Основні лінгвістичні поняття:

Синтаксис, словосполучення, вільні словосполучення, нечленовані словосполучення, прості словосполучення, складні словосполучення, речення, просте речення, складне речення, двоскладне речення, односкладне речення, поширене речення, непоширене речення, повне речення, неповне речення, розповідні, питальні, спонукальні речення.

Завдання для самопідготовки

• Підготувати опорні таблиці до теми.

2. Виконати такі завдання:

• Визначте, які з наведених прикладів не є словосполученнями. Поясніть, чому те чи інше поєднання слів не є словосполученням: а) граматична основа; б) сполучення повнозначних слів із службовими; в) складні форми слів; г) однорідні члени речення; д) фразеологізм

Працювати сумлінно, вишивати гладдю, шанувати батьків, сад цвіте, більш гуманний, щось далеке, дівчина-студентка, буду вчитися, хочу вчитися, зобов’язаний вчитися, батько з дочкою, бити байдики, повернутися додому, батьки і діти, надзвичайно охайний, студентський квиток, книга написана, написаний лист, ні пари з уст, дехто з нас, далеко, але цікаво, на море чи в гори, мрія про щастя, в кінці травня

• Утворити складні словосполучення, поширивши головне або залежне слово (або головне і залежне водночас) простих словосполучень пояснювальними словами. Складіть твір-мініатюру, використовуючи опорні словосполучення

Зелена галявина, сюрчання коників, чудний гомін, шелест жита, перебігати з нивки, освіжати билинку, розбуркувати душу

• Випишіть із творів художньої літератури приклади можливих підтипів іменних (іменникових, прикметникових, числівникових, займенникових), дієслівних та прислівникових словосполучень, ураховуючи належність залежного слова до певної частини мови.

Зразок. Іменникові: поклик степу (ім..+ім..), подарунок на іменини (ім..+ім..з приймен), особлива сила (ім..+ прикметн), такі вітри (ім..+ займенник прикметникового походження), перші сльози (ім..+ порядковий числівник), семи пелюсток (ім..+ кільк. числ), обважнілий каштан (ім..+ дієприкм.), стежина вгору (ім.. + присл.)

• Визначити типи поданих речень. Розставити розділові знаки.

Ось і його річка що має чотири броди. Ось і принишкле село з корогвами тополь і могутні ясени над над стемнілим плотом. Ось старенькі вдовині ворітця що кигикатоть мов чайка. І під солом’яною шапкою хатина що тримає у віконцях сновійність місяця. Прикладеш до них руку і теж маєш на ній місячний посів. Він постукав у віконце щоб мати відчинила йому двері прислухався до її ходи. Та не почув більше материних кроків і ніхто не відчинив йому двері.

Як страшно людині коли їй нема кому відчинити двері. І все одно він вертаючись пізно додому стукає в це віконце з місячним маревом чи клубками темені і прислухається до материної ходи. Коли б він міг то повернув би її кроки, її руки. Якби він був маляром то намалював би її з сонцем на плечі.

Питання для самостійного опрацювання

До практичного заняття 1.

Типи речень за метою висловлювання

Методичні матеріали для самостійної роботи

Реченню порівняно з іншими синтаксичними одиницями властива більша формальна і значеннєва розгалуженість. Здебільшого речення класифікують за метою висловлювання думки, емоційним забарвленням, структурою.

За метою висловлювання (функцією) речення поділяються на розповідні, питальні й спонукальні.

Розповідними називаються речення, що містять повідомлення про різні явища, події, факти, предмети, їх ознаки: Народженого до добра неважко навчити добру, - навчити, чи принатурити, чи призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний - се одне і теж (Г. Сковорода).

Розповідні речення різноманітні за своїм змістом і структурою. Це найпоширеніший тип речень у різних стилях мови: Удосконалюючи граматичну правильність мови дитини, вихователь учить дітей правильно змінювати слова та узгоджувати їх. Дітей молодшого й середнього віку вчать правильно вживати в мові однину і множину іменників, у старшому віці - вживати невідмінювані слова (3 підручника).

Питальними називаються речення, що містять у собі питання, яке спонукає співбесідника до відповіді: Про що, пташко, нам співаєш пісню голосну? (О. Олесь).

Залежно від характеру запитання питальні речення поділяються на підгрупи:

а) власне-питальні речення, що передбачають обов'язкову відповідь:

- Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати! -А хіба твоя зіпсувалася?

- Та ні, вона робить багато помилок (3 підручника);

б) питальні речення, які передбачають тільки ствердження чи заперечення того, що в них висловлюється:

- А тато твій працює?

- Так.

- На заводі?

- Так (Л. Дмитерко);

в) риторичні речення, що містять у собі твердження й не вимагають відповіді: Ой, чого ти, земле, молодіти стала? Наче та дівчина в оксамит увібралась (Н. тв.);

г) питально-спонукальні речення містять у собі спонукання до дії, що виражене через запитання: Чи не скажете ви, де тут дитсадок?

Спонукальними називаються речення, в яких виражається спонукання до дії. Вони можуть виражати різні волевиявлення: наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, дозвіл, заборону: На мент єдиний залиши свій сум, думки і горе - / струмінь, власної душі улий в шумляче море (О. Олесь).

До засобів вираження спонукання належать:

а) наказавий спосіб дієслова: Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! (Л. Костенко);

Зеленійся, рідне поле, українська ниво! Подоймися, колосися, достигай щасливо. (І. Франко); Стоїть на узліссі ялинка моя - не зрубайте її! (Д. Павличко);

б) неозначена форма дієслова: Так держати! Стояти струнко! (О. Довженко); в) форми умовного способу, які набули значення спонукання: Сходити б нам до річки. Речення, в яких є вигуки, що виражають волевиявлення теж відносять до спонукальних: Годі! Цсс! Геть!

Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть мати різний ступінь емоційного забарвлення. Одні з них вимовляються зі звичайною інтонацією й належать до емоційно нейтральних; інші - з підсиленою, напруженою й називаються окличними. Отже, розповідні, питальні й спонукальні речення можуть бути окличними: Оземле-мати! В зоряній судьбі вітаю материнство я в тобі! (Т. Коломієць) -розповідно-окличне; Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш, а крила веслами волочиш по землі?! Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі?! (О. Олесь) - питально-окличні; О слово! Будь мечем моїм! (О. Олесь); Народе мій, ясна любове! Ти волю лиш яви свою поклич - а серце вже готове за тебе згинути в бою! (Д. Павличко) - спонукально-окличні.