Можна говорити і про такі форми лобізму:

• Місцевий лобізм – здійснення впливу на владні структури окремої місцевості.

• Регіональний лобізм – лобіювання певних інтересів на рівні окремих регіонів (областей, штатів, земель).

• Національний лобізм – лобістська діяльність у межах певної країни.

• Міжнародний лобізм – лобістська діяльність, що пов’язана з тиском на державні структури інших країн та міжнародні організації та об’єднання, які вирішують проблеми, що стосуються різних країн¹⁹.

Практика лобіювання на місцевому рівні має, на думку фахівців, два аспекти:

1. Вирішення локальних проблем. Як зазначає Н.Б.Іванов, “майже всі лобістські битви у штатах ведуться навколо при-йняття місцевих законів, дозволів на будівництво підприємств або отримання державних замовлень. Такі цілі зачіпають інтереси як національних корпорацій, так і місцевих фірм, що діють лише на території даного штату. Якщо боротьба між місцевими групами тиску має доволі спокійний характер, так само як і боротьба між національними корпораціями в даному штаті, то при зіткненні перших та останніх лобістська битва неминуча. Умовно цю ситуацію можна позначити як “фактор рідного штату” – місцеві фірми силою прагнуть зберегти за собою традиційну сферу впливу.” Дослідник наводить приклад протистояння у Флориді найбільших у світі компаній оренди автомобілів “Хертц” та “Евіс”, з одного боку, та “Аламо” й інших дрібних фірм, з іншого. “Хертц” та “Евіс” лобіювали на користь запропонованого ними законопроекту, котрий забороняв примусово для клієнта включати у вартість оренди машини один з видів страхування. Численні страховки (у випадку шкоди, викрадення, отримання травм тощо) якраз і були джерелом більшої частини прибутку дрібних фірм. Втрата цього опосередкованого доходу фактично витискувала їх із бізнесу. Боротьба носила гострий характер. У кампанію було залучено більше 50 лобістів (з них 18 працювали тільки на “Аламо”). Як результат цих зусиль, не для прикладу іншим штатам, легіслатура Флориди законопроект провалила, а “Аламо” та місцеві компанії продовжували працювати [42, 120].

2. Вирішення федеральних проблем. Зазначають, що най-більшою лобістською компанією, яка з однаковою жорстокістю велася як на федеральному, так і на місцевому рівні, була боротьба навколо Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА). Приєднання Мексики як країни зі слаборозвиненою економікою та дешевою робочою силою, до угоди між США і Канадою було вигідним насамперед США, але невигідно її південним штатам, які вважали, що угода принесе за собою втрату робочих місць, незадоволення населення напливом мексиканців, забруднення довкілля промисловими відходами. Після дворічних баталій, у 1993 році, закон про НАФТА був прийнятий, але перед цим бо-ротьба неждано перемістилася в декілька південних штатів. Зацікавлений у просуненні угоди уряд Мексики найняв найбільші агентства зі зв’язків з громадськістю “Берсон Марстеллер” й “СЕКОФІ”. Зрозумівши, що противники знаходяться не лише у Вашингтоні, але й у конкретних штатах, агентства у свою чергу найняли декілька регіональних субпідрядників свого профілю в ключових, прикордонних з Мексикою штатах. Так, “Кампос комюнікейшнз інк.”, що базувалася у Х’юстоні, формувала громадську думку в Техасі, а фірма “Мойя, Вілланьєва & ассошейтс” займалася такою ж діяльністю в Каліфорнії. Одночасно основні підрядники найняли двох екс-губернаторів штату Нью-Мексико Т.Анайю й Д.Аподака, поставивши перед ними завдання провести серію зустрічей та семінарів з політично активними групами населення, щоб залучити їх до боротьби за проходження закону. Таким чином, лобісти мексиканського уряду своєчасно визначили для себе “ключові штати” і, використовуючи непрямий лобізм як основне знаряддя на рівні штатів, дуже сприяли тому, щоб закон був прийнятий [42, 120-121].