§1. Зв’язки з громадськістю у сфері культури та мистецтва

Сфера культури та мистецтва містить у собі кілька основних груп установ та організацій:

• Навчальні заклади (школи, вищі школи тощо).

• Культурно-просвітницькі заклади (бібліотеки, музеї, клуби, парки, ботанічні сади тощо).

• Заклади мистецтва (театри, філармонії, ансамблі та музичні колективи, кіностудії тощо).

• Дозвіллєвіі заклади (кінотеатри, клуби, стадіони, парки тощо).

• Видавничі заклади та книготоргівля.

• Телерадіокомпанії та інформаційні центри.

В умовах комерціалізації культури деякі з цих закладів мало чим відрізняються від комерційних організацій, що функціонують в інших сферах життя суспільства, але таких установ усе ж менше, ніж некомерційних. І надання платних послуг та виконання робіт на замовлення не є головним джерелом їхнього існування.

Паблік рилейшнз у бібліотеках26

Будь-яка бібліотека краще або гірше здійснює зв’язки з громадськістю, без цього вона не могла б виконувати своїх основних функцій.

Мета ПР-діяльності бібліотек – встановлення, розвиток та підтримка взаєморозуміння між бібліотекою та громадськістю.

Основні завдання ПР-діяльності бібліотек

• Інформування населення про фонд бібліотеки та бібліотечні послуги.

• Формування позитивного іміджу бібліотек та репутації закладу як такого, що необхідний кожному громадянинові.

• Аналіз та накопичення інформації про споживача духовної продукції.

• Вивчення та формування громадської думки на національному та регіональному рівнях. Налагодження постійних зв’язків із владними та підприємницькими структурами, які можуть забезпечити адекватну фінансову підтримку (“зв’язки з громадськістю – засіб одержання, збереження та збільшення матеріальних ресурсів” [8,10]).

• Формування довіри до послуг, які надає бібліотека.

• Дослідження ринку платних послуг та вироблення стратегії та тактики його розширення.

• Дослідження читацької аудиторії та її ставлення до роботи бібліотеки.

• Дослідження ефективності зв’язків з громадськістю бібліотеки.

Структура громадськості бібліотек Засоби пр-діяльності бібліотек

1. Найважливішим інструментом ПР-діяльності бібліотек є контакти з пресою. Ці контакти можуть бути ініційовані журналістами, коли вони шукають інформацію з конкретних питань, і тоді бібліотека стає джерелом інформації в їхній щоденній роботі.

З іншого боку, ініціаторами контактів із засобами масової інформації може стати й бібліотека, коли вона розсилає у ЗМІ інформаційні релізи або інші інформаційні матеріали, запрошує журналістів на прес-конференцію та інші заходи, що проходять у бібліотеці. Зрозуміло, що головна ставка під час взаємодії з засобами масової інформації робиться на місцеві ЗМІ, проте якщо бібліотека має статус національної або є такою, якою користуються фахівці різних регіонів, прес-посередницька діяльність повинна бути спрямована і на загальнонаціональні ЗМІ.

2. Жодні засоби, що застосовуються бібліотеками, не можуть замінити міжособистісного спілкування. Йдеться про зовнішні і внутрішні контакти бібліотек. Із користувачами працівники бібліотеки спілкуються під час їх проведення на абонементах та в читальних залах, під час здійснення спеціальних подій, про які йтиметься далі. Персонал бібліотеки часто поділений на відділи, спеціальні зали, отримує можливість спілкуватися між собою та керівниками під час зборів, бесід, нарад. Добре поінформований та професійно підготовлений персонал часто визначає успіх зовнішніх комунікацій.

3. Важливе значення для здійснення зв’язків з громадські- стю мають друковані матеріали, що публікуються бібліотеками. “Оскільки друковане слово, – пише Б.Ашервуд, – усе ще відіграє важливу роль у житті публічної бібліотеки, не дивно, що вона намагається використати його у своїх цілях” [5, 22].

Зміст публікацій може фіксувати досягнення бібліотеки, нести інформацію з різних питань її діяльності, переконувати громадськість, виконувати просвітницькі функції. Оформлення публікацій повинно враховувати особливості аудиторії, якій вони адресовані, містити бібліотечну символіку, відповідати вимогам сучасного дизайну.

Види бібліотечних публікацій

Річні звіти Закладки для книг Каталоги Щоденники місцевих подій Каталоги виставок Щоденники обліку роботи Покажчики, путівники Читацькі квитки Інформаційні бюлетені Листівки Матеріали з історії краю

Річний звіт вважають особливо необхідним для розсилання особам, які визначають бібліотечну політику. Він адресується не лише читачам бібліотеки, а й тим, хто не користується її послугами. У ньому варто нагадати, на що використовуються державні і місцеві податки і що можна за це отримати від бібліотеки. Гарним політичним ходом, на думку Б.Ашервуда, є запис у звіт прізвищ місцевих керівників, відповідальних за стан бібліотечної справи.

Звіт рекомендується широко рекламувати, направляти разом з коротким викладенням його змісту в редакції місцевих засобів масової інформації. “Добре виданий і вміло поширений річний звіт може бути корисним під час формування зв’язків з громадськістю. Якщо в ньому є огляд бібліотечного обслуговування, то він може привернути увагу законодавців і широкої публіки до цієї проблеми. Інформація, що міститься у звіті, розповідає платникам податків про те, що вони одержали за свої гроші, сприяє поліпшенню морального клімату в колективі і взагалі демонструє цінність бібліотечного обслуговування в суспільстві” [5, 29].

