові речення із зіставно-протиставними відношеннями належать до речень закритої структури, тобто складаються завжди лише з двох предикативних частин.

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами — це речення, структурно-семантична цілісність яких ґрунтується на взаємопов'язаності неоднорідних, залежних предикативних частин, що поєднуються між собою зумовлювальною й пояснювальною інтонацією. За семантикою вони поділяються на такі види:

1. речення із з'ясувальним значенням: друга частина пояснює зміст першої. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними з'ясувальними реченнями: Згадую: дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки (В. Кол.); Кажуть: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу (Гонч.);

2. речення з часовим значенням: час дії другої предикативної частини зумовлюється часом дії першої частини. Ці речення співвідносні зі складнопідрядними часовими реченнями: Лягло сонце за горою, зірки засіяли (Т. Ш.); Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр.); Прийде час — всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий на печаль ворогам, на утіху тобі (Ст.);

3. речення з умовним значенням: перша предикативна частина виражає умову, за якої можливе здійснення того, про що йдеться в другій частині: Не навчив батько — не навчить і дядько (Н. тв.); На схід сонця квітнуть рожі: будуть дні погожі (П. Т.);

4) речення з причиновим значенням: друга предикативна частина розкриває причину дії чи стану, про які йдеться у першій частині: Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (Мал.); Гроза буде — хмара аж на землю лягає (О. К.). Ці речення співвідносні зі складнопідрядними причиновими: можна перед другою частиною вставити причиновий сполучник бо;

5. речення з наслідковим значенням, у яких друга предикативна частина означає наслідок дії чи стану, про які мовиться в першій частині: Вітер війнув — листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло (П. Т.); Махнула осінь в ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (Фр.)- У таких реченнях можна вставити сполучник так що;

6. речення з порівняльним значенням, в яких зміст першої предикативної частини порівнюється зі змістом другої: Роса блищить на сонці — чисте срібло (Коц.). Такі речення легко перетворити на сполучникові, вставивши сполучники як, мов, немов, наче;

7. речення з приєднувальним значенням, в яких друга предикативна частина містить додаткове зауваження до першої частини або оцінку повідомлення в ній: Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі (Чуб.).

Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами належать до речень закритої структури, складаються завжди з двох предикативних частин. Ними послуговуються в художній літературі, і вони є характерними для розмовного стилю мовлення.