Фактори ефективності діяльності лобістів

1. Розмір групи, що лобіює певне питання (саме у зв’язку з цим виникає питання щодо коаліційного лобіювання, про що йшлося раніше).

2. Матеріальні можливості клієнтів.

3. Розстановка політичних сил у системі політичної влади.

4. Моральна сила лобістів та їх клієнтів.

5. Володіння достатньою інформацією щодо питання, яке лобіюється.

6. Географічна (і не тільки географічна) розпиленість чи згуртованість клієнтів лобістів.

7. Зосередженість групи лобістів на вузьких питаннях.

Радник президента Румунії з питань неурядових організацій зазначає, що секрет успіху лобістської кампанії неурядової організації полягає в конкретному визначенні питання, котре пропонується на розгляд представникам влади. Вона пише: “Це означає, що в першу чергу неурядова організація повинна чітко окреслити основну проблему, детально і ґрунтовно пояснити необхідність її вирішення, а також представити розгорнутий аналіз політичних наслідків у разі успішного розв’язання. Представники влади завжди хочуть знати, що вони виграють, якщо підтримають вашу ініціативу” [15, 10]. Думається, що цей чинник має важливе значення і в лобістських кампаніях комерційних організацій та лобіюванні громадськими організаціями владних структур.

8. Професіоналізм та компетентність лобістів.

Професіоналізм лобістів має різні аспекти. Важливою складовою успіху лобіювання фахівці вважають дотримання певних правил та процедур. На думку професійного лобіста П.Міллера, процедура лобіювання містить кілька головних компонентів:

• Виберіть конкретне питання, яке ви хочете підтримати.

• Детально ознайомтеся з процедурними деталями та зрозумійте природу політичного процесу.

• Проаналізуйте сучасну політичну ситуацію та визначте ключових гравців.

• Розвивайте вашу лобістську кампанію.

• Опрацюйте тактику та стратегію вашої лобістської кампанії.

• Скористайтеся усіма своїми контактами для здійснення багатостороннього тиску.

• Розгорніть кампанію в засобах масової інформації.

• Опрацюйте розклад та завжди відстежуйте ситуацію з усіх можливих боків.

• Підтримуйте високий моральний дух.

• Зробіть висновки, враховуючи попередній досвід інших.

• Користуйтеся власним словником лобіста (політика, політичне обговорення, політичні партії, позиції, точки впливу, ключові гравці, преса влади) [112, 4-5].

Пет Чоат – один із ветеранів американських урядових ПР називає такі “міні-правила” для лобістів:

• будьте незалежними, законодавцям подобаються незалежні думки;

• будьте інформованими, глибоке знання предмета завжди допомагає;

• будьте поза політикою, залишіть її справжнім політикам;

• друкуйтеся, хороші статті бачать всі;

• виходьте із загальних інтересів, не замикайтеся на вузьких цілях;

• будьте настирливими, вплив вимагає часу та зусиль;

• будьте практичними, політики цінують практичні рекомендації;

• будьте чесними, оскільки чесність завжди в ціні [89, 210].

Л.Петреску звертає увагу на необхідність врахування специфіки політичного життя конкретної країни, у якій діє лобіст. На її думку, наприклад, враховуючи особливості політичної системи США, американська модель лобізму виходить з того, що законодавство можна змінити, притягнувши на свою сторону членів парламенту. Вона передбачає здійснення ефективного впливу місцевих громад на “своїх” депутатів парламенту. В інших країнах ця модель не завжди буде мати успіх.

Аналізуючи досвід Румунії, дослідниця зазначає інші особливості лобізму.

Оскільки в Румунії політична система базується на принципі пропорційного представництва, то реальна влада зосереджена в руках провідних партій. За таких умов рішення приймаються на дуже високому рівні, а неурядові організації не схильні довіряти партійним лідерам незалежно від того, очолюють вони уряд чи опозицію. Очевидним рішенням у такій ситуації буде концентрація усіх можливих зусиль саме на тих ділянках, де зосереджена реальна влада: з одного боку, це впливові партійні лідери, з іншого – ключові урядові посадовці.

Зрозуміло, що в будь-якій іншій країні з іншими особливостями політичних відносин можуть існувати “свої” моделі лобістських кампаній. Українська модель, на наш погляд, аналогічна румунській. В умовах диктатури вона може бути представлена так:

Важливим фактором лобізму може і повинно стати, на думку Л.Петреску, і спрямування зусиль не лише на залучення гравців з вищих ешелонів влади, а й на діалог з місцевими владними структурами. Вона підкреслює, що надзвичайно багато питань можна вирішувати на місцевому рівні.