Типові помилки при проведенні прес-конференції

Нема помилок у тих, хто, як прийнято вважати в конкретній ситуації, “попереду планети всієї”.

Запрошення на прес-конференцію відомої особи, а то й двох, але таких, що не “підходять до теми прес-конференції”.

Запрошення журналістів на прес-конференцію напередодні заходу.

Акцент на непрофесіоналізм журналістів.

Не аналізуються недоліки, промахи, що мали місце на прес-конференції, та відгуки в пресі.

Не враховуються теми, які ведуть журналісти на сторінках своїх газет або радіо та телебаченні, а також не беруться до уваги їх особисті симпатії чи антипатії.

Несерйозне ставлення, ігнорування прес-релізів до прес-конференції під час її проведення та після неї.

Об’єднання прес-конференції з фуршетом.

Неспозиційована, тобто незрозуміла для журналістів як інформаційний привід, тема прес-конференції

Відсутність табличок у президії та бейджів на піджаках організаторів прес-конференції

Зловживання термінологією та професійним сленгом, зрозумілим не всім журналістам, що пишуть навіть на вузькоспеціалізовані теми.

Відсутність ведучого прес-конференції, особливо якщо на запитання буде відповідати група людей.

Контрольні питання

1. У чому сутність засобів масової інформації та комунікації?

2. Які існують різновиди засобів масової інформації та комунікації?

3. У чому полягають соціальні функції засобів масової інформації та комунікації?

4. Які існують правила роботи працівників служб паблік рилейшнз з пресою?

5. У чому проявляються особливості взаємодії системи зв’язків з громадськістю з радіо та телебаченням?

6. У чому проявляються особливості Інтернету як глобального засобу масової інформації? Як його використовувати в комунікаціях з громадськістю?

7. Що спільного в поняттях “засоби масової інформації” та “засоби масової комунікації” і в чому їх відмінності?

8. Які нові тенденції характерні для ЗМІ в розвинених країнах світу? Яке значення це може мати для служб ПР?

9. Дехто ототожнює прес-посередництво та службу зв’язків з громадськістю. Чи обґрунтована така позиція? Поясніть свою думку.

10. Чим відрізняється підготовка інформаційних матеріалів для преси, радіо, телебачення, комп’ютерних мереж, інформаційних агентств?

11. У яких випадках використовують прес-конференції, брифінги, чим вони відрізняються ? Що чекають від прес-конференції журналісти? Які цілі, як правило, ставлять організатори прес-конференцій? Збігаються чи ні цілі та інтереси журналістів і працівників ПР?

12. Які переваги та недоліки мають мультимедійні засоби комунікації?

Глава 2. Пабліситі як засіб комунікації з громадськістю §1. Сутність, види та функції пабліситі

Важливим засобом комунікації з громадськістю є пабліситі. Іноді його навіть ототожнюють з ПР, хоча це неправильно: пабліситі є лише одним із засобів, завдяки якому здійснюється зв’язок з громадськістю. Існують різні визначення пабліситі. Наведемо деякі з них.

“Пабліситі – це інформація з незалежного джерела, яка використовується засобами інформації тому, що вона має цінність новин. Це неконтрольований метод розміщення повідомлень у засобах інформації, оскільки джерело повідомлення нічого не сплачує пресі за це розміщення” [57, 21].

“Пабліситі – безособове стимулювання попиту на товар, послугу чи діяльність за допомогою публікації або отримання слушних презентацій на радіо, телебаченні чи на сцені, які не оплачуються певним спонсором” [32, 6].

“Пабліситі – інформування своїх клієнтів і партнерів (реальних та потенційних) про свої новини” [32, 11].

“Пабліситі – це будь-яка інформація чи дія, за допомогою яких людина, подія чи щось інше стає відомим широкій громадськості” [32, 9].

Навіть аналіз цих чотирьох визначень дозволяє зробити висновок, щопабліситі – засіб комунікації з громадськістю, пов’язаний з інформуванням громадськості про новини, що мають місце у певній організації чи установі. Причому, як зазначають фахівці, це не обов’язково добрі новини. “У кризових умовах, – пише В.Королько, – для організації часто важливим є самостійно якнайшвидше розповісти про все, що сталося, перш ніж засоби інформації викладуть суть справи на свій лад” [57,21].

А що таке новини? Комусь це питання буде здаватися риторичним. Але тільки не працівникові ПР. Справа в тому, що дуже часто новини для однієї людини не є новинами для іншої. Здається, лише та інформація, яка може бути цікавою для громадськості, може стати новиною. Але цікавості явно недостатньо. Мабуть, саме тому деякі спеціалісти вважають, що сталих правил, які б визначали те, що заслуговує бути новиною, не існує.

Фахівці пропонують чотири критерії, за якими можна оцінити інформацію з погляду новизни:

Своєчасність.Д.Доті, аргументуючи необхідність першого критерію, пише : “Новини є такими впродовж дуже невеликого проміжку часу, тому повідомляйте їх негайно. Те, що стало відомо п’ятнадцять хвилин тому, цінніше з інформаційного погляду, ніж те, що відбулося дві години тому. Події сьогоднішні для ЗМІ важливіші, ніж учорашні. І так без кінця” [32, 105]. Фахівці зазначають, що в час швидких засобів зв’язку та транспорту новини корисні тільки в день їхнього опублікування та трансляції. Вони швидко втрачають свіжість і ринкову цінність. І навіть тоді, коли в ЗМІ йдеться про далеке минуле, для цього є причина, що пов’язує його із сьогоденням, – річниця події, зв’язок з подіями, які щойно сталися, тощо.

Цікавість. Оскільки не все нове, що відбувається в організації чи установі, є цікавим та актуальним для громадськості, потрібно подивитися на нову інформацію і з цього боку. Якщо посаду керівника відділу місцевих органів влади зайняла нова людина, це буде новиною для широких кіл місцевої громадськості. Проте зміна керівників відділів якогось підприємства навряд чи зацікавить кого-небудь, окрім працівників певної установи та її партнерів. Яка нова інформація може зацікавити реальну та потенційну громадськість?