Вимоги до іміджу організації

Дослідники виділяють декілька основних вимог, яким повинен відповідати імідж.

Імідж повинен бути синтетичним. На наш погляд, це означає, що в ньому у стислій, часто символічній формі (наприклад, за допомогою фірмового стилю або його складових) відображаються найголовніші аспекти діяльності установи та особливостей її продукції.

Імідж повинен бути правдивим, тобто максимально наближеним до об’єкта. Це не означає, що всі особливості об’єкта іміджу в ньому повинні бути відображені, проте організації слід бути такою, якою вона хоче бути в очах громадськості. “Постарайтеся, – пише Д.Доті, – щоб ваші заяви знайшли відображення у ваших справах. Наприклад, якщо ви заявляєте про себе як про піонерів технологічної думки, але ваші засоби реклами, штаб-квартира і навіть повідомлення важкі і старомодні, імідж вашої компанії стане суперечливим і не виконає свого призначення” [32, 240].

Імідж повинен бути пасивним. “Якщо імідж уже сформувався, він взагалі стає настільки важливою реальністю, що вона зумовлює поведінку корпорації, а не навпаки. Спочатку імідж є подобою корпорації, потім корпорація стає подобою іміджу”[57, 193].

Імідж має бути яскравим та конкретним. Фахівці вважають, що образ корпорації краще сприймається громадськістю, коли він торкається її почуттів, відповідає на її конкретні запити й потреби.

Імідж повинен бути спрощеним, оскільки просте краще сприймається і запам’ятовується.

Імідж повинен бути не повністю визначеним. Вважають, що в ньому завжди повинна бути недомовленість, тоді можна буде доповнити, розширити в бажаному напрямі. “Це не малюнок, розроблений у деталях, точне зображення, це швидше кілька деталей, які справляють емоційний вплив” [88, 217].

Важливою особливістю іміджу як інформаційного явища є його динамічний характер. Вважають, що він повинен не тільки підлаштовуватися під очікування аудиторії, а й весь час змінюватися, щоб задовольнити і вимоги повністю [88, 217]. Саме тому виникає потреба формування іміджу, його змін, коректування тощо.

§3. Механізм формування іміджу організації

Яким чином виникає імідж? У чому специфіка його формування? Що впливає на те, що один і той же об’єкт має різний імідж у різних людей?

Формування іміджу будь-якого об’єкта зумовлене такими факторами:

Система цінностей та норм включає в себе загальнопри-йняті уявлення про добро, істину, справедливість, благородство, інші категорії морально-естетичного характеру, а також сукупність сподівань та вимог, які висуває суспільство чи окрема соціальна спільність до своїх членів.

Система соціальних стереотипів – це система поширених у громадській думці упереджених уявлень про членів суспільства або окремі соціальні групи, об’єкти, процеси.

Стереотип – не просто уявлення, образ, але “стандартизований”, спрощений образ певного об’єкта, який фіксує деякі риси явища, іноді несуттєві, іноді надумані. Він містить у собі значний емоційний компонент. Але помиляються ті, хто вважає стереотипи знаннями. У них, зрозуміло, є частинка знань, проте вони неповні й односторонні. Більше того, є неправильні стереотипи, які викривають сутність об’єкта, який вони відображають. Люди широко використовують стереотипи, часто не усвідомлюючи цього.

Вважають, що явище стереотипізації зберігається тому, що воно позбавляє людину необхідності творчо переробляти всі враження від фізичного та соціального середовища, яке оточує її. Без стереотипів нам довелося б інтерпретувати кожен новий факт, явище, ситуацію так, нібито ми не мали ніякого життєвого досвіду.

Стереотипи, як зазначають науковці, допомагають нам приймати рішення в будь-якій ситуації ще до реального аналізу цієї ситуації. Стереотипи швидко збільшують швидкість обробки інформації людиною. Згідно з ним ми відсіваємо інформацію, якщо вона не відповідає стереотипу. Грубо кажучи: ми чуємо те, що хочемо чути. Стереотип у цьому плані передбачає наші майбутні дії в роботі з інформацією. У газеті ми будемо читати статтю, яка відповідає нашим уявленням, і відкидати ту, що суперечить їм [88, 38].

Наведемо приклади стереотипів, виявлених у студентському середовищі ще наприкінці 60-70-их років.

• Людина, що багато пережила – добра, серйозна, сувора, вольова, задумлива, вольова, чесна. Як правило, це людина похилого віку, досвідчена, поблажлива, така, що привертає до себе, сумна, втомлена.

• Людина з гумором – здатна до жартів, балакуча, весела людина, розуміє гумор та іронію, компанійська.

• Нецікава людина – розумово обмежена, духовно порожня, вузьке коло інтересів та жахливий вигляд.

• Хороший товариш – це той, хто добрий, чутливий, здатний до співпереживання, вдумливий.

• Хороший працівник – акуратний, старанний, наївний.

• Хороший сім’янин – добра, приємна, скромна людина, яка любить дітей.

• Підлабузник – обмежена, послужлива, нечесна, нерозумна, своєрідна людина.

• “Сіра особистість” – примітивна, обмежена, пересічна людина”[98, 111].

Психологічну основу стереотипів складають установки.

Установки окремих людей відрізняються від системи цінностей і норм та системи соціальних стереотипів. Установки визначають тільки поведінку та дії, спрямовані на специфічні об’єкти і в певних ситуаціях, а системи, про які йшлося, визначають і впливають на поведінку людей у цілому.

Установка – це готовність людини сприймати явище, предмет або процес певним чином та діяти відповідно до них. Вона пов’язана з якоюсь потребою особистості, яка достатньо чітко усвідомлена. Іноді поняття “установка” так і визначають: об’єктивована потреба, яка набула предметної форми.

Таким чином, механізм формування уявлень людини включає в себе як зовнішні відносно людини фактори – систему цінностей та норм, які склалися в суспільстві; систему соціальних стереотипів, які панують у суспільстві або в окремих його частинах, так і внутрішні – її установки. Крім цього, зрозуміло, на характер уявлень, що виникають, впливає і соціальний статус людини, і її особистісні характеристики, і характерні особливості соціального середовища, у якому живе конкретна людина.