Путівники бібліотек спрямовані на ознайомлення користувачів з роботою бібліотеки, її ресурсами та послугами. Вони можуть допомагати орієнтуватися в каталогах бібліотеки, її приміщеннях, правилах користування фондами.

Путівники можуть видаватися новим споживачам, розсилатися у школи і вищі навчальні заклади.

Особливий тип путівника великі бібліотеки створюють для нових працівників, які влаштовуються там на роботу. У цьому випадку він може слугувати як річний звіт, інструмент внутрішніх комунікацій.

Інформаційні бюлетені можуть забезпечувати постійне інформування про стан справ у бібліотеці та забезпечення її різноманітною літературою. У них окремим виданням можуть друкуватися бібліографічні списки – це можуть бути списки новоодержаних видань, тематичні підбори, списки літератури з фондів бібліотеки на продаж тощо.

4. Зв’язки з громадськістю потребують сьогодні й застосування аудіовізуальних матеріалів. Їх можна умовно поділити на дві групи: перша група призначена для зовнішньої громадськості й насамперед читачів, друга – для персоналу бібліотеки.

Серед аудіовізуальних матеріалів у практиці найчастіше застосовуються відео- та аудіорелізи, інформаційні повідомлення, записані на магнітофонну стрічку, відеофільми, платівки (диски), комп’ютерні дискети та диски.

5. Дуже важливими для бібліотек є виставки. На думку Б.Ашервуда, “вони можуть відіграти значну роль у ПР-діяльності бібліотек., бо здатні привернути увагу користувачів до різних колекцій і матеріалів, активізувати використання бібліотечного фонду, повідомити цінну інформацію, об’єднати матеріали, розподілені бібліотечною класифікацією, нарешті, поліпшити загальну атмосферу в бібліотеці. Гарно оформлена і вдало розташована виставка прикрасить непоказне бібліотечне фойє” [5, 49].

Виставки можуть розміщуватись у відділах бібліотеки, у фойє, за межами бібліотеки, зокрема в місцях, де збираються люди, у магазинах, спеціальних автобусах, що переміщуються в межах певної адміністративної території.

Поліпшенню іміджу бібліотеки можуть слугувати виставки, не пов’язані з діяльністю бібліотеки. Наприклад, виставки художніх робіт, творів народного мистецтва, друкованої продукції поліграфічних підприємств, ЗМІ тощо, які розміщуються в приміщеннях бібліотеки.

6. Менш поширеними, ніж виставки, є інші спеціальні заходи, до яких вдаються деякі бібліотеки, стаючи справжніми культурними центрами певної місцевості: екскурсії, популярні лекції, зустрічі з цікавими людьми: письменниками, поетами, художниками, громадськими та політичними діячами. Виділивши приміщення для осередку культурно-просвітницької організації, бібліотеки можуть стати не лише місцем зустрічі їхніх прихильників, але й будуть згадуватися у прес-релізах, що сприятиме формуванню іміджу бібліотеки як громадсько-активної установи.

7. В умовах швидкого розвитку нових інформаційних технологій бібліотеки можуть застосовувати і невластиві для них до недавнього часу засоби ПР: створення власних програм на радіо і телебаченні Б.Ашервуд зазначає, що у Великобританії, наприклад, бібліотека графства Гемпшир набула прихильників завдяки своїм програмам на радіо Бі-Бі-Сі, а публічна бібліотека Бірмінгема створює свою програму “На книжковій полиці” навколо імен видатних людей. У США давно існує традиція трансляції бібліотечних програм на місцевому радіо. Публічна бібліотека Нью-Йорка проводить не менше п’яти радіопередач, серед них – дискусійна програма “Розмова про юнацьку книгу” і бесіда керівника ПР-служби бібліотеки.

На думку Б.Ашервуда, мало використовується потенціал телебачення для проведення бібліотекою роботи з населенням. Значний досвід у цьому напрямі накопичений лише американськими бібліотеками, які створюють спеціальні програми для телебачення [5,72-81].

8. Досить перспективним засобом ПР став зараз Інтернет та деякі інші комп’ютерні мережі. Вони дозволяють бібліотекам виходити за межі населених пунктів, де вони розташовані, проте бібліотеки не завжди мають матеріальну базу та фахівців, спроможних забезпечити систематичну роботу в комп’ютерних мережах.

9. Для виконання дослідницьких завдань можуть застосовуватися різні методи. Головними серед них можна вважати опитування та аналіз документів,за допомогою яких досліджуються ефективність ПР-кампаній та рекламної діяльності бібліотеки, ставлення до бібліотеки окремих представників громадськості, взаємини між працівниками бібліотеки та відвідувачами, персоналом та керівництвом бібліотеки. Фахівці зазначають, що ефективність діяльності ПР-служб безпосередньо залежить від глибини розуміння соціально-психологічних характеристик різних груп громадськості, оскільки саме вона, громадськість, є носієм певної масової свідомості, громадської думки та громадських настроїв. Це ще більш актуально, коли йдеться про різні соціокультурні заклади, зокрема бібліотеки, які орієнтовані на достатньо широкі кола громадськості. “Під час здійснення різних соціокультурних, економічних акцій та заходів, зорієнтованих на широку громадськість, – зазначає О.Карпухін, – необхідна точна і всебічна оцінка стану масової свідомості та продумана діяльність служб ПР щодо підготовки людей до сприйняття цих акцій та заходів ще на стадії планування. Після оцінки стану масової свідомості, думок, настроїв наступний крок – інтенсивна всебічна роз’яснювальна робота” [48, 140-141].