Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зв’язки з громадськістю. Тихомирова.doc
Скачиваний:
791
Добавлен:
13.02.2016
Размер:
4.28 Mб
Скачать

Контрольні питання

  1. У чому сутність іміджу? Чому імідж вважається інформаційним явищем?

  2. У чому спільне та відмінне між іміджем та престижем, репутацією, авторитетом?

  3. Як визначається поняття “імідж організації”? Яку структуру має імідж організації?

  4. Охарактеризуйте основні напрями діяльності служб зв’язків із громадськістю щодо формування іміджу організації.

  5. Які існують етапи формування іміджу організації?

  6. Яку роль у комунікаційному процесі відіграють стереотипи та установки? Як вони пов’язані з іміджем?

  7. Яким чином працівник ПР може підвищити імідж керівника організації: а) працюючи з ним; б) працюючи з його оточенням; в) працюючи з персоналом?

  8. Чим відрізняється реклама іміджу від реклами товару? Що між ними спільного, у чому відмінності?

Глава 4. Лобіювання як форма комунікації та мистецтво впливу §1. Сутність лобізму та його місце в комунікаційному процесі

Специфічним та важливим засобом комунікації з громадськістю є лобіювання. Це пов’язано з тим, що важливою частиною суспільних відносин є система влади. У неї включені різні групи громадськості. У розвитку такого роду комунікацій зацікавлені й економічні структури, і соціально-політичні організації, і різноманітні соціальні групи, і сама влада. Питання про те, хто в кому має більшу потребу – влада в “лобістах, що представляють її інтереси”, чи навпаки, і хто на кого більше схильний впливати, на думку фахівців, чисто дидактичне питання. Влада не може обійтися без підтримки громадськості. Лобізм же стає тим комунікаційним засобом, без якого не може бути забезпечений ні інтерес влади, ні інтерес громадськості.

Термін “лобі”, “лобізм” походить від англ. lobby – критий прогулянковий майданчик, коридор. У 1553 р. це поняття вживалося для позначення прогулянкового майданчика в монастирі. Через століття так уже називали приміщення для прогулянок у палаті общин Англії. Але політичного відтінку це слово набуло ще через два століття, причому в Америці, коли в 1864 р. терміном “лобіювання” почали називати купівлю голосів за гроші в коридорах конгресу. Проте в Англії така політика вважалася ганебною, і слово прижилося лише в XX ст., пізніше його стали вживати і в інших країнах.

Аналізуючи французьку школу паблік рилейшнз, Т.Лебедєва відзначає: “Як і багато інших явищ, пов’язаних розвитком різних форм комунікацій, лобізм прийшов на старий континент із-за океану. Багато хто з експертів, пов’язуючи його офіційне оформлення в системі відносин з владою США з 1946 роком, вважає, що лише на початку 80-х років це явище отримало легітимність і структуралізувалося у Франції. Проте було б помилкою думати, що до цього практика лобізму не процвітала на старому континенті, особливо у Франції, де “політика впливових друзів” була не формальним, але суттєвим фактором у вирішенні справ” [65, 37-38].

Сьогодні лобізм став значним фактором розвитку в більшості країнах світу і зокрема в нових країнах, що утворилися на місці колишнього СРСР. Він існує і в нас, і в наших сусідів. Як зазначають російські вчені, проблема лобізму є однією з найактуальніших у сучасній Росії. Розміри його в сучасній Російській Федерації не мають аналогів у світі та історії”[70, 100]. В Україні лобізм також існує і діє на різних рівнях, охоплюючи не лише центральну владу, а й місцеві структури